Рішення № 92138793, 07.10.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/1259/18 провадження №2/619/36/20

Рішення

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/1259/18,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СВ»,

вимоги позивача: про стягнення шкоди,

представники позивача: ОСОБА_2 ,

представники відповідача: Радутний О.Е. , Сидоренко Ю.В.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача в рахунок утраченого заробітку внаслідок зменшення професійної працездатності за період 01.08.2017 по 01.04.2018 одноразово 11024,00 грн; у рахунок втраченого заробітку внаслідок зменшення професійної працездатності за 3 роки наперед з 01.04.2018 по 01.04.2021 у розмірі 49608,00 грн; щомісячно до відновлення професійної працездатності або зміни відсотків втрати професійної працездатності по 1378,00 грн; матеріальну шкоду в розмірі 5095,00 грн та 3000000,00 грн моральної шкоди. У обґрунтування позову позивач зазначила, що з 23.03.2011 по 23.05.2016 працювала в TOB фірма «СВ» на посаді фасувальника та оператора розфасувально-пакувального автомату, має загальний стаж роботи 5 років 2 місяці. У грудні 2015 року після проходження флюорографічного обстеження легенів у неї були виявленв ознаки захворювання органів дихання, після чого пройшла медичне обстеження. 06.06.2017 рішенням ЦЛЕК №20/493 у неї було встановлено професійне захворювання - пневмоконіоз (р/р 2/2), ЛН І (один) ст., яке є хронічним захворюванням легенів внаслідок тривалого вдихання та відкладання в легенях пилу і характеризується розвитком дифузного фіброзу. Зміни в легенях внаслідок дії пилу настають, як правило, після тривалої роботи декількох років., яке є невиліковним і необоротним. Це захворювання виникло у неї у зв`язку з тривалою роботою в умовах дії шкідливих виробничих факторів: кварцу, пилу з вмістом діоксиду кремнію більше 70%, соди кальцинованої; синтетичних миючих засобів, які значно перевищували гранично допустимі норми у зв`язку з тривалими порушеннями ТОВ «СВ» законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів та нормативів з роботи в умовах дії шкідливих виробничих факторів. Основним видом діяльності відповідача є виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування. В процесі виготовлення засобів в повітря робочої зони відбувається виділення шкідливих хімічних речовин: карбонта натрію, пісок кварцовий. Разом з тим, в порушення п. 4.6. Санітарних правил при виробництві синтетичних миючих засобів від 28.11.1990 року №5199-90 фактично розфасувально-пакувальний автомат на робочому місці був відсутній, вказаний апарат було установлена тільки в липні 2015 року, за яким вона працювала тільки останні 2 місяці перед звільненням та в порушення санітарних норм у вказаному приміщенні працювали 6 працівників, загально-обмінна припливно-витяжна вентиляція в приміщенні була зовсім відсутня, вентиляційні пристрої не установлювались, природна вентиляція на робочому місці була відсутня. У зв`язку з відсутністю вентиляції об`єктивно повітря робочої зони перевищувало допустимі норми вмісту шкідливих речовин, що мало наслідком розвиток у мене професійного захворювання - пневмоконіозу. ТОВ фірма «СВ» в порушення вимог ст. 8 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року, п. 1.7., 5.1., 5.4. «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затверджених наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 року № 53 не забезпечувала належним чином спеціальним одягом та засобами індивідуального захисту. Так, із спеціального захисного одягу видавались штани та жакети, які були не придатними для використання, бракованими, не зручними, тканина рвалась і швидко зношувалась, із засобів індивідуального захисту були тільки рукавиці та одноразові респіратори «Пелюсток», захисні окуляри не видавались, респіратори видавали по 1 шт. на день, до 2 шт. на день, не зважаючи на вимоги, передбачені інструкцією з експлуатації таких засобів змінювати респіратори кожні 2 години. Крім того, були періодичні затримки в доставці респіраторів, у зв`язку з чим вона змушена була працювати в одному респіраторові по 2-3 дні. З 07.04.2016 по 26.04.2016 вона проходила стаціонарне лікування в КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», з 07.07.2016 по 19.07.2016 проходила стаціонарне лікування у Відділенні інтерстиціальних та бронхообструктивних захворювань легень у зорих на туберкульоз НІФП НАМИ України, з 14.04.2017 по 04.05.2017 проходила стаціонарне лікування у Відділенні хірургічного лікування туберкульозу та НЗЛ, ускладнених гнійно-септичними інфекціями НІФП НАМН України, з 18.05.2017 по 07.06.2017 проходила стаціонарне лікування у ДУ «Інститут Медицини праці Національної академії медичних наук України», з 19.12.2017 по 11.01.2018 проходила стаціонарне лікування у Клініці Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань ХНМУ. У зв`язку з захворюванням вона стала інвалідом, що призвело до порушення особистих немайнових прав, нормальної життєдіяльності, постійно відчуває біль, змушена витрачати немалі кошти на лікування, втратила роботу, внаслідок професійного захворювання змінилися умови життя, знизилась життєва активність, постійне нездужання, послаблення організму. Вважає, що моральну шкоду, яку вона оцінює в 3000000,00 грн, завдану їй ушкодженням здоров`я внаслідок невиліковного і необоротного професійного захворювання, неможливо компенсувати в повному обсязі, оскільки немає ніяких критеріїв виразу її душевного болю, глибини і тривалості моральних страждань. У зв`язку з втратою професійної працездатності я маю право на відшкодування втраченого внаслідок ушкодження здоров`я заробітку (доходу). Сума, що підлягає стягненню одноразово починаючи з 01.08.2017 по 01.04.2018 становить: 6890 грн х 8 місяців / 20% = 11024,00 грн. Починаючи з 01.04.2018 року розмір втраченого заробітку внаслідок зменшення професійної працездатності, який має бути щомісячно стягнуто з відповідача до відновлення працездатності або зміни відсотків втрати професійної працездатності позивача складає 6890 грн. х 20% = 1378 грн.

