Рішення № 92139357, 02.10.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/10121/18

н/п 2/953/154/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Губської Я.В.

при секретарі - Медведєвій Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Інтелектуальні комунікації», третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди приміщень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 07.06.2018 року звернулася до суду з позовом, вимоги якого в подальшому уточнила, та просить визнати недійсним з моменту укладення договір оренди №KHV014 від 08.06.2017, укладений між ФОП ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні комунікації».

Ухвалою судді від 13.06.2018 вказаний позов було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 13.07.2018 задоволено клопотання позивача та витребувано докази у відповідача.

21.08.2018 від ТОВ «Інтелектуальні комунікації» на виконання ухвали суду надано копію договору з ФОП ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 09.10.2018 залишено без руху уточнений позов ОСОБА_1 , позивачу надано строк на усунення недоліків позову

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2018 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено справу до підготовчого розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2019 закрито провадження в частині позовних вимог у звязку з відмовою від них позивача.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Київського районного суду м.Харкова від 13.04.2020 дана справа розподілена в провадження судді Губської Я.В.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.03.2020 закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду в судове засідання по суті.

В обґрунтування своїх уточнених позовних вимог позивач посилається на те, 12.06.17 року було зареєстровано право власності на1/2 частку будинка за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я позивача, ОСОБА_1 . Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 25.05.10 року, яке набрало чинності та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19.08.10 року,що залишено без змін ухвалою ВССУ від 01.02.2012 року, було встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Також встановлено,що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та те що ОСОБА_3 отримавши дозвіл на будівництво 17.08.2004 року, побудував домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та отримав акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку загальною площею 1513 кв.м., житловою площею 256,1 кв.м. Також вищезазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_2 не приймала участі у спільній діяльності щодо будівництва вищезначеного будинку, та не надавала гроші на будівництво вищезазначеного будинку. Позивач зазначив, що ці обставини мають преюдиційне значення,для розгляду цієї справи.

21.06.2017 року без будь-яких правових підстав, без документів,які засвідчують права на нерухоме майно, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу-Мусієнко О.І. було здійснено державну реєстрацію права власності на 1/2 частину будинка за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 .

Скориставшись реєстрацією на своє ім`я 1/4 частини будинка за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , за допомогою невідомих осіб захопила домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому забов`язала усіх орендарів (тридцять фізичних та юридичних осіб) укласти з нею договора оренди належного позивачу на праві спільної сумісної власності нерухомого майна та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Своєї згоди на укладання будь-яких договорів оренди позивач у жодному випадку не надавала.

Укладений договір оренди між відповідачем ФОП ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Інтелектуальні комунікації» був спрямований на захоплення нерухомого майна позивача(будинку та земельної ділянки, на якій розташовано обладнання відповідача).

Окрім цього, у п.9 договору оренди № КNV-014 від 08.09.2017 року, який укладено ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Інтелектуальні комунікації»,зазначено,що при укладанні договору 8 червня 2017 року,відповідач отримав від ОСОБА_2 витяг з реєстру платників податків №1720353401069/20-30-13-02 від 23 червня 2017 року. Тож вказаний витяг свідчить, що договір оренди № КNV -014 не укладався 8 червня 2017 року. Також, як платник податків в органах ДФС не перебуває (станом на 03.07.2017 року ОСОБА_2 не була платником податків та відповідно фізичною-особою підприємцем).

06.09.2018 року набула чинності постанова Харківського апеляційного адміністративного суду постанова Харківського окружного адміністративного судувід 21.09.2017 року по справі №820/2675/17. Зазначеною постановою ХОАС визнано незаконним, скасовано рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мусієнко О.І.,про реєстрацію права власності на 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 . Незважаючи на скасування судом реєстрації ОСОБА_2 на 1/2 частину будинку за адресою . АДРЕСА_1 вона здійснила спробу, за допомогою великої кількості невідомих осіб, захоплення будинку,та приміщень будинку за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи існуванням договірних відносин щодо оренди приміщень.

В зв`язку з тим,що частки будинка по АДРЕСА_1 не виділені в натурі, то всі приміщення перебувають у власності співвласників вищезазначеного нерухомого майна будинку та земельної ділянки, тож здавання в оренду приміщень вищезазначеного будинку ОСОБА_2 , без згоди співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та без укладання договору оренди частини земельної ділянки, порушує їх право власності на будинок та земельну ділянку. Здавання ОСОБА_2 в оренду нерухомого майна позбавляє власника ОСОБА_1 можливості користуватися та розпоряджатися своїм нерухомим майном, використовувати його своїй підприємницької діяльності.

