Рішення № 92116325, 02.10.2020, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/955/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Краковний І.В. довіреність від 29.07.2020р.

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кордон Авіа Севіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна-Полісся"

про стягнення 196 549,09 грн.

Процесуальні дії по справі.

Приватне акціонерне товариство "Кордон Авіа Сервіс" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна-Полісся" про стягнення 168120,00 грн. заборгованості за товар, 24881,76 грн пені, 3547,33грн інфляційних та 12948,24 грн. судових витрат.

Ухвалою від 07.08.2020 суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі. Суд постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 21.09.2020р.

Ухвалою суду від 21.09.2020р. оголошено перерву в судовому засіданні до 02 жовтня 2020 р.

У судовому засіданні 02.10.2020р. відповідно до ст.240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовна заява мотивована наступним:

Сторонами було укладено договір №25/12-19 від 23.12.2019р., на виконання умов якого ТОВ "Аріадна-Полісся" (далі – відповідач) сплатило попередню оплату у розмірі 50% вартості продукції, що становить 168120,00 грн., а ПАТ "Кордон Авіа Сервіс" (далі – позивач) поставило відповідачу на підставі накладних №3 від 11.02.2020р., №23 від 02.03.2020р. продукцію на загальну суму 336240,00 грн.

Відповідач остаточні розрахунки за отриману продукцію до 06.03.2020р. не провів, у зв`язку з чим йому було надіслано листи №64/03-20 від 12.03.2020р., №85/04-20 від 08.04.2020р. з проханням погасити існуючу заборгованість Однак, жодної відповіді надано не було.

Основний борг Відповідача за договором становить 168120,00 грн., крім того Позивачем було нараховано пеню у відповідності до п.7.1 договору у розмірі 24881,76 грн. та інфляційні втрати в сумі 3547,33 грн.

Як на правову підставу позовних вимог позивач посилається на статті 526, 530, 536, 549, 611, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 198, 216, 230, 231 ГК України.

Відповідач в письмовому відзиві на позовну заяву від 22.09.2020р. вказав, що борг визнає в частині 168120,00 грн. основного боргу та в частині стягнення судових витрат по сплаті судового збору. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені, річних та інфляційних просить відмовити, оскільки запровадження карантину відобразилося на діяльності підприємства зниженням реалізації будівельних послуг, що призвело до відсутності коштів для вчасних розрахунків з постачальниками, в тому числі і з позивачем.

Заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач, посилаючись на ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», позицію Верховного Суду у справі №910/15944/17, вказує, що вказана сума є завищеною та необґрунтованою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. 02.10.2020р. надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представника відповідача в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.12.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Кордон Авіа Сервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріадна-Полісся" (замовник) було укладено договір №25/12-19, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити продукцію, а замовник забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, в кількості, у строки (терміни) і за цінами згідно з положеннями цього Договору та нижче приведеною специфікацією (а.с.11-12).

Всього вартість продукції з доставкою з ПДВ: 336240,00 грн.

Відповідно до п.2.3 Договору приймання продукції за кількістю та якістю оформлюється накладною, яка підписується представниками постачальника і замовника при прийманні продукції. Належним чином оформлена накладна є підтвердженням приймання продукції.

Згідно п.3.1. Договору загальна вартість продукції, що підлягає поставці та оплаті за цим Договором становить 336240,00 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 20% - 56040,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що замовник здійснює попередню оплату продукції у розмірі 50% її вартості протягом 3 календарних днів від дня підписання договору обома сторонами. Остаточний розрахунок за продукцію здійснюється після її фактичного отримання замовником на підставі належним чином оформлених накладних постачальника протягом 3 календарних днів.

Відповідно до п.7.1 Договору за порушення строків оплати продукції замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Як передбачено пунктом 10.1, договір діє з дати набрання ним чинності до 31 березня 2020 року, а в частині виконання постачальником та замовником зобов`язань за цим договором – до повного їх виконання.

З платіжного доручення №508 від 27.12.2019 року вбачається, що відповідач здійснив попередню оплату продукції в розмірі 168120,00 грн. (а.с.13).

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу продукцію на загальну суму 336240,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №3 від 11.02.2020р., №23 від 02.03.2020р., підписаними представниками обох сторін та проставленими на них печатками (а.с.14, 15).

Відповідач остаточні розрахунки за отриману продукцію не провів, у зв`язку з чим позивач надсилав йому листи №64/03-20 від 12.03.2020р., №85/04-20 від 08.04.2020р. з проханням погасити існуючу заборгованість (а.с.16, 17).

Відповідач відповіді на листи не надав, заборгованість в сумі 168120,00грн. не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 168120,00 грн. боргу, 24881,76 грн. пені за період з 07.03.2020р. по 01.08.2020р., 3547,33 грн. інфляційних за період березень-червень 2020 року.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу приписів статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт належного виконання зобов`язань з боку позивача щодо поставки продукції за договором №25/12-19 від 23.12.2019р. на загальну суму 336240,00 грн. підтверджується накладними №3 від 11.02.2020р., №23 від 02.03.2020р., які підписані представниками обох сторін та завірені їх печатками. Тобто, факт виконання позивачем свого зобов`язання щодо оплати товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов`язку щодо повної оплати отриманої продукції.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що замовник здійснює попередню оплату продукції у розмірі 50% її вартості протягом 3 календарних днів від дня підписання договору обома сторонами. Остаточний розрахунок за продукцію здійснюється після її фактичного отримання памовником на підставі належним чином оформлених накладних постачальника протягом 3 календарних днів.

Відповідач сплатив попередню оплату за продукцію в сумі 168120,00 грн. (копія платіжного доручення №508 від 27.12.2019 року на а.с.13).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 168120,00 грн.

Наявність заборгованості у вказаному розмірі відповідач не заперечує та визнає у відзиві на позовну заяву, що його заборгованість перед позивачем становить 168120,00 грн.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо оплати отриманої продукції в повному обсязі, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 168120,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача 3547,33 грн. інфляційних втрат за період березень-червень 2020 року на суму заборгованості 168120,00 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок, судом встановлено, що позивачем невірно враховано індекс інфляції в червні 2020 року 100,3, тоді як згідно відомостей, опублікованих на сайті газети КМ України «Урядовий кур`єр» (https://ukurier.gov.ua/uk/articles/category/indeks-inflyaciyi/) індекс інфляції за червень 2020 року становить 100,2.

З огляду на викладене, розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 3555,81 грн. Однак, оскільки позивач заявив до стягнення інфляційні втрати в розмірі меншому ніж є правомірним, що є його правом, вимога про стягнення з відповідача інфляційних підлягає задоволенню в сумі 3547,33 грн.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами п.7.1 Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати продукції замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

З розрахунку позивача (а.с.2) вбачається, що пеню ним нараховано за період з 07.03.2020р. по 01.08.2020р. в сумі 24881,76 грн.

Вказаний розрахунок здійснено, виходячи з розміру пені 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та суперечить приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Враховуючи встановлені вище обставини, суд здійснив власний розрахунок пені за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" із враханням вихідних даних позивача.

За розрахунком суду пеня за несвоєчасно проведені розрахунки у період з 07.03.2020р. по 01.08.2020р. становить 10923,21 грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 10923,21 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 182590,54 грн., з яких: 168120,00 грн. - основний борг; 3547,33 грн. - інфляційні; 10923,21 грн. - пеня. В частині стягнення пені в сумі 13958,55 грн. (24881,76 грн. - 10923,21 грн.) суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати в частині стягнення судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом ч.ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача фактично понесених позивачем витрат на правничу допомогу останній надав суду копію договору про надання професійної правничої (адвокатської) допомоги від 20.07.2020р., укладений між адвокатом Краковним Ігорем Володимировичем та ПАТ "Кордон Авіа Сервіс" (а.с.9); копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3187 від 31.01.2008р. (а.с.10), копію платіжного доручення №2695 від 30.07.2020р. про сплату 10000,00 грн. адвокату Краковному І.В. (а.с.18).

В позовній заяві міститься детальний (попередній) опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, на загальну суму 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Так, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд вважає, що надані адвокатом послуги цілком відповідають критеріям реальності, розумності їх розміру та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Однак, відповідно до п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням вищевказаного та приймаючи до уваги, що позов ПАТ "Кордон Авіа Сервіс" задоволено частково, витрати позивача на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача витрати останнього на правничу допомогу в розмірі 9289,82 грн.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні та подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна-Полісся" ( 10001, м. Житомир, вул. Київська, 79, код ЄДРПОУ 40258463)

на користь Приватного акціонерного товариства "Кордон Авіа Севіс" (02121, м. Київ, Харківське шосе,201/203, код ЄДРПОУ 32070105)

- 168120,00 грн. заборгованості;

- 10923,21 грн. пені;

-3547,33 грн. інфляційних;

- 2738,86 грн. судового збору;

- 9289,82 грн. витрат на правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.10.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек.)