Рішення № 92147532, 12.10.2020, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2025/20

Провадження №:2/138/603/20

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2020 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

представника позивача адвоката Совгири Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс інновація», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс інновація», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.05.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. вчинив виконавчий напис про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 17820,00 грн., яка включає: 3000 грн. – розмір кредиту; 13620,00 грн. – відсотки за прострочену заборгованість за період з 25.10.2019 по 29.04.2019; 1200 грн. – плата за вчинення дії нотаріусом. Заборгованість позивача виникла за договором № 191025-10541-2 від 25.10.2019, укладеного між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація». Відповідно до умов договору відповідачем було надано грошові кошти в сумі 3000,00 грн. а позивач зобов`язалась повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування кредитом. Проте, через поважні причини, а саме вагітність, народження дитини та всесвітню пандемію коронавірусу, позивач не виконала умови договору, у зв`язку з чим в неї виникла заборгованість. Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами. Так відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за № 1172, нотаріусу подаються оригінал та засвідчена копія договору, засвідчена копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була направлена боржнику, оригінали розрахункового документу про надання послуг поштового зв`язку та опис вкладення. Проте нотаріус під час вчинення виконавчого напису не звернув увагу на те, що вказаний вище кредитний договір позивачем не підписано, також не має доказів того, що позивачу направлялись письмові вимоги про погашення заборгованості. Позивач зазначає, що вона не була проінформована про те, що сума заборгованості буде збільшена з урахуванням процентів, що свідчить про наявність спору щодо суми боргу. Також нотаріус не повідомив позивача про те, що до нього звернувся стягувач із заявою про вчинення виконавчого напису і тому вона була позбавлена можливості на оскарження суми заборгованості. За таких підстав позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05.05.2020 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Боршацьким Ігорем Вікторовичем щодо стягнення з неї заборгованості в розмірі 17820 грн., зареєстрованого в реєстрі за № 5198.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 04.08.2020 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, наданий відповідачу строк для подання відзиву та витребувано докази.

10.09.2020 до Могилів-Подільського міськрайонного суду надійшли письмові пояснення представника відповідача, в яких він позовні вимоги не визнав та просив у позові відмовити з тих підстав, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» були всі обґрунтовані та законні підстави на звернення стягнення на грошові кошти позивача шляхом вчинення виконавчого напису на Кредитному договорі № 191025-10541-2. Вказаний договір було укладено 25.10.2019 між відповідачем та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого позивач отримала кредит в розмірі 3000 грн. шляхом переказу на платіжну картку, строком на 20 днів, до 14.11.2019 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від суми залишку кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір був підписаний позивачем шляхом введення одноразового ідентифікатора, який був надісланий їй на мобільний телефон. Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором. Позивач також підтвердив укладення Кредитного договору та отримання коштів. Проте не виконання позивачем належним чином зобов`язань за договором, стало підставою для звернення відповідача до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. з заявою про вчинення виконавчого напису на стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Представник відповідача зазначив, що процентні ставки за користування кредитними коштами вказані в п.п. 1.2, 3.3 кредитного договору не змінювались в односторонньому порядку та застосовувались відповідно до його умов. При цьому розмір процентів, визначений в п. 3.3. кредитного договору є процентами, які нараховуються згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Вказане на думку представника відповідача підтверджує безспірність суми заборгованості за договором № 191025-10541-2 від 25.10.2019 та законність дій щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В.

07.10.2020 в судовому засіданні представник позивача адвокат Совгира Л.В. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та просила позов задовольнити. Також представник підтвердила, що позивач проходила процедуру реєстрації на інтернет-сайті відповідача, отримала одноразовий ідентифікатор від відповідача на номер свого мобільного телефону та ввела його на інтернет-сайті відповідача, а також отримала кредит у сумі 3000 грн., шляхом зарахування коштів на банківську картку.

Додатково як підстави для задоволення позову представник позивача вказала, що як стало відомо позивачу, Солом`янським районним судом м. Києва ухвалою від 10.08.2020 відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Рішення в даній справі може призвести до подвійного стягнення з позивача суми боргу за одним кредитним договором. Дана обставина на думку представника позивача свідчить також про те, що відповідач визнав, що даний виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог законодавства і повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Також представник позивача зазначила, що на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-ІХ та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії на території України карантинних обмежень встановлено заборону щодо нарахування підвищених відсотків та штрафів за кредитами. А тому на підставі вказаної постанови відповідач не мав права нараховувати підвищені відсотки за невиконання умов кредитного договору, в зв`язку з чим позивач не визнає суму боргу, що свідчить про відсутність такої вимоги при вчиненні виконавчого напису нотаріусом як безспірність заборгованості перед стягувачем.

07.10.2020 представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» в судове засідання не з`явився. 10.09.2020 до Могилів-Подільського міськрайонного суду надійшли пояснення по справі, в яких представник відповідача просив розгляд справи проводити без його участі та відмовити в задоволенні позовної заяви.

07.10.2020 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з`явився без повідомлення причин неявки. Заяв та клопотань до суду не подавав.

Заслухавши представника позивача,дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив, що 25.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді кредитний договір № 191025-10541-2 (далі – кредитний договір). За умовами п. 1.1 кредитного договору відповідач надає позивачу грошові кошти в сумі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього Договору, який передбачає, що строк надання кредиту та строк дії договору становить 20 днів (а.с. 9-10). Відповідно до графіку розрахунків, що є додатком №1 до кредитного договору, сторони погодили, що позичальник в строк до 14.11.2019 зобов`язана повернути суму кредиту в розмірі 3000,00 грн. та нараховану суму процентів в розмірі 1020,00 грн. (а.с. 10 зворотній бік).

Як зазначила позивач в позовній заяві, у визначений строк кредит нею повернутий не був у зв`язку з вагітністю, народженням дитини та всесвітньою пандемією коронавірусу.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед відповідачем з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Вказані обставини не заперечувались сторонами, а тому в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

05.05.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький І.В. вчинив виконавчий напис про звернення стягнення з ОСОБА_1 за договором № 191025-10541-2 від 25.10.2019 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація». Стягнення заборгованості проводиться за період з 25.10.2019 по 29.04.2020 та становить 16620,00 грн., що складається: 3000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13620 грн. – прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. За вчинення виконавчого напису стягнуто плати в розмірі 1200,00 грн., які підлягають стягненню з боржника. Загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 17820 грн. (а.с. 7). Вказане підтверджується також розрахунком заборгованості по договору № 191025-10541-2 від 25.10.2019 (а.с. 40).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів) передбачає, що стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин проводиться за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються такі документи: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, що спростовує посилання позивача як на підставу для задоволення позову те, що нотаріусу не надавались докази на підтвердження направлення позивачу повідомлень про збільшення розміру заборгованості з урахуванням нарахування процентів.

При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Вказане також спростовує твердження позивача про порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису через неповідомлення боржника про звернення стягувача із заявою про вчинення виконавчого напису.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий правовий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що у момент вчинення виконавчого напису нотаріус не звернув уваги на те, що кредитний договір не підписаний позивачем.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина перша ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У п.п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

З аналізу вказаних норм закону та зважаючи на пояснення представника позивача, яка підтвердила, що позивач проходила процедуру реєстрації на інтернет-сайті відповідача, отримала одноразовий ідентифікатор від відповідача на номер свого мобільного телефону та ввела його на інтернет-сайті відповідача, а також отримала кредит у сумі 3000 грн., шляхом зарахування коштів на банківську картку, суд приходить до висновку, що кредитний договір від 25.10.2019 № 131025-10541-2 укладений та підписаний сторонами. Вказане свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, в тому числі і щодо розміру процентів за користування кредитом та щодо розміру процентів в разі прострочення виконання грошового зобов`язання, а також про безпідставність та недоведеність тверджень позивача про те, що нотаріус не взяв до уваги, що кредитний договір не був нею підписаний.

Крім того, як вбачається з кредитного договору, укладеного між сторонами, за умовами п. 1.1 кредитного договору відповідач передав позивачу грошові кошти в сумі 3000,00 грн., позивач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього Договору, який передбачає, що строк надання кредиту та строк дії договору становить 20 днів. В п. 1.2 Договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку визначеного в п. 1.3 цього договору (а.с. 9-11). Згідно Додатку № 1 до кредитного договору дата повернення кредиту визначена сторонами 14.11.2019, сума кредиту – 3000,00 грн., нарахована сума процентів – 1020,00 грн., всього до сплати – 4020,00 грн. (а.с. 10 зворотній бік).

Кредитні кошти були перераховані позивачу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Приватбанк», що не заперечувала представник позивача та підтверджується копією чеку № 173295323 від 25.10.2019 (а.с. 31).

За таких підстав суд приходить до висновку, що у зв`язку з невиконанням умов договору у позивача перед відповідачем виникла заборгованість зі сплати кредиту та процентів за користування ним, розмір та строки повернення яких обумовлені сторонами у п. 1.1., 1.2., 1.3. кредитного договору та додатку № 1 до нього .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Умовами п. 3.3 Кредитного договору від 25.10.2019 сторони визначили, що у випадку порушення строків повернення кредиту, позичальник сплачує Товариству плату за користування Кредитом за підвищеною ставкою – 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого Кредиту за кожний день користування кредитом понад строк зазначений у п. 1.3 цього Договору.

На підтвердження розміру нарахованих процентів на підставі вказаного пункту кредитного договору у сумі 12600,00 грн. (загальний розмір заборгованості за процентами згідно виконавчого напису у сумі 13620,00 грн. – розмір процентів згідно п. 1.2. кредитного договору та додатку № 1 до нього у сумі 1020,00 грн. = 12600,00 грн.) відповідач надав суду розрахунок заборгованості (а.с. 40). При цьому належні та допустимі докази на спростування вказаного розміру процентів позивачем чи його представником надані не були.

А тому, зважаючи на вказані умови кредитного договору та на порушення позивачем його умов щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку, що у відповідача виникло право на стягнення заборгованості в тому розмірі, з яким він звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

При цьому сама по собі незгода позивача з розміром нарахованих процентів за несвоєчасне повернення кредиту не може свідчити про те, що їх розмір не був безспірним.

Щодо посилання представника позивача в судовому засіданні як на підставу позовних вимог на Закони України № 533-ІХ від 17.03.2020 та № 540-ІХ від 30.03.2020, якими встановлено заборону підвищення процентної ставки за кредитним договором та на наявність в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва цивільної справи за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на якому вчинено оскаржуваний виконавчий напис, що може призвести до подвійного стягнення заборгованості з позивача, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 182, 1, 2 ст. 183 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Частина 5 вказаної статті передбачає, що у разі подання заяви про зміну предмета або підстав позову, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що заява про зміну підстав позову (в тому числі в разі зазначення нових підстав, які не були вказані в позовній заяві), ЦПК України визначає, що така заява має бути подана позивачем або її представником виключно в письмовій формі і в даному випадку мала бути подана до суду з доказами направлення її копій іншим учасникам справи не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Разом з тим, в порушення вказаних вимог законодавства, ні позивачем, ні її представником така заява в порядку та строки, визначені законом, подана не була, а тому суд не приймає до розгляду та не надає оцінку таким підставам позовної заяви, які були озвучені представником позивача у вступному слові та не були викладені в позовній заяві.

Інший висновок привів би до порушення принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, звертаючись до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не довела належними та допустимими доказами, що заборгованість за виконавчим написом не є безспірною, при цьому відповідач довів своє право на звернення стягнення за кредитним договором в заявленому розмірі в зв`язку з чим нотаріусу для вчинення виконавчого напису були надані необхідні документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

А тому, суд приходить до висновку, що підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відсутні, а відтак позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 39 ч. 1, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 3 п.п. 5, 6, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», розділом ІІ главою 16 п. 1, п. 2 п.п. 2.1, п. 3 п.п. 3.2, 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/53, ст.ст. 3 ч. 1 п. 3, 15, 16, 18, 207 ч. 1, 2, 625 ч. 2, 626 ч.1, 628 ч. 1, 638 ч. 1, 639, 1054 ч. 1, 1056-1 ч. 2 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 49 ч. 3, 76-82, 141 ч. 1, 182 ч. 1, 2, 183 ч. 1, 2, 263-265, 273 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Совгира Людмила Вікторівна, місце перебування: вул. Київська, 31/2, м. Могилів-Подільський, Вінницька область.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація», місце знаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4 офіс 520, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41146462.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, місце знаходження: вул. Рейтарська/провулок Георгіївський, 6-3 літ. А, каб. 2-7, м. Київ.

Суддя Т.Ю. Холодова

Повне судове рішення складене 12.10.2020.