Сума відшкодування втраченого заробітку внаслідок зменшення професійної працездатності, яка має бути виплачена одноразово за 3 роки наперед з 01.04.2018 по 01.04.2021 становить: 1378 х 36 місяців = 49608,00 грн. Протиправними діями відповідача мені було заподіяно майнову шкоду у вигляді витрати, понесених на лікування в сумі 5095,00 грн.

Відповідач, відповідно до ст. 178 ЦПК України, надав відзив на позов, згідно змісту якого позовні вимоги не визнають у повному обсязі, вважають позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Вони не оспорюють факту захворювання позивача (в т.ч. діагнозу хвороби, тимчасової інвалідності на 20% працездатності, методів лікування, встановленої необхідності легкої праці тощо), але заперечують проти зазначених ОСОБА_1 причин появи такого захворювання, пов`язаного з діяльністю відповідача та покладення на останнього безпідставної відповідальності. Істотним для розгляду справи вважають питання про стан здоров`я позивача на момент працевлаштування на підприємство відповідача, тобто на 23.03.2011, а так само стан її здоров`я перед звільненням, тобто на 11.12.2016. Відповідно до Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці оператора розфасувально-пакувального автомату відділення фасування сипучих чистячих засобів ТОВ фірма «СВ» в 2011 році ОСОБА_4 при вступі на роботу було пройдено попередній медогляд, згідно якого вона була придатна до роботи за професією «фасувальник», надалі вона проходила періодичні медичні огляди. Згідно даних направлень на обов`язковий медичний огляд за 2014 та 2015 роки ОСОБА_1 допущена до роботи за професією «оператор фасувально-пакувального автомату», станом на 09.03.2016 протипоказань до роботи не має, на диспансерному нагляді не: знаходиться; випадки проф. захворювань на підприємстві відсутні. Згідно з Медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії про наівність (відсутність) професійного характеру захворювання від 06.06.2017 р. № 20/493 перше повідомлення про наявність виявленого захворювання датується 08.06.2017, тобто більше ніж через півроку після звільнення позивача з підприємства відповідача. В іншому документі (виписка № 467), зазначено, що захворювання датовано вперше майже так само - 05.06.2017. У зв`язку з цим не з`ясованим залишається питання - з якою саме професією пов`язане захворювання (та чи потрапила ця професія до відповідного переліку, визначеного КМУ), адже останнім місцем роботи позивача є не підприємство відповідача, а посада касира в ПП «Торгівельний будинок «Хліб Сіль плюс» з 12.12.2016 по 28.12.2016. Також важливим є питання про те, чи зверталася позивач на протязі доволі тривалого часу своєї трудової діяльності на підприємстві відповідача до останнього або до органів з охорони праці з приводу можливих порушень охорони праці, причин їх виникнення та шляхів усунення, переводу на інші умови праці тощо. На цей час докази відповідних звернень відсутні. Жодний із згаданих у позовній заяві медичних або експертних закладів (в т.ч., Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», Київська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія, НІФП НАМН України, Державна установа «Інститут медицини праці НАМН України» тощо) не наділений повноваженнями щодо встановлення факту порушень вимог охорони праці, в тому числі з боку відповідача. Такою компетенцією, відповідно до положень ст.ст. 38, 39 Закону України «Про охорону праці» № 2694-ХІІ від 14 жовтня 1992 року, наділені органи державного нагляду за охороною праці. Позивачем не надано доказів встановлення компетентним органом державного нагляду за охороною праці фактів порушень з боку відповідача вимог щодо охорони праці, в тому числі приписів численних нормативних актів, на які посилається позивач. За даними архівних документів згідно акту обстеження Дергачівської рай СЕС № 487 від 27.05.2011 дільниця фасування побутової хімії була обладнана загально-обмінною припливно-витяжною вентиляцією та місцевою вентиляцією (абз.1 стор.2); станом на 09.03.2016 робоче місце оператора розфасувально-пакувального автомату ОСОБА_1 обладнане місцевою витяжною установкою ВУДОС-9, природною вентиляцією; в 2014 р. Дергачівською філією ДУ «Харківський ОЛЦ ДСЕСУ» на робочому місці оператора розфасувально-пакувального автомату на дільниці пакування та фасування чистячих засобів були проведені лабораторні дослідження повітря робочої зони з метою атестації та згідно протоколу № 217-220 від 06.03.2014 вміст кварцу не перевищує ГДК ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоньт»; на ТОВ фірма «СВ» є санітарно-побутові приміщення - роздягальні, обладнані індивідуальними шафками для зберігання спец. одягу, душові, кімната прийому їжі, обладнана холодильником, мікрохвильовою піччю, електричними чайниками, столами та стільцями, сан. вузли. Санітарно-гігієнічний стан приміщень задовільний; для робітників ТОВ фірма «СВ» передбачена забезпеченість спецодягом (халати, костюми, рукавиці та ін.), засобами індивідуального захисту (респіратори, окуляри); випадки профзахворювань на підприємстві відсутні. Практично такі самі висновки містяться а акті Акті № 34 санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 16-23 лютого 2016 року, який було затверджено начальником санітарно- гігієнічного відділу Дергачівського міжрайонного управління, фельдшером санітарним санітарно-гігієнічного відділу Дергачівського міжрайонного управління, уповноваженим від трудового колективу, а також страховим експертом з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві професійних захворювань України у Дергачівському районі. Згідно з Довідкою від 06.05.2016 (за підписами ст. інспектора відділу з гігієни праці ГУ Держпраці у Харківській області, страхового експерта з охорони і відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дергачівському районі та ін.) ОСОБА_1 займалася фасуванням засобів чистячих порошкоподібних, які виготовляються відповідно до ТУУ 24.5-25470089-021:2010 та змінами до ТУУ № 1:2013; № 2:2015. Нормативно технічна документація на засоби чистячі "порошкоподібні пройшла санітарно-епідеміологічну експертизу, отримала відповідні висновки та зареєстровані Харківським державним центром стандартизації та метрології від 23.02.2011 за № 04725906/01276…). Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.06.2017, затвердженого Начальником ГУ Держпраці у Харківській області у ОСОБА_1 було виявлено індивідуальні особливості організму, за які за дотримання гігієнічних нормативів не виключають порушення стану здоров`я осіб з підвищеною чутливістю. У п.19 вказаного Акту від 30.06.2017 зазначається - «... відсутні особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти нормативи ...». Таким чином, було встановлено відсутність порушень вимог щодо охорони праці з боку відповідача, а у позивача, навпаки, були виявлені такі індивідуальні особливості, які призвели до захворювання незалежно від дій відповідача. Практично такий самий висновок міститься у Протоколі № 14 від 04.02.2016 проведення досліджень повітря робочої зони, що складений Санітарно-промисловою лабораторією ГІН «Екобуд-25»: всі норми по вмісту у повітрі робочої зони відділення фасування сипучих чистячих засобів (професія машиніст розфасувально-пакувальних машин) є допустимими. Аналогічний висновок міститься у Протоколі № 14 від 04.02.2016 проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку, що складений Санітарно-промисг лабораторією ПП «Екобуд-25», свідоцтво № 0850 від 24.09.2014, на робочому місці оператора розфасувально-пакувального автомату еквівалентний рівень звуку не перевищує діючі гігієнічні нормативи, умови праці відносяться до II класу (допустимі). Відповідно до Протоколу № 14 від 04.02.2016 проведення досліджень метеорологічних факторів, що складений Санітарно-промисловою лабораторією ПП «Екобуд-25», на робочому місці оператора розфасувально-пакувального автомату (категорія робіт ІІб) метеорологічні фактори відповідають санітарним нормам, згідно з Гігієнічною класифікацією праці № 248 умови праці відносяться до II класу (допустимі). Відповідно до Протоколу № 14 від 04.02.2016 проведення досліджень важкості та напруженості праці, що складений Санітарно-промисловою лабораторією ПП «Екобуд-25», згідно з Гігієнічною класифікацією праці № 248 умови праці робочому місці оператора розфасувально-пакувального автомату по фактору «важкість праці» відносяться до II класу умов праці - допустимі, по фактору «напруженість праці» можна віднести до II класу умов праці - допустимі. Згідно з Повідомленням про результати огляду медико-соціальною експертною комісією Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 11.05.2016 - «... причина інвалідності [ ОСОБА_1 ] - общее заболевание ...» (!), а не професійне захворювання. Відповідно до Карти умов праці № 14 ТОВ фірма «СВ» (номер робочого місця 1.12, професія 8272, 15998, 8 оператор розфасувально-пакувального автомату): гігієнічна оцінка умов праці - характер та умови праці відносяться до II класу допустимі; оцінка технічного і організаційного рівня - відповідає особливостям професії на даному виробництві, спецодягом та побутовими приміщеннями забезпечені; атестація робочого місця - робоче місце не має в наявності шкідливих та небезпечних факторів, які перевищують допустимі санітарні норми, за результатами показників факторів виробничого середовища, важкості, напруженості трудового процесу робоче місце слід вважати допустимими умовами праці; рекомендації щодо поліпшення умов праці та їх економічне обгрунтування - на робочому місці потрібно вжити наступні заходи щодо покращення умов праці - при роботі дотримуватися режиму праці та відпочинку. Таким чином, через відсутність порушень з боку відповідача, відсутність на підприємстві відповідача шкідливих та небезпечних факторів, які перевищують допустимі санітарні норми, наявність у позивача загального захворювання (а не професійного) та індивідуальних особливостей власного організму, з урахуванням інших обставин та наведених аргументів, вважають, що відсутні підстави для відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. За місяць до звільнення ОСОБА_1 діагнозу «пневмоконіоз» ще не було. Крім того, позивачем не доведено, чи мають відношення надані копії документів про матеріальні витрати на суму 5095,00 грн безпосередньо до її захворювання, чи дійсно вона потребувала прийому препаратів, зазначених у квитанціях (зокрема, не надано рецептів, листів лікарських призначень, рекомендацій щодо прийому ліків тощо). Крім того, не надано підтвердження того, що ліки і вироби медичного призначення придбавалися саме ОСОБА_1 у зв`язку із її захворюванням або для неї. Ще одним важливим питанням для з`ясування під час розгляду справи вважають наступне: чи звертався позивач до Фонду соціального страхування України з проханням (вимогою) виплат у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, в тому числі (як здається позивачеві) у зв`язку з професійним захворюванням. Адже на підставі положень Закону України «Про загальнообов`язкове дер соціальне страхування» № 1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року саме Фонд соціального страхування України наділений компетенцією здійснювати відповідні виплати та відшкодовувати витрати на лікування. Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору. Позивач, як зазначалося раніше, втратила працездатність не у зв`язку з професійним, а через загальне захворювання. Крім того, вона звільнилася з підприємства відповідача за згодою сторін. Через такі обставини відсутні підстави для збереження за нею місця роботи (посади) та середньої заробітної плати на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. Так само в період своєї роботи на підприємстві відповідача з 23.03.2011 по 23.05.2016 позивач не зверталася з клопотанням (вимогою, проханням) щодо навчання і перекваліфікації у зв`язку з неможливістю виконання попередньої роботи, а також щодо працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій. Згідно з Повідомленням про професійне захворювання (отруєння) вих. №1196/4 від 08.06.2017 діагноз «пневмоконіоз» встановлено вперше лише 08.06.2017, тобто через рік після звільнення ОСОБА_1 , а отже і через рік після встановлення інших діагнозів: дифузний пневмофіброз, емфізема легенів, інтерстеційний невмоніт, остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, хронічний фарингіт. Ще одним важливим питанням є відсутність Акту розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами, яким було би виявлено порушення з боку відповідача та(або) його відповідальних осіб. Адже відповідно до положень ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне зціальне страхування» № 1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці», підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами, перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, будь-яка позитивна поведінка відповідача (у розглядуваному випадку - дотримання вимог щодо охорони праці) не знаходиться у причинному зв`язку з остаточним захворюванням позивача ( т.1 а.с. 82-86).

Представником позивача, відповідно до ст. 179 ЦПК України, надано відповідь на відзив, згідно змісту якої доводи відповідача про недоведеність позовних вимог є безпідставними, оскільки законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, відповідно до ст. 1166 ЦК України, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України по справі № 6-183цс14 від 03 грудня 2014 року. Позивачем доведено факт заподіяння йому шкоди відповідачем та її розмір. Доводи відповідача, що позивач протягом роботи на підприємстві з моменту працевлаштування до моменту припинення роботи не мала професійного захворювання є безпідставними. В 2011 році ОСОБА_1 при вступі на роботу було пройдено попередній мед. огляд згідно якого вона була придатна до роботи за професією « фасувальник, вона була допущена до роботи за професією оператор «фасувально-пакувального автомату». Разом з тим, не зважаючи на те, що наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання будо встановлено тільки 06 червня 2017 року, вказана обставина не свідчить про те, що з цієї дати вона захворіла на професійне захворювання. Наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання встановлювалась протягом тривалого часу - з грудня 2015 року по червень 2017 року. Так, в грудні 2015 року після проходження флюрографічного обстеження легенів у ОСОБА_1 були виявлені ознаки захворювання органів дихання, після чого вона звернулась до медичних закладів для обстеження. І тільки після тривалого обстеження та досліджень Медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання №20/493 від 06 червня 2017 року, у ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання - Пневмоконіоз (р/р 2/2), ЛН І (один) ст. Крім того, мають значення ті обставини, що пневмоконіоз - хронічне захворювання легенів, яке виникає не відразу, а розвивається протягом багатьох років внаслідок тривалого вдихання та відкладання в легенях пилу, зміни в легенях внаслідок дії пилу настають після тривалої роботи, розвиток захворювання залежить від кількості пилу, який потрапив в організм. Пневмоконіоз виник у ОСОБА_1 внаслідок тривалого вдихання та відкладання в легенях значної кількості пилу, у зв`язку з тривалою роботою на підприємстві, протягом 7 років і 2 місяців. Так, ОСОБА_1 стверджує, що протягом всього часу роботи на ТОВ ФІРМА "СВ" під час проведення компетентними органами перевірок з охорони праці, такі перевірки проходили без її участі, так як під час перевірок підприємством вживались заходи недопущення працівників до участі у перевірках. В матеріалах справи наявні докази звернення ОСОБА_1 до підприємства та компетентних органів щодо порушень охорони праці. Так, згідно з Санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці оператора розфасувально-пакувального автомату відділення фасування сипучих чистячих засобів ТОВ фірма «СВ» від 09.03.2016 року «Зі слів ОСОБА_1 витяжна вентиляція на її робочому місця не функціонувала»; «Зі слів ОСОБА_1 фасування проводилось в ручну до жовтня 2015 року». Згідно з Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта №34 від 16-23 лютого 2016 року «Зі слів ОСОБА_1 витяжна вентиляція на її робочому місця не функціонувала»; вказаний акт було підписано ОСОБА_1 з наступними застереженнями: «З 23.03.2011 року по 27.10.2015року працювала вручну, на автомат перейшла 27.10.2015 року. Витяжки не було до 13.01.2016 року». При цьому, вказані у Відзиві на позовну заяву твердження позивача, що застереження в Акті санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта №34 від 16-23 лютого 2016 року викладені невідомою особою є безпідставні, вказані застереження викладені та підписані ОСОБА_1 . Доводи відповідача, що позивач має загальне захворювання, а не професійне є безпідставними. Так, згідно з Медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання №20/493 від 06 червня 2017 року, Пневмоконіоз (р/р 2/2), ЛН І (один) ст. - захворювання професійне, установлене вперше (копія додана до матеріалів справи). Згідно з Довідкою до акта "огляду медико-соціальною експертною комісією №160328 від 10 травня 2016 року ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності (копія додана до матеріалів справи). Згідно з Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги №078590 від 08.08.2017 ОСОБА_1 було встановлено ступень втрати професійної працездатності - 20 % (двадцять відсотків). Згідно з відповіддю на адвокатський запит №19.01-30/07 від 04.01.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Фонду з заявою про призначення страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням 15.08.2017, яке отримала на підприємстві ТОВ ФІРМА "СВ", акт П-4 від 30 червня 2017 року; згідно з постановою про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати від 17.08.2017 року потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку з 01.08.2017 має зареєстрований страховий випадок профзахворювання. Таким чином, вказаними документами безпосередньо підтверджується, що позивач має професійне захворювання. Доводи відповідача, що Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.06.2017 року були виявлені індивідуальні особливості організму ОСОБА_1 є безпідставними. Так, згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.06.2017 професійне захворювання виникло за таких обставин: індивідуальні особливості організму громадянки ОСОБА_1 . При винесенні остаточного рішення комісією було взято до уваги п. 7 першого розділу Наказу МОЗ №248 від 08.04.2014 року «Дотримання гігієнічних нормативів не виключає порушення стану здоров`я осіб з підвищеною чутливістю (зниженою резистентністю)». Комісією, якою було складено Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.06.2017 року без проведення жодних медичних досліджень було встановлено індивідуальні особливості організму ОСОБА_1 . Для проведення розслідування жодні експерти у сфері судової медицини не залучались, медична документація не досліджувалась. Комісія не має повноважень встановлювати індивідуальні особливості організму ОСОБА_1 . Твердження відповідача, що шкода, заподіяна працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я відшкодовується Фондом соціального страхування України, а не роботодавцем є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 зверталася до Фонду соціального страхування України та Постановою від 17.08.2017 року їй було призначено щомісячну грошову виплату ( т.1 а.с. 60-67).

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 10.04.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.05.2018, яке відкладено на 29.05.2018 за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 29.05.2018, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 14.08.2018, провадження по справі зупинено у зв`язку з призначенням комплексної судово-медичної експертизи.

Згідно з ухвалою суду від 12.02.2019 поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням повідомлення про неможливість надання висновку.

Відповідно до ухвали суду від 06.03.2019 заяву представника позивача задоволено, витребувано докази та на час проведення експертизи провадження по справі зупинено. Дана ухвала в частині зупинення провадження у справі скасована постановою Харківського апеляційного суду від 24.05.2019.

Ухвала суду від 12.07.2019 про направлення справи для проведення експертизи призначеної 29.05.2018 та зупинення провадження у справі скасована постановою Харківського апеляційного суду від 15.10.2019.

Відповідно до ухвали суду від 05.12.2019, залишеної без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22.01.2020, по справі призначена комплексна судово-медична експертиза, на час проведення якої провадження по справі зупинено.

17 серпня 2020 провадження у справі поновлено у зв`язку з надходженням до суду висновку експерта, підготовче засідання призначено на 14.09.2020.

Ухвалою суду від 14.09.2020 закрито підготовче провадження та справа призначена для розгляду по суті на 07.10.2020.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Згідно з даними трудової книжки № НОМЕР_1 , виданої 01.08.2008 ТОВ «Музичний світ», ОСОБА_1 з 23.03.2011 працювала в ТОВ фірма «СВ» фасувальницею, з 27.11.2012 оператором фасувально-пакувального автомату (з 08.1.2016 назву посади змінено на «Оператор розфасувально-пакувального автомату») та з 23.05.2016 звільнена за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 18-19).

Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії ДУ «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України» про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 06 червня 2017 року № 20/493 ОСОБА_1 встановлено діагноз: пневмоконіоз (р/р; 2/2), ЛН І (один) ст. Захворювання професійне, встановлено вперше. Повідомлення про наявність вперше виявленого професійного захворювання № 279 від 08.06.2017. При винесенні остаточного рішення, комісією було взято до уваги пункт 7 першого розділу Наказу МОЗ №248 від 08.04.2014, згідно якого - «Дотримання гігієнічних нормативів не виключає порушення стану здоров`я осіб з підвищеною чутливістю (зниженою резистентністю)» ( т.1 а.с. 23).

Як вбачається з листа КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 10.01.2018 ОСОБА_1 вперше оглянута Київською міжрайонною МСЕК у 2016 році, визнана інвалідом ІІІ групи, загальне захворювання, до 01.06.2017. У 2017 році на переогляд не з`явилася. Первинно направлена на МСЕК 01.08.2017 для встановлення відсотків втрати працездатності за профзахворюванням. 09.08.2017 оглянута обласною МСЕК №1 - інвалідом не визнана, група інвалідності не встановлена. Встановлено 20% втрати працездатності за профзахворюванням, первинно з 01.08.2017 до 01.08.2018 (т.1 а.с. 70).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Захист прав, свобод та інтересів працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, здійснюється у спосіб, визначений законами України.

Оскільки позивач знаходилася в трудових відносинах з відповідачем, то правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою ХІ КЗпП України.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частинами першою-третьою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Оскільки закон покладає обов`язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці.

Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини.

Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено , що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст.1167 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці», забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Як передбачено п. 7 ч. 1 ст. 1 зазначеного вище Закону професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 вказаного Закону підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах врегульована Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» (далі - Порядок), в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин.

Як встановлено п. 68 Порядку у спірних випадках остаточне рішення щодо встановлення діагнозу професійного захворювання приймається центральною лікарсько-експертною комісією державної установи "Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України", у роботі якої мають право брати участь фахівці відповідного закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, лікувально-профілактичногозакладу,спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, спеціалісти (представники) підприємства, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві відсутня), представники вищого органу профспілки. Оскарження рішення зазначеної комісії у разі незгоди хворого або роботодавця здійснюється у судовому порядку.

Пунктом 70 Порядку передбачено, що спеціалізованими профпатологічними лікувально-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається повідомлення про професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 (далі - повідомлення за формою П-3) згідно з додатком 15.

Так, клінікою професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» 09.06.2017 складено повідомлення за фомою П-3 про професійне захворювання ОСОБА_1 , яке направлене ТОВ фірма «СВ» (т. 1 а.с. 108).

Згідно з пунктом 82 Порядку комісія з розслідування проводить оцінку умов праці працівника за матеріалами раніше проведеної атестації робочих місць, результатів обстежень і досліджень, проведених відповідними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби або санітарними лабораторіями, атестованими МОЗ в установленому порядку, вивчає приписи органів державного нагляду за охороною праці, подання посадових осіб робочих органів виконавчої дирекції Фонду і представників профспілок, інструкції з охорони праці працівників, заключні акти періодичних медичних оглядів, накази та розпорядження адміністрації підприємства про порушення працівником вимог правил та інструкцій з охорони праці, строків проходження періодичних медичних оглядів, картки обліку індивідуальних доз опромінення на робочому місці джерелами радіаційного випромінювання, одержує письмові пояснення посадових осіб, інших працівників з питань, пов`язаних з розслідуванням причин виникнення професійного захворювання, а у разі потреби вимагає проведення додаткових досліджень на робочому місці та бере участь у них, вивчає первинну медичну документацію щодо хворого.

Відповідно до п. 74 Порядку була утворена комісія з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання ОСОБА_1 , на розгляд якої були надані санітарно-гігієнічна характеристика умов праці оператора розфасувально-пакувального автомату відділення фасування сипучих чистячих засобів ТОВ фірма «СВ», акт №34 санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта ТОВ фірма «СВ» від 16-23 лютого 2016 року, довідка старшого інспектора відділу з питань гігієни праці ГУ Держпраці у Харківській області від 06.05.2016, повідомлення про результати огляду МСЕК від 11.05.2016, карта умов праці № 14 робочого місця №1.12 оператора розфасовувальног-пакувального автомату відділення фасування сипучих чистячих засобів фасувально-пакувальної дільниці, протокол № 14 від 04.02.2016 проведення досліджень повітря робочої зони машиніста розфасувально-пакувальних машин фасувально-пакувальної дільниці відділення фасування сипучих чистячих засобів ТОВ фірма СВ, складеного санітарно-промисловою лабораторією ПП «Екобуд-25», протокол № 14 проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку від 04.02.2016, протокол № 14 від 04.02.2016 проведення досліджень метеорологічних факторів, протокол № 14 від 04.02.2016 проведення досліджень важкості та напруженості праці, проведених та складених підприємством та в умовах, що указані вище, доповнення до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці фасувально-пакувального автомату відділення сипучих чистячих засобів ТОВ фірма «СВ» ОСОБА_1 , складеного ГУ Держпраці у Харківській області ( т.1 а.с. 87-95, 99-107).

Згідно з п. 86 Порядку за результатами розслідування комісія складає акт проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4. Акт за формою П-4 є документом, в якому зазначаються основні умови, обставини і причини виникнення професійного захворювання, заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються особи, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

30.06.2017 начальником Головного управління Держпраці у Харківській області затверджено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.06.2017, згідно даним якого стаж роботи ОСОБА_1 у цеху в умовах вупливу шкідливих факторів 5 років 2 місяці, умови праці оператора розфасувально-пакувального автомату відносяться до ІІ класу - допустимі. Професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин: індивідуальні особливості організму громадянки ОСОБА_1 , яка працювала оператором розфасувально-пакувального автомату; причина виникнення професійного захворювання: робота в умовах дії шкідливих виробничих факторів: вміст кварцу складає 1,0 мг/м3при ГДК - 1,0 мг/м3, пилу з вмістом діоксину кремнію більше 70% 0,77 мг/м3 при ГДК - 1,0 мг/м3, соди кальцинованої - 1,13 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3, синтетичних миючих засобів 2, 64 мг/м3 при ГДК - 5,0 мг/м3, виробничого шуму 76 дБа при ГДК - 80 дБа. При винесенні остаточного рішення, комісією було взято до уваги пункт 7 першого розділу Наказу МОЗ №248 від 08.04.2014, згідно якого - «Дотримання гігієнічних нормативів не виключає порушення стану здоров`я осіб з підвищеною чутливістю (зниженою резистентністю)». Відповідно до пункту 19 Акту розслідування відсутні особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи ( т.1 а.с. 96-98).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що медичний висновок ДУ «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України від 06.06.2017 є рішенням про встановлення діагнозу професійного захворювання відповідно до п. п. 67, 68 Порядку, що було підставою та передумовою проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 . Таке рішення не є безумовною підставою для встановлення зв`язку її захворювання з умовами праці. Комісія з розслідування провела оцінку умов праці ОСОБА_1 та наявність причинного зв`язку між професійним захворювання та умовами праці в ТОВ фірма «СВ» не підтвердила, матеріали справи не містять доказів того, що захворювання позивача зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин, пов`язаних з роботою.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Закону України «Про охорону праці» рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснили, що медичний висновок щодо встановлення діагнозу професійного захворювання від 06.06.2017 та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.06.2017, затверджений начальником Головного управління Держпраці у Харківській області, у судовому порядку не оскаржувалися, отже є чинними.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

31.07.2020 по справі проведена комплексна судово-медична експертиза № 25-К (т.3 а.с. 55-68), згідно висновку якої:

1.Причиною «...виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання - Пневмоконіоз (р/р, 2/2), ЛН (один) ст.» є вплив кремнію діоксиду кристалічного, що відноситься до високофіброгенних видів пилу.

2.Періодом формування професійного захворювання «Пневмоконіоз (р/р 2/2), ЛН (один) ст.» у ОСОБА_1 сдід вважати увесь період роботи в ТОВ фірма «СВ» за професіями фасувальника сипучих засобів для чищення (23.03.2011 р.-27.11.2012 р.) та оператора розфасувально-пакувального автомату для вказаних засобів (27.11.2012 р.-23.05.201 б р.).

1.Між «професійним захворюванням ОСОБА_1 (р/р 2/2), ЛН 1 (один) ст. та умовами праці під впливом небезпечних та шкідливих виробничих факторів, за яких ОСОБА_1 підлягала дії пилу (кремнію діоксиду)». існує прямий причинний зв`язок.

1.Відповідно до наданої медичної документації у пацієнтки ОСОБА_1 наявність чутливості до пилу кремнію діоксиду не визначалась. Однак, виходячи з наявності типових ознак пневмоконіозу (клінічних, візуалізаційних, патоморфологічних), існує висока ймовірність наявності підвищеної чутливості у ОСОБА_1 до впливу пилу кремнію діоксиду.

1.У ОСОБА_1 «патологічні зміни в організмі, обумовлені професійним захворюванням - Пневмоконіоз (р/р 2/2), ЛН I (один) ст. за умови не перевищення в повітрі робочої зони пилу (кремнію діоксиду 1,0 мг/м куб при ГДК 1,0 мг/м куб)» могли виникнути.

1.З моменту встановлення професійного захворювання у ОСОБА_1 « Пневмоконіоз (р/р 2/2), ЛН 1 (один) ст.» Центральною лікарсько-експертною комісією ДУ «Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України» 06.06.2017 р. (протокол засідання від 06.06.2017 року № 20/493), у пацієнтки відбулось погіршення стану здоров`я. Перебіг пневмоконіозу ускладнився хронічним обструктивним захворюванням легень, група В (виписка із медичної карти № 99 від 08-19.01.2019 року стаціонарного хворого КНП «Міська клінічна лікарня № 13» м. Харків). В подальшому за даними Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету (виписка із медичної карти № 07-01-13/629 від 04-27.06.2019 року стаціонарного хворого клініки вказаного інституту) відбулось прогресування легеневої недостатності до II (другого) ступеню. При усуненні шкідливих факторів виробництва та лікуванні неможливий зворотній перебіг хвороби у ОСОБА_1 .

3.Професійне захворювання на «Пневмоконіоз (р/р; 2/2), ЛН І (один) ст.» є

невиліковним. У стані здоров`я ОСОБА_1 відсутня тенденція до виліковування та стійкого одужання.

Суд зазначає, що процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковими за таких обставин та за таких умов.

У п. 2 Постанови пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, в тому числі заяви про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що 1) дії останньої були неправомірними, 2) між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та 3) є вина зазначеної особи.

Між тим, зазначений вище висновок експерта № 25/К не містить даних щодо правомірності або неправомірності дій відповідача, наявності безпосереднього причинного зв`язку між професійним захворюванням та порушеннями (неправомірними діями) з боку відповідача, наявності або відсутності вини відповідача у тому, яким є стан здоров`я позивача.

При цьому судом ураховано, що здійснювана відповідачем діяльність має усі ознаки небезпечної, реалізація якої становить значний ризик настання негативних наслідків для її працівників; умови праці є шкідливими та небезпечними. А тому, визначаючи розподіл тягаря доведення між позивачем та відповідачем, суд покладає саме на працедавця обов`язок доведення, що вжиті ним заходи є достатніми задля забезпечення мінімально необхідних та безпечних умов праці його працівників.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях покладає на відповідача обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а на позивача обов`язок доведення наявності шкоди та її розмір.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження вини та протиправної поведінки ТОВ фірма «СВ» щодо порушення законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів і нормативів під час роботи, що призвело до професійного захворювання позивача, а також наявність чинного акту від 30.06.2017, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову в цілому.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то судовий збір з відповідача не стягується, а компенсується за рахунок держави.

Позивач просить стягнути з відповідача кошти за оплату експертизи № 25/К, про що надала квитанції на суму 54635,00 грн та 11456,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з чим, витрати за оплату експертизи залишаються за рахунок позивача.

Крім того, представник відповідача просить стягнути з позивача витрати на оплату правової допомоги в сумі 10600,00 грн, надавши на підствердження зазначених витрат договір про надання адвокатських послуг № 02/18 від 18.04.2018, укладеного між адвокатом Радутним О.Е. та ТОВ фірма «СВ», акт від 03.05.2018 про виконані роботи та довіреність від 28.04.2018 ( т. 1 а.с. 109-111).

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, представником відповідача не надано суду доказів про оплату таких витрат в сумі 10600,00 грн.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ТОВ «СВ», місцезнаходження: 62332, Харківська область, Дергачівський район, с. Руська Лозова, вул. Польова, 11, код в ЄДРПОУ 25470089.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року.

Суддя І. М. Нечипоренко