Ухвала суду № 921250, 22.05.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2007 р. № К-11721/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Гончаренку Р.С.

за участю представників:

позивача: Лисинська О.І., дов. № 13/1079 від 21.05.2007 р.;

Костюкович Д.К., дов. № 13/350 від 27.01.2006 р.;

відповідача: Деркач Р.І., дов. № 13872/10 від 21.11.2006 р.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.07.2005 р.

у справі № 24/27 господарського суду Запорізької області

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»

доПологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.06.2004 р. у справі № 24/27 позовні вимоги ВАТ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області від 14.07.2003 р. № 0000032600/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 185205 грн. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.08.2003 р. № 0000032600/1, від 29.09.2003 р. № 0000032600/2 та від 04.12.2003 р. № 0000032600/3.

Судове рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано неможливістю вважати звичайними ціни, які визначені податковою службою, а відтак донарахування з податку на прибуток є безпідставним.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.07.2005 р. рішення місцевого господарського суду від 23.06.2004 р. у даній справі скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Пологівської МДПІ № 0000032600/0 від 14.07.2003 р. В задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним даного податкового повідомлення-рішення Пологівської МДПІ позивачу відмовлено. В частині припинення провадження по справі щодо позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Пологівської МДПІ від 12.08.2003 р. № 0000032600/1, від 29.09.2003 р. № 0000032600/2 та від 04.12.2003 р. № 0000032600/3 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032600/0 від 14.07.2003 р. мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції щодо неможливості вважати звичайними цінами, ціни які визначені податковим органом з спірних господарських операцій та тим, що спірна продукція не використовувалась позивачем в його господарській діяльності.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ВАТ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» оскаржило її в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.07.2005 р. з мотивів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституції України, пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2004 р.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представники позивача підтримали вимоги касаційної скарги, просили її задовольнити.

Пологівська МДПІ в запереченні на касаційну скаргу та її представник в судовому засіданні заперечив проти доводів касаційної скарги, вважає її безпідставною, а тому просив залишити без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Пологівською МДПІ було проведено перевірку ВАТ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001 р. по 30.09.2001 р., за результатами якої складено акт № 72/26-005-03327724.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2003 р. № 0000032600/0, яким позивачу визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 123470 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 61735 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги платника податку залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін та винесені податкові повідомлення-рішення від 12.08.2003 р. № 0000032600/1, від 29.09.2003 р. № 0000032600/2 та від 04.12.2003 р. № 0000032600/3.

Актом перевірки встановлено порушення з боку платника податку п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 того ж Закону, а саме заниження суми валового доходу в результаті заниження ціни продажу при реалізації продукції повязаній особі в сумі 411430 грн. та п. 16.1 ст. 16 цього ж Закону, оскільки підприємством занижено суму податку на прибуток за 9 місяців 2001 р. на 123470 грн.

Судами встановлено, що 01.06.2001 р. між позивачем та ТОВ НВП «Поліпром» була укладена угода на поставку продукції на суму з ПДВ 381551,99 грн. до договору № 18-107-015 від 24.12.1999 р.- меляси бурякової у кількості 1065 тонн по ціні 281 грн.

На виконання цієї угоди 06.06.2001 р. НВП «Поліпром» по накладній № 320 від 06.06.2001 р. відвантажив 1065 тонн меляси бурякової по ціні 281 грн. на загальну суму 359118 грн., у тому числі ПДВ 59853 грн. Цього ж дня позивач відпустив цю продукцію у тій же кількості ВАТ «Перечинський лісохімічний комбінат» по ціні 140 грн. на загальну суму з ПДВ 178920грн.

Також судами встановлено, що за результатами зустрічної перевірки взаємовідносин між ВАТ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» та ТОВ НВП «Поліпром» встановлено, що дана продукція придбана у підприємства, яке володіє 49,5% акцій ВАТ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт», тобто відповідно до п. 1.26. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є повязаною особою.

ТОВ НВП «Поліпром» не є виробником продукції. В свою чергу ТОВ НВП «Поліпром» згідно договору № 30/10 від 30.10.2000 р. придбало 1500 меляси бурякової у ВАТ «Подільський цукровий завод» згідно накладних та відповідних товарних накладних. Реалізовано мелясу бурякову також повязаній особі. Утримувачем контрольного пакету акцій ВАТ «Перечинський лісохімічний комбінат» є ТОВ НВП «Поліпром».

Крім того, згідно договору № 18-107-015 від 05.02.1999 р. ТОВ НВП «Поліпром» відвантажило за накладними № 537 від 21.09.2001 р. та № 552 від 29.09.2001 р. ВАТ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» 4655 тонн вугілля, а саме вугілля АМ по ціні 202,42 грн. за тону та АО по ціні 206,97 грн. за тонну. Однак, 29.09.2001 р. позивач реалізував придбане вугілля ВАТ «Перечинськкий лісохімічний комбінат» на виконання умов додаткової угоди до договору № 90-911-770 по ціні 76,16 грн. без ПДВ за тонну вугілля АМ та по ціні 76,93 грн. за тонну вугілля АО на загальну суму 427184,43 грн.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на слідуюче.

Згідно пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року витрати, понесені платником податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) у повязаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг),визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємонезалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями), того ж закону встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Відповідно до пп. 1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Перевіркою податкового органу встановлено, що операції по придбанню та продажу меляси бурякової та вугілля марки АО і АМ були разовими, ідентичних договорів та угод підприємство не проводило.

Тому, враховуючи вимоги п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 р. №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» податковим органом були направлені запити для визначення звичайної ціни на вугілля марки АО та АМ та меляси бурякової до Запорізької торгово-промислової палати, Запорізького управління статистики, Київського міського управління статистики, Дніпропетровського обласного управління статистики, Харківського обласного управління статистики, Закарпатського управління статистики. В отриманих відповідях інформація про звичайні ціни на вказані види продукції, відсутня, тому у відповідності до вимог вищезазначеної норми Указу Президента № 817/98 індикативні або звичайні ціни податковим органом визначено самостійно і за основу була прийнята ціна придбання меляси бурякової у повязаної особи та ціни придбання вугілля у заводу-виробника.

Таким чином, судова колегія погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції щодо помилковості висновку місцевого господарського суду щодо неможливості вважати звичайними ціни, які визначені податковим органом з вищезазначених господарських операцій.

Висновок апеляційного господарського суду щодо заниження платником податків валових доходів у 2 та 3 кварталах 2001 р. в результаті заниження ціни продажу при реалізації продукції повязаній особі в сумі 411430 грн. та заниження суми оподатковуваного прибутку за 2 квартал 2001 р. на суму 150165 грн. і за 3 квартал 2001 р. на суму 261265грн. повністю відповідає вимогам діючого податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з твердженням позивача стосовно незастосування при визначенні звичайних цін процедури непрямих методів, оскільки в даному випадку підстав, передбачених пп. 4.3.1 п.4.3. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для застосування непрямого методу у податкового органу не було.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає нормативно обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду щодо відмови позивачу у визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення Пологівської МДПІ від 14.07.2003 р. № 0000032600/0 про визначення останньому суми податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 123470 грн. та застосування штрафних санкцій з цього ж податку в сумі 61735 грн.

Судова колегія також погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.08.2003 р. № 0000032600/1, від 29.09.2003 р. № 0000032600/2 та від 04.12.2003 р. № 0000032600/3, оскільки податкові повідомлення-рішення з дробами «1», «2», «3» прийняті за результатами перевірки скарг платників податків у порядку апеляційного узгодження, є похідними від податкового повідомлення-рішення з дробом «0». Вони не змінюють правової природи повідомлення-рішення з дробом «0», а лише встановлюють новий строк сплати, зазначений в раніше надісланому повідомленні.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 24/27 господарський суд апеляційної інстанцій правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.07.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Суддя Рибченко А.О.