Рішення № 92134561, 12.10.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2185/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу не в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 13.09.2016 до 14.07.2019 включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 13.09.2016 до 14.07.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 13.09.2016 до 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 до 14.07.2019 - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Ухвалою від 14.08.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), сторонам наданий строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 08.09.2020 відмовлено Херсонському зональному відділу Військової служби правопорядку у задоволенні клопотань про залишення позовної заяви без розгляду та про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Херсонському зональному відділі Військової служби правопорядку та наказом командира від 12.07.2019 № 141 виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Проте, за період з 13.09.2016 до 14.07.2019 позивачу не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення. 05.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 13.09.2016 до 28.02.2018 та проведення перерахунку й доплати індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018) за період з 01.03.2018 до 14.07.2019. Позивач зазначив, що дана заява отримана відповідачем 12.05.2020, однак у визначений законодавством термін відповідь військовою частиною не надана. Позивач зауважує, що всупереч Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України від 03.07.1991 №1282-ХП "Про індексацію грошових доходів населення", постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" відповідачем за період з 01.03.2018 до 14.07.2019 не виплачено позивачу індексації грошового забезпечення у сумі 70063,31 грн. У зв`язку з відсутністю довідки про доходи неможливо встановити розмір підвищення грошового доходу у зв`язку зі збільшенням посадових окладів в березні 2018 року. Тому розрахунку підлягає індексація грошового забезпечення належна позивачу без врахування суми підвищення грошового доходу. Так як в лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін 241,70%, то відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за лютий рахується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.02.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн * 241,70 % / 100), що становить 4258,75 грн. Тобто, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4258,75 грн - 0,00 грн = 4258,75 грн. Позивач стверджує, що єдиним визначеним законодавством методом встановлення, чи належить позивачу індексація грошового забезпечення в березні 2018 року, є визначення суми, яка була б належна позивачу до виплати за мінусом суми збільшення грошового доходу. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

04.09.2020 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке. Відповідно до п. 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Тобто, Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Враховуючи зазначене, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. У даному випадку відсутні підстави для визнання дій відповідача по невиплаті індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки останній відповідно до Інструкції № 260 виконував роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, в якому зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення. Крім того, щодо нарахованих сум індексації за період з 01.03.18 до 14.07.2019 відповідач зазначив, що ОСОБА_1 виплачувалась індексація грошового забезпечення у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 до жовтеня 2018 індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року по жовтень 2018 року не було. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 13.09.2016 до 28.02.2018, з врахуванням січня 2008 року, як базового місяця та в період з 01.03.2018 до 14.07.2019 з врахуванням базового місяця - березня 2019 року, відповідач зазначає, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції компетентних органів державної влади. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Херсонському зональному відділі Військової служби правопорядку.

12.07.2019 наказом начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) № 141 старший солдат ОСОБА_1 , старший водій автомобільного відділення взводу забезпечення Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку, який звільнений наказом від 31.05.2019 № 8-РС за пп. "а" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключений із списків особового складу зонального відділу з 14.07.2019 та всіх видів забезпечення. Календарна вислуга років у Збройних Силах становить 2 роки 11 місяців 17 днів, пільгова – 0 років 4 місяці 2 дні, загальна 3 роки 3 місяці 19 днів.

Наказ від 12.07.2019 № 141 передбачив виплатити ОСОБА_1 : щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 116 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 68,3 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років за період з 01.07.2019 до 14.07.2019; грошову компенсацію за 9 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік та грошову допомогу на оздоровлення.

13.05.2020 ОСОБА_1 на направив відповідачу запит, яким просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 13.09.2016 до 28.02.2018 та провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 до 14.07.2019.

12.06.2020 відповідач надав позивачу відповідь № 1452/фес , якою підтвердив факт не нарахування та невиплати індексації за період з 13.09.2016 до 14.07.2019 та зазначив про відсутність законних підстав для вказаних виплат, з посиланням на таке. Частиною 6 статті 5 Закону № 1282-ХІІ та пунктом 6 Порядку № 1078 встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в січні 2016 року - лютому 2018 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було. На виконання вказівки Департаменту Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, індексація грошового зобов1язвння не нараховувалася до окремого роз`яснення. Зазначив, що механізм нарахування та виплати індексації у поточному році за попередні роки Порядком № 1078 не передбачений. У зв`язку з наведеним, відсутні підстави для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 13.09.2016 до 28.02.2018. Крім того, відповідач повідомив, що відповідно до займаної посади, яку обіймав позивач, розмір посадового окладу склав: у лютому 2018 року – 530,00 грн, у березні 2018 року – 2640,00 грн, у квітні 2018 року -2640,00 грн. Неможливим є надання інформації щодо розміру посадового окладу у січні 2008 року за посадою позивача, оскільки, Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку сформований у червні 2015 року. До вказаного часу на території Херсонської області самостійні підрозділи Військової служби правопорядку не перебували.

Не погоджуючись із позицією військової частини щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі-Закон № 2232-XII) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Суд відмічає, що пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Натомість, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Крім того, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом абз. 5 ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ч. 6 ст. 2 Закону № 1282-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 2-5 ст. 4 Закону №1282-ХІІ).

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 Закону № 1282-ХІІ, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 6 Закону № 1282-ХІІ).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч. 2 ст. 5 Закону № 1282-XII).

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону № 1282-XII).

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно із п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

На підставі викладеного, суд зазначає, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доходу.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд відмічає, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Отже, індексація грошового забезпечення також є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Варто відмітити, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з вересня 2016 року до липня 2019 року, відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення індексації. Відповідач зазначає лише про те, що у межах виділених Херсонському зональному відділу Військової служби правопорядку коштів, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення у період з 13.09.2016 до 01.02.2018 була і є неможливою.

Водночас, відповідач не оспорює визначеного позивачем у позові періоду, протягом якого така індексація мала бути нарахована і виплачена.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву зазначає, в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. У зв`язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України доведені до військових частин (установ, організацій) роз`яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 згідно яких, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (із змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2018 № 260, роз`яснення з питань застосування норм цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів з питань виплати грошового забезпечення надаються директором Департаменту фінансів Міністерства оборони України та іншими посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до законодавства України.

Отже, підставою для не нарахування та не проведення відповідачем у спірний період індексації грошового забезпечення військовослужбовців є відсутність бюджетних призначень для вказаних цілей.

Суд також зазначає, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Водночас, п. 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі № 1282-ХІІ йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення та отримання належних йому сум у період з 13.09.2016 до 14.07.2019, що є предметом спору у цій справі, відтак не звільняє відповідача від обов`язку ці суми виплачувати.

Суд приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч. 6 ст. 5 Закону № 1282-XII, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.

Щодо позиції позивача про застосування січня 2008 року, як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 13.09.2016 до 28.02.2018, суд зазначає таке.

Як зазначає відповідач у листі-відмові нарахувати та виплатити індексацію від 12.06.2020 № 1452/фес Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку сформований у червні 2015 року, до цього часу на території Херсонської області самостійні підрозділи Військової служби правопорядку не перебували.

Необхідно зазначити, що на час реєстрації юридичної особи Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку діяла редакція Порядку № 1078 від 13.02.2014, відповідно до абз. 3 п. 10-1 якої обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Згідно з п. 10-2 Порядку № 1078 (у ред. від 13.02.2014) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Разом з тим, 09.12.2015 прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 1013 "Про упорядкування структури заробітної, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою затверджені зміни до Порядку № 1078, зокрема, п. 10-2 викладено в такій редакції: для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Відтак, суд вважає, що з 01.12.2015 відповідно до п. 10-2 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 (набрала чинності з 01.01.2008), пунктом 3 якої затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), у зв`язку з чим січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), та, відповідно, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до листів Мінсоцполітики від 29.12.2017 № 122/0/66-17 (від 15.04.2020 № 49/0/214-20), які згідно з п. 14 Порядку № 1078 є офіційним роз`ясненням порядку нарахування індексації, оскільки посадові оклади військовослужбовців востаннє підвищувалися у січні 2008 року, то сума індексації у грудні 2017 року становить 4258,75 грн (прожитковий мінімум 1762 грн х коефіцієнт індексації 241,70) / 100.

У зв`язку із наведеним, суд зазначає, що січень 2008 року, як місяць підвищення тарифних ставок (посадових окладів) може прийматися за базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців у тому випадку, коли в установі відповідно до штатного розпису вже існували вказані посади.

Втім, враховуючи, що Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку сформований у червні 2015 року, а до цього часу жодних відповідних посадових окладів, згідно зі штатним розписом, не існувало, доводи позивача стосовного прийняття січня 2008 року, як базового місяця для обрахунку індексації, є безпідставними.

На день формування Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати всім новоприйнятим працівникам, відповідно до редакції Порядку № 1078 від 13.02.2014, за загальним правилом, здійснювалося з місяця прийняття працівників на роботу, тобто починаючи з червня 2015 року.

Отже, у даному випадку, базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення буде місяць створення посади.

Варто відмітити, що в листі Мінсоцполітики від 29.12.2017 № 122/0/66-17, на який посилається позивач, серед наведених вище обставин, також зазначено: "… У разі, коли посадовий оклад військовослужбовцям встановлювався у лютому 2009 року, сума індексації у грудні 2017 року становить 3087,02 грн ((1762 х 175,2) / 100)…".

Тобто, розмір величини приросту індексу споживчих цін, яка використовується при обрахунку індексації грошового забезпечення використовується в залежності від місяця введення (встановлення) посадових окладів, у даному випадку – з місяця створення (формування) юридичної особи відповідача - Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує висновки рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013, стосовно того, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відтак, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення у період з 13.09.2016 до 28.02.2018, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17, від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 23.09.2020 № 620/3282/18.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.09.2016 до 28.02.2018.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 14.07.2019 із застосуванням березня 2018 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням абзацу 4 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд зазначає таке.

Позивач обґрунтовує вказану вимогу тим, що так як в лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін 241,70%, то відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за лютий рахується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.02.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн * 241,70 % / 100), що становить 4258,75 грн. Тобто, відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума належної індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4258,75 грн - 0,00 грн = 4258,75 грн. Так, єдиним встановленим законодавством методом визначення чи належить позивачу індексація грошового забезпечення в березні 2018 року є визначення суми, яка була б належна позивачу до виплати за мінусом суми збільшення грошового доходу. Тобто, відповідач за період з 01.03.2018 до 14.07.2019 не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 70063,31 грн.

Натомість, відповідач у відповіді на відзив зазначає, що у період з 01.03.2018 до 14.07.2019 ОСОБА_1 виплачувалась індексація грошового забезпечення у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року до жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а тому передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з березня 2018 року до жовтень 2018 року не було. Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції компетентних органів державної влади.

Так, 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності 01.03.2018), якою встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Одночасно, вказаною постановою затверджена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, та схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 з 01.03.2018 введено (змінено шляхом підвищення) посадові оклади військовослужбовців, виплата якого здійснена у квітні 2018 року.

Згідно із абз. 1, 2, 3, 5 п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до абз. 1, 3, 4 п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Тобто, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру – березень 2018 року, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 825/565/17 і від 23.10.2019 у справі № 825/1832/17.

Суд зазначає, що відповідно до опублікованої на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/ct/is_c/isc_u/isc2018m_u.html) Індекси споживчих цін на товари та послуги у 2018 році (до попереднього місяця) мали такі показники: січень - 101,5; лютий - 100,9; березень - 101,1; квітень - 100,8; травень - 100,0; червень - 100,0; липень - 99,3; серпень - 100,0; вересень - 101,9; жовтень - 101,7; листопад - 101,4; грудень - 100,8.

Крім того, Індекси споживчих цін на товари та послуги у 2019 році (до попереднього місяця) мали такі показники: січень - 101,0; лютий - 100,5; березень – 100,9; квітень – 101,0; травень - 100,7; червень – 99,5; липень - 99,4.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з листом Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку від 12.06.2020 № 1452/фес, посадовий оклад ОСОБА_1 у лютому 2018 року становив 530,00 грн, у березні 2018 року - 2640,00 грн. Тобто, відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок підвищення посадового окладу, розмір якого перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Таким чином, величина індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення позивача обчислюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця, наступного за місяцем підвищення грошового забезпечення позивача, тобто з квітня 2018 року: 1,008 х 1 х 1 х ,0993 х 1 х 1,019 х 1,017 = 1,03730.

Отже, у жовтні 2018 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлений у розмірі 103 %, відтак виникли підстави для індексації грошових доходів населення.

Так, величина приросту індексу споживчих цін, розрахована з квітня 2018 року у жовтні 2018 року становить 3,7 %.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VIII, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб складає: з 1 січня 2018 року - 1762 грн, з 1 липня - 1841 грн, з 1 грудня - 1921 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб складає: з 1 січня 2019 року - 1921 грн, з 1 липня - 2007 грн, з 1 грудня - 2102 грн.

Індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (ст. 3 Закону № 1282-ХІІ).

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч. 4 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ).

Відтак, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 повинна була бути нарахована з грудня 2018 року, тобто з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опублікований індекс споживчих цін, який перевищив встановлений поріг у розмірі 103 %.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 Порядку № 1078).

На підставі викладеного, суд розраховує суму індексації грошового забезпечення, шляхом множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків:

грудень 2018 року – 71,08 грн = (1921 х 3,7) / 100;

січень 2019 року – 71,08 грн = (1921 х 3,7) / 100;

лютий 2019 року – 71,08 грн = (1921 х 3,7) / 100;

березень 2019 – 134,47 грн = (1921 х 7) / 100;

квітень 2019 – 134,47 грн = (1921 х 7) / 100;

травень 2019 – 134,47 грн = (1921 х 7) / 100;

червень 2019 – 134,47 грн = (1921 х 7) / 100;

липень 2019 – 206,72 грн = (2007 х 10,3) / 100.

Відповідно до наказу начальника Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 12.07.2019 № 141, ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу зонального відділу та всіх видів забезпечення.

Відтак, індексація доходів за період з 01.07.2019 до 14.07.2019 складає 93,36 грн = (206,72 грн / 31 календарний день) х 14 днів, що передували звільненню.

Таким чином, за період з 01.12.2018 до 14.07.2019 позивачу мала бути нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у загальній сумі 844,48 грн.

Відповідно до наданої відповідачем довідки про доходи від 16.07.2019 № 139, ОСОБА_1 з 01.12.2018 до 14.07.2019 виплачена індексація у сумі 844,50 грн.

Враховуючи, що відповідач правомірно не виплачував ОСОБА_1 індексацію за період з березня 2018 року по грудень 2018 року, то суд погоджується із розрахунками відповідача щодо виплати індексації за період з грудня 2018 року до 14 липня 2019 року у сумі 844,50 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами не довів правомірності не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 13.09.2016 до 28.02.2018. Натомість, надав докази відсутності підстав для виплати індексанції доходів за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 та правомірності виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 до 14.07.2019.

За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .

Позивач має статус учасника бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 26614627, 73027, м. Херсон, вул. Олександрівська, 32) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 13.09.2016 до 28.02.2018.

Зобов`язати Херсонський зональний відділ Військової служби правопорядку (код ЄДРПОУ 26614627, 73027, м. Херсон, вул. Олександрівська, 32) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 13.09.2016 до 28.02.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 106030000