Рішення № 92131162, 29.09.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2432/18

Провадження №: 2/0343/54/20

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Тураша В. А.,

секретаря – Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в м.Долина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить ухвалити рішення, яким:

Стягнути з відповідачів ТДВ СК «Альфа - Гарант» та ОСОБА_2 в солідарному порядку на його користь матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП в розмірі 34640,51грн., що складає 32140,51грн. недоотриманої суми вартості матеріальних збитків та 2500,00грн. понесених на проведення експертизи витрат.

Стягнути з відповідачів ТДВ СК «Альфа- Гарант» та ОСОБА_2 в солідарному порядку на його користь судові витрати в розмірі 704,80грн.

Свої вимоги мотивує тим, що він є власником автомобіля «Рено» Меган НОМЕР_1 , 2012 року випуску.

23 серпня 2018р. близько 16.47 год., відповідач ОСОБА_2 , керуючи т/з «Хюндай» Веракруз НОМЕР_2 , рухався на трасі «Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці» (межа Долинсько- Рожнятівських районів Івано-Франківської області), не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з належним йому автомобілем, що рухався попереду.

Внаслідок цієї ДТП його автомобілю завдано механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31.10.2018р., яка вступила в законну силу, у справі №201/11496/18, відповідача визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу 340,00грн.

Відповідно до полісу №АМ/2338665 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.12.2017р., укладеного між ОСОБА_2 та ТДВ СК "Альфа-Гарант", страхова сума відшкодування, заподіяна майну становить ліміт в розмірі 100000,00грн., франшиза 2000,00грн. Страховий поліс ОСОБА_2 , був оформлений у м.Дніпропетровську на підставі посвідчення водія ЯАВ 006204 від 14.03.2003р. та свідоцтва про реєстрацію т/з НОМЕР_3 , виданого Дніпропетровським ВРЕР ДАІ УМВС України.

23 серпня 2018р. (в день ДТП) він, як потерпілий, та винуватець ДТП ОСОБА_2 , заповнили та надіслали на ім`я генерального директора Дніпропетровської філії страхової компанії «Альфа-Гарант» повідомлення про ДТП, а також ним, ОСОБА_3 , було складено заяву від потерпілого від 27.08.2018р. про страхове відшкодування, яка теж була направлена до Дніпропетровської філії СК за місцем проживання ОСОБА_2 .

В телефонному режимі представником відповідача ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант", його було повідомлено про необхідність додаткового часу для виплати коштів. По жовтень 2018 року він не отримав жодної інформації ні від страхової компанії, ні від винуватця події про результати розгляду його звернень. Не отримано ним також висновку про вартість матеріального збитку та розміру страхового відшкодування від страхової компанії, як і не отримано повної чи часткової суми страхового відшкодування від обох сторін.

Тому, налаштований рішуче повернути завдані йому внаслідок ДТП збитки, він почав письмово звертатися до центрального офісу страхової компанії, до відповідача та до правоохоронних органів з метою з`ясування обставин справи.

В результаті його звернень Жовтневим районним судом м.Дніпра було прийнято постанову про притягнення винного до адмінвідповідальності.

Паралельно для захисту своїх прав він звернувся до судового експерта, що проводив огляд його автомобіля після ДТП для отримання вартості пошкоджень та суми матеріального збитку. Відповідно до отриманого ним звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №234 від 17.10.2018р., здійсненого станом на 30.08.2018р. судовим експертом, що проводив огляд його транспортного засобу після ДТП, вартість матеріального збитку, заподіяного йому, як власнику КТЗ «Рено Меган», з урахуванням фізичного зносу, - становить 55759,80грн.

При цьому експертом встановлено, що вартість відновлювального ремонту повинна здійснюватись шляхом заміни запасних частин на нові на загальну вартість 108175,79грн., але з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,59, вартість зменшується до 55759,80грн.

За проведення експертного дослідження та отримання звіту про оцінку майна ним було оплачено 2500,00грн.

Проте, СК`Альфа-Гарант» було перераховано на його рахунок кошти в розмірі лише 21619,29грн., але не надано жодних копій документів та пояснень, на підставі чого страховою компанією виплачено саме таку вартість страхового відшкодування. На його звернення з даного приводу відповіді не отримано, окрім листа №12/3248 від 21.11.2018р. про те, що дії страхової компанії відповідають вимогам ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» та Сертифікату вартості матеріальної шкоди №88-0/43/7 від 01.10.2018р. Останній документ йому для ознайомлення так і не надано, хоча на його підставі відповідач страхова компанія вважає, що розмір матеріального збитку становить 54383,11грн., з якого слід відняти розмір франшизи, ПДВ та фізичний знос.

Водночас, і з боку відповідача ОСОБА_2 , як винуватця, з часу вчинення дорожньо- транспортної пригоди по теперішній час не здійснено жодних дій щодо залагодження вини та відшкодування завданих його автомобілю пошкоджень (матеріальних збитків) як особисто, так і через страховий поліс.

Оскільки в даному випадку розмір завданої його автомобілю шкоди не перевищує зазначений у страховому полісі відповідача ліміт відшкодування в розмірі 100000,00грн., а страховою компанією йому виплачено лише 21619,29грн. без належного підтвердження такої виплати, замість визначеної судовим експертом автотоварознавцем 55759,80грн. уже з врахуванням фізичного зносу, то вважає за можливе стягнути з відповідачів в солідарному порядку решту суми страхового відшкодування в розмірі 34640,51грн., що складає: 55759,80грн. - 2000,00грн.(франшиза) - 21619,29грн. = 32140,51грн. + 2500,00грн. = 34640,51грн.

Загальна сума коштів, необхідна для відновлення його автомобіля після ДТП станом на дату подання позову становить 34640,51грн. (згідно звіту експерта), з врахуванням фізичного зносу та величини втрати товарної вартості. При цьому ним враховується при визначенні ціни позову розмір франшизи та понесені на проведення експертного дослідження витрати в сумі 2500,00грн.

02 січня 2019 Долинським районним судом прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/2432/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування матеріальної шкоди, зав даної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Призначено підготовче судове засідання у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області, м.Долина вул. Обліски 115, Івано-Франківської області на 23.01.2019 року в 10.30 год., у залі судового засідання № 3(т.1 а.с.46).

Позивач 23.01.2019 р., до початку підготовчого судового засідання, подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить вважати викладені ним у прохальній частині позову вимоги такими, що стосуються стягнення з відповідачів коштів на відновлюваний ремонт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля в розмірі 29720,97грн. (т.1 а.с. 50).

Відповідач ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" скористалося своїм правом та подала в Долинський районний суд відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ СК «Альфа-Гарант» у повному обсязі з наступних підстав:

На виконання вимог ст. ст. 22, 29 та 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ТДВ СК «Альфа- Гарант» звернулося до суб`єкта оціночної діяльності - аварійного комісара ОСОБА_4 з метою визначення вартості матеріального збитку, якого зазнав власник пошкодженого транспортного засобу.

Згідно, Аварійного сертифіката № 88-0/43/7 складеного аварійним комісаром, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу і становить 28 343 грн. 15 коп. з урахування ПДВ та 23 619 грн. 29 коп. без урахуванням ПДВ.

Також, відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка, відповідно до полісу АМ/2338665 становить - 2000 грн. 00 коп.

Таким чином, страхове відшкодування становить: 28 343 грн. 15 коп. (оцінена шкода) - 2000 грн., (франшиза) = 26 343 грн. 15 коп.

У своїй заяві про страхове відшкодування від 27.08.2018 року позивач підтвердив, що погоджується зі способом і розміром збитку, визначеного страховиком.

Тобто, саме 26 343 грн. 15 коп. є справедливим розміром страхового відшкодування за полісом АМ/2338665, визначеним у відповідності до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ця сума була сплачена позивачу, що підтверджується платіжними дорученнями Ш-110997 від 16.10.2018 року та ГО-114219 від 16.10.2018 року (21 619,29 + 4 723,86), також 15.01.2019 року на рахунок позивача була сплачена пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування на суму 195 грн. 68 коп.

Позивачем в позовній заяві не наведено жодних обґрунтувань, які б свідчили про порушення ТДВ СК «Альфа-Гарант» вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо порядку або строків виплати страхового відшкодування.

Звіт № 234, складений на замовлення позивача, не може спростувати Аварійний сертифікат № 88-0/43/7, оскільки:

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу" (4038-12), і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Тобто, висновок на який посилається позивач не може бути належним та допустимим доказом в розумінні п. 17. Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.06.2009 року, які могли би спростувати Аварійний сертифікат, складений аварійним комісаром, та на підставі якого ТДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено розрахунок страхового відшкодування.

ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатило страхове відшкодування на підставі аварійного сертифіката, складеного аварійним комісаром, який виконаний відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Аварійний сертифікат має детальну калькуляцію розрахунку ремонтних робіт та фотознімки кожного пошкодження.

В свою чергу Звіт 234 не містить ні розрахунків, на підставі яких експерт дійшов до відповідного висновку, ні калькуляції ремонтних робіт, ні фотознімків, які б обгрунтовували необхідність виконання відповідних ремонтних робіт. Тобто даний звіт є неналежним та недопустимим доказом по справі, адже виконаних з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, пунктом 4.4 якої передбачені невід`ємні складові звіту, які відсутні у даному випадку (дані стосовно технічного стану автомобіля, їх фотографічні зображення, відображення характеру пошкоджень, протокол технічного огляду автомобіля).

На підставі вищенаведеного можна дійти до висновку, що звіт позивача є неналежним та недопустимим доказом по справі.

Що стосується витрат на проведення оцінки пошкодженого автомобіля, то, відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 34.3 ст. 34 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Повідомлення про ДТП від позивача було надано ТДВ СК «Альфа-Гарант» 27.08.2018 року, а огляд, відповідно до протоколу огляду транспортного засобу, який є частиною аварійного сертифіката - проведено 30.08.2018 року в присутності позивача (підтверджується його підписом на протоколі). Тобто не пройшло 10 робочих днів, з дня отримання повідомлення про ДТП, і вимога оплатити оцінку пошкодженого автомобіля є незаконною, відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач не наводить жодних порушень ТДВ СК «Альфа-Гарант» щодо порядку та строків виплати страхового відшкодування, які передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ТДВ СК «Альфа-Гарант» у встановленому вищезазначеним Законом порядку, на виконання ст. ст. 22, 29, 34 направила заявку суб`єкту оціночної діяльності для огляду і визначення матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, на підставі оцінки якого, Товариство виплатило страхове відшкодування з вирахуванням франшизи на реквізити, вказані позивачем у заяві про страхове відшкодування у строки, встановлені Законом. Отже, ТДВ СК «Альфа-Гарант» належним чином та в повному обсязі виконало свої зобов`язання за полісом АМ/2338665. Натомість позивач, не наводить жодних положень чинного законодавства, які були порушені Товариством, а також у своїх вимогах посилається на неналежний та недопустимий доказ - звіт експерта, який виконаний з суттєвим порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (т.1а.с.62-65).

23.01.2019 року відповідно до ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 25.02.2019 року (т.1 а.с.54).

Позивач 18.02.2020 року надіслав відповідь на відзив, в якому зазначив, що ТДВ «СК Альфа-Гарант» стверджує, що ними в рамках ЗУ «Про ОСЦПВВН" в десятиденний термін було заявлено до аварійного комісара суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 звернення про надання оцінки його транспортному засобу та визначення вартості відновлювального ремонту. На основі цього звернення отриманий так званий аварійний сертифікат від 01.10.2018р.

Такі доводи не відповідають дійсності та вводять суд в оману,оскільки саме поданими до суду сторонами протоколами огляду від 30.08.2018р. ТЗ, поясненнями, заявами-повідомленнями від 23-27.08.2018р. на вимогу страхової компанії на місце події був викликаний судовий експерт ОСОБА_5 , а не аварійний комісар іншого району чи області. Останній саме на вимогу відповідача, а не на його вимогу, провів огляд автомобіля, а пізніше здійснив оцінку та надав Звіт про оцінку майна №234 від 17.10.2018р.

І лише тому, що жоден із відповідачів, з часу вчинення ДТП не відповідав на його дзвінки та не надавав жодної інформації, не вчиняв жодних дій для того, щоб відшкодувати та сплатити суми в рамках страхового випадку та страхового ліміту, судовий експерт проводив оцінку вартості нанесених його автомобілю пошкоджень внаслідок ДТП, результатом чого є Звіт наявний у матеріалах справи.

Запрошений, зі слів страхової компанії СОД ОСОБА_4 , здійснив оцінку та огляд його транспортного засобу по тим матеріалам, які ним були надіслані на адресу відповідача разом із Звітом про оцінку №234 від 17.10.2018р. з вимогою сплатити страхове відшкодування. Тобто, аварійний сертифікат був виготовлений комісаром ОСОБА_4 лише на основі вже готового Звіту про оцінку судового експерта ОСОБА_5 .

При детальному та ретельному ознайомленні із поданим ним позовом, можна чітко зрозуміти, що свої вимоги він доводить як на підставі цивільного законодавства, так і на підставі Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», що регулює дані правовідносини, в тому числі з посиланням на судову практику та правову позицію Верховного Суду України.

Тобто, розрахунок його вимог щодо стягнення розміру збитків стосується частково уже сплачених відповідачем сум страхового відшкодування, пені за несвоєчасну виплату коштів та франшизи. Усе в рамках закону та обґрунтовано викладено ним у позові, включно із здійсненими відповідачами порушеннями, через які він змушений був звернутися до суду, не врегулювавши дане питання в позасудовому порядку.

З метою дотримання своїх процесуальних прав та не зловживання ними щодо повторності їх наведення, доводи позову підтримує у повному обсязі (т.1 а.с.113-114).

03.09.2020 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог з врахуванням отриманого ї судом висновком судової експертизи в якій просить викладені ним у прохальній частині позову такими, що стосуються стягнення з відповідачів коштів на відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля в розмірі 31934,79грн. (29720,97 + 2213,82) (т.2 а.с.11-12).

При цьому, приймаючи до уваги заяву позивача про уточнення позовних вимог з врахуванням отриманого судом висновку судової експертизи подану вже безпосередньо в судовому засіданні , суд враховує позицію ЄСПЛ по справі Мікаіл Тюзюн проти Туреччини (№42507/16) щодо порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, 27.11.2018 р. у справі "Мікаіл Тюзюн проти Туреччини" №42507/06 Європейський Суд з прав людини констатував порушення статті 6 §1, що полягало в неможливості уточнити позовні вимоги, а відтак особа повинна мати можливість змінити позовні вимоги на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, в українському праві виникає колізія між національним процесуальним законодавством і практикою ЄСПЛ, однак враховуючи пріорітет застосування останньої при ухваленні рішень судами, слід застосовувати практику ЄСПЛ в якості правового інструменту в процесі розгляду даної цивільної справи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримав в повному обсязі, зіславшись на вищевикладені обставини. Просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 , в судові засідання на неодноразові виклики, не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив, хоч про дату, час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому Законом порядку, у встановлений Законом строк, відзиву на позовну заяву не надав.

Представник відповідача ОСОБА_6 , (довіреність №01/123-45 т.2 а.с.23) в судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме за допомогою програмного забезпечення «EasyCon»( ухвала суду від 13.08.2020р. т.2 а.с.2-3) позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що як було встановлено в судовому засіданні 07.09.2020 року позивач здійснив відновлювальний ремонт свого пошкодженого авто, докази щодо вартості відновлювального ремонту не надав. Оскільки автомобіль відремонтовано сума страхового відшкодування не може перевищувати розміру фактичної (реальної) суми ремонту. Зважаючи на той факт, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» вже було сплачено страхове відшкодування в розмірі 26 343,15 грн., то саме позивач зобов`язаний довести належними та допустимими доказами, що цієї суми йому не вистачило для відновлення пошкодженого транспортного засобу. Позивач міг відновити своє авто, як то кажуть «в кустарних СТО (гаражах)», на що понести витрати навіть менші, за вже отриману суму страхового відшкодування. Вважає що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що його право було порушено та виплаченого страхового відшкодування йому дійсно було недостатньо для відновлення свого пошкодженого авто. Відповідно ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно полісу № АМ/2338665 франшиза складає 2000,00 грн. Позивачем не враховано наявності франшизи. Позивач не надав суду докази підтверджуючі що він поніс витрати з оплати ПДВ. Таким чином, зважаючи на всі зібрані судом докази по справі, з врахування відзиву, пояснень та інших документів наданих ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підтвердження безпідставності вимог позивача, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ СК «Альфа-Гарант» в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант", вивчивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов, з врахуванням заяви з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог з врахуванням отриманого судом висновку судової експертизи, підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч.1 ст.22 ЦК України передбачено, що особа , якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Виходячи з положень ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про страхування», страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Франшиза, це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ч.ч. 16, 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч.1 ст. 25 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За правилами ч.ч. 4 та 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до копії постанови Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2018 року в справі №201/11496/18, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 23 серпня 2018 року о 16 годині 47 хвилин, керуючи автомобілем «Хюндай», д/н НОМЕР_2 , рухався на 44 км. + 829 м. а/ш Н-10 «Стрий – Івано-Франківськ – Чернівці», де, не обравши безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з рухавшимся попереду автомобілем «Рено», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , після чого останній продовжив некерований рух вперед та здійснив наїзд на автомобіль «Шкода», д/н НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_7 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам. Згідно з вказаною постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 гривень (т.1 а.с.15).

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені 23.08.2018 року дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в момент ДТП було застраховано за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2338665 в ТДВ СК «Альфа-Гарант», ліміт відповідальності за яким за спричинену шкоду майну визначена в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн. Розмір франшизи становить 2000,00грн. (т.1 а.с. 19).

Пошкоджений в результаті ДТП автомобіль Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_1 , оглянутий, що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу від 30.08.2018р., в якому міститься інформація про характер пошкоджень та найменування пошкоджених деталей (т.1а.с.17-18).

Відповідно до звіту №234 від 17.10.2018 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ОСОБА_5 , за замовленням ОСОБА_1 , оцінювач отримав наступне значення оціночної вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_1 , що дорівнює 55759,80грн. з ПДВ на запасні частини (т.1 а.с. 31-41 ).

Згідно аварійного сертифікату 88-D/43/7 з розрахунку вартості матеріального збитку завданого транспортного засобу, Renault Megane (державний номер НОМЕР_1 ) - вартість матеріального збиткузавданого власнику КТЗ, приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин та становить : 28343,15 грн. з урахуванням ПДВ; 23619.29 грн. без урахування ПДВ (т.1 а.с.70-94).

Па підставі вказаного аварійного сертифікату 88-D/43/7, ТДВ СК «Альфа-Гарант», з метою відшкодування шкоди, завданої відповідачем ОСОБА_2 , на виконання зобов`язань по договору страхування, сплатила страхове відшкодування у розмірі 26343,15 грн. , про що свідчать надані суду копії платіжних доручень № ID-110997 від 16.10.2018 року та № ID-114219 від 15.01.2019 року (т.1 а.с.96,97).

Крім цього, згідно з платіжними дорученнями № ID-114218 від 15.01.2019 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатило ОСОБА_1 , 195,68грн., пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування (а.с.т.1 а.с.97).

Позивач не погодився з розміром сплаченого страхового відшкодування і звернувся до суду з даним позовом. Під час судового розгляду справи судом за клопотанням представника відповідача по справі на підставі ухвали Долинського районного суду від 12.04.2019 року (т.1 а.с.164-165 ) призначена і виконана судова автотоварознавча експертиза.

Згідно з висновком експерта судової автотоварознавчої експертизи по цивільній справі №343/2432/18 №2278 від 17.07.2020 року (т.1 а.с.211-237) вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого в ДТП 23.08.2018 року автомобіля Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цінах на дату ДТП, виходячи з даних про автомобіль, що містяться в матеріалах цивільної справи №343/2432/18 та в додатково отриманих матеріалах, становила 57973,62грн.

За таких обставин, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір відшкодування заподіяної позивачу матеріальної шкоди слід визначити відповідно до висновку вудового експерта, проведеного на підставі ухвали Долинського районного суду від 12.04.2019 року..

З огляду на викладене, враховуючи, що транспортний засіб позивача, Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_1 ( свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 т.1 а.с.14) ,зазнав механічних пошкоджень внаслідок ДТП, яка відбулась з вини ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якої була застрахована в ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант, вартість збитку становить 57973,62грн., позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають до часткового задоволення , з відповідача ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь позивача підлягає до стягнення відшкодування шкоди, завданої позивачу в межах ліміту визначеного полісом в розмірі 100 000 грн., з вирахуванням суми сплаченої в розмірі 26343,15 грн., та розміру франшизи яка становить 2000,00грн., а саме 29630,47 грн. (57973,62-21619,29-4723,86-2000 = 29630,47).

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів ТДВ СК «Альфа - Гарант» та ОСОБА_2 матеріальних збитків в солідарному порядку, не підлягають до задоволення , виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Ст. 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Позивач наполягає на солідарній відповідальності відповідачів, але відповідно до правил статті 1194 Цивільного кодексу України така вимога позивача не обґрунтована на нормах закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині відшкодування судових витрат: сплаченого судового збору та витрат понесених у зв`язку з проведенням експертного дослідження , підлягають до задоволення виходячи з наступного:

Згідно з ч.1,ч.3 ст.133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати, пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладача, експертів та проведенням експертизи.

З урахуванням наданих до справи квитанцій про понесені судові витрати з ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн., та витрати за автотоварознавче експертне дослідження в сумі 2500 грн.,

На підставі ст.ст.22,1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 6, 9, 22, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV та керуючись ст.ст. 12,13, 82, 141,259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволити частково.

Стягнути з ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП кошти в розмірі 29630 (двадцять дев`ять тисяч шістсот тридцять) гривень 47 копійок.

Стягнути з ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь ОСОБА_1 704,80 гривень сплаченого судового збору та 2500,00 гривень витрат понесених у зв`язку з проведенням експертного дослідження .

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , житель АДРЕСА_2 ;

ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" , 01133 м.Київ бульв.Л.Українки,26, м.Київ,01133 код ЄДРПОУ 32382598.

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш

Повний текст рішення виготовлено 08.10.2020 року