Ухвала суду № 92129817, 05.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4232/20

УХВАЛА

05 жовтня 2020 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Збарацької А.І.

За участю сторін:

Представника позивача: Тодорова А.І.

Представника відповідача: Пашаєва Г.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, прокурора Одеської області Вихора Максима Анатольовича про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов`язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, прокурора Одеської області Вихора Максима Анатольовича в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Одеської області №711к від 21 квітня 2020 року;

- визнати протиправними дії прокурора Одеської області Вихора Максима Анатолійовича щодо видачі наказу №711к від 21 квітня 2020 року;

- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в органах прокуратури на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури.

Ухвалою суду від 31 липня 2020 року у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органів прокуратури.

Разом з тим, наказом прокурора Одеської області №711к від 21 квітня 2020 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 22 квітня 2020 року.

Вказаний наказ було відповідачем було прийнято на підставі положень статті 11 пункту 2 частини другої статті 41 Закону України "Про прокуратуру", підпункту 1 пункту 19 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

Суд зазначає, що підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-IX встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

Крім того, наведеним Законом доповнено, зокрема, статтю 51 Закону України «Про прокуратуру» частиною п`ятою такого змісту: на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

При цьому судом встановлено, що на розгляді Конституційного Суду України перебуває конституційне подання 50 народних депутатів України №3/116(20) від 18.03.2020 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 року №113-ІХ (зі змінами).

Згідно з наявної на офіційному веб-порталі Конституційного Суду України інформації, станом на час розгляду судом справи №420/4232/20 ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі; здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої палати Суду.

На підставі вищезазначеного судом у підготовчому судовому засіданні 05.10.2020 року було поставлено на обговорення питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі №420/4232/20 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116(20) на підставі положень ст. 236 ч. 1 п. 3 КАС України.

Представник позивача проти зупинення провадження у справі із зазначених підстав не заперечував.

Представник Одеської обласної прокуратури у підготовчому судовому засіданні заперечував проти зупинення провадження в адміністративній справі №420/4232/20 та зазначив, що тривалість часу розгляду Конституційним Судом України зазначеного конституційного подання може призвести до збільшення розміру суми стягнення середнього заробітку позивача за час його вимушеного прогулу у разі виникнення необхідності задовольнити його позовні вимоги.

Прокурор Одеської області Вихор Максим Анатольович до судового засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Одним із основоположних засад адміністративного судочинства є, зокрема, те, що адміністративний суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Приписами ч.4 ст.7 КАС України встановлено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відтак, суд зобов`язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

Положеннями статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» закріплено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Отже, виключено до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питання щодо відповідності положень Закону України Конституції України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи

кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Згідно положень частини 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 31.01.2019 року у справі №800/186/17 Велика Палат Верховного Суду підкреслила на тому, що той факт, що Закон України «Про очищення влади» перебуває (з 20 листопада 2014 року до теперішнього часу) на розгляді у Конституційному Суді України на предмет визнання його положень неконституційними, не може бути використаний при розгляді цієї справи для самостійної оцінки судом вказаних положень на предмет можливості їх застосування в силу того, наскільки ці правові норми відповідають Основному Закону, адже таку оцінку можна надати лише після постановлення Конституційним Судом України відповідного рішення.

У межах спірних правовідносин позивача звільнено внаслідок застосування відповідачем положень Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX (зі змінами), а тому суд доходить висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі №420/4232/20 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», оскільки під час розгляду даної справи підлягають дослідженню обставини правомірності звільнення позивача з займаної посади на підставі норм вказаного Закону, конституційність якого підлягає перевірці Конституційним Судом України.

При цьому при прийнятті рішення про зупинення провадження у справі з вищенаведених підстав, заперечення представника відповідача не можуть бути прийнятими як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 5-11, 44, 236, 241, 243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №420/4232/20 зупинити на підставі п.3 ч.1 ст.236 КАС України до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року №113-ІХ (зі змінами).

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.256 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 12 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя Білостоцький О.В.