Рішення № 92134514, 12.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

12 жовтня 2020 р. № 520/8028/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Панченко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Харківського апеляційного суду (61050, м.Харків, м-н Героїв Небесної Сотні, буд.36, код ЄДРПОУ 42261368), третя особа – Державна судова адміністрація України (01601, м.Київ, вул.Липська, буд.18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Харківським апеляційним судом у здійснені перерахунку судді ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі – 41 робочий день (56 календарних днів) відповідно до розміру суддівської винагороди, який діяв на час звільнення 10 квітня 2020 року судді у відставку;

- зобов`язати Харківський апеляційний суд здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі – 41 робочий день (56 календарних днів) відповідно до розміру суддівської винагороди, який діяв на час звільнення судді у відставку - 10 квітня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем при відрахуванні ОСОБА_1 зі штату суду у зв`язку зі звільненням з посади судді у відставку неправильно розраховано та виплачено розмір грошової компенсації за невикористану відпустку. Вказане слугувало підставою для ініціювання вказаного спору.

Ухвалою суду від 25.06.2020 року відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, на виконання ухвали суду надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, посилаючись на те, що при розрахунку та виплаті позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку Харківський апеляційний суд діяв в межах, поряду та спосіб, визначений чинним законодавством України, у зв`язку з чим підстав для задоволення позовних вимог не має.

У відповідь на відзив позивач зазначив, що вважає відзив на позовну заяву таким, що суперечить ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.09.2019 №193-ІХ, тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У письмових запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказав, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки обчислена на підставі ст.24 Закону України «Про відпустки» з урахуванням пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Також зазначив, що Харківський апеляційний суд підтримує раніше наданий відзив на позов та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа – Державна судова адміністрація України, правом надати письмові пояснення по суті спору не скористалась.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що наказом Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Харківської області від 29 грудня 2018 року №04-03/265-ос «Про відрахування судді ОСОБА_1 зв штату Апеляційного суду Харківської області» відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату Апеляційного суду Харківської області з 02 січня 2019 року з зв`язку з переведенням на посаду судді Харківського апеляційного суду.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та не заперечується відповідачем у справі, на депозитний рахунок Харківського апеляційного суду переведено грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки – 75 робочих днів (106 календарних днів). За час здійснення правосуддя в Харківському апеляційному судді в період з 02 січня 2019 по 10 квітня 2020 року суддею ОСОБА_1 було використано 34 робочих днів (50 календарних днів) із кількості днів невикористаної відпустки – 75 робочих днів (106 календарних днів).

Рішенням Вищої ради правосуддя №919/0/15-20 від 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Харківського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом в.о.голови Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року №05-04-/51-ос суддю Бездітко В.М. відраховано 10 квітня 2020 року зі штату суду у зв`язку зі звільнення з посади у відставку.

13 квітня 2020 року на особистий картковий рахунок позивача перерахована грошова компенсація з депозитного рахунку відповідача у розмірі 54273,70 грн. за невикористані дні відпустки в Апеляційному суді Харківської області за 41 робочий день (56 календарних дні).

Не погоджуючись з такою сумою виплаченої грошової компенсації на невикористані дні відпустки, вважаючи такою, що нарахована з порушенням норм чинного законодавства України, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулюється Законом України «Про судоустрій у статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Статтею 136 Закону 1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Поряд з тим, суд звертає увагу, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не визначено порядку нарахування суддівської винагороди при використанні днів невикористаної відпустки за попереднім місцем роботи, грошова компенсація за які переведена на депозитний рахунок суду від іншої юридичної особи.

Згідно частини 6 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Враховуючи, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано питання перенесення основної та додаткової відпустки при переведенні судді до іншого суду, а також порядок виплати компенсації за невикористані дні відпустки, суд доходить до висновку про необхідність застосування в даному випадку аналогії закону, що регулює аналогічні питання.

Державні гарантії права на відпустки, їх умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи передбачені Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР.

Згідно частини 3 статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Відповідно до пункту 8 частини 7 статті 10 Закону України «Про відпустки», щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації.

Таким чином, суд доходить висновку, що у разі переведення судді на роботу до іншого суду грошова компенсація за не використані дим дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на депозитний рахунок нового суду.

Нарахування суддівської винагороди суддям за дні щорічних відпусток, які не використані за попереднім місцем роботи і не одержали за неї грошової компенсації, здійснюється відповідно до загальних положень законодавства, а при виплаті враховується сума коштів, перерахована на депозитний рахунок нового суду, до якого перейшов суддя.

Зважаючи на те, що при переведенні на роботу з Апеляційного суду Харківської області до Харківського апеляційного суду суддя ОСОБА_1 скористався своїм правом на перерахунок компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток, слід дійти висновку, що отримання компенсації за новим місцем роботи здійснюється відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про відпустки», розрахунок якої проведено на підставі пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

За таких підстав, під час звільнення судді ОСОБА_1 з Харківського апеляційного суду, йому було нараховано компенсацію за невикористані дні відпустки, право на яку набуто ним за час роботи в вищевказаному суді, виходячи з сумарного заробітку за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю звільнення.

Компенсація за невикористані дні відпустки за період роботи в Апеляційному суді Харківської області виплачена з депозитного рахунку Харківського апеляційного суду у тому розмірі, в якому вона була розрахована на попередньому місці роботи при звільненні.

Беручи до уваги викладене вище, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для здійснення перерахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки суді ОСОБА_1 з розрахунку розміру суддівської винагороди, який діяв на час звільнення його у відставку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Статтею 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглянувши справу, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 257-262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко