Ухвала суду № 92116856, 08.10.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/43/20

УХВАЛА

"08" жовтня 2020 р.Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В, при секретарі судового засідання Багрін І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу запозовом товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічна група», ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу,

встановив:

в січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в загальному розмірі 414 329 грн. 98 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та ТОВ «Технологічна група» укладено договір фінансового лізингу № 741-02/03/18-г до генерального договору фінансового лізингу №741-Г від 10.11.2017 року, невід`ємними частинами якого є графік внесення лізингових платежів, специфікація транспортного засобу. На виконання його умов позивачем було придбано автомобіль марки «MAZDA CX-9 4WD», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску.

В порядку забезпечення умов вищевказаного договору між позивачем та відповідачем 05.04.2019 року був укладений договір поруки, відповідно до якого останній поручився за належне виконання взятих зобов`язань ТОВ «Технологічна група» в повному обсязі.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, проте ТОВ «Технологічна Група», незважаючи на це, порушило його в частині своєчасного та в повному обсязі внесення лізингових платежів, внаслідок чого виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути обумовлену заборгованість за договором фінансового лізингу з поручителя ОСОБА_1 .

Ухвалами суду від 13.03.2020 року до участі в справі в якості третіх осіб без самосійних вимог залучено ТОВ «Технологічна група», ОСОБА_2 .

В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу в загальному розмірі 775 650 грн. 47 коп.

На час судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження по вказані справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідач, представник відповідача в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши заяву представника ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

До юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці (п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України).

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені ст. 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Зазначений правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Таким чином, оскільки спір у даній справі виник з правовідносин, що стосується правочину, укладеного в порядку виконання зобов`язання за договором фінансового лізингу, сторонами якого є юридичні особи: ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ТОВ «Технологічна група», що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, враховуючи вищевикладене, провадження в справі за позовом ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст.ст. 255, 258,260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Технологічна група», ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу закрити.

Зобов`язати відділення Державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області повернути товариству з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 35-А, код ЄДРПОУ: 41110750) судовий збір у розмірі 6 215 (шість тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 2269 від 24.12.2019 року, та судовий збір у розмірі 4 894 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн. 75 коп. за платіжним дорученням № 99003097 від 03.07.2020 року, внесені на користь державного бюджету Вознесенського району.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Л.В.Лузан