Вирок № 92133795, 12.10.2020, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №388/979/19 провадження №1-кп/403/14/20

В И Р О К І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року смт.Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Остапенко Н.М.,

з участю учасників судового провадження:

прокурора Волковської С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Гончаренко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Устинівка обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120150000746 від 25.09.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Івдель Свердловської

області Російської Федерації, громадянина

України, освіта повна загальна середня, не

одруженого, не працюючого, адреса місця

проживання, зареєстрована у встановленому

законом порядку та фактичного місця проживання:

АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 16.05.2003 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі із звільненням на

підставі ст.75 КК України від відбування

покарання з випробуванням та встановленням

іспитового строку на 1 рік;

2) 04.06.2004 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК

України до 3-х років 9 місяців позбавлення волі зі

звільненням в подальшому 28.07.2006 року умовно-

достроково на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 24

дні;

3) 02.06.2009 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК

України до 6 місяців арешту;

4) 17.05.2011 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі з

конфіскацією майна зі звільненням в подальшому

22.11.2013 року умовно-достроково на невідбутий

строк 1 рік 2 місяці 12 днів;

5) 05.03.2015 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185,

ст.ст.70, 71 КК України до 4 років 6 місяців

позбавлення волі;

6) 01.10.2015 року Долинським районним судом

Кіровоградської області за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК

України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Звільнений 30.03.2018 року від відбування

покарання за вироком Долинського районного суду

Кіровоградської області від 05.03.2015 року на

підставі ухвали Ленінського районного суду

м.Кіровограда від 20.03.2018 року умовно-

достроково на невідбутий строк 11 місяців 13 днів;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2018 року близько 23 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше вчиняла злочини, передбачені ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, судимості за які не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшов до території подвір’я будинку АДРЕСА_1 , яке належить гр-ну ОСОБА_2 .. Реалізуючи в подальшому свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії ніким не будуть помічені, обвинувачений ОСОБА_1 , зайшов на територію вказаного подвір’я та, підійшовши до будівлі гаражу, використовуючи фізичну силу своїх рук, розбив вікно у приміщенні гаражу та, проникнувши до нього через утворений отвір, викрав належний на праві власності потерпілому ОСОБА_3 компресор марки «Grad Toоls 1500 W24L», після чого з викраденим майном з місця злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 2612 грн.70 коп..

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням у сховище.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю за обставин, викладених в обвинувальному акті.Суду дав показання, що дійсно з метою вчинення крадіжки він прийшов до належного потерпілому ОСОБА_4 домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , на території якого знаходився гараж, двері якого були зачинені. Розбивши рукою вікно гаража та проникнувши через утворений отвір до його приміщення, він витягнув компресор, який в подальшому переніс до свого подвір’я за місцем проживання. На наступний день добровільно видав вказаний компресор працівникам поліції. Розумів, що вчиняє крадіжку в період умовно-дострокового звільнення. Щиро розкаявся у вчиненому. Підтвердив, що визнання ним вини є усвідомленим, добровільним актом його волі, та не є вимушеним під впливом будь-яких тяжких обставин.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання по розгляду кримінального провадження не з`явився. Про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлявся у встановленому законом порядку. Згідно поданої до суду письмової заяви прохав розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України без його участі. Цивільний позов пред`являти не буде, оскільки претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Права потерпілого, передбачені ст.56 КПК України, йому зрозумілі. Міру покарання обвинуваченому залишає на розгляд суду (а.п.156 Том 2).

З огляду на викладене, відповідно до положень ст.325 КПК України судом, після заслуховування думки учасників судового провадження щодо можливості за відсутності потерпілого з`ясувати всі обставини, передбачені ч.1 ст.91 КПК України, та, враховуючи, що згідно п.2 ч.3 ст.56 КПК України брати участь у судовому провадженні є правом потерпілого, судовий розгляд кримінального провадження проведено без участі потерпілого ОСОБА_3 ..

Згідно висновку експерта №4454/18-27 від 15.11.2018 року за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, ринкова вартість компресора марки «Grad Toоls 1500 W24L», без пошкоджень, у справному стані, придатного для подальшої експлуатації станом цін на 23.09.2018 року складала 2612 грн. 70 коп. (а.п.161-163 Том 2).

На підставі викладеного, враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, які є послідовними, логічними та не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння змісту цих обставин обвинуваченим, дослідивши докази у межах, визначених судом за погодженням з учасниками кримінального провадження, суд приходить до висновку, щомало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 ; це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючими ознаками повторності та поєднання з проникненням у сховище; вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України є встановленою та доведеною і він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до положень ст.12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 суспільно-небезпечне діяння містить склад злочину, який класифікується як тяжкий злочин.

За змістом п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами, далі - Постанова №7 від 24.10.2003 року), досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 являється особою раніше судимою. Неодноразово вчиняв умисні злочини проти власності, за які засуджувався до покарання у виді позбавлення волі із звільненням в подальшому від його відбування з випробуванням та умовно-достроково (а.п.165-168 Том 2).

Останній раз відбував покарання за вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2015 року, яким був засуджений за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185, ст.ст.70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Згідно ухвали Ленінського районного суду м.Кіровограда від 20.03.2018 року обвинувачений 30.03.2018 року був звільнений від подальшого відбування покарання умовно-достроково, невідбутий строк покарання складає 11 місяців 13 днів (а.п.166 Том 2).

Таким чином, кримінальне правопорушення, щодо якого здійснюється судовий розгляд, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного судом покарання, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, його схильність до вчинення нових злочинів та небажання ставати на шлях виправлення.

Обвинувачений ОСОБА_1 не працюючий, постійних доходів для проживання не має, суспільно-корисною діяльністю не займається.

Обвинувачений ОСОБА_1 не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має. Проживає з матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . По місцю проживання характеризується як особа, що зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя та не підтримує з сусідами дружніх відносин. Згідно відповіді Долинської центральної районної лікарні Кіровоградської області на «Д» обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено здатним в воєнний час (а.п.174, 176, 177, 179 зворот Том 2).

Відповідно до висновку судового-психіатричного експерта №247 від 12.07.2019 року за результатами проведення первинної комісійної судово-психіатричної експертизи, обвинувачений ОСОБА_1 в момент скоєння правопорушення страждав і в даний час страждає легкою розумовою відсталістю (відповідно до МКХ-10, F-70.0). Проте ступінь розумового недорозвинення така, що не позбавляла його можливості усвідомлювати свої дії та розумно керувати ними. Підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України. У відношенні інкримінованого його діяння слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує (а.п.171-173 Том 2).

Відповідно до положень п.6 ч.4 ст.314-1 КПК України досудова доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 не складалась, оскільки він вчинив злочин протягом невідбутої частини покарання після застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує також вимоги ст.65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, та роз`яснення, що містяться в п.1 Постанови №7 від 24.10.2003 року щодо дотримання судами у кожному конкретному випадку при призначенні покарання вимог кримінального закону й зобов`язання враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово вчиняв умисні корисливі злочини, за які засуджувався до покарання у виді позбавлення волі із звільненням в подальшому від його відбування з випробуванням та умовно-достроково; має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості за умисні середньої тяжкості та тяжкі злочини проти власності, однак не зважаючи на це, знову вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину, віднесений згідно ст.12 КК України до категорії тяжких.

Крім того, суд звертає увагу, що після умовно-дострокового звільнення 30.03.2018 року з установи відбування покарань, обвинувачений ОСОБА_1 жодних висновків для себе щодо необхідності дотримуватися встановлених у суспільстві правил співжиття та не порушувати охоронювані кримінальним законом відносини власності не зробив, і в період умовно-дострокового звільнення знову вчинив умисний закінчений злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

За вказаних обставин суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст.69 КК України, виходячи з даних про його особу та наявності лише однієї обставини, яка пом`якшує покарання у виді щирого каяття.

З огляду на викладене суд також не вбачає підстав для призначення ОСОБА_1 покарання відповідно до положень ст.75 КК України, оскільки з урахуванням тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особи, наявності у нього непогашених та не знятих судимостей за вчинені раніше тяжкі та середньої тяжкості злочини, а також пом`якшуючої покарання обставини, яка не є такою, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, судом не встановлені обставини, за яких призначення покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України є недоцільним, а виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе без відбування обвинуваченим ОСОБА_1 покарання в умовах ізоляції від суспільства.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 року у справі №242/2232/17 та від 19.07.2018 року у справі №755/6254/17.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Бакланов проти Російської Федерації» (п.39 рішення від 09.06.2005 року заява №68443/01) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмаїлов проти Російської Федерації» (п.38 рішення від 06.11.2008 року, заява №30352/03) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , з урахуванням: ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином; особи обвинуваченого, який раніше неодноразово вчиняв умисні середньої тяжкості та тяжкі злочини проти власності та маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості за їх вчинення позитивних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний закінчений злочин у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, його схильність до вчинення нових злочинів та стійку асоціальну спрямованість, суд приходить до висновку, що у відповідності до ст.65 КК України, необхідним і достатнім покаранням для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 нових злочинів, навіть за наявності пом`якшуючої покарання обставини у виді щирого каяття та відсутності обставин, що обтяжують покарання, буде покарання у виді позбавлення волі, призначене в межах санкції ч.3 ст.185 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за вчинене ним суспільно-небезпечне діяння, з відбуванням призначеного покарання в умовах ізоляції від суспільства, що, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації юридичної відповідальності буде відповідати характеру вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його небезпечності, даним про особу обвинуваченого, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, судом встановлено, що за вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2015 року обвинувачений ОСОБА_1 був засуджений за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185, ст.ст.70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Згідно ухвали Ленінського районного суду м.Кіровограда від 20.03.2018 року обвинувачений був звільнений з Кіровоградської виправної колонії (№6) від подальшого відбування покарання умовно-достроково 30.03.2018 року, невідбутий строк покарання складає 11 місяців 13 днів.

Відповідно до ч.4 ст.81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п.26 Постанови №7 від 24.10.2003 року невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, крім іншого, частину покарання, від відбування якого особу звільнено умовно-достроково.

У разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов`язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м`які види покарання.

На підставі викладеного, з урахуванням факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється судовий розгляд, в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2015 року, остаточне покарання обвинуваченому слід призначити відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком суду невідбутої частини покарання за вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 05.03.2015 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні, а саме: витрати, пов`язані із залученням експерта (за проведення судової товарознавчої експертизи №4454/18-27 від 15.11.2018 року) в сумі 858 грн. 00 коп. (а.п.161-164) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 ..

Ухвалою слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 11.07.2019 року у кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано захід забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу - тримання під вартою строком на 60 діб з 15 год.00 хв. 10.07.2019 року. В подальшому строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжувався на 60 днів ухвалами Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12.08.2019 року, 16.09.2019 року, 17.12.2019 року, 20.02.2020 року, 27.04.2020 року, 22.06.2020 року та 18.08.2020 року.

З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, в тому числі, виконання вироку, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який не працює, раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів і новий умисний злочин проти власності вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, та з огляду на призначення судом обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати в умовах ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування зазначеного вище запобіжного заходу до набрання даним вироком законної сили з метою запобігти ухиленню обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання. При цьому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КК України, не може, на думку суду, запобігти наведеному вище ризику. Згідно ч.5 ст.72 КК України в строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення, а саме: тримання його під вартою, як запобіжний захід, обраний на стадії досудового розслідування та продовжений під час судового розгляду кримінального провадження, в період з 10.07.2019 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.349, 368, 371, 373-376, 392, 395, 532 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком суду частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2015 року у виді двох місяців позбавлення волі та призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 15 год. 00 хв. 10 липня 2019 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Після набрання вироком законної сили речовий доказ у кримінальному провадженні: компресор марки «Grad Tоols 1500 W24L», який під час досудового розслідування був переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) - повернути останньому, як власнику, анулювавши розписку про зберігання.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Івдель Свердловської області Російської Федерації (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 01 вересня 1997 року Долинським РВ УМВС України в Кіровоградській області) на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта у даному кримінальному провадженні за проведення судової товарознавчої експертизи №4454/18-27 від 15.11.2018 року в розмірі 858 грн. 00 коп. (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 00 копійок).

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення в період з 10.07.2019 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Устинівський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя С.Ю.Атаманова