Рішення № 92114468, 28.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року м. Київ № 640/8366/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ,

вул. Бульварно-Кудрявська, 16)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перерахунок розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року згідно з вимогами абзацу першого частини 2, частини 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції цієї частини, яка була чинною до 01 січня 2004 року, при цьому: при розрахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 за період страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, застосувати розмір заробітної плати працюючого народного депутата України за жовтень 2017 року 32 000,00 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою пенсією та належною до виплати пенсією згідно з абзацом першим частини 2, частини 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції цієї частини, яка була чинною до 01 січня 2004 року, з 01 лютого 2020 року по день перерахунку.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на момент призначення йому пенсії за віком у березні 2017 року згідно з чинною на той час редакцією частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» право на отримання пенсії за нормами цього Закону виникало тільки по досягненні особою віку 62 роки, а відтак у 2017 році ОСОБА_1 не заявляв про розрахунок розміру пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1058-IV та частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», оскільки останньому на той час виповнилося тільки 60 років. В подальшому, з 01 жовтня 2017 року на законодавчому рівні скасовано обмеження мінімально необхідного віку 62 роки для призначення пенсії з урахуванням норм Закону України «Про статус народного депутата України», застосування норм цього Закону стало можливим щодо осіб віком 60 років, який встановлено Законом №1058-IV як загальний вік виходу на пенсію.

На переконання позивача, внаслідок зміни законодавства у жовтні 2017 року у нього виникло право на розрахунок розміру пенсії за двоскладовою формулою відповідно до вимог частини 2 статті 27 Закону №1058-IV за період страхового стажу до 01 січня 2004 року в порядку, визначеному частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції, яка була чинною до 01 січня 2004 року.

Також позивач стверджував, що випадки, передбачені нормами статей 35, 38, 42, 48 Закону №1058-IV не стосуються спірних правовідносин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача ухвалу про відкриття провадження отримав, однак відзиву на адміністративний позов не надав.

З огляду на викладене вище та відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

ОСОБА_1 у березні 2017 року призначено пенсію по досягненні віку 60 років на загальних підставах при страховому стажі близько 40 років.

В подальшому, у жовтні 2017 року розмір пенсії позивача перераховано за заявою останнього з урахуванням збільшення страхового стажу до 40 років 5 місяців 10 днів.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із заявою про перерахунок розміру пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у якій просив: перерахувати пенсію, визначивши її розмір відповідно до частин 2 та 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» та частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата в Україні» в редакції цього Закону, яка була чинною у період до 01 січня 2004 року, з урахуванням розміру заробітної плати працюючого народного депутата України за жовтень 2017 року.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що тривалість загального страхового стажу до 01 січня 2004 року становить 29 років, а після цієї дати - 11,5 років страхового стажу. Також, позивач зазначив, що внаслідок зміни законодавства у жовтні 2017 року у нього виникло право на розрахунок розміру пенсії відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період страхового стажу до 01 січня 2004 року в порядку, визначеному частиною 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції, яка була чинною до 01 січня 2014 року.

За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 13 березня 2020 року №2600-0303-8/34814 повідомило позивачу, що відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В перерахунку пенсії по заяві від 07 лютого 2020 року позивачу відмовлено.

Незгода позивача із вказаною відмовою відповідача зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії від 07 лютого 2020 року).

Частиною 2 статті 27 Закону №1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що у період до 01 січня 2004 року, тобто до дня набрання чинності Закону №1058-IV, тривалість страхового стажу становила 29 років, а після 01 січня 2004 року - 11,5 років страхового стажу.

При цьому, у період з травня 1990 року по травень 2002 року ОСОБА_1 був народним депутатом України І, ІІ та ІІІ скликань та з 03 січня 1992 року по 14 травня 2002 року працював на постійній основі у Верховній Раді України на посаді члена постійної комісії та члена комітету. Тобто, у період до набрання чинності Законом №1058-IV позивач має страховий стаж роботи народним депутатом.

Вимогами частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції станом на момент припинення у позивача повноважень народного депутата) визначено, що при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але не більше ніж до 90 (включно) відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії.

Станом на момент призначення позивачу пенсії за віком на загальних підставах у березні 2017 року вимоги частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» були викладені в наступній редакції «Після досягнення чоловіками 62 років і жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 60 відсотків суми місячної заробітної плати працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Нарахування пенсії здійснюється із суми заробітної плати, що складається з посадового окладу з урахуванням усіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії».

Тобто, станом на момент призначення позивачу пенсії за віком спеціальним законом встановлювався підвищений віковий ценз, а саме - 62 роки.

Пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції станом на момент призначення позивачу пенсії) визначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 27 Закону №1058-IV передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Тобто, нормами (в редакції станом на момент призначення позивачу пенсії у березні 2017 року) надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-IV або спеціальним - Законом України «Про статус народного депутата України».

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем обрано норми та порядок пенсійного забезпечення, яке встановлене загальним Законом №1058-IV.

В подальшому, після призначення позивачу пенсії у спеціальний закон, а саме Закон України «Про статус народного депутата України», зокрема, у частину 12 статті 20 даного Закону, внесено зміни на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII в частині підстав пенсійного забезпечення народних депутатів та передбачено, що пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказаним Законом від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII визначено, що зміни, внесені пунктом 14 Закону України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII, застосовуються з 01.10.2017 р.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 р. № 1-рп/99у за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Водночас, у контексті досліджуваного питання варто зазначити, що у Конституції України закріплена гарантія визнання людини найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, а також зафіксовано безумовний обов`язок держав забезпечувати соціальну спрямованість економіки (ст. ст. 1, 3, 8 та 13).

Окремо на конституційному рівні встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46).

Надважливим є також те, що право на соціальний захист відноситься до основних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. ст. 22 та 64).

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України (справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами; невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, що гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Як зазначалось вище, з 01 жовтня 2017 року скасовано обмеження мінімально необхідного віку 62 роки для призначення пенсії з урахуванням норм Закону України «Про статус народного депутата України»; застосування норм цього Закону стало можливим щодо осіб віком 60 років, який встановлено Законом №1058-IV як загальний вік виходу на пенсію, а відтак, як наслідок, у позивача виникло право на розрахунок розміру пенсії за двоскладовою формулою відповідно до вимог частини 2 статті 27 Закону №1058-IV за період страхового стажу до 01 січня 2004 року в порядку, визначеному частиною 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції до 01 січня 2004 року.

У 2017 році, коли позивач отримав право на розрахунок розміру пенсії за двоскладовою формулою, розмір заробітної плати працюючого народного депутата України, який не обіймає керівних посад у Верховній Раді України або у її комітетах (комісіях) дорівнює 10 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто станом на 01 листопада 2017 року складав 32 000,00 грн., що підтверджується довідкою від 31 січня 2020 року №15/60-26(24495).

Враховуючи положення частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції, яка була чинною до 01 січня 2004 року, ОСОБА_1 має право на перерахунок частини пенсії за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Законом №1058-IV в розмірі 90 % вказаної заробітної плати працюючого народного депутата України.

Вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, у листі від 13 березня 2020 року №2600-0303-8/34814, яким Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, не наведено жодних законодавчо передбачених підстав для такої відмови. Фактично пенсійний орган обмежився лише цитуванням вимог частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість відмови позивачу у здійсненні перерахунку призначеної пенсії, адже з 01 жовтня 2017 року скасовано обмеження мінімально необхідного віку 62 роки для призначення пенсії з урахуванням норм Закону України «Про статус народного депутата України» та у позивача виникло право на розрахунок розміру пенсії за двоскладовою формулою відповідно до вимог частини 2 статті 27 Закону №1058-IV за період страхового стажу до 01 січня 2004 року в порядку, визначеному частиною 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції до 01 січня 2004 року.

Суд вважає за необхідне визнати протиправною саме відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії, а не дії щодо її надання, адже така відмова порушує права та законні інтереси позивача в межах спірних правовідносин.

В частині вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою пенсією та належною до виплати пенсією згідно з абзацом першим частини 2, частини 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції цієї частини, яка була чинною до 01 січня 2004 року, з 01 лютого 2020 року по день перерахунку, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки такі вимоги є передчасними, позаяк обов`язок із виплати різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою виникне у відповідача після перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд враховує, що представником відповідача не надано до суду ні відзиву на адміністративний позов, ні обґрунтувань причин відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази та їх нормативне обґрунтування щодо протиправності відмови відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивача, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перерахунок розміру пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року згідно з вимогами абзацу першого частини 2, частини 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» в редакції цієї частини, яка була чинною до 01 січня 2004 року, виходячи із розрахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 за період страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, застосувавши розмір заробітної плати працюючого народного депутата України за жовтень 2017 року 32 000,00 грн.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 600 (шістсот) гривень 00 копійок за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук