Рішення № 92133976, 30.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року Справа №818/1339/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Івах Я.А.,

представника позивача - Цимбала Б.П.

представника відповідача - Пишного Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1339/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі – ДПІ у м. Сумах) та просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016 №0009791304/42982 та №0009781304/42981.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними. При цьому зазначає, що штраф за неподання декларації про майновий стан і доходи фізичних осіб нарахований з порушенням строків, визначених статтею 38 КУпАП. Податкове повідомлення-рішення №0009781304/42981 винесене у зв`язку з отриманням позивачем додаткового блага у вигляді прощення кредиту, наданого на придбання житла. Відповідно до Податкового кодексу під означення "додаткове благо" підпадає лише сума основного боргу, в той час, як зобов`язання та штрафні санкції були податковим органом нараховані, виходячи з розміру прощеної заборгованості, що включала в себе також пеню та проценти за користування кредитом. Податковим органом не враховано, що прощення боргу відбулось за кредитом в іноземній валюті та який було отримано на придбання єдиного житла.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 по справі №818/1339/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.06.2020 скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій передчасно дійшли висновку про правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання, оскільки фактично судами не досліджувалось та не було встановлено правового статусу складових суми заборгованості позивача за кредитним договором від 22.10.2007 року № 014/0103/74/066601, укладеним між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», які були анульовані кредитором (основна сума кредиту (тіло кредиту), відсотки, штрафи, пеня), що є визначальним для розрахунку суми доходу позивача та сплати з такого доходу податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, Верховний Суд вказав, що судами взагалі не було надано будь-якої оцінки стосовно правомірності/неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.09.2016 року № 0009791304/42982.

18.06.2020 справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду, автоматизованою системою документообігу суду справа розподілена судді ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 23.06.2020 прийнято справу до провадження, ухвалено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 16.09.2020 замінено сторону відповідача з ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на Головне управління ДПС у Сумській області.

Представником відповідача до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що відповідальність за декларування та сплату ПДФО до бюджету відповідно до вимог Податкового Кодексу України по даному виду доходів повністю лежить на громадянину ОСОБА_1 , який декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік до податкового органу не подав та за даними форми 1-ДФ податок на доходи з фізичних осіб не сплатив. Крім того, вказує, що до правовідносин, які мали місце в 2014 році (отримання доходу ОСОБА_1 ) має застосовуватися норма закону, яка діяла у 2014 році (на час отримання доходу), а тому норма, п.п.165.1.59 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки вступила в дію лише з 01.01.2016.

Представником позивача до суду подано відповідь на відзив на адміністративний позов, в якій він вказує, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані суми процентів, пені, штрафів тощо. Крім того, у позивача, в зв`язку з прощенням частин суми іпотечнного кредиту не відбулося приросту показників фінансового та/або майнового стану, оскільки кредит був отриманий на території Автономної Республіки Крим, та витрачений на придбання житла на території Автономної Республіки Крим, яке на момент прощення позивачу частини суми іпотечнного кредиту було втрачене в зв`язку з анексією півострову Крим.

Ухвалою суду від 16.09.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.11.2014 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором від 22.10.2007 року. Згідно умов договору сторони визнають, що розмір непогашеної заборгованості за кредитним договором становить 250 639,79 доларів США, що становить еквівалент 3 751 296,92 грн., в тому числі 3 210 638,25 - основна сума боргу, 112 888,03 грн. - проценти, нараховані за користування кредитом, 427 770,64 грн. - розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості. Сторони домовились, що з дати укладення договору боргові зобов`язання позичальника за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення кредитором позичальника від сплати боргових зобов`язань, а кредитний договір вважається розірваним (пункти 1,2 Договору).

Відповідно до п. 5 Договору від 28.11.2014 з його підписанням позичальник вважається повідомленим відповідно до п.п. 164.2.14 "д"п. 164.2 ст. 164 ПК України про анулюваня боргових зобов`язань та про те, що сума анульованих (прощених) зобов`язань буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивальника за підсумками звітного періоду, в якому боргові зобов`язання було анульовано. При цьому на позичальника покладається обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованих (прощених) боргових зобов`язань та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованих (прощених) боргових зобов`язань у річній податковій декларації (а.с. 20-25).

25.05.2016 на запит відповідача акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" повідомлено про нарахування за 4 квартал 2014 року доходу ОСОБА_1 у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором (а.с. 26).

07.07.2016 ДПІ у м. Сумах направлено ОСОБА_1 лист про необхідність подати документальні підтвердження по отриманню у 2014 році доходу у вигляді додаткового блага та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи (а.с. 27).

25.08.2016 у зв`язку з неотриманням інформації на запит та неподанням відповідачем декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік ДПІ в м. Сумах була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих доходів за 2014 рік. За результатами перевірки складено акт № 2513/18-19-13-04-09/ НОМЕР_1 (а.с. 8-12).

На підставі акту перевірки 19.09.2016 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0009791304/42982, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн., № 0009781304/42981, яким збільшено суму зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 637 476,88 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 159 369,22 грн. (а.с. 13,14).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п.49.1 ст. 49 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України в редакції, чинній на час прийняття податкового повідомлення - рішення, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що у 2014 році позивач отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) заборгованості за кредитним договором. Тому на підставі п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України у 2015 році у нього виник обов`язок подати до податкового органу декларацію про майновий стан і доходи, вказавши в ній суму доходу, нарахованого на його користь у вигляді прощених боргових зобов`язань та суми податку на цей дохід.

Як свідчить копія договору про припинення зобов`язань, укладаючи такий договір, ОСОБА_1 був повідомлений про виникнення такого обов`язку. Проте всупереч вимог законодавства декларацію не подав. У зв`язку з цим податковим органом було застосовано штрафні санкції за неподання декларації.

Доводи позивача про те, що строк для застосування штрафних санкцій та притягнення його до відповідальності минув, суд вважає безпідставними. Обґрунтовуючи їх, позивач посилається на вимоги ст. 38, ст. 160-1 КУпАП, однак ці норми не регулюють спірних правовідносин. Податкове повідомлення - рішення прийняте та штраф за неподання декларації нарахований на підставі Податкового кодексу України.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 19.09.2016 № 0009791304/42982, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн, на думку суду, відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги щодо його скасування є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час укладення договору про припинення зобов`язань до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до визначення, наданого у пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

На час існування спірних правовідносин, випадком, прямо передбаченим нормами розділу IV цього Податкового кодексу України, який призводить до оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є серед іншого, випадок отримання платником податків додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому, відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, якщо кредитор повідомляє платникові податку – боржнику про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, то боржник самостійно сплачує податок з таких доходів на підставі поданої річної податкової декларації.

Отже, кредитор у разі надання платнику податку доходу у вигляді суми анульованого (прощеного) боргу повинен відобразити інформацію щодо суми доходу у податковій звітності за підсумками звітного періоду, в якому було нараховано такий дохід, а платник податку зобов`язаний відобразити вказаний дохід у річній податковій декларації та самостійно сплатити зазначену в ній суму податкового зобов`язання.

Враховуючи, що нормами податкового законодавства прямо передбачено випадок, коли до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку у вигляді анульованого (прощеного) боргу як додаткове благо, у платника податків - ОСОБА_1 згідно з п.176.1 ст. 176, п.п. 167.1, 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України, виникає обов`язок по сплаті податку з доходів фізичних осіб.

Укладаючи договір про припинення зобов`язань, ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність подати декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік та сплатити податок на доходи фізичних осіб за вказаний період.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Суд зазначає, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама собою ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку-боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається до його оподатковуваного доходу. Разом з тим, суми процентів або пені, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходом, який призводить до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів або пені, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підп. «д» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015.

Це уточнення не змінило регулювання, воно конкретизувало дійсний зміст наведеної норми. Отже, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) нараховані суми процентів, пені, штрафів тощо.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 826/6780/16 та від 10.06.2020 у справі №818/1339/16.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку пункту 167.1 статті 167 і пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту.

При цьому анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за штрафними санкціями та пенею не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу України та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин абзац "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України у системному зв`язку з абзацом "б" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 і підпункту 4.1.2 пункту 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, та приходить до висновку, що борг у вигляді штрафних санкцій та пені за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок у розумінні абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

При цьому, сума прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Суд непогоджується з доводами позивача щодо розповсюдження на спірні правовідносини вимог п. 8 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Так, відповідно до абзацу 2 вказаної норми дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Враховуючи, що договір про припинення зобов`язань укладений позивачем з банком у 2014 році, до спірних правовідносин дія п. 8 підрозділу 1 Перехідних положень ПК України не застосовується.

Крім того, обов`язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб виник у позивача з моменту укладення договору про прощення заборгованості (28.11.2014). Вищевказана норма була внесена до Податкового кодексу Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" № 321-VIII від 09.04.2015 та діє з 07.05.2015.

Суд вважає необгрунтованими доводи позивача про те, що у позивача, у зв`язку із прощенням частин суми іпотечнного кредиту не відбулося приросту показників фінансового та/або майнового стану, оскільки кредит був отриманий на території Автономної Республіки Крим, та витрачений на придбання житла на території Автономної Республіки Крим, яке на момент прощення позивачу частини суми іпотечнного кредиту було втрачене в зв`язку з анексією півострову Крим, оскільки, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на час розгляду справи є власником житлового будинку, придбаного за кошти, отримані за кредитним договором, укладеним 22.10.2007 з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (а.с. 221-222).

Таким чином, сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб повинна бути нарахована ОСОБА_1 , виходячи виключно із суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту – 3210638,25 грн.

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2016 № 0009781304/42981 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 91912,02 грн. податкового зобов`язання та 22977,99 грн. штрафних санкцій.

Щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що визначена податковим органом на суму прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, оскільки податковим органом правомірно нарахований податок та застосовані штрафні санкції.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2016 № 0009781304/42981 на суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 91912,02 грн. податкового зобов`язання та 22977,99 грн. штрафних санкцій.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 993,19 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.10.2020.

Суддя А.Б. Діска