Рішення № 92113692, 09.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3311/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/3311/20 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2020 року ОСОБА_1 як законний представник малолітнього ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області , в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 11.06.2020 №14537-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, а також зобов`язати відповідача надати такий дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог законний представник вказує на неправомірну, як на її думку, поведінку відповідача, що перешкоджає в реалізації гарантованого державою права особи на отримання у власність земельної ділянки.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

07.07.2020 на усунення недоліків до суду надійшла заява з додатками, до якої додано оригінал квитанції про сплату судового збору у сумі 840,80 грн. Також ОСОБА_1 надала заяву про уточнення вимог по справі, в якій доповнила позов вимогою про стягнення з відповідача судових витрат.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

17.07.2020 до суду від законного представника надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач доповнила позов вимогою про визначення відповідачу місячного строку для виконання рішення суду в частині надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищеозначеної земельної ділянки (а.с. 40-43).

У відзиві на позов, що надійшов до суду 17.07.2020, представник відповідача наголосив на правомірності прийнятого щодо позивача рішення з огляду на те, що до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою заявником не надано нотаріально посвідчену згоду батьків або дозвіл органу опіки та піклування. Вимога позивача про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, на думку представника відповідача, задоволенню не підлягає, оскільки зазначені повноваження є дискреційними та віднесені до виключної компетенції уповноваженого органу (а.с. 48-50).

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 24.07.2020, ОСОБА_1 вказує на помилковість тверджень відповідача щодо необхідності надання нотаріально посвідченої згоди на отримання малолітньою особою у власність земельної ділянки, оскільки у випадку звернення до компетентного органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам, батьки діють в інтересах дитини як законні представники без додаткового на те повноваження та дозволу органу опіки та піклування. Дискреція застосуванню не підлягає, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - прийняти рішення або відмовити у його прийнятті, існує лише один правомірний варіант поведінки (а.с. 57-61).

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Повний текст судового рішення складений після виходу з відпустки судді головуючого у даній справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_1 (а.с.14).

07.05.2020 ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,50 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області за межами населених пунктів із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (а.с. 52).

До заяви було додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копії паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 , копію свідоцтва про шлюб, копії свідоцтва про народження та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 .

За результатами розгляду заяви наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №14537-СГ від 11.06.2020 відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,50 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: неповнолітня особа має право на набуття у власність земельної ділянки та видачу правовстановлюючих документів на неї, проте вчинення всіх необхідних дій остання може здійснювати виключно за наявності нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника та отримання дозволу органу опіки та піклування (а.с 51).

Не погодившись із правомірністю мотивів відмови, ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадянство України" громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Згідно з пунктом 1 статті 6 цього Закону громадянство України набувається, зокрема за народженням.

Відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 14) ОСОБА_2 народився в Україні від батьків - громадян України, а тому є громадянином України за народженням. Відтак має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Суд встановив, що позивачем у заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовується відповідачем.

Зі змісту наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 14537-СГ від 11.06.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" судом встановлено, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стала відсутність нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника та отримання дозволу органу опіки та піклування.

Водночас, як зазначено судом вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, тобто підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Відтак, суд доходить висновку про те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 14537-СГ від 11.06.2020 не містить вмотивованої відмови у наданні дозволу.

Стосовно посилання відповідача на відсутність нотаріально посвідченої згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника та дозволу органу опіки та піклування, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 25 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач посилався на ст. 32 Цивільного кодексу України, відповідно до якої на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Проте, суд встановив, що на момент звернення ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (07.05.2020) та на момент винесення наказу №14537-СГ (11.06.2020), ОСОБА_2 не досяг чотирнадцяти років, а відтак являвся малолітньою особою. За таких обставин, положення статті 32 ЦК України до нього застосовуватися не можуть.

Відповідно до ст. 31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Наведеною нормою не передбачено право малолітньої особи на вчинення правочинів щодо нерухомого майна за наявності нотаріально посвідченої згоди батьків та дозволу органу опіки та піклування. Наявність такої згоди передбачена лише статтею 32 ЦК України для неповнолітніх осіб, тобто осіб у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. При цьому, суд зазначає, що формулювання статті 31 ЦК України свідчать про виключні випадки самостійної участі малолітніх осіб у цивільних відносинах. Тому усі інші правочини, крім двох вищенаведених, від імені малолітніх вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Матеріали справи свідчать про те, що в інтересах малолітнього ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, звернулася його мати, ОСОБА_1 , від імені якої й підписана дана заява. Як зазначає позивач і цього не заперечує відповідач, до заяви також додано копію свідоцтва про народження та копію паспорта законного представника ОСОБА_1 .

Таким чином, вказаний правочин вчинено законним представником ОСОБА_2 в його інтересах, що відповідає нормам Цивільного кодексу України, зокрема статей 32, 242 Цивільного кодексу України.

Стаття 121 Земельного кодексу України передбачає право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, при цьому не встановлюючи вікових обмежень для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, як зазначалося вище, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є вичерпним та ним не передбачено підстави для відмови у наданні вказаного дозволу у зв`язку із недосягненням повноліття.

Подана Лях Оленою Сергіївною в інтересах ОСОБА_2 заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам Земельного кодексу України та містить усі необхідні додