Рішення № 92131027, 01.09.2020, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/1076/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Грищенко Н. А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Чижевського А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Овруч справу за позовом ОСОБА_1 до Радомишльського міжрайонного управління водного господарства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

В С Т А Н О В И В:

21.04.2020 року ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до Радомишльського міжрайонного управління водного господарства, яке знаходиться в м. Радомишль по вул. Микгород, 107, Житомирської області, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ №62 від 31.03.2020 року начальника Радомишльського міжрайонного управління водного господарства в частині звільнення його з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України, поновити його на роботі на посаду інженера-гідротехніка І-ї категорії Радомишльського міжрайонного управління водного господарства та стягнути з Радомишльського міжрайонного управління водного господарства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2020 року до дня поновлення на роботі в розмірі 27129,44 грн..

Мотивуючи тим, що з 16.10.1989 року він працював в Овруцькому управлінні осушувальних систем, яке було приєднано до Радомишльського міжрайонного управління водного господарства, остання посада з 01.02.2016 року – інженер – гідротехнік І-ї категорії. Зазначив, що 27.01.2020 року його було повідомлено про можливість скорочення посади, від начальника Овруцької експлуатаційної дільниці ОСОБА_3 позивач дізнався, що його було звільнено у зв`язку із скороченням штату, та повідомлено про те, що з 01.04.2020 року на роботу можна не виходити. З наказом про звільнення №62 від 31.03.2020 року він не згоден та вважає його незаконним, так як його було повідомлено лише про можливе скорочення, питання щодо надання згоди профспілкового органу на звільнення вирішувалось без його участі. Також, відповідачем при звільненні не враховувалось переважне право позивача на залишення на роботі. У зв`язку з чим, вважає, що його трудові права порушено, та вимушений звернутися за захистом до суду.

Відповідач надав відзив у якому зазначив, що у провадженні Овруцького районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа №286/1076/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Радомишльського міжрайонного управління водного господарства про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки листом від 27.01.220 року №01-49 ОСОБА_1 було персонально повідомлено про скорочення штату працівників управління, та про скорочення його посади, а також повідомлено про відсутність вакантних посад, які можуть бути запропоновані йому у зв`язку з скороченням. 27.01.2020 року позивач ознайомився з вказаним листом, що підтверджується його особистим підписом. У подальшому роботодавцем розпочато визначену законодавством процедуру вивільнення працівників. Зазначив, що не є підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі і доводи позивача стосовно неотримання згоди профспілкового органу. Так, як 24.03.2020 року відбулось засідання зборів первинно-профспілкової організації Радомишльського МУВГ. У зв`язку з введенням на території України карантину згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211, засідання було проведено в обмеженому колі з дотримання правил карантину, у зв`язку з чи позивача не було запрошено на засідання профспілки. Однак, вказана обставина не є підставою для визнання наказу про звільнення незаконним, а лише для звернення суду до профспілкового органу для повторного розгляду вказаного питання з запрошенням працівника. Не ґрунтуються на законі і доводи позивача стосовно прийняття рішення про його звільнення рішенням зборів первинно-профспілкової організації МУВГ, а не власником або уповноваженим органом за згодою профспілкової організації. Оскільки, рішенням зборів первинно-профспілкової організації Радомишльського МУВГ від 24.03.2020 року, оформленим протоколом №2, відповідно до ст. 43 КЗпП України було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 .. Рішення про звільнення було прийнято уповноваженим органом - начальником Радомишльського міжрайонного управління водного господарства шляхом видання наказу №62 від 31.03.2020 року. Зазначив, що при визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Саме за ознакою більш високої продуктивності праці переваги у залишенні на роботі були надані інженеру-гідротехніку ОСОБА_4 , який вільно володіє персональним комп`ютером, а саме програмним комплексом АВК-5, без чого неможливе виконання покладених на інженера-гідротехніка завдань. Крім того, посада інженера-гідротехніка передбачає регулярні виїзди на об`єкти, спілкування з іншими працівниками МУВГ, представниками органів державної влади та місцевого самоврядування, участь у роботі комісій, доповіді щодо роботи дільниці, тощо. У зв`язку з інвалідністю позивач має труднощі у спілкуванні, що значно ускладнює виконання службових обов`язків. Саме вказані обставини були враховані при наданні переваги інженеру-гідротехніку ОСОБА_4 при залишенні на роботі. Вказані обставини були також враховані при наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 профспілковою організацією.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що обов`язок доказування лежить на відповідачу. Попередження про звільнення не відповідає вимогам закону, позивача принижують інвалідністю, станом на 01.04.2020 року посаду гідротехніка І категорії не скорочено, перевірку комп`ютерних навиків не передбачено. Позивач має переваги залишення його на посаді – наявність вищої освіти. Позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити, зазначив, що законом не передбачено визначення продуктивності праці.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16 жовтня 1989 року працює в Овруцькому управлінні осушувальних систем (на даний час Радомишльське міжрайонне управління водного господарства) та був звільнений з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату, згідно Наказу №62 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 31.03.2020 року (а.с.2-5).

27.01.2020 року підприємством було ознайомлено ОСОБА_1 з попередженням про скорочення штату працівників, у зв`язку із зменшенням бюджетного фінансування та чисельності управління. Де роз`яснено, що відповідно до наказу №20 від 22.01.2020 року ‘’ Про скорочення штату працівників ‘’ з 01 квітня 2020 року посаду, яку він займає можливо буде скорочено відповідно до ч.1 ст. 40 КЗпП України, з дотриманням вимог чинного законодавства України та виплатою вихідної допомоги в розмірі не менше середньомісячного заробітку. Згідно відповіді на запит від 14.04.2020 року №01-212, остаточне рішення про скорочення ОСОБА_1 було прийнято 24.03.2020 року рішенням зборів первинно – профспілкової організації Радомишльського МУВГ (а.с.6,7).

Згідно протоколу №2 зборів первинно-профспілкової організації Радомишльського МУВГ від 24.03.2020 року, одноголосно було рекомендовано на скорочення інженера – гідротехніка І категорії Овруцької ЕД ОСОБА_1 (а.с.28).

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.

Згідно із п. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстави, зазначеної у п.1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Вказані вимоги не було порушено відповідачем при звільненні позивача.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України станом на день попередження позивача про майбутні зміни: 1) позивач повинен був бути ознайомлений з переліком усіх вакантних посад, у тому числі у зазначеному відділі; 2) позивачу повинна була бути запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку він займав, або нижча за його згодою.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Станом на момент попередження позивача про звільнення у зв`язку зі скороченням штату, на день звільнення позивача та на даний час, наявна лише одна посада інженера - гідротехніка (а. с. 6, 50, 62).

За частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник.

Встановлено, що позивач з 26 квітня 2013 року має другу групу інвалідності, (загальне) захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС, особливості його захворювання суттєво впливають на якісне та повноцінне виконання ним службових обов`язків. Позивач має дефект мови, а саме повна відсутність мовлення.

Як видно з листа начальника управління, посадовою інструкцією інженера – гідротехніка, передбачено обов`язок щодо розробки і оформлення інформаційної та звітної документації, складання дефектних відомостей та змін до технічних паспортів, первинної кошторисної та виконавчої документації, звітності, а також внесення пропозицій стосовно фінансування проведення поточного та капітального ремонтів, здійснення контролю за їх виконанням та прийняття виконаних робіт. Виконання вказаних завдань потребує володіння спеціалізованим програмним забезпеченням. З урахуванням здоров`я ОСОБА_1 , враховуючи наявність у штаті інших інженерів – гідротехніків, виконання вказаних завдань покладалось на інших працівників. З введенням в дію нового штатного розпису, залишається одна посада інженера – гідротехніка, у зв`язку з чим, можливість виконання вказаних робіт іншими працівниками відсутня.

Саме виявлення невідповідності працівника посаді або виконуваній роботі, внаслідок стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи та впливають на виконання його посадових обов`язків є підставою, яка не може не враховуватися при відборі на посаду, оскільки роботодавцем враховується співвідношення пізнання, дії та отримання оптимального результату та якості роботи працівника.

Тобто працівник не лише повинен мати певний обсяг даних для певної посади, але й мати можливість якісно реалізовувати свої можливості.

Матеріали справи свідчать, що при визначені кандидатури на посаду відповідачем враховувались, зокрема обставини, що впливають на продуктивність праці працівника та фактичні докази того, що саме на цій підставі працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов`язки.

Що стосується продуктивності праці, то вона вимірюється певними показниками, яких має досягати працівник. В даному випадку береться до уваги якість виконання працівником своїх посадових обов`язків, виконуваної роботи, обсяг виконуваної роботи тощо.

Свідок – ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що вона займає посаду начальника РМУВГ Овруцького ЕД з 2016 року. Із-за продуктивності праці було вирішено залишити на посаді ОСОБА_4 , оскільки після операції у позивача обмежені комунікативні можливості.

Свідок - ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що займає посаду інженера – гідротехніка І категорії, вільно володіє ПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно із ч. 2 ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Отже, за змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Повноваження щодо призначення та визначення обсягу необхідної кваліфікації працівника на ту чи іншу посаду належить власнику або уповноваженому ним органу. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування) (абз. 4 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року з подальшими змінами).

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року (справа № 753/3889/17) та від 20 травня 2020 року (справа № 560/796/17), що відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, підлягають застосуванню судом першої інстанції.

Судом встановлено, що роботодавець отримав від профспілкового органу згоду на звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату, за два місяці до наступного звільнення у зв`язку зі скороченням штату, попередив позивача про вказане вивільнення.

Крім того, судом було зобов`язано, за участю ОСОБА_1 , розглянути питання, щодо надання згоди первинно – профспілкової організації Радомишльського міжрайонного управління водного господарства на звільнення ОСОБА_1 з посади інженера-гідротехніка 1 категорії.

Згідно повторно наданого протоколу №3 зборів первинно – профспілкової організації Радомишльського МУВГ від 14.07.2020 року, одноголосно прийнято рішення надати згоду на звільнення з посади інженера – гідротехніка І категорії Овруцької ЕД ОСОБА_1 у зв`язку з скороченням штату (а.с.87).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при звільненні позивача у зв`язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, роботодавець діяв в межах повноважень, в порядку та у відповідності до вимог чинного трудового законодавства, а тому правові підстави для задоволенні позову - відсутні.

Доводи позивача про те, що остаточне рішення про його звільнення було прийнято рішенням зборів первинно – профспілкової організації Радомишльського МУВГ, а не власником або уповноваженою органом, є хибним, оскільки наказ про припинення трудового договору від 31.03.2020 року був підписаний начальником управління ОСОБА_5 , тобто уповноваженою особою (а.с.4,5).

Посилання позивача на те, що роботодавець під час звільнення його з роботи не врахував, що згідно вимог ст. 42 КЗпП України він має переважне право на залишення на роботі, оскільки є працівником з тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві, має вищу кваліфікацію та є потерпілим від аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини мають місце, однак враховуються як складові системного аналізу при визначенні як особистих так і професійних даних працівника, вимог спеціальних нормативних документів (посадових обов`язків), які можуть передбачати деякі особливості трудових відносин.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки, вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від первісної вимоги, то вони відповідно теж не можуть бути задоволені.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України на підставі ст. ст. 40, 42, 43, 49¬-2 КЗпП та ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» , суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Радомишльського міжрайонного управління водного господарства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Я. В. Кулініч

Повний текст рішення складено 11 вересня 2020 року.