Ухвала суду № 92114418, 06.10.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 жовтня 2020 року Чернігів Справа № 620/3300/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.С.,

заявника ОСОБА_1 ,

позивача Дідика В.В.,

представника відповідача Тимошенка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області № 953 від 13.07.2020.

2. Зобов`язати Головне управління в Чернігівській області перерахувати грошове забезпечення у межах виділених асигнувань, відповідно до штатної посади.

17.09.2020 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_2 було задоволено частково.

28.09.2020 адвокат Матвієнко В.М., діючи як представник позивача, звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 620/3300/20, яка мотивована тим, що судом під час розгляду справи по суті не було вирішено питання про судові витрати, які позивач ОСОБА_2 поніс за надання правничої допомоги.

Заявник та позивач підтримали заяву та просили її задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні заяви.

Судом встановлено, що 17 вересня 2020 року судом постановлено рішення № 620/3300/20.

Вказаним рішенням визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 953 від 13.07.2020. Рішення суду набуло законної сили.

При прийнятті рішення судом не було вирішено питання щодо понесених позивачем судових витрат.

Надаючи правову оцінку доданим до заяви доказам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною першою та третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

У свою чергу, відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

На сторінці 51 та 159 судової справи маються договори про надання юридичних послуг датовані 17 серпня 2019 року.

При цьому наказ, який оскаржувався позивачем і з приводу якого адвокатом надавалася правнича допомога виданий 13.07.2020 (тобто майже через рік і місяць) у зв`язку з цим такий договір с недопустимим доказом.

Щодо розрахунку витрат робочого часу.

У матеріалах судової справи на сторінці 129 та 161 маються розрахунки витрат робочого часу адвокату.

Як вказує представник позивача у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення, він повторно подає копію розрахунку.

Однак суд зазначає, що розрахунки на сторінці 129 та 161 є різними.

Так, на сторінці 129 у розрахунку вказано, що він зроблений по двом цивільним справам, а на сторінці 161 взагалі не вказано до якої справи цей розрахунок.

Тому в обох випадках, вказані розрахунки є недопустимими доказами оскільки суперечать один одному, не вказують у якій справі цей розрахунок зроблений, та відповідно до якого саме договору цей розрахунок.

Далі, у розрахунку вказано: «вартість послуг пов`язаних з наданням правничої допомоги клієнту адвокатом складає 8346 грн.», а далі нижче: «прямі збитки ВІДПОВІДАЧА складають 5000 грн. які підлягають стягненню з Відповідача».

Також у розрахунку зазначено такий вид послуг, як:

1. «робочий час витрачений на з`ясування обставин справи з клієнтом 0.5 години»

2. «Вивчення нормативної документації пов`язаної з розглядом справи 0.5 годин»

Хоча згідно договору (Розділ 2, пункт 2.1) такі послуги не передбачені.

Щодо розміру витрат.

У договорі про надання юридичних послуг між позивачем та його представником визначена сума винагороди - 4500 гри.

У розрахунку сума - 8346 грн.

А сума судових витрат вказана в заяві - 5000 грн.

Па підставі вказаних даних не є зрозумілим за що було сплачено гроші, так яку саме необхідно було сплачувати позивачу, що робить такі розрахунки недопустимими, гак як вони суперечать один одному.

Щодо доданих документів для доведення витрат на правничу допомогу Позивачем, суд зазначає наступне.

Склад та розмір витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права, незалежно від того, чи тика особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Тобто, на підтвердження втрат на правничу допомогу, суду повинні бути надані:

1) Договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),

2) Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

3) Акт приймання-передачі наданих послуг;

4) Розрахунок витрат на правову(правничу) допомогу

5) Докази відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481.

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що Позивачем, в порушення вимог ч. 2, 9 ст. 79; н. 8 ч. 5 ст. 160; ч. 4 ст. 161 КАС України було надано суду договір про надання правничої допомоги, який є недопустимим доказом по справі. Крім цього він укладений ще до винесення оскаржуваного наказу.

Розрахунки подані позивачем (представником) суперечать один одному, не вказують у якій справі ці розрахунки зроблені, та відповідно до якого саме договору.

Суду не надано акту приймання-передачі наданих послуг, хоча п. 2.2 Договору передбачає наявність такого акту.

Не надано доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481.

Відповідно до квитанції наданої позивачем він сплатив 5000 грн., хоча за розрахунком мав сплатити 8346 гри., а відповідно до договору 4500, що не дає підстави вважати дану квитанцію належним доказом для підтвердження ви трат на правничу допомогу.

Отже, квитанція № 8 RC 016NG501UKQDBU2FT120 від 02.09.2020 про оплату витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, не може бути прийнята судом як доказ понесених судових витрат позивачем по цій справі.

Відтак, з огляду на відсутність підтвердження здійснення понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, вимоги про розподіл судових витрат задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Понний текст рішення виготовлено 09.10.2020

Суддя С.Л. Клопот