Рішення № 9211679, 22.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.10 р.                     Справа № 4/63                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Аксьоненко Ю.О.- довіреність від 02.04.2010р.,

від відповідача – Чумаков А.В. – довіреність від 31.12.2009р.,

по справі:

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіста-СМ” м. Київ

до відповідача - Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод

м. Донецьк

про стягнення 17684,54грн. 3% річних, індексу інфляції та пені

в с т а н о в и в :

          23.03.2010р. позивач звернувся з позовною заявою, остаточні вимоги якої викладені у заяві від 12.04.2010р. відповідно до ст.22 ГПК України про стягнення з відповідача 17684,54грн., з яких: 2296,02грн. - 3% річних за період з 09.04.2009р. по 17.02.2010р., 8585,00грн. - індекс інфляції за період з 09.04.2009р. по 17.02.2010р., 6803,52грн. – пеня за період з 24.09.2008р. по 23.03.2009р.

          В підтвердження позову позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області по справі №4/69, в якому встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання.

          Відповідач заперечує проти вимог позову, які стосуються стягнення пені за прострочку виконання грошового зобов’язання, так як цей вид відповідальності не передбачений сторонами договором. Який є предметом розгляду. Що стосується вимог позову в частині стягнення витрат на інфляцію та річних процентів за прострочку виконання грошового зобов’язання, з заявленою позивачем сумою погодився після перевірки розрахунку.

          Дослідивши матеріали справи та, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних сум та річних процентів у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання за судовим рішенням, що набрало законної чинності з дня винесення рішення господарським судом Донецької області, який стягнув з відповідача на користь позивача борг за договором № 3300000592 від 15.05.2007р. та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за цим же договором.

Як вбачається з матеріалів справи №4/69 позивач, ТОВ „Авіста-СМ” м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ЗАТ „Донецьксталь” – металургійний завод м. Донецьк, про стягнення 98589,74грн., з яких: 90000 грн. - сума заборгованості, 7380грн. - індекс інфляції, 1209,74грн. - 3%річних.

Рішенням від 08.04.2008року господарський суд задовольнив позов в повному обсязі та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 90000,00грн., 7380,00грн. - інфляції, 1209,74грн. - 3%річних, 985,90грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу. Рішення суду набрало законної сили.

Цим рішенням встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з п.2 ст. 35 ГПК України.

2

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст. ст. 526,530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Строки виконання грошового зобов’язання відповідачем порушені, так як за додатковою угодою № 6 від 11.09.2008р., який є невід’ємною частиною договору № 3300000592 від 15.05.2007р., в якої вказані номенклатура, одиниця вимірювання, кількість, ціна товару, відповідач зобов’язався сплатити одержаний єврорубероід в термін 5-ти банківських днів з дати поставки.

За цим договором, позивач виставив відповідачу рахунок №DN-0004479 від 02.09.2008р. , в якому обумовлений товар, кількість та ціна, на загальну суму 117360,30грн.

Товар відповідачем одержаний 16.09.2008р., що підтверджено видатковими накладними №DN-0001546 на суму 116084,75грн. та №DN-0001555 на суму 1275,55грн.

Господарський суд ухвалив рішення від 08.04.2009року, яким встановлено наявність боргу за цією поставкою, а за тим і довів факт несвоєчасної оплати одержаного товару, строк якого встановлений п.2 додаткової угоди № 6 до договору № 3300000592 від 15.05.2007р.

До пред’явлення цього позову фактично виконано грошове зобов’язання відповідача перед кредитором, але несвоєчасно, тобто з порушенням п.2 додаткової угоди до договору, що підтверджують платіжні доручення: № 42266 від 17.11.2009р. в сумі 5000,00грн., № 2169 від 10.02.2010р. в сумі 86673,69грн. і № 2291 від 11.02.2010р. в сумі 8019,95грн.

Відповідно до статей 15-16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, обсяг яких визначено статтею 22 згаданого Кодексу, Боржник зобов’язаний відшкодувати завдані збитки у всіх випадках, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

3

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Якщо після прийнятого господарським судом рішення про стягнення боргу і відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права пред’явити новий позов до винної особи.

Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов’язання не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти отримав вже після винесення рішення господарським судом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи, що на час винесення рішення заборгованість відповідачем погашена в повному обсязі, але з порушенням встановленого договором строку, господарський суд задовольняє позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 3%річних в сумі 2296,02грн. та інфляційних витрат в сумі 8585,00грн. за період з 09.04.2009р. по 17.02.2010р., 8820,00грн. - індекс інфляції за цей же період.

Що стосується вимог позову про стягнення з відповідача 6803,52грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 24.09.2008р. по 23.03.2009р. на підставі п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради міністрів СРСР від 25.07.1988року №888, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст. 266 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги в повному обсязі з огляду на наступне:

Згідно з п. 66 Положення при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець (платник) сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04 відсотка суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але розрахунок пені проведений позивачем з посиланням на ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, згідно з якою розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, сторонами в договорі не передбачений а ні вид відповідальності за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань, а ні розмір, що є обов’язковою підставою (умовою) для нарахування пені, тому позовні вимог в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому законодавством.

На підставі ст.ст.526,530,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 35,49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіста-СМ” м. Київ до Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод м. Донецьк про стягнення 17684,54грн. 3% річних, індексу інфляції та пені частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод м. Донецьк-83062, вул. І. Ткаченка, 122, ЄДРПОУ 30939178 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіста-СМ” м. Київ-03062, вул. Стрийська, 4, ЄДРПОУ 32211263 грошові кошти в сумі 2296,02грн. - 3% річних, 8585,00грн. – витрати від інфляції,108,81грн. державного мита, 145,20грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 22.04.2010р., може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.