В судове засідання представник позивача, позивач не з`явилися, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача, в якому просить суд розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити,

Відповідачі в судове засідання не з`явилася, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи судовими повістками. На адресу суду 19.10.2018 від ТОВ «Інтелектуальні комунікації» надійшов відзив, в якому відповідач просить закрити провадження у справі, оскільки спірний договір оренди наразі розірвано угодою від 23.10.2018.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що згідно актуальної на час ухвалення рішення інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 226581621 від 02.10.2020 власниками житлового будинку на праві спільної часткової власності за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 з 06.06.2017; на 1/2 - ОСОБА_2 з 21.06.2017.

Відповідно до копії договору Оренди № KNV-014 від 08.06.2017, який оскаржує позивач, між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Інтелектуальні комунікації», п.п.1.1 Орендодавець передає, а орендар приймає в оренду частину даху житлового будинку літ «А-2», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 15 кв.м., що належить йому на праві власності, з метою розміщення обладнання та антенно-фідерного пристрою, за плату.

Згідно п.1.2 цього договору, договір набуває чинності з дати підписання сторонами акту здачі-приймання об`єкту оренди та діє до 31.12.2017.(а.с.64 т.с.1)

Акт здачі приймання за цим договором сторонами укладено 08.06.2017 року.(а.с.67 т.с.1)

Таким чином, відповідно до зазначених документів, відомостей, що містяться в реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 на момент укладення спірного договору не було зареєстровано право власності на житловий будинкок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте на праві спільної часткової власності 1/2 на момент його вчинення було зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 з 06.06.2017.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Нормою ч. 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що розпорядження майном ОСОБА_2 призвело до порушення її прав, та власника даного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також права третьої особи - ОСОБА_3 , якому належить земельна ділянка за вказаною адресою.

Згідно ст.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і по даним/отриманим документам.

Врахувуючи дату реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 - 21.06.2017 та дату укладення спірного договору оренди - 08.06.2017 та акту здачі-приймання до нього від 08.06.2017, суд приходить висновку, що на момент укладення договору Оренди № KNV-014 від 08.06.2017 ні ФОП ОСОБА_2 ні ОСОБА_2 не була власником цього будинку.

Вимогами ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 203 ЦК України встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Зміст правочину складають його істотні умови і волевиявлення власника на укладення даного правочину.

Відповідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. 759 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

З огляду на викладене, оскільки на момент укладення договору оренди між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Інтелектуальні комунікації» у ФОП ОСОБА_2 не було зареєстрованого права власності на предмет цього договору - будинку за адресою: АДРЕСА_1 сторонами порушено суттєві умови договору, оскільки предмет договору не належав орендодавцеві, а у співвласника за його твердженням в позовній заяві не було волевиявлення на укладання цього договору.

Крім того, за позивачем на момент вчинення договору було зареєстровано право власності на частку вказаного нерухомого майна, що знаходиться у праві спільної часткової власності, таким чином розпорядження даним майном повинно проводитися за згоди всіх співвласників даного майна.

У свою чергу, зазначене є підставою для визнання даного договору недійсним з підстав його невідповідності вимогам статей 203, 215 ЦК України.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Згідно з ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачами протягом судового розгляду належними та допустимими доказами не спростовано тверджень позивача щодо неправомірного укладання спірного договору оренди, наявності на момент вчинення провочину у позивача достатніх правових підстав на передачу вцілому в оренду будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою:.

Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, враховуючи порушення орендодавцем ФОП ОСОБА_2 в момент укладення істотних його умов щодо належності їй предмета договору на праві власності, а також відомості про зареєстровані в ДРПНМ речові права на нерухоме майно, що були предметом договору, суд дійшов висновку, що договір оренди №KHV-014 від 08.06.2017 порушує права позивача, як власникат Ѕ частки будинку АДРЕСА_1 та підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення. Доводи відповідача про необхідність закриття провадження по справі у звязку з тим, що спірний договір між відповідачами розірвано не є такими, що спростовують висновки суду, оскільки судом вирішується позов в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Підстав для закриття провадження для закриття провадження судом не вбачається, з огляду на вищезазначене.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача сплачений останнім за подачу позовної заяви судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 160, 223, 256, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди №KHV014 від 08.06.2017, укладений між ФОП ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні комунікації».

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Інтелектуальні комунікації» судовий збір по 352,40 грн. - з кожного.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальні комунікації» - 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.1, код ЄДРПОУ: 30488720.

Суддя: Я. В. Губська