Рішення № 92134418, 12.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 р. № 520/8990/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Харківського районного суду Харківської області з вищевказаним позовом, в якому просила зобов`язати органи ПФУ провести перерахунок її пенсії з урахуванням поновлення індексації за 2019 рік (17%) з 01 червня 2020 року; індексації пенсії з 01 травня 2020 року (11%) відповідно до постанови КМУ №251. Зобов`язати органи ПФУ виплатити невистачаючу грошову суму в результаті несвоєчасної індексації; систематично провести перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією, використовуючи встановлену величину коефіцієнта стажу 1, 35%, не допускаючи зниження суми пенсійних виплат; виплатити компенсацію в сумі 20000 грн. за моральну шкоду та майнові збитки, пов`язані з втратою здоров`я.

03.08.2020 позивачем було подано доповнення до позовної заяви, в яких вона просила: зобов`язати відповідача провести перерахунок її пенсії з урахуванням поновлення індексації за 2019 рік (+17%) с червня 2020 року; індексації пенсії з травня 2020 року (+11%) відповідно до постанови КМУ №251; зобов`язати відповідача виплатити грошову суму, якої не вистачає в результаті несвоєчасної індексації; систематично провести перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією відповідно до постанови КМУ та встановленої величини коефіцієнту стажу 1,35%, не допускаючи в подальшому заниження суми пенсійних виплат; виплатити компенсацію в розмірі 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків у зв`язку зі втратою здоров`я.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу було призначено пенсію відповідно до ЗУ «Про науку та науково-технічну діяльність». Науковий стаж позивача на 01 лютого 2011 року складав 32 роки, 3 місяці та 20 днів. Загальний трудовий стаж складає 51 рік 1 місяць та 20 днів. С жовтня 2017 року при призначенні пенсії позивачу було застосовано розмір коефіцієнту трудового стажу 1,35 за рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/2163/18. До травня 2020 року відповідачем застосовувався коефіцієнт заробітної плати за 1995-1997 роки на рівні 2011 року, було проведено індексацію пенсії позивача з березня 2019 року, дотримуючи коефіцієнту стажу – 1,35. Проте, у проведенні індексації пенсії з 01.05.2020 відповідно до постанови КМУ №251, відповідачем було відмовлено. Таким чином, позивач вказує, що відповідачі не тільки не провели індексацію пенсії з 01.05.2020, яка призводить до збільшення на 11% розміру пенсії, але і не застосували попередню індексацію за 2019 рік (17%), що призвело до значного зменшення суми отриманої позивачем пенсії.

Відповідно до положень ст.ст.171, 257, 263 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває як пенсіонер на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з 2004 року їй призначено пенсію відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 року по справі № 820/2163/18 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, 15, Харків, 61140) про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Слобожанське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року, застосувавши при обчисленні розміру пенсії за віком величину оцінки одного року страхового стажу 1,35%, загальний страховий стаж 51 рік 1 місяць 20 днів, повні дані про заробітну плату та виплатити недораховану суму пенсії з 01.10.2017 року. В іншій частині позову відмовлено.

Згідно із ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 року відповідачем обчислено страховий стаж згідно статті 24 Закону в місяцях без урахування днів.

Таким чином, страховий стаж позивача складає 51 рік 1 місяць 20 днів, в місяцях 613 (51 х 12 = 612+1 = 613). Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35 % складає - 0,68962. Середньомісячний заробіток, обчислений за період роботи з 01.03.1995 року по 28.02.2000 року та за весь період страхового стажу з 01.07.2000 по 31.12.2010 року, складає 11253,26 грн. (3764,40 грн.*2,98939, де 3764,40 грн. - середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, 2,98939 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).

Розмір пенсії позивача, ОСОБА_1 з 01.10.2017 року склав 8227,02 грн.

За правилами ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Надаючи правову оцінку зазначеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески, збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищуються 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Враховуючи, що до заробітної плати (доходу) за 1995-1997 роки для обчислення пенсії ОСОБА_1 враховувались суми виплат (доходу), з яких сплачувалися страхові внески (збір), суд приходить до висновку про наявність у позивача права на залишення без змін величини індивідуального коефіцієнту заробітної плати за 1995-1997 роки при нарахуванні їй пенсії за віком з 01.10.2017.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції від 06.02.2017) страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що оскільки пенсію позивача обчислено з урахуванням рішенням суду, а також враховуючи факт того, що в рішенні не було зобов?язано управління проводити перерахунок пенсії в подальшому, підстав для проведення індексації пенсії згідно з чинним законодавством відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з пунктом 4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Судом з пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що величина індивідуального коефіцієнту зарплати за 1995-1997 роки була значно вищою, ніж при остаточному розрахунку пенсії позивачу за віком з 01.10.2017.

Враховуючи вище наведе, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на виключення невигідного трудового стажу з 2006 року по 2011 рік та залишення без змін величини індивідуального коефіцієнту зарплати за 1995-1997 роки при нарахуванні пенсії ОСОБА_1 за віком з 01.10.2017.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, шляхом зобов?язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% - з 01 червня 2020 року та здійснити виплату недорахованої суми пенсії.

Разом з тим суд зазначає, що позивач просить суд зобов`язати відповідача провести перерахунок її пенсії з урахуванням поновлення індексації за 2019 рік (+17%) с червня 2020 року; індексації пенсії з травня 2020 року (+11%) відповідно до постанови КМУ №251; систематично провести перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією відповідно до постанови КМУ, тоді як вказані дії віднесені до компетенції Пенсійного фонду України, з огляду на що адміністративній позов в цій частині задоволенню не підлягає.

При цьому, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , не допускаючи в подальшому заниження суми пенсійних виплат звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними, а тому адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно із ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити компенсацію позивачу в розмірі 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків у зв`язку зі втратою здоров`я, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Приписами ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року по справі №815/7401/16.

Для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування завданої шкоди.

Суд наголошує на тому, що будь-яких доказів того, що оскаржувані дії відповідача будь-яким чином призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків, позивачем не надано. Саме лише посилання на протиправність дій суб`єкта владних повноважень недостатньо для прийняття рішення про відшкодування шкоди.

Враховуючи, що позивачем не надано належних та достатніх доказів заподіяння відповідачами йому моральної шкоди та матеріальних збитків, судом таких обставин не встановлено, суд прийшов до висновку про те, що підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, вказана частина позовних вимог задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 263 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, м. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх) про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , застосувавши при обчисленні розміру пенсії за віком величину оцінки одного року страхового стажу 1,35% та виплатити недораховану суму пенсії з травня 2020 року.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко