Рішення № 92139548, 06.10.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2020 року

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Фалькової І.М.,

Справа № 629/2477/20

Номер провадження 2-а/629/40/20

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 )

відповідач - інспектор роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коліус Анна Олександрівна (місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, площа Троїцька, 2а)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, адреса для листування м. Дніпро, площа Троїцька, 2а )

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

02.06.2020 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коліус Анни Олександрівни, в якому просив скасувати постанову серії ЕАМ № 2528583 від 14.05.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.05.2020 року він керував транспортним засобом в складі тягача марки MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки ВЕСТТ 930018, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 14.05.2020 року на 184 км автомобільній дорозі М-04 його транспортний засіб було зупинено інспектором роти №4 батальйон №1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Коліус Анною Олександрівною та винесено відносно нього постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2528583. Відповідно до вище вказаної постанови його було визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, за порушення п. 22.5 ПДР України, а саме: переведення великогабаритного вантажу без автомобіля прикриття вказаному у дозволі, та накладено на мене штраф у розмірі 510,00 (п`ятсот десять) гривень. Дану постанову вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у даному правопорушенні, працівник поліції не в повній мірі встановив необхідні для вирішення справи обставини, висновки, які надав працівник поліції не відповідають обставинам справи. 14.05.2020 року він здійснював перевезення вантажу відповідно до узгодженого дозволу №13308901-362 НГ від 13.05.2020 р. на участь у дорожньому русі транспортних засобів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що діє з 14.05.2020 р. по 10.06.2020 року. Під час перевезення вантажу транспортний засіб мав супровід автомобілем прикриття. А саме автомобілем марки Fiat Nuovo Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Однак працівник поліції не надав належної уваги його аргументам та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. Обов`язок, щодо доказування правомірності винесення рішення та накладення стягнення покладається саме на відповідача, тому саме відповідач має долучити до матеріалів справи належні, достатні та допустимі докази, які б підтвердили, що під час винесення оскаржуваної постанови - транспортний засіб з вантажем дійсно не мав супровід автомобілем прикриття. На підставі вищевикладеного, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 2528583 від 14.05.2020 року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позивач в судове засідання не з`явився, в позові просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, просила розгляд справи проводити за її відсутності. В наданому суду відзиві на позов, посилалася на те, що 14.05.2020 року поліцейським Управління винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, в якій зазначено про те, що останній, керував транспортним засобом MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки ВЕСТТ 930018, реєстраційний номер НОМЕР_2 в Дніпропетровській області, на а/д М-04, 184км, перевозив великогабаритний вантаж без автомобіля прикриття вказаному у дозволі, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху України. Справу було розглянуто з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини: позивачу були роз`ясненні його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. При розгляді справи поліцейським позивача було ознайомлено з матеріалами справи, а саме відеозаписом з автомобільного реєстратора, встановленого на службовому автомобілі. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Також, пояснення позивача викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бучили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення. Обставини, викладені позивачем в позовній заяві, мають суто гіпотетичний характер та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. На підставі вищевикладеного, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності. В наданих суду поясненнях на позов, посилалася на те, що 14.05.2020 року поліцейським Управління винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, в якій зазначено про те, що останній, керував транспортним засобом MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки ВЕСТТ 930018, реєстраційний номер НОМЕР_2 в Дніпропетровській області, на а/д М-04, 184км, перевозив великогабаритний вантаж без автомобіля прикриття вказаному у дозволі, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху України. Поліцейський розглянув справу з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Після виявлення факту порушення вимог Правил дорожнього руху України та зупинки транспортного засобу поліцейським було встановлено особу правопорушника, ступінь його вини: позивачу були роз`ясненні його права, якими користується особа, що притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи. При розгляді справи поліцейським позивача було ознайомлено з матеріалами справи, а саме відеозаписом з автомобільного реєстратора, встановленого на службовому автомобілі. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Також, пояснення позивача викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бучили факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України і є особами, незацікавленими в результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення, віднесеному до їх компетенції, та у встановлений законодавством спосіб відреагували на виявлене правопорушення. Обставини, викладені позивачем в позовній заяві, мають суто гіпотетичний характер та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. На підставі вищевикладеного, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При вирішенні питання щодо поновлення позивачу строку для звернення до суду, суд бере до уваги наступне. Постанова у справі про адміністративне правопорушення ухвалена 14.05.2020 року, вручена позивачу того ж дня. Позивач, не погоджуюсь з постановою, оскаржив її до Департаменту патрульної поліції УПП в Харківській області, 25.05.2020 року його скарга була залишена без задоволення, постанову залишено без змін, роз`яснено право оскарження у відповідності до вимог діючого законодавства. Вказане повідомлення позивач отримав електронною поштою. До Лозівського міськрайонного суду Харківської області за місцем свого проживання з позовом він звернувся 26.05.2020 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду, надавши можливість захистити свої права.

У судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою інспектора роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коліус Анни Олександрівни від 14.05.2020 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за те, що він 14.05.2020 року о 05 год. 16 хв. керував транспортним засобом MAN TGX 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки ВЕСТТ 930018, реєстраційний номер НОМЕР_2 в Дніпропетровській області, на а/д М-04, 184км, перевозив великогабаритний вантаж без автомобіля прикриття вказаному у дозволі, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху України.

Вказана постанова складена на місці зупинки на автодорозі траса М04 км18 Дніпропетровська область, тобто в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція УПП в Дніпропетровській області, відповідно до повноважень органів Національної поліції, встановлених статтею 222 КУпАП щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ст. 132-1 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху: за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.

Необхідно зазначити, що судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження до відповідача, в якій роз`яснено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, проте, відповідачем беззаперечних та достовірних доказів на підтвердження викладених ним обставин до суду надано не було, і не повідомлено суд про причини їх не надання чи не можливості їх надання, жодних клопотань з боку відповідача відносно цього до суду заявлено не було.

В поданому позові позивач заперечував факт вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, зазначаючи при цьому, що 14.05.2020 року він здійснював перевезення вантажу відповідно до узгодженого дозволу №13308901-362 НГ від 13.05.2020 р. на участь у дорожньому русі транспортних засобів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що діє з 14.05.2020 р. по 10.06.2020 року /а.с. 8/, транспортний засіб мав супровід автомобілем прикриття марки Fiat Nuovo Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зазначено у дозволі.

Суд враховує пояснення відповідача, яка бачила на власні очі факт порушення позивачем вимог ПДР, що при складанні постанови про накладення адміністративного стягнення був здійснений відеозапис правопорушення, що позивача було ознайомлено з відеозаписом з автомобільного реєстратора, разом з тим, зазначені відомості в постанові про накладення адміністративного стягнення не відображені, у додатках до протоколу не зазначені, у відповідності до вимог закону відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, не спростовано доводи позивача та не поданого жодного безспірного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. Суд не може надати перевагу ствердженню відповідача, що він бачив правопорушення на власні очі, при відсутності інших доказів про вчинення правопорушення. Відповідачем не надано відеоматеріалів з місця події, що свідчать про те, що позивач в порушення вимог п. 22.5 ПДР перевозив великогабаритний вантаж без автомобіля прикриття вказаному у дозволі.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин вина відповідача не може вважатись доведеною.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)

Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачити на її користь, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2528583 від 14.05.2020 року, складена інспектором роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коліус Анною Олександрівною про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 132-1КУпАП у виді штрафу 510 гривень підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції № 0.0.1823276205.1 від 03.09.2020 року позивачем за подання позову до суду було сплачено судових збір у розмірі 420 гривень 40 копійок.

Відповідач інспектор роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коліус Анна Олександрівна виносила оскаржувану постанову в порядку ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органу Національної поліції - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

Відтак на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань цього підрозділу Національної поліції слід стягнути судовий збір в сумі 420,40 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 241, 243-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коліус Анни Олександрівни про скасування постанови від 14.05.2020 року про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Cкасувати постанову інспектора роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коліус Анни Олександрівни серії ЕАМ № 2528583 від 14.05.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Закрити справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2

відповідач - інспектор роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Коліус Анна Олександрівна, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, площа Троїцька, 2а

третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3, адреса для листування м. Дніпро, площа Троїцька, 2а

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2020 року.

Суддя: К.Ш.Харабадзе