Рішення № 92135146, 12.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року м. Київ № 640/19125/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просила:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ у м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по списку № 2 позивачу з 26 лютого 2020 року;

зобов`язати ГУ ПФУ м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 позивачу починаючи з 26 лютого 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу надано необхідні документи для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а тому законних підстав для відмови у її призначенні не було.

У відзиві представник відповідача посилається на те, що з 21 серпня 1992 року стаж пільгової роботи підтверджується результатами атестації робочих місць за умовами праці, тому до пільгового стажу можливо зарахувати період роботи з 30 листопада 1987 року по 21 серпня 1992 року. Період роботи з 17 серпня 1983 року по 29 листопада 1987 року за професією машиніст крана в сталеливарному цеху № 19 можливо зарахувати за умови надання підтверджуючих документів.

Таким чином, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2020 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою № 2748 (т. 1 а.с. 14) про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду зазначеної заяви, відповідач листом від 13 березня 2020 року № 2600-0314-6/34222 (т. 1 а.с. 15-16) відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 2, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи (10 років). Так, атестація робочого місця за умовами праці вперше проведена 09 червня 1999 року, посада «машиніст крана» не атестована. До пільгового стажу роботи можливо зарахувати період роботи машиністом кранів в сталеливарному цеху № 19 на формувальній дільниці з 30 листопада 1987 року по 21 серпня 1992 року, що складає 4 роки 8 місяців. Період роботи за списком № 2 з 17 серпня 1983 року по 29 листопада 1987 року за професією машиніст крана в сталеливарному цеху № 19 можливо зарахувати за умови надання підтверджуючих документів, з яких вбачається робота у формувальних, стержньових, землепідготовчих, обрубних та очисних відділеннях або зайнятість на шихтовому дворі. Відповідно до наданих до заяви документів (трудова книжка, диплом) загальний страховий стаж склав 26 років 11 місяців 26 днів, який врахований по 31 січня 2020 року. Не враховано до стажу період роботи з 18 березня 1996 року по 01 квітня 1997 року (при звільненні не зазначено на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер).

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

При цьому, відмова у призначенні пенсії позивачу пов`язана саме з відсутністю необхідного пільгового стажу (10 років), в той час як відповідачем врахована робота за списком № 2 з 30 листопада 1987 року по 21 серпня 1992 року, що складає 4 роки 8 місяців.

Не є спірним у межах оскаржуваних правовідносин віднесення машиніста крану на формувальній дільниці в сталеливарному цеху до списку 2 для призначення пенсії на пільгових умовах.

Спірним є незарахування відповідачем у пільговий стаж позивачу періоду роботи з 17 серпня 1983 року по 29 листопада 1987 року внаслідок відсутності підтверджуючих документів та періоду з 21 серпня 1992 року по 17 травня 1993 року через відсутність атестації робочих місць.

Так, згідно з наявними в матеріалах справи довідками Приватного акціонерного товариства «АТЕК» від 02 червня 2015 року № 41 (т. 1 а.с. 22) та від 27 липня 2015 року №47 (т. 1 а.с. 26) позивач працювала на Київському заводі «Червоний екскаватор» (Приватне акціонерне товариство «АТЕК») з 17 серпня 1983 року по 14 серпня 1995 року, з яких з 17 серпня 1983 року по 17 травня 1993 року машиністом крану на формувальній дільниці в сталеливарному цеху з повним робочим днем та інших робіт не виконувала.

Таким чином, вказані довідки підтверджують факт роботи позивача на роботах за списком № 2 у період з 17 серпня 1983 року по 29 листопада 1987 року, а також такі довідки надані відповідачу разом з заявою про призначення пенсії, що підтверджується в пунктах 6 та 7 переліку поданих документів (т. 1 а.с. 14).

Що стосується атестації робочих місць, слід зазначити, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема, Держпраці. Виходячи з наведеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 11-1207апп19.

Згідно з ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, відповідач протиправно не зарахував вказані періоди роботи позивача за списком № 2 для призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, як вірно стверджує представник позивача у позовній заяві пільговий стаж позивача у період з 17 серпня 1983 року по 17 травня 1993 року складає 9 років 9 місяців, проте він не є достатнім для призначення пільгової пенсії відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки необхідно щонайменше 10 років такого стажу.

Водночас, позивач має право на пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 24 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУ ПФУ у м. Києві щодо відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах по списку № 2 з 26 лютого 2020 року.

Разом з тим, частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог суд, відповідно до вказаної норми, враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Тож, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

За вказаних обставин та наведеного правового регулювання, а також з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 починаючи з 26 лютого 2020 року.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності своїх дій.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки з матеріалів справи вбачається вчинення відповідачами протиправних дій, які не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах по списку № 2 з 26 лютого 2020 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 починаючи з 26 лютого 2020 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк