Ухвала суду № 92114511, 05.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

05 жовтня 2020 року м. Київ № 640/1112/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за судовим рішенням в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ,

вул. Бульварно-Кудрявська, 16)

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві вчинити дії щодо видачі пенсійного посвідчення паперового зразка інваліда ІІ групи ОСОБА_1 , термін якого з 01 грудня 2018 року довічно;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року позов задоволено частково. При постановленні рішення відмовлено у зобов`язанні відповідача подати звіт про виконання судового рішення у зв`язку з відсутністю доказів, що відповідач ухилятиметься від виконання судового рішення.

22 червня 2020 року до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №640/1112/19.

У зв`язку з направленням матеріалів справи до суду апеляційної інстанції позивачу повідомлено, що заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення буде розглянута та вирішена після надходження матеріалів справи №640/1112/19 до суду першої інстанції.

Заява позивача обґрунтована тим, що рішення суду від 21 січня 2020 року, на примусове виконання якого видано виконавчий лист, відповідачем не виконано в добровільному порядку.

Крім того, виконавчий лист Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року передано до відділу примусового виконання рішень Управлінні забезпечення ПВР у місті Києві ДВС ГТУЮ у місті Києві.

Водночас, в межах виконавчого провадження №61436072 16 червня 2020 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що станом на 09 червня 2020 року боржником рішення суду не виконано, доказів виконання рішення згідно виконавчого документа не надано, також не повідомлено про обставини, які зумовлюють обов`язкове завершення виконавчого провадження.

Вирішуючи заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд виходить з наступного.

Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Ці конституційні норми зобов`язують сторони судового процесу виконувати судові рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 14 та частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Положеннями частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до суду із заявою про отримання виконавчого листа в адміністративній справі №640/1112/19. В подальшому, даний виконавчий лист від 28 лютого 2020 року пред`явлений до виконання, однак заходи примусового виконання не призвели до фактичного виконання судового рішення.

При цьому, відповідачем не повідомлялось про причини невиконання судового рішення в межах адміністративної справи №640/1112/19.

Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №0640/3719/18.

Європейський суд з прав людини в рішенні "Юрій Миколайович Іванов" проти України зазначив, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (заява № 40450, 15/10/2009, п.51).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine) від 26.04.2005 № 29439/02 та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine) від 19.02.2009 № 1811/06).

Таким чином, аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Приймаючи до уваги, що після набрання законної сили рішенням у справі, а також вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, воно залишається невиконаним, у суду наявні правові підстави для встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення від 21 січня 2020 року про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві вчинити дії щодо видачі пенсійного посвідчення паперового зразка інваліда ІІ групи ОСОБА_1 , терміном дії з 01 грудня 2018 року довічно, протягом одного місяця з дня набрання законної сили зазначеною ухвалою.

Керуючись положеннями ст.ст. 241, 243, 253, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати у місячний строк з дати набрання законної сили зазначеною ухвалою звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року у справі №640/1112/19 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві вчинити дії щодо видачі пенсійного посвідчення паперового зразка інваліда ІІ групи ОСОБА_1 , терміном дії з 01 грудня 2018 року довічно.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк, установлений ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук