Рішення № 92133222, 30.09.2020, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/189/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :

головуючої судді - Козіної С.М.,

за участі:

секретаря - Маламан Я.О.,

позивачки - ОСОБА_1 (не з`явилась),

відповідача - ОСОБА_2 (не з`явився),

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки майна у спільній сумісній власності подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2020 року позивач подав до суду вищезазначений позов, який був уточнений згідно з заявою позивачки про зменшення розміру позовних вимог від 4 серпня 2020 року, який остання мотивувала тим, що вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 14 лютого 1998 року у Відділі запису актів громадянського стану Ржищівської міської ради народних депутатів Кагарлицького району Київської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 05. На сьогоднішній день у провадженні Ржищівського міського суду Київської області розглядається справа про розірвання з відповідачем шлюбу за поданим позивачкою позовом. Під час перебування у шлюбі позивачкою з відповідачем було придбане майно, у тому числі житловий будинок по АДРЕСА_1 . Цей будинок був придбаний сторонами у 2008 році, проте всі документи на нього знаходяться у відповідача, який не визнає право спільної сумісної власності на цей будинок та відмовляється надати позивачці копії правовстановлюючих документів на нього. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. За таких обставин, єдиним способом вирішення цього питання є звернення до суду з відповідним позовом. Згідно зменшених позивних вимог позивачка просила визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

У підготовче засіданні позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

У підготовче засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав, про що подав відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову та прийняття його судом без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову вимогам закону не суперечить, права, свободи чи інтереси інших осіб не порушує, суд приймає визнання ОСОБА_2 позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи, та ухвалює рішення про задоволення позову.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, як це визначено частиною четвертою статті 65 СК України. Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із частиною першою статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Таким чином, враховуючи, що спірний житловий будинок набутий сторонами за час шлюбу, тому він є об`єктом спільної сумісної власності сторін як подружжя, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про його поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, визнавши за позивачкою та відповідачем право власності по 1/2 частині кожному житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Факт сплати позивачкою судового збору в сумі 840 грн 80 коп підтверджується квитанцією № 22 від 27 липня 2020 року (а.с. 1).

Отже, 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при подані позову, що складає 420 грн 40 коп. підлягають поверненню останній з державного бюджету, а решта 50 відсотків судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст. 317, 321, 368, 372, 392 ЦК України, ст. 60, 63, 69 СК України, ст. 2, 4, 12, 81, 82, 141, 142, 198, 200, 206, 223, 247, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки майна у спільній сумісній власності подружжя, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 .

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що складає 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок, сплаченого згідно квитанції № 22 від 27 липня 2020 року на рахунок № UA148999980313161206000010758, МФО 899998, код 37851186, назва отримувача: УК у м.Ржищів/Ржищів/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

Виконання рішення в частині повернення судового збору покласти на Управління Державної казначейської служби України у м. Ржищів Київської області, код ЄДРПОУ 37851186, що розташоване за адресою: Київська область, м. Ржищів, вул. Соборна, 48.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ), кошти на відшкодування 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову, що складає 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до Київського апеляційного суду через Ржищівський міський суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя