Ухвала суду № 921294, 26.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2007 р. № К-11761/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.

за участю представників:

позивача: Старіков А.В., дов. № 09-18/1129 від 25.12.2006 р.;

відповідача: не зявився;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р.

та рішеннягосподарського суду Донецької області від 01.04.2005 р.

у справі № 41/37а господарського суду Донецької області

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Маркохім» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Маріуполі № 0000141730/1 від 17.09.2004 р., № 0000141730/2 від 02.12.2004 р., № 00001417303/3 від 07.02.2005 р. в частині визначення податкового зобовязання по податку з доходів громадян в сумі 12148 грн. 32 коп., в тому числі основний платіж в сумі 4049 грн. 44 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 8098 грн. 88 коп. (з урахуванням уточнень до позовної заяви).

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.04.2005 р. у справі № 41/37а, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р., позовні вимоги задоволені повністю.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що надані позивачем документи свідчать про отримання його працівниками у період з квітня по липень 2003 року відповідних сум за авансовими звітами, витрачали їх, та звітували в якості підтвердження цих сум документами на проживання в готелях рахунками з готелів та на користування автостоянкою квитанціями, що відповідає вимогам п. 1.11 «Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон» та пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у м. Маріуполі оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2007 р. було проведено заміну позивача у справі ВАТ «Маркохім» на його правонаступника ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь».

Представники позивача в судовому засіданні суду касаційної інстанції заперечили проти доводів касаційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання суду касаційної інстанції не зявився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Маріуполі було проведено комплексну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ «Маркохім» за період з 01.04.2003 р. по 01.04.2004 р. за результатами якої складено акт № 13/23-111/00191201 від 06.07.2004 р.

Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Маркохім» абз. 4 ст. 20 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.6 ст. 1 розділу І «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», п. 2.3 ст. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» та ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо неутримання і не перерахування до бюджету прибуткового податку з доходів громадян за 2003 рік на загальну суму 4 095 грн. 57 коп.

На підставі висновків вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2004 р. № 0000141730/0 про визначення ВАТ «Маркохім» суми податкового зобовязання по прибутковому податку з громадян в розмірі 12 286 грн. 71 коп., в тому числі основний платіж в сумі 4 095 грн. 57 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 8 191 грн. 14 коп.

Рішенням про результати розгляду скарги від 17.09.2004р. № 21258/10/17-013-4 ДПІ у м. Маріуполі скасувала зазначене податкове повідомлення-рішення в сумі 26 грн. 19 коп.

Рішеннями про результати розгляду скарг від 29.11.2004 р. № 20805/10/2 013-5 ДПА у Донецькій області та від 02.02.2005 р. № 901/6/25-2115 ДПА України залишили податкові повідомлення-рішення без змін.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.09.2004 р. № 0000141730/1, від 02.12.2004 р. № 0000141730/2, від 07.02.2005 р. № 0000141730/3 в частині визначення податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників в сумі 12 260 грн. 52 коп., в тому числі основний платіж в сумі 4 086 грн. 84 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 8 173 грн. 68 коп.

ВАТ «Маркохім» оспорив вказані податкові повідомлення-рішення у господарському суді Донецької області в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 4 049 грн. 44 коп. та штрафних санкцій в сумі 8 098 грн. 88 коп.

В акті перевірки від 06.07.2004 р. податковий орган зазначив, що позивачем не включена до складу оподатковуваного доходу працівників сума 5 756 грн. 60 коп., що є донарахованою сумою прибуткового податку за попереднім актом перевірки і перерахована позивачем за рахунок коштів товариства.

За висновком відповідача такі обставини призвели до порушення абз. 4 ст. 20 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», внаслідок чого позивачу донарахований прибутковий податок в сумі 1 656 грн. 60 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено, що згідно попереднього акту перевірки від 21.08.2003 р. № 15/23-111/00191201 позивачу за порушення ст. 20 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» був донарахований прибутковий податок в загальній сумі 6 388 грн. 80 коп.

На підставі цього акту було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.08.2003 р. № 0000132630/0 про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 19 166 грн. 40 коп., в тому числі основний платіж в сумі 6 388 грн. 80 коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 12 777 грн. 60 коп.

Вказане податкове повідомлення-рішення частково оспорювалось позивачем щодо визначення податкового зобовязання по прибутковому податку в сумі 5 756 грн. 60 коп. та штрафних санкцій в сумі 11513 грн. 20 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.09.2004 р. у справі № 28/595а дане податкове повідомлення-рішення в частині, що оспорювалась, визнане недійсним.

Вказане рішення суду залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2004 р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, який підлягав застосуванню на час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У даних рішеннях господарських судів вказується на те, що підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення є встановлений судом факт підтвердження належними доказами - рахунками та квитанціями готелів з відміткою про фактичну сплату, понесених витрат працівників на наймання житлового приміщення.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України повністю підтримує висновок судів попередніх інстанцій про незаконність донарахування податковим органом ВАТ «Маркохім» прибуткового податку з громадян в сумі 5 756 грн. 60 коп. з огляду на встановлені у вказаних вище рішеннях факти про відсутність у позивача податкового зобовязання по прибутковому податку на суму 5 756 грн. 60 коп.

Донарахування спірним податковим повідомлення-рішенням іншої частини податкового зобовязання по прибутковому податку в сумі 2 401 грн. 57 коп. податковим органом проведено на підставі висновку акту перевірки про безпідставність відшкодування витрат, згідно авансових звітів, робітникам товариства, у звязку з відсутністю підтверджуючих документів.

В обґрунтування такого висновку відповідач посилається на порушення позивачем пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.6 ст. 1 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», п. 2.3 ст. 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач стверджує, що належними документами в підтвердження таких витрат є фіскальні чеки реєстраторів розрахункових операцій, розрахункові квитанції.

Суди попередніх інстанцій правомірно не погодились з даним висновком податкової інспекції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (який був чинний у перевіряємому періоді), до сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових обовязків, у тому числі за сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі, крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного доходу, визначених у статті 5 цього Декрету.

Згідно ст. 5 Декрету до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються, зокрема, компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Відповідно до п. 5.4.2 Інструкції про прибутковий податок з громадян, до складу компенсаційних витрат відносяться, у тому числі, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму житлового приміщення при відрядженні. Наведений у зазначеному пункті перелік витрат не є вичерпним.

Як свідчить аналіз цих нормативних актів, ні Декрет, ні Інструкція, ні інші нормативно-правові акти з питань регулювання порядку обчислення та сплати прибуткового порядку, не встановлюють перелік підтверджуючих документів, які є обовязковими для компенсації витрат, понесених громадянином у відрядженні.

Згідно п. 1.11 «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків готелів (мотелів), страхових полісів тощо.

Відповідно до пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» документами, що підтверджують витрати на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), наймання інших жилих приміщень, є рахунки з готелів (мотелів), або інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи.

Податковий орган посилається на те, що витрати працівників ВАТ «Маркохім» при відрядженні повинні бути підтверджені розрахунковими документами відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому відповідач посилається на те, що з 11.04.2003 р. набрали чинності зміни, які внесені в «Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон», Наказом Міністерства фінансів України від 04.03.2003 р. № 179 щодо віднесення до підтверджуючих документів - розрахункових документів відповідно до вказаних законів.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З даної правової норми слідує, що перелік документів, які вказаний Закон відносить до розрахункових документів не є вичерпним, і що такий документ може бути заповнений вручну.

З огляду на положення пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» можна зробити висновок, що рахунки з готелів та квитанції, які надані працівниками ВАТ «Маркохім» на підтвердження витрат на проживання в готелях та користування автостоянкою відповідають вимогам вказаних Законів.

За наведених обставин, касаційна скарга ДПІ у м. Маріуполі підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р. та рішення господарського суду Донецької області від 01.04.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Костенко М.І.

(підпис) Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Рибченко А.О.