Рішення № 92122906, 28.09.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/3681/19

2/465/1467/20

РІШЕННЯ

Іменем України

28.09.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова,

в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Мацко Х. Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» Філія «Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій», про визнання незаконним притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу Акціонерного Товариства “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” № 37 від 24.05.2019р. “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності; визнання незаконним та скасувати Наказ Акціонерного Товариства “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” № 38 від 27.05.2019 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності”, Наказ (розпорядження) № 36/ос від 28.05.2019 року про припинення трудового договору (контракту) та зобов`язати Акціонерне Товариство “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” негайно поновити ОСОБА_1 на роботі шляхом видачі відповідного наказу та внести відповідний запис до його трудової книжки; крім того просить стягнути з Акціонерного Товариства “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до винесення рішення судом;стягнути з Акціонерного Товариства “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 000 гривень; зобов`язати Акціонерне Товариство “Українська залізниця” Філії “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” публічно вибачитись перед ОСОБА_1 за його незаконне звільнення шляхом видачі відповідного наказу; стягнути з Акціонерного Товариства “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Заявлені позовні вимогу мотивує тим, що у наказі №37 від 24.05.2019р. (надалі — Наказ 1) не визначено в чому полягає саме порушення трудової дисципліни; - в чому полягає неналежне виконання посадових обов`язків і яких саме; - в чому полягає неналежне виконання правил внутрішнього трудового розпорядку; - де саме позивачу визначено робоче місце; - які саме розпорядження головного конструктора ОСОБА_2 не виконані; - коли саме видавались ці розпорядження (враховуючи, що у наказі №1 зазначається, що позивач начебто допускав порушення протягом семи днів); - яким чином ці розпорядження були доведені до позивача.

Крім того, позивач вважає, що відповідачем не надано доказів ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що були затверджені 21.04.2016р., а в Наказі №1 не зазначено та не конкретизовано, які саме пункти Посадової інструкції або ж Правил внутрішнього трудового розпорядку були порушені позивачем, що, згідно правової позиції Верховного суду, що викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі 161/6283/16-ц, є достатньою підставою для скасування цього наказу.

Більше того, у позивача не було відібрано письмових пояснень, не враховувано ані ступінь тяжкості вчиненого проступку, ані заподіяну ним шкоду, ані обставини, за яких вчинено проступок, ані попередню роботу позивача.

Крім того, позивач вважає, що саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Позивач також вказує на те, що в Наказі №1 не зазначено всіх складових дисциплінарного проступку: дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.За даних обставин наказ №1 має бути визнаним незаконним та скасовано.

Щодо визнання незаконним та скасування Наказу №38 від 27.05.2019р. (надалі — Наказ 2) (а/с75) та наказу (розпорядження) № 36/ос від 28.05.2019 року про припинення трудового договору (контракту)(надалі — Наказ 3) (а/с 85) позивач вказує наступне.

Згідно Наказу №2 позивача було звільнено за п. 3 ст. 40 КЗпП України “за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку філії (розділ 3 в частині відсутності на робочому місці у продовж робочого часу за винятком перерв на відпочинок і харчування, в частині не виконання розпорядження адміністрації філії від головного конструктора ОСОБА_2 ) та посадової інструкції (п. 2.11, 2.12, 2.13), що виявилось у спробі зриву виробничого процесу відділу автоматизації задач планування перевезень 16.05.2019”.

Позивач вказує на те, що Наказі №2, зокрема, не визначено: - які обов`язки покладені трудовим договором не виконувались (при тому, що трудовий договір в письмовій формі не укладався); - де саме позивачу визначено робоче місце; - яке саме розпорядження головного конструктора ОСОБА_2 не виконані позивачем; - коли саме видавалось це розпорядження; - яким чином розпорядження було доведено до позивача; - в чому вбачається не виконання позивачем діючих в ПКТБ ІТ стандартів, положень, інструкцій (п. 2.11 посадової інструкції); - які саме розпорядження керівництва ПКТБ ІТ ним не виконані (п. 2.12 посадової інструкції); - чим підтверджується те, що працю на робочому місці позивачем організовано не раціонально і не ефективно та ним не дотримано норм технологічного процесу (п. 2.13 посадової інструкції).

При винесенні Наказу №2 директор Філії ПКТБ ІТ не зажадав від позивача письмових пояснень, не враховував ані ступінь тяжкості вчиненого проступку, ані заподіяну ним шкоду, ані обставини, за яких вчинено проступок, ані попередню роботу позивача. І це, згідно правової позиції Верховного суду, що викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 401/512/16-ц, є достатньою підставою для скасування цього наказу.

Крім того, позивач наголошує на тому, що Відповідачем не було дотримано процедури отримання згоди профспілкового комітету та в Наказі №2 не зазначено всіх складових дисциплінарного проступку: дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Щодо стягнення моральної шкоди позивач вказує наступне.

Позивач вважає, що в результаті діяльності адміністрації його було дискредитовано перед співробітниками та колегами не лише відділення у місті Львові, але й всієї філії. Його почали сприймати, як кляузника та наклепника.

Враховуючи вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також беручи до уваги систематичний “мобінг” (форма психологічного тиску у вигляді цькування співробітника у колективі з метою його звільнення) зі сторони адміністрації філії “ПКТБ ІТ” АТ“Укрзалізниця” та тривалості перенесених страждань і переживань позивач обґрунтовано вважає, що компенсація моральної шкоди має бути в сумі 200 000,00 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач покликається на наступне.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно ст. 235 КЗпП якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивача звільнено з роботи з 27 травня 2019 року. День звільнення не враховується для розрахунку середнього заробітку, а тому розрахунок здійснюється з 28 травня 2019 року. Останні два календарні місяці роботи: березень, квітень 2019 року.

Згідно Довідки про середню заробітну плату (а/с 81) , що надана відповідачем позивачу при звільненні, заробітна плата за березень 2019 року склала 15851,46 грн., за квітень 2019 року - 13671,93 грн. Робочі дні у березні 2019 року - 20, у квітні 2019 року - 20.

Середньоденна заробітна плата складає ((15851,46 грн + 13671,93 грн) : 40 робочий день) = 738,08 грн. Час затримки виплати заробітної плати - 351 днів. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 травня 2019 року по 28 вересня 2020 року становить 259066,08 грн. (351 х 738,08 = 251685,28).

Щодо зобов`язання відповідача публічно вибачитись перед позивачем.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року, спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Щодо стягнення судових витрат.

Згідно наявних в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги від 31.10.2018р., акту замовлення та виконання робіт від 01.07.2019р., квитанцій про сплату, договору про надання професійної правничої допомоги від 14.08.2019р., ордеру серії ЛВ №012018 на надання правничої (правової) допомоги від 14.08.2019 року, акту про надання правничої допомоги від 12.02.2020р. позивач сплатив 10500,00 грн. та ще має сплатити 8800,00 грн. за надану професійну правничу допомогу. Разом 19300,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову. На підставі вищевикладеного, просить задоволити позовні вимоги.

11 листопада 2019 року на адресу суду поступив відзив, який мотивований тим, що доводи позивача грунтуються на припущеннях і не підтверджується жодними допустими доказами.

24.05.2019 року відбулася оперативна нарада Акціонерного товариства «Українська залізниця» Філія «Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій». Підставою для такого проведення стала необхідність розгляду та вирішення фактів систематичного порушення Позивачем правил трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме те, що 16.05.2019 року ОСОБА_1 з 13.10 до 14:00 год. протягом робочого часу знаходився поза межами безпосереднього робочого місця.

Крім того, подібні порушення трудової дисципліни зафіксовані 03.05.2019 р., 06.05.2019 р. по 08.05.2019 р., 10.05.2019 р., 11.05.2019 р., 13.05.2019 р. з 08 до 8:45 год., не виконував розпорядження головного конструктора ОСОБА_2 .

За виявлений проступок Позивача було притягнено до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. На підставі систематичного порушення правил внутрішнього трудового розпорядку позивачем, відповідачем було прийняте рішення про його звільнення.

На підставі вищевикладеного, просять відмовити в задоволенні позову.

22 листопада 2019 року на адресу суду поступила відповідь на відзив, яка мотивована тим, що Наказ №37 від 24.05.2019 р. видано з порушенням вимог чинного законодавства, а саме при прийнятті такого в позивача не було відібрано письмових пояснень, не враховано суті тяжкості вчиненого проступку, ані заподіяну ним шкоду, не зазначено та не конкретизовано які ж саме пункти посадової інструкції та правила внутрішнього трудового розпорядку були порушені.

Крім того, позивач вказує на те, що вже після звільнення йому було виділено робоче місце у кімнаті №608 наказом №39 від 27.05.2019 р. Наказ №38 також було видано з порушенням чинного законодавства. Крім того, відсутня згода профспілкогового комітету на звільнення. На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

04 грудня 2019 року на адресу суду поступили заперечення на відповідь на відзив, які мотивовані тим, що доводи, зазначені позивачем не заслуговують на увагу та є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 було зобов`язано надати пояснення щодо його знаходження в робочий час в кімнаті №609, яка не має відношення до виробничого процесу і невиконання в цей час своїх прямих обов`язків. Щодо доводів позивача про відсутність згоди первинної профспілкової організації щодо його звільнення, то відповідач вказує на те, що згідно листа №28 від 27.05.2019 року Голова ППО ПКТБ ІТ ПАТ "Укрзалізниця" повідомив директора філії, що за результатами розгляду звернення керівництва філії ПКТБ ІТ щодо надання згоди на звільнення позивача "більшістю голосів було прийнято рішення щодо взяття останнього на поруки з боку трудового колективу перед адміністрацією. Однак, вмотивованого рішення первинної профспілкової організації щодо незвільнення ОСОБА_1 не надходило, а тому останнього було звільнено на підставі ч.7 ст. 43 КЗпП України. На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили такі задоволити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Однак така неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1ст. 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ОСОБА_1 згідно наказу №103 від 16.09.1998 р. був прийнятий на посаду в Укрзалізнцю. Наказом №217/ос від 30.06.2017р. він був переведений на посаду начальника відділу автоматизації бухгалтерського обліку Філії “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” Акціонерного товариства “Українська залізниця”.

Наказом №26 від 19.04.2019р. філії ПКТБ ІТ “Щодо заходів зміцнення трудової дисципліни” (а/с 153) було введено Журнал реєстрації приходу на роботу та виходу з роботи і зобов`язано всіх працівників територіально розміщених у м. Львові при приході на роботу розписуватися у цьому журналі. Пунктом 3.2 цього наказу встановлено, що “у разі відсутності працівника, начальником відділу або відповідальним за ведення Табелю обліку робочого часу проставляється відмітка “Н” у Журналі на початок та кінець робочого дня”. Розміщення журналів обліку закріплено в кабінеті №609 (п. 5 наказу №26 від 19.04.2019р.) і сканкопія журналу мала надаватися на адресу секретаря філії щодня до 8.30 год. (п. 6 наказу №26 від 19.04.2019р.)

Згідно п. 1.3 Посадової інструкції начальника відділу автоматизації бухгалтерського обліку філії “ПКТБ ІТ” ПАТ Укрзалізниця”(а/с 29) начальник відділу призначається на посаду і звільняється з посади директором філії ПКТБ ІТ з дотриманням чинного законодавства. Начальник відділу у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами і розпорядженнями директора філії ПКТБ ІТ, посадовою інструкцією та дорученнями головного конструктора (п. 1.5 Посадової інструкції).

Згідно Наказу №37 від 24.05.2019 року ОСОБА_1 оголошено догану, за неналежне виконання своїх обов`язків та правил внутрішнього трудового розпорядку в частині відсутності на робочому місці щоранку 03.05.2019 р. з 06.05.2019 р. по 08.05.2019 р., 10.05.2019, 11.05.2019 р. з 08:00 год. до 08:45 год., невиконання розпорядження головного конструктора ОСОБА_2 щодо повернення на своє робоче місце для виконання своїх виробничих обов`язків.

Відповідно до Наказу №38 від 27.05.2019 року останнього звільнено з роботи з підстав систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку філії, посадової інструкції.

Наказом №36/ос від 28.05.2019 року з ОСОБА_1 припинено дію трудового договору.

Згідно Наказу №39 від 27.05.2019 року за ОСОБА_1 закріплено робоче місце у кімнаті АДРЕСА_1 .

Як вбачається із матеріалів справи, згідно листа №28 від 27.05.2019 року Голова ППО ПКТБ ІТ ПАТ "Укрзалізниця" повідомив директора філії, що за результатами розгляду звернення керівництва філії ПКТБ ІТ щодо надання згоди на звільнення позивача "більшістю голосів було прийнято рішення щодо взяття останнього на поруки з боку трудового колективу перед адміністрацією.

Доводи позивача щодо відсутності відмови первинної профспілкової організації щодо його звільнення не заслуговують на увагу, на підставі ч.7 ст. 43 КЗпП України.

Відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з Наказу №37 від 24.05.2019 року та Протоколу оперативної наради в.о. директора філії з розгляду питання щодо порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 від 14.05.2019р., позивачу оголошено догану, за неналежне виконання своїх обов`язків та правил внутрішнього трудового розпорядку в частині відсутності на робочому місці щоранку 03.05.2019 р. з 06.05.2019 р. по 08.05.2019 р., 10.05.2019, 11.05.2019 р. з 08:00 год. до 08:45 год., перебування у цей час у кабінеті №609, невиконання розпорядження головного конструктора ОСОБА_2 щодо повернення на своє робоче місце для виконання своїх виробничих обов`язків, однак, потрібно врахувати те, що за позивачем закріплене робоче місце було лише 27.05.2019 року — вже після його звільнення.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази ознайомлення позивача з діючими на момент притягнення його до дисциплінарної відповідальності правилами внутрішнього трудового розпорядку (що затверджені 21.04.2016р.). Так, згідно наданого відповідачем витягу з Журналу про ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку позивача було ознайомлено з попередньою редакцією Правил - 08.10.2007р.

Згідно правової позиції Верховного суду, що викладена у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі 161/6283/16-ц, наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. В Наказі №37 від 24.05.2019 року не зазначено та не конкретизовано, які саме пункти Посадової інструкції позивача або ж Правил внутрішнього трудового розпорядку були порушені позивачем.

В той же час, згідно наказу №26 від 19.04.2019р. “Щодо заходів зміцнення трудової дисципліни” (п. 3.2), Положення про відділ автоматизації бухгалтерського обліку філії “Проектно-конструкторське технологічне бюро інформаційних технологій” ПАТ Укрзалізниця” (п. 2.10, 3.3, 5.1, 5.2), Посадової інструкції начальника відділу автоматизації бухгалтерського обліку філії “ПКТБ ІТ” ПАТ Укрзалізниця” (п. 2.6) позивач, як начальник відділу, мав право знаходитись 03.05.2019 р. з 06.05.2019 р. по 08.05.2019 р., 10.05.2019, 11.05.2019 р. з 08:00 год. до 08:45 год. у кімнаті № НОМЕР_1 .

За даних обставин, суд вважає, що підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани не було і наказ №37 від 24.05.2019 року підлягає скасуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з Наказу №38 від 27.05.2019 року та Протоколу оперативної наради директора філії з розгляду питання щодо систематичного порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни від 24.05.2019р. позивача звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку філії (розділ 3 в частині відсутності на робочому місці у продовж робочого часу за винятком перерв на відпочинок і харчування, в частині не виконання розпорядження адміністрації філії від головного конструктора ОСОБА_2 ) та посадової інструкції (п. 2.11, 2.12, 2.13), що виявилось у спробі зриву виробничого процесу відділу автоматизації задач планування перевезень 16.05.2019. (перебування у кімнаті №609).

При звільненні працівника з підстав, передбачених п.3 ч.1ст.40 КЗпП власник або уповноважений ним орган повинен навести конкретні факти грубого порушення чи систематичного невиконання працівником трудових обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, яку шкоду завдано внаслідок такого порушення.

Згідно положень Пленуму ВСУ викладених у Постанові № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з роботи на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є дисциплінарним стягненням за порушення трудової дисципліни, яке фактично є наслідком чергового (в череді вчинених раніше) порушення трудової дисципліни з боку працівника.

Для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, яке полягало у звільненні його з роботи за п.3ст. 40 КЗпП України, в його діях повинно бути наявне систематичне невиконання, без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Оскільки є підстави вважати про незаконність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності наказом від 24.05.2019 за №37, відтак наказ про звільнення позивача та наказ про припинення трудової діяльності слід скасувати, а позивача поновити на роботі.

Крім того, згідно Положення про відділ автоматизації бухгалтерського обліку філії “Проектно-конструкторське технологічне бюро інформаційних технологій” ПАТ Укрзалізниця” (п. 2.10, 3.3, 5.1, 5.2), Посадової інструкції начальника відділу автоматизації бухгалтерського обліку філії “ПКТБ ІТ” ПАТ Укрзалізниця” (п. 2.6) позивач, як начальник відділу, мав право протягом робочого дня перебувати у інших відділах “ПКТБ ІТ” ПАТ Укрзалізниця”, в т. ч. у відділі автоматизації задач планування перевезень.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України, дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України, працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Положеннями ч. 2 ст 235 КЗпП України передбачено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. З огляду на те, що справа розглядалась більше одного року не з вини позивача середній заробіток підлягає стягненню за весь час вимушеного прогулу.

При визначенні розміру середньоденної заробітної плати необхідної для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд керується положення Постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Оцінивши наданий позивачем розрахунок, та довідку відповідача про середню заробітну плату позивача (а/с 81), суд приходиться до висновку, що розмір середньоденної заробітної плати становить 738,08 грн. Відповідач власного розрахунку не надав. Час вимушеного прогулу, з урахуванням, що такий відбувався не з вини позивача, суд визнає в період з 28 травня 2019 р. по 28.09.2020 р. включно, і це складає 351 робочих днів.

Відтак, розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, що повинен бути виплачений позивачу становить 259 066,08 гривень.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановлених ст.1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При призначенні розміру матеріальної шкоди, суд враховув характер та обсяг заподіяних фізичних та моральних страждань їх тривалість, можливість відновлення попереднього стану, ступінь вини та інші обставини справи, а також виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача суму завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 10 000,00 гривень.

Щодо вимоги про привселюдне вибачення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Суд, перевіривши наявні у матеріалах справи доводи щодо заявленої вимоги про привселюдне вибачення, приходить до переконання про безпідставність такої.

Щодо заявленої вимоги про відшкодування коштів на правову допомогу, суд вказує наступне.

Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, відповідно до вимог якої, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які понесені позивачем в ході судового розгляду, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно наявного в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги від 31.10.2018р., акту замовлення та виконання робіт від 01.07.2019 р., договору про надання професійної правничої допомоги від 14.08.2019 р., ордеру серії ЛВ №012018 на надання правничої (правової) допомоги від 14.08.2019 року, акту про надання правничої допомоги від 12.02.2020 р. слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 19 300 грн.

Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України,суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є позов підлягає до часткового задоволення.

На основі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України,-

вирішив:

Цивільний позов ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Українська залізниця» Філія «Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій», про визнання незаконним притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі,,- задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ Акціонерного Товариства “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” № 37 від 24.05.2019 р. “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

Визнати незаконним та скасувати Наказ Акціонерного Товариства “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” № 38 від 27.05.2019 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” та Наказ (розпорядження) № 36/ос від 28.05.2019 року про припинення трудового договору (контракту);

Зобов`язати Акціонерне Товариство “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” негайно поновити ОСОБА_1 на роботі.

Стягнути з Акціонерного Товариства “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 259066,08 грн.

Стягнути з Акціонерного Товариства “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 гривень.

Стягнути з Акціонерного Товариства “Українська залізниця” Філія “Проектно-конструкторське технологічне Бюро інформаційних технологій” на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 19 300 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Франківський районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн – НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Акціонерне Товариство «Українська залізниця» Філія «Проектно-конструкторська технологічне Бюро інформаційних технологій», ЄДРПОУ – 40081310, вул. Жилянська, 97, м. Київ – 135, а/с №173.

Повний текст рішення складено 05.10.2020 р.

Суддя Ванівський Ю. М.