Рішення № 92134387, 12.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 жовтня 2020 року № 520/10929/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Військової частини А4150 (с. Старичі, Яворівський район, Львівська область,81052, код ЄДРПОУ 08180776) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини А 4150 Міністерства оборони України щодо непроведення повного розрахунку при звільненні в день виключення зі списків частини (15.05.2020);

стягнути з військової частини А 415 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 15.05.2020 по 03.06.2020 у сумі 7410.95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що військова частина не розрахувалася з ним у повному розмірі під час звільнення, що змусило звернутися до суду з позовом.

Ухвалою від 21.08.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечує повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що після звільнення позивача, військовою частиною зроблена заявка до вищих органів забезпечення на виділення відповідних коштів для проведення виплат, однак при цьому пройшов певний час, що послужило подачею нового позову за несвоєчасне проведення розрахунку. Таким чином, військова частина не є самостійним розпорядником коштів для виплати грошового забезпечення, а лише видає грошові кошти військовослужбовцям, отримані від вищого органу забезпечення, тому не може нести відповідальності за невиконання дій, котрі вона не може самостійно виконати. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи , суд встановив наступні обставини.

Позивач проходив службу у в/ч А 4150 та наказом командира по стройовій частині від 15.05.2020 № 95 виключений зі списів військової частини у зв`язку із закінчення строку контракту відповідно до пп. «а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з 15.05.2020.

Вказаним наказом позивачу затверджено виплатити грошову компенсацію за 10 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік, в сумі 3830.40 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік, грошову компенсацію за невикористані 56 діб додаткових відпусток за період з 2017 по 2020 рік в сумі 21450.24 грн, щомісячну премію за особистий внесок у загальний результат служби в розмірі 95 відсотків від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

Положеннями пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Остаточний розрахунок проведено 03.06.2020, що підтверджується випискою по банківському рахунку та не заперечується відповідачем (а.с.12).

Таким чином, відповідачем допущено бездіяльність щодо не проведення із позивачем повного розрахунку при звільненні, тому позовні вимоги в цій частині належить задовольнити.

Разом з тим, питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.

Відповідно до приписів ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 806/1899/17 та постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.

Оскільки , у день виключення позивача із списків частини, відповідач не провів повного розрахунку, то відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 13 травня 2020 року Справа № 810/451/17 Провадження № 11-1210апп19 зазначила, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, за правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Позивача виключено зі списків військової частини з 15.05.2020, остаточний розрахунок проведено 03.06.2020, отже з урахуванням норм тривалості робочого часу на 2020 рік, зазначених у листі Мінсоцполітики від 29.07.2019 № 1133/0/206-19, строк затримки остаточного розрахунку при звільненні складає 13 днів

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно довідки №1148 від 11.09.2020 Військової частини А4150, грошове забезпечення позивача у березні-квітні 2020 становить 24225.78 грн (12517.89+11707.89)

Отже для обчислення середнього заробітку із 15.05.2020 до дня фактичного розрахунку - виплати 03.06.2020 слід застосовувати показник 576.80 грн в день (24225.78 грн/42 дні).

Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв`язку із звільненням проведено 03.06.2020 при виключенні останнього із списків частини з 15.05.2020, то за такого розрахунку середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 15.08.2020 по 02.06.2020 із розрахунку 576.80 грн в день за затримку терміном 13 дні у сумі буде становити 7498.40 грн (576.80 грн * 13 робочих днів).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 4150 Міністерства оборони України щодо непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні в день виключення зі списків частини

Стягнути з військової частини А4150 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7498 (сім тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн 40 коп.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.