Рішення № 92114406, 08.10.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року м.Чернігів Справа № 620/1721/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Клопота С.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач; АДРЕСА_1 ) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області; вул. П`ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення від 29.04.2020 відділу № 10 з питань перерахунків пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким позивачу відмовлено в переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити та здійснити нарахування й виплату з 21.04.2020 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках про складові заробітної плати від 21.04.2020 № 217 та від 21.04.2020 № 218;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області подати у тридцятиденний термін з моменту набрання рішення законної сили звіт про виконання судового рішення.

Позов мотивовано тим, що рішення від 29.04.2020 відділу № 10 з питань перерахунків пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким позивачу відмовлено в переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ яким позивачці відмовлено в праві на переведення на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ не обгрунтованим, протиправним і таким, що порушує її соціальні права та гарантії.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Клопота С.Л. від 25.08.2020 прийнято до провадження справу призначену до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В межах встановленого судом строку відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером згідно з посвідченням № НОМЕР_1 .

Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 16 січня 2008 року і отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі -Закон №1058-IV).

Згідно з довідками МСЕК від 29.04.2015 серії АВА №010735, від 20.04.2016 серії АВА №029392, від 13.04.2018 серії АВБ №063517 з 01.05.2015 позивачці встановлено II групу інвалідності (безстроково).

Відповідно до записів в трудовій книжці позивачка має трудовий стаж на посадах державної служби 25 років, в тому числі станом на 01.05.2016 (дату набуття чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII) - понад 21 рік. При цьому, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державної служби - заступника начальника фінансового управління райдержадміністрації - начальника бюджетного відділу і припинила державну службу 17.04.2020.

21 квітня 2020 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV на пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723- XII) та просила здійснити нарахування і виплату пенсії в розмірі 60% від заробітку відповідно до довідок про складові заробітної плати від 21.04.2020 №217 та від 21.04.2020 року №218.

Листом від 29.04.2020 №2500-0336-8/13600 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило позивачку, що відповідно до рішення відділу з питань перерахунків пенсій №10 Управління застосування пенсійного законодавства від 29.04.2020 в переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», їй відмовлено, обґрунтовуючи таке рішення не досягненням нею пенсійного віку, передбаченого Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з таким рішенням, позивачка оскаржила його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889- VIII (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до п.2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889- VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-ХІІ, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10, 12 цього розділу.

Зокрема, п.10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають, не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас, приписами ч. 9 ст. 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч.1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Таким чином, оскільки позивачка є інвалідом II групи, має стаж на посаді державної служби станом на 01.05.2016 понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону №3723-ХІІ, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до Закону №3723-ХІІ.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо клопотання позивача про зобов`язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає, що дане питання регулюється ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України та відноситься до дискреційних повноважень суду і не містить в собі імперативного обов`язку, а отже суд вільний у виборі щодо застосування заходів впливу до правопорушника. Враховуючи положення вказаної норми, підстав для зобов`язання відповідача у справі подати звіт про виконання рішення, суд не знаходить, з огляду на що, в задоволенні даного клопотання необхідно відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м.Чернігів,14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати рішення від 29.04.2020 відділу № 10 з питань перерахунків пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким позивачу відмовлено в переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити та здійснити нарахування й виплату з 21.04.2020 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в розмірі 60% від заробітку, зазначеного в довідках про складові заробітної плати від 21.04.2020 № 217 та від 21.04.2020 № 218.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 08.10.2020.

Суддя С.Л. Клопот