Рішення № 92129434, 12.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6307/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (далі – Львівський прикордонний загін, відповідач) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо нарахування та виплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення та компенсації за речове майно;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період з 14.01.2020 по 29.03.2020 із розрахунку 472,44 грн. в день.

Спрощене позовне провадження суд відкрив ухвалою від 12.08.2020.

Вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що йому з порушенням встановленого законодавством строку повного розрахунку військовослужбовців при звільнені з військової служби було виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які останній набув у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби. Вказує, що Львівський прикордонний загін після видання наказу від 09.01.2020 №6-щс про звільнення ОСОБА_1 зобов`язаний був провести всі розрахунки із позивачем до виключення його наказом від 13.01.2020 №11-ос зі списків частини та всіх видів забезпечення. Проте протиправно, на переконання позивача остаточний, повний розрахунок було проведено лише 30.03.2020.

Відповідач надав відзив на позов. На спростування вимог зазначено, що на день виключення зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення спору між позивачем та відповідачем щодо зазначених в позові вимог не було. Крім того передбачений в п. 4 Порядку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, рапорт ОСОБА_1 подав лише після дня виключення зі списку особового складу загону та всіх видів забезпечення 14.01.2020. Тому відповідно після звернення позивача про проведення виплати грошової компенсації з надходженням коштів від головного розпорядника така виплата була здійснена 15.02.2020. Також відповідач зазначив, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України немає.

ОСОБА_1 надав відповідь на відзив. Зазначає, що оскільки право позивача на своєчасний розрахунок у зв`язку із звільненням було порушено, не здійсненням на день виключення із списків особового складу належної військовослужбовцю у зв`язку із звільненням виплати, то він у зв`язку із нездійсненням відповідачем виплат під час проходження військової служби набув право на пред`явлення вимог про стягнення середнього грошового забезпечення відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Львівському прикордонному загоні (ВЧ 2144).

Наказом начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (Львівський прикордонний загін (військова частина 2144)) від 09.01.2020 №6-ос лейтенанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас на підставі пп. «ґ» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу (через такі сімейні обставини або поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу: наявність у військовослужбовців трьох і більше дітей віком до 18 років)) та наказом цього ж начальника від 13.01.2020 №11-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення з 13.01.2020.

Відповідно до довідки №214 ОСОБА_1 , згідно довідки-розрахунку №2/20 «Нарахування суми грошової компенсації за неотримане речове майно за час проходження служби в ДПСУ» було нараховано вищевказану компенсацію на загальну суму 17939,57 яку виплачено 14.02.2020 у сумі 17670,48 грн. шляхом перерахування на його картковий рахунок.

Відповідно до Довідки №300 про види виплат, які нараховані за період січень-березень 2020 року індексація в сумі 6150,20 грн. нарахована ОСОБА_2 у березні 2020 року. Згідно виписки по надходженням по картці-рахунку, остання виплата була здійснена 30.03.2020.

Не погоджуючись з тим, що остаточний розрахунок при звільненні проведено відповідачем після виключення його списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, вважаючи затримку виплати протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що спір між сторонами, з приводу стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні виник у зв`язку із тим, що при звільненні із військової служби з позивачем був проведений несвоєчасний розрахунок, в частині невиплати грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та індексації грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. ст. 116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 по справі № 823/2249/18.

Статтею 116 КЗпП України встановлено що на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, компенсація за неотримане речове майно не входить до грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки, закупівля речового майна здійснюється незалежно від виплати грошового забезпечення і лише при незабезпеченні військовослужбовця речовим майном, відповідно до п. 7 Порядку № 178 здійснюється виплата грошової компенсації.

Таким чином, суд вважає, що компенсація за речове майно не є складовою заробітної плати, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст. 116, 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 р. по справі № 620/1982/19 (провадження № К/9901/33237/19) та в ухвалі від 23.09.2020 по справі №480/3105/19.

З огляду на наведене вимога в частині визнання протиправною бездіяльності Львівського прикордонного загону щодо нарахування та виплати при звільненні з військової служби компенсації за речове майно задоволенню не підлягає.

Проте, в даному ж випадку, відповідачем не заперечується факт того, що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем, а саме виплату індексації грошового забезпечення, проведено лише 30.03.2020, а тому, позивач, як наслідок, має право на середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Щодо вимоги в частині нарахування та виплати середнього грошового забезпечення із розрахунку 472,44 грн. в день, то у даному випадку, на переконання суду, здійснення розрахунку конкретних сум належить до дискреційних повноважень відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому згідно зі ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись статтями ст.ст. 1, 2, 5, 19, 20, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо нарахування та виплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період з 14.01.2020 по 29.03.2020.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Судові витрати стягненню з сторін не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Сакалош