Рішення № 9211906, 22.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.10 р.                     Справа № 14/204пд                               

за позовом Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”,

ЄДРПОУ 25605170, м.Маріуполь

до відповідача Приватного підприємства „СПС-СНАБ”, ЄДРПОУ 33760310,

м.Маріуполь

про визнання недійсним договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р.

Суддя Левшина Г.В.                    

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Чумак О.А. – по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватне підприємство „СПС-СНАБ”, м.Маріуполь, про визнання договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р. недійсним.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невідповідність спірного договору вимогам закону, враховуючи неузгодженість сторонами умов щодо предмету та ціни договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.06.2009р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами спірного правочину.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 15.05.2007р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір №194 АЭСсн.

За змістом розділу 1 договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р. відповідач зобов’язався поставити, а позивач прийняти та сплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, згідно специфікацій (додатків), які є невід’ємною частиною даного договору. Додаткове постачання продукції за цим договором може оформлятися додатковими угодами та специфікаціями, які є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування та кількість, зокрема, товару, а також вимоги до його якості.

Як вказувалось вище, згідно розділу 1 договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р. відповідач зобов’язався поставити, а позивач прийняти та сплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, згідно специфікацій (додатків), які є невід’ємною частиною даного договору. Додаткове постачання продукції за цим договором може оформлятися додатковими угодами та специфікаціями, які є невід’ємною частиною даного договору.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем були підписані специфікація №1 та специфікація №2 до договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р., згідно з якими визначено найменування товару, кількість та ціну. Одночасно, до матеріалів справи відповідачем надано накладні та рахунки-фактури, в яких також було вказано найменування товару, кількість, ціну та кінцеву вартість.

Таким чином, наявність вказаних специфікацій до договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р. спростовує твердження позивача щодо неузгодженості сторонами предмету цього договору.

Одночасно, судом також встановлено факт узгодженості сторонами ціни договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р.

Зокрема, згідно з розділом 4 договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р. сума договору складається із сум специфікацій (додатків) до даного договору. Сума договору на момент укладання специфікації №1 складає 21411,60 грн., у тому числі ПДВ 20%-3568,60 грн. Відповідно до специфікації №2 сума договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р з урахуванням специфікації №2 складає 197590,80 грн.

За приписом ст.180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як встановлено судом, в п.11.1 договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р. сторонами вказано, що цей договір діє до 31.12.2008р.

Таким чином, за висновками суду, сторонами також було узгоджено таку істотну умову господарського договору як строк його дії.

Відповідно до ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Обгрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р. позивач посилається на неузгодженість сторонами такої істотної умови вказаного договору як його предмет та ціна договору.

Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача спростовуються викладеними вище обставинами.

Крім цього, виходячи зі змісту ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, пространстві та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Тобто, наслідком неузгодження сторонами всіх істотних умов договору є неукладення цього договору.

Одночасно, відсутність всіх істотних умов не може бути підставою для визнання договору недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання спірного договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р. недійсним до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсним договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Клопотання Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь, викладене у телеграмі, що надійшла до суду 21.04.2010р., про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення як безпідставне.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „АзовЕлектроСталь”, м.Маріуполь до Приватного підприємства „СПС-СНАБ”, м.Маріуполь про визнання недійсним договору №194 АЭСсн від 15.05.2007р.

В судовому засіданні 22.04.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя