Рішення № 92134326, 12.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 р. № 520/8855/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу період роботи, що надає ОСОБА_1 право на отримання пільгової пенсії за віком, роботу на посаді терміста 2, 3 розрядів з шкідливими умовами праці в цеху гарячих штампів на Лозівському ковальсько-механічному заводі, м. Лозова, Харківської області в період з 17.07.1989 по 19.12.1992;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу період роботи, що надає ОСОБА_1 право на отримання пільгової пенсії за віком, роботу на посаді шліфувальника абразивом сухим способом цеху гарячих штампів з шкідливими умовами на Лозівському ковальсько-механічному заводі, м. Лозова, Харківської області в період з 17.12.1983 по 16.07.1989;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 08.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він в період з 17.12.1983 по 16.07.1989 працював шліфувальником абразивом сухим способом в цеху гарячих штампів, а в період з 17.07.1989 по 18.12.1992 працював термістом 2, 3 розрядів з шкідливими умовами праці в цеху гарячих штампів на Лозівському ковальсько - механічному заводі. 08 жовтня 2019 року позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії згідно ст. 26, п.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №4806 від 09.10.2019. Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що позивач звернувся із заявою про підтвердження стажу роботи до Лозівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління і спеціалістами відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12 Управління згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 після перевірки документів щодо правильності їх оформлення і відповідності викладеним у них відомостям про заявника, даним паспорта та документам про стаж за вихідним № 544/03-16-20 від 24.06.2019 направили їх на розгляд Комісії при Управлінні щодо підтвердження стажу роботи на пільгових умовах у період з 17.12.1983 по 16.07.1989 на посаді шліфувальника та з 17.07.1989 по 19.12.1992 на посаді термістом на ВАТ "Лозівському ковалько-механічному заводі". Відповідно до направлених документів стаж роботи, що підлягав підтвердженню, за списком № 1 становив 3 роки 5 місяців 2 дні, та за списком № 2 становив 5 років 7 місяців. Рішення управління про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вищезазначеної заяви не приймалось. Подання іншою за формою та змістом письмового документа з приводу пенсійного забезпечення не створює правового наслідку у вигляді обов`язку прийняти письмове рішення стосовно зазначеного, у даному випадку рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Комісією при Управлінні прийнято рішення про результати розгляду заяви від 23 серпня 2019р № 177/9-19. Відповідно до прийнятого рішення Комісією частково підтверджено стаж роботи у період з 17.07.1989 по 21.08.1992 по Списку №2, а період роботи з 22.08.1992 по 19.12.1992 підтвердити не вбачається можливим в зв`язку з тим, що заявником не було надано документи з атестацією робочого місця за Списком № 2. Також з наданих на Комісію документів не вбачається робота заявника на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом, тому підтвердити період роботи з 17.12.1983 по 16.07.1989 не має підстав. Управлінням заява №4806 від 08.10.2019 та документи, додані до неї були розглянуті та прийнято рішення №4806 від 09.10.2019 про відмову гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ст.26, п.2 ст.114 Закону, в зв`язку з відсутністю права на даний вид пенсії.

Позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив на позов, у якому останній підтримав вимоги та доводи заявленого позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 з 24.01.1983 був прийнятий в цех експлуатації інструменту слюсарем-інструментальником 3 розряду.

В період з 17.12.1983 по 16.07.1987 позивач працював шліфувальником абразивом сухим способом, а в період з 17.12.1983 по 16.07.1989 в цеху гарячих штампів.

В період з 17.07.1989 по 18.12.1992 працював термістом 2, 3 розрядів в цеху гарячих штампів на Лозівському ковальсько - механічному заводі.

Рішенням Комісії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №177/9-19 від 23 серпня 2019 року зазначено, що з наданих на розгляд Комісії документів не вбачається робота заявником на обдиранні, точінні, різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом, тому підтвердити період роботи 17.12.1983 по 16.07.1989 немає підстав. За таких обставин підтверджено стаж роботи ОСОБА_1 у період з 17.07.1989 по 21.08.1992 термістом в цеху гарячих штампів за Списком №2.

З матеріалів справи, судом встановлено, що 08 жовтня 2019 року позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії.

Рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №4806 від 09.10.2019 відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ст. 26, п.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до заяви №4806 від 08.10.2019.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно частини 5 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Перелік документів, необхідний для призначення пенсії за віком, передбачено пунктом 2.1 Порядку № 22-1, за змістом якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу); 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі (п.4.2 Порядку № 22-1).

Згідно положень п.4.3 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи керуються тими нормами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, в даному випадку про призначення пенсії або про відмову у її призначенні, визначені Порядком № 22-1, зокрема, п. 4.3 цього Порядку.

Таким чином, дії суб`єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду звернення є формою активної поведінки, що направлена на реалізацію владних управлінських функції даного суб`єкту.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць. - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу п.п. 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п. 20).

Як вбачається із записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 в період з 17.12.1983 по 16.07.1989 працював шліфувальником абразивом сухим способом в цеху гарячих штампів. В період з 17.07.1989 по 18.12.1992 позивач працював термістом 2, 3 розрядів в цеху гарячих штампів на Лозівському ковальсько - механічному заводі.

Крім того, відповідно до архівної довідки від 03.06.2019 №120/657, наданої позивачем до матеріалів справи, ОСОБА_1 з 17.12.1983 переведений шліфувальником абразивом сухим способом 2 розряду в цех гарячих штампів, що також підтверджується копією наказу №809-п від 01.12.1983. З 17.07.1989 переведений термістом 2 розряду зі шкідливими умовами праці в цеху гарячих штампів. З 11.11.1989 позивачу призначено 3 розряд терміста зі шкідливими умовами праці в цеху гарячих штампів. з 19.12.1992 позивач переведений слюсарем - сантехніком 3 розряду в цех гарячих штампів. З 01.06.1993 позивача переведено слюсарем - сантехніком 3 розряду в ковальський цех №2, що також підтверджується наказом від 24.05.1993 №240593-п.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно із "Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 та "Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно із пунктами 4, 10 "Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 "Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці", затверджених постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що проведення чи не проведення атестації не може бути підставою для не зарахування до пільгового стажу періоду роботи на відповідній посаді на підприємстві.

Таким чином, стаж позивача на посаді терміста 2, 3 розрядів з шкідливими умовами праці в цеху гарячих штампів на Лозівському ковальсько-механічному заводі, м. Лозова, Харківської області в період з 17.07.1989 по 19.12.1992 та на посаді шліфувальника абразивом сухим способом цеху гарячих штампів з шкідливими умовами на Лозівському ковальсько-механічному заводі, м. Лозова, Харківської області в період з 17.12.1983 по 16.07.1989, що дає право на призначення пенсії за Списком №2 підтверджений належним доказом - трудовою книжкою та архівною довідкою.

Верховний Судом у постановах від 31.07.2018 по адміністративній №415/760/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75631775), 31.07.2018 по адміністративній справі № 486/1080/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75631557), від 31.07.2018 по адміністративній справі № 235/1112/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75631571) висловлена аналогічна правова позиція, про достатність підтвердження страхового стажу на посадах за Списком №2 саме записами у трудовій книжці.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.10.2019 №4806 є незаконним та підлягає скасуванню, а відновленням порушеного права позивача суд вбачає шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу період роботи, що надає ОСОБА_1 право на отримання пільгової пенсії за віком, роботу на посаді терміста 2, 3 розрядів з шкідливими умовами праці в цеху гарячих штампів на Лозівському ковальсько-механічному заводі, м. Лозова, Харківської області в період з 17.07.1989 по 19.12.1992; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу період роботи, що надає ОСОБА_1 право на отримання пільгової пенсії за віком, роботу на посаді шліфувальника абразивом сухим способом цеху гарячих штампів з шкідливими умовами на Лозівському ковальсько-механічному заводі, м. Лозова, Харківської області в період з 17.12.1983 по 16.07.1989.

Поряд із тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, для належного способу захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №4806 від 09.10.2019.

Суд також зазначає, що скасування рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №4806 від 09.10.2019, охоплює позовну вимогу щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, оскільки саме рішення, а не дії створює відповідні правові наслідки для позивача.

Аналогічна висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.05.2018 по справі № 805/402/18, де суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України щодо припинення виплати призначеної за віком пенсії охоплюється визнанням протиправності та скасуванням відповідного розпорядження.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 08.10.2019, суд зазначає наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб`єктом владних повноважень за результатом розгляду заяви, за умови, що передбаченого законом рішення такий суб`єкт ще не приймав, є передчасним і не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки питання призначення пенсії віднесено до виключної компетенції відповідача, враховуючи відсутність прийнятого у відповідності до вимог законодавства рішення, в даному випадку ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 08.10.2019 з урахуванням висновків суду по даній справі.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій та прийнято рішення, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 257, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №4806 від 09.10.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу період роботи, що надає ОСОБА_1 право на отримання пільгової пенсії за віком, роботу на посаді терміста 2, 3 розрядів з шкідливими умовами праці в цеху гарячих штампів на Лозівському ковальсько-механічному заводі, м. Лозова, Харківської області в період з 17.07.1989 по 19.12.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу період роботи, що надає ОСОБА_1 право на отримання пільгової пенсії за віком, роботу на посаді шліфувальника абразивом сухим способом цеху гарячих штампів з шкідливими умовами на Лозівському ковальсько-механічному заводі, м. Лозова, Харківської області в період з 17.12.1983 по 16.07.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 08.10.2019 з урахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя С.О.Чудних