Рішення № 92135042, 07.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року м. Київ № 640/19123/20

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 Адреса проживання: АДРЕСА_1 ) з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м.Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ: 41346335, адреса місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд.12-А), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. JL про відкриття виконавчого провадження №62606220 від 20.07.2020 стосовно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. JI. про стягнення з боржника основної винагороди №62606220 від 20.07.20 стосовно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В. JI. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №62606220 від 20.07.2020 стосовно ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що приватним виконавцем порушено ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, а фактичне місце проживання позивача є Житомирська обл, в зв`язку із чим, позивач вважає оскаржувані постанови протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржувані постанови є законними та обґрунтованими, винесені в межах повноважень, наданих приватному виконавцю. Зазначив, що у виконавчому написі приватного нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу від 08 липня 2020 року про звернення стягнення з ОСОБА_1 зазначено, що місцем проживання останнього є місто Київ, а відтак при відкритті виконавчого провадження №62606220 відповідач діяла відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

08.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 10731 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості в розмірі 26925,00 грн.

20.07.2020 року відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62606220 з примусового виконання виконавчого напису №10731 від 08.07.2020 року.

В рамках виконавчого провадження, відповідачем крім вказаної постанови, були винесені постанови про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 2692,50 грн та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 300,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішені якого суд виходить із наступного.

Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень.

Поряд з цим, Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

За частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відтак, враховуючи наведені вище вимоги закону, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Судом встановлено, що згідно Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни є місто Київ.

У виконавчому написі приватного нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу від 08 липня 2020 року про звернення стягнення з позивача зазначено, що місцем проживання останнього є АДРЕСА_2 .

Натомість, відповідно до наявної в матеріалах довідки відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради №57 від 27.05.2019 року місце реєстрації позивача з 24.07.2010 року зазначено - АДРЕСА_3 .

Проте, суд не приймає до уваги вказаний письмовий доказ, оскільки зазначена довідка була видана 27.05.2019 року, договір про надання кредиту №3028408, за прострочення платежів по якому був винесений виконавчий напис від 08.07.2020 року, заключений між позивачем та третьою особою - ТОВ «Алекскредит» 18.12.2019 року.

Тобто, позивачем не підтверджено факт того, що на момент укладення договору кредиту від 18.12.2019 року, останній був зареєстрований у м. Коростень Житомирської області.

Крім того, як зазначає відповідач та не спростовано позивачем, у виконавчому написі №10731 від 08 липня 2020 року вказано місце проживання боржника - АДРЕСА_2 .

Більш того, в заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначено інформація, що вказана у виконавчому написі, а саме, що місцем проживання боржника - ОСОБА_1 , є АДРЕСА_2 .

Тому, при прийнятті виконавчого напису, порушення, передбаченого п, 10 ч. 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем не було виявлено, в

результаті чого виконавчий напис було прийнято на виконання.

Суд зазначає, що на час розгляду даної справи виконавчий напис № 10731 від 08 липня 2020 року є чинним, що позивачем не заперечувалося.

Таким чином, виконавчий напис нотаріуса слугував підставою для відкриття спірного виконавчого провадження.

Оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни надійшов виконавчий документ - виконавчий напис № 10731 від 08 липня 2020 року, виданий приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403 "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403) передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до статті 25 Закону №1403 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Згідно частини 2 статті 24 Закону №1403 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України "Про виконавче провадження" і Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною 3 статті 25 Закону№1403 право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, зі змісту частини 2 статті 24 Закону №1403 слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Згідно частини 4 статті 24 Закону №1404 виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 5 статті 24 Закону №1404 визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону №1404).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина 3 статті 26 Закону №1404).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26 Закону №1404).

Згідно витягу з Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.

Відповідно до статті 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи, виконавчий напис приватного нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу від 08 липня 2020 року містить всю, визначену згадуваною статтею Закону України «Про нотаріат», інформацію щодо стягувача та боржника, суми стягнення та скріплений підписом та печаткою нотаріусу.

Частинами 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

З системного аналізу викладеного вбачається, що інформація, зазначена у виконавчому написі нотаріусу, є достовірною, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку державного виконавця проводити перевірку даних, зазначених, зокрема, у виконавчому написі нотаріусу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 20 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62606220 відповідачем не порушено норми Закону України «Про виконавче провадження».

В зв`язку із тим, що судом встановлено правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 62606220 від 20.07.2020 року, постанови про стягнення з боржника основної винагороди та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, які є похідними від постанови про відкриття виконавчого провадження №62606220, також не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявності правових підстав для визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати, в т.ч. витрати позивача на правову допомогу, не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).

Суддя Н.Г. Вєкуа