Рішення № 92134115, 12.10.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1595/20

12 жовтня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу від 27.03.2020 №19-2512/14-20-СГ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі, також, - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі, також, - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27.03.2020 №19-2512/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою";

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Бичківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Позов обґрунтовано протиправністю оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 27.03.2020 №19-2512/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" щодо відведення земельної ділянки у власність через відсутність підстав для цього, визначених статтями 118, 122 Земельного кодексу України. Зокрема, підставою для відмови є те, що масив, в якому розміщена дана земельна ділянка, належить до земель запасу - під господарськими будівлями та дворами, а відомості про наявне на земельній ділянці нерухоме майно, залишки будівель, що можуть належати третім особам відсутні.

Позивач вказує, що ним дотримані передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою та вказує, що належним і ефективним способом захисту буде зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання такого дозволу.

Ухвалою суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання.

Від відповідача на адресу суду 18.08.2020 надійшов відзив адміністративний позов, у якому проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні (аркуші справи 22-24). В обґрунтування заперечень посилається на те, що за даними звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності станом на 01.01.2016, спірний масив обліковується як землі запасу - під господарськими будівлями і дворами. Даний масив належав до земель колишньої колективної власності КСП "Поділля", після припинення діяльності якого, згідно розпорядження Чортківської районної державної адміністрації від 16.02.2006 №146 землі запасу КСП були переведені до земель запасу сільських рад.

Від представника позивача на адресу суду 07.10.2020 надійшла заява про розгляд даної справи за його відсутності в порядку письмового провадження (аркуш справи 47).

Від представника відповідача на адресу суду 07.10.2020 надійшла заява про розгляд даної справи за його відсутності в порядку письмового провадження, проти позовних вимог заперечує (аркуш справи 48).

Відповідно до вимог частини дев`ятої статті 205 КАС України перейшов до розгляду вказаної позовної заяви в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 6125581400:01:001:0380, орієнтовною площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Бичківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Наказом відповідача №19-2512/14-20-СГ від 27.03.2020 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бичківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області на підставі частини5 статті 116, частин 6, 7 статті 118, статті 120 Земельного кодексу України так як масив, в якому розміщена дана земельна ділянка належить до земель запасу - під господарськими будівлями та дворами, а відомості про наявне на земельній ділянці нерухоме майно, залишки будівель, що можуть належати третім особам відсутні (аркуш справи 9).

Не погоджуючись із відмовою відповідача, оформленою наказом від 27.03.2020, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України №2768-III від 25.10.2001 року (далі - Земельний кодекс України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" №858-IV від 22.05.2003, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно із частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Зокрема, відповідно до частини 6 статті Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, із системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність або користування земельних ділянок із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства.

Нормами Земельного кодексу України також чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №520/8576/18 та враховуються судом при вирішенні даного спору.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як вбачається з оскаржуваного наказу "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" №19-2512/14-20-СГ від 27.03.2020, Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області відмовило ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бичківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області на підставі частини 5 статті 116, частин 6, 7 статті 118, статті 120 Земельного кодексу України з підстав: масив, в якому розміщена дана земельна ділянка належить до земель запасу - під господарськими будівлями та дворами, а відомості про наявне на земельній ділянці нерухоме майно, залишки будівель, що можуть належати третім особам відсутні.

Оцінюючи вказану підставу відмови на предмет правомірності з урахуванням принципу верховенства права, суд зазначає наступне.

Підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність або користування, які зазначені в абзаці 1 частини 7 статті 118 ЗК України, не підлягають розширеному тлумаченню, визначений нею перелік підстав для відмови є вичерпним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність слугувало те, що за даними звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності станом на 01.10.2016, спірний масив обліковується як землі запасу - під господарськими будівлями і дворами. Даний масив належав до земель колишньої колективної власності КСП "Поділля", після припинення діяльності якого землі були передані до земель запасу сільських рад .

Суд критично оцінює посилання відповідача на ст.120 Земельного кодексу України у наказі від 27.03.2020 та у відзиві стосовно того, що бажана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а саме номер графи 14 (під господарськими будівлями та дворами). Надаючи докази, на обґрунтування своєї позиції, відповідач не наводить під якими саме господарськими дворами чи дворами перебуває спірна земельна ділянка та яка її площа. Крім того, згідно інформаційної довідки відділу у Держгеокадастру (аркуш справи 27) щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125581400:01:001 відсутні відомості щодо наявності на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та відповідних правовстановлюючих документів, форма власності на землю - державна.

Також, суд зазначає, що належність спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення до земель під господарськими будівлями та дворами (зважаючи також на відсутність як правовстановлюючих документів на майно так і на відсутність власне самого майна на вказаній ділянці), не є перешкодою для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення у власність для ведення особистого селянського господарства.

З огляду на положення ст.123 Земельного кодексу України, суд зазначає, що така відмова є неправомірною, оскільки така відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших ніж передбачено законом, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, слід вважати протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 820/3087/17.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області має виключні повноваження щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Враховуючи наведене, наказ від №19-2512/14-20-СГ від 27.03.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» не відповідає вимогам законодавства, а тому, вимога про його скасування підлягає задоволенню.

Відповідачем не доведено суду правомірність наказу про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а отже, відповідач діяв всупереч положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Бичківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27.03.2020 №19-2512/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" є те, що заява позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки залишається актуальною та нерозглянутою.

Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 2 КАС України однією із вимог до рішення суб`єкта владних повноважень є його обґрунтованість.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Виходячи із обставин встановлених у цій справі, відповідач принципу належного урядування як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення не дотримався.

Зокрема, оскаржений позивачем наказ не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Так, судом встановлено, що відповідачем при розгляді відповідного клопотання позивача не надана належна його оцінка на предмет відповідності вимогам статті 118 ЗК України, так як оскаржувана відмова хоч і містить посилання на відповідну норму, однак ґрунтувалася на зовсім інших обставинах, які не були пов`язані з такими підставами. Тому, вказане клопотання позивача підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону, а суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання. Адже прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням.

Саме такий правовий висновок із подібного питання був зроблений Верховним Судом у постанові від 03.12.2019 року по справі № П/811/2541/17.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для часткового задоволення цієї позовної вимоги у спосіб зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача про надання ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Бичківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, із оцінкою усіх істотних обставин, які у відповідності із ст. 118 ЗК України мають значення при вирішенні питання про надання чи відмову у наданні бажаного для позивача дозволу.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Виизнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27.03.2020 №19-2512/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Бичківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місце проживання: с. Устя-Зелене, Монастириський район, Тернопільська область, 48341 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач:

- Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області місцезнаходження: вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39766192.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.