Рішення № 92126758, 12.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/8741/20

категорія 109040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області в особі відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

11 червня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із позовом до Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області в особі відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради (вул.Грушевського, 22, м.Коростень, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 04053507), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), у якому просить:

- визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради у проведенні державної реєстрації на праві приватної власності квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради провести державну реєстрацію на праві приватної власності квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію права власності за нею її частини квартири АДРЕСА_4 , яка була отримана нею шляхом поділу квартири між нею і її колишнім чоловіком на підставі рішення суду, однак отримала відмову з посиланням на те, що право власності за нею та її чоловіком на вказану квартиру ніколи не було зареєстровано. Позивач з такою відмовою не погоджується, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 3 липня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи та встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

19 серпня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов вх. №30753/20. Відповідно до змісту яких відповідач зазначив, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом, тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов`язуючи його приймати такі рішення.

Третя особа правом на надання пояснень з приводу заявлених вимог, визначеним статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

Відповідно до довідки у справі від 23 вересня 2020 року згідно з наказом Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року №02-83-в суддя Гурін Д.М. у період з 21 вересня 2020 року до 9 жовтня 2020 року перебував у щорічній відпустці.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Коростенського міського суду від 1 липня 1998 року у справі №2-751 від 1998 року було розділене майно подружжя ОСОБА_3 , а саме виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частину будинку по АДРЕСА_5 по варіанту №1 Приміщення 1-5 площею 18,2 м2; Приміщення 1-6 площею 6,2 м2; Приміщення 1-7 площею 4,1 м2; Приміщення 1-1 площею 15,9 м2; 1/2 огорожі; 1/2 дворового покриття. Зазначене складає 11/20 ідеальних частин будинку.

Виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частину будинку по АДРЕСА_5 по варіанту №2: Приміщення 1-4, площею 9,2 м2 Приміщення 1-3, площею 14,5 м2, Приміщення 1-2, площею 8,1 м2; фундамент; туалет; ворота; 1/2 огорожі; 1/2 дворового покриття. Зазначене складає 9/20 ідеальних частин будинку (а.с.5-6).

11/20 частин житлового будинку було зареєстроване згідно реєстраційного посвідчення Коростенського МБТІ (а.с.7).

Питання про припинення права спільної сумісної власності по вказаному будинку зазначеним судовим рішення не вирішувалось.

З метою припинення права спільної сумісної власності, поділу житлового будинку на дві окремо ізольовані квартири ОСОБА_1 звернулась із відповідним позовом до Коростенського міськрайонного суду, приклавши при цьому в якості додатків висновок КП Коростенського МБТІ щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна на дві ізольовані між собою квартири, відповідно до якого квартира АДРЕСА_6 із її складовими, що складає 9/20 частин будинку належить ОСОБА_2 , а квартира АДРЕСА_4 з її складовими частинами належить, що складає 11/20 частин будинку належить ОСОБА_1 , а також довідку про реєстрацію вказаних частин будинку (а.с.8-9).

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 18 січня 2019 року позов було задоволено частково. Припинено право спільної сумісної власності сторін на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_5 . В решті позову відмовлено (а.с.10).

Приймаючи таке рішення суд виходив із того, що розподіл житлового будинку вже було проведено у судовому порядку із виділенням сторонам в натурі певних житлових приміщень та споруд, тому підстав для повторного розподілу житлового будинку - не має.

Враховуючи, що при постановленні судового рішення у цивільній справі №2-751 питання про припинення права спільної сумісної власності на будинок АДРЕСА_5 не вирішувалось, тому право спільної сумісної власності сторін на вказаний будинок було припинено.

Також в рішенні було вказано, що вимоги щодо нумерації квартир задоволенню не підлягають, оскільки питання про порядок присвоєння об`єктам нерухомого майна, в тому числі в разі його поділу, входить до компетенції органів місцевого самоврядування, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом №127 від 24 травня 2001 року (а.с.9).

На виконання рішення Коростенського міськрайонного суду від 18 січня 2019 року Виконавчим комітетом Коростенської міської ради було присвоєно власній частці житлового будинку АДРЕСА_7 , згідно рішення суду від 18 січня 2019 року справа №279/4815/18 (а.с.10).

З метою реєстрації права власності за ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_4 та отримання відповідного Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач звернулась до відділу державної реєстрації нерухомого майна виконавчого комітету Коростенської міської ради із відповідною заявою 25 лютого 2020 року (а.с.12).

Виконавчим комітетом Коростенської міської ради було надано відповідь від 5 березня 2020 року №02-14/657, якою відмовлено у задоволенні заяви, з огляду на те, що згідно даних реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок в АДРЕСА_8 зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, відповідно до рішення Коростенського міського суду №2-751 від 1 липня 1998 року.

Рішення Коростенського міськрайонного суду №279/4815/18 від 18 січня 2019 року щодо припинення права спільної сумісної власності виконати неможливо, оскільки право спільної сумісної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніколи не було зареєстровано.

Відповідно до рішення Коростенського міського суду №2-751 від 1 липня 1998 року виділено 11/20 частин будинку - ОСОБА_1 , 9/20 частин будинку - ОСОБА_2 - це спільно часткова власність.

В решті вимог, а саме виділення квартири, відмовлено рішенням суду (а.с.13).

З вказаною відмовою позивач не погоджується та вважає її протиправною.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.

Частини 1 та 4 статті 182 Цивільного кодексу України встановлюють, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності; обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина 1 статті 5 Закону №1952-IV).

Подання документів за заявами у сфері державної реєстрації прав регулюється статтею 20 Закону №1952-IV.

Стаття 24 Закону №1952-IV закріплює підстави для відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі зокрема судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вже було зазначено, рішенням Коростенського міського суду від 1 липня 1998 року у справі №2-751 від 1998 року було розділене майно подружжя ОСОБА_3 , а саме виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частину будинку по АДРЕСА_5 по варіанту №1 Приміщення 1-5 площею 18,2 м2; Приміщення 1-6 площею 6,2 м2; Приміщення 1-7 площею 4,1 м2; Приміщення 1-1 площею 15,9 м2; 1/2 огорожі; 1/2 дворового покриття. Зазначене складає 11/20 ідеальних частин будинку.

Виділено у власність ОСОБА_2 1/2 частину будинку по АДРЕСА_5 по варіанту №2: Приміщення 1-4, площею 9,2 м2 Приміщення 1-3, площею 14,5 м2, Приміщення 1-2, площею 8,1 м2; фундамент; туалет; ворота; 1/2 огорожі; 1/2 дворового покриття. Зазначене складає 9/20 ідеальних частин будинку (а.с.5-6).

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 18 січня 2019 року позов було задоволено частково. Припинено право спільної сумісної власності сторін на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_8 . В решті позову відмовлено (а.с.10).

Стаття 124 Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян.

Вказані рішення суду набрали законної сили та слугують підставою для проведення державної реєстрації права власності на частину квартири за ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова прийнята відповідачем всупереч норм Закону №1952-IV.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради провести державну реєстрацію на праві приватної власності квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 4 статті 11 вказаного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (абзац другий частини четвертої вказаної статті).

Наведені приписи законодавства свідчать про те, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов`язуючи його приймати такі рішення.

При цьому, беручи до уваги обставини даної справи, зокрема формальний підхід до прийняття оскаржуваної відмови, яка не аргументована та не містить повного переліку причин відмови, на думку суду, ефективним засобом юридичного захисту прав позивача у спірних правовідносинах є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме у сумі 840,80 грн.

Керуючись статтями 72, 77, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області в особі відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради (вул.Грушевського, 22, м.Коростень, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 04053507), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради у проведенні державної реєстрації на праві приватної власності квартири АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 .

Зобов`язати Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області в особі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради на користь ОСОБА_1 840,80 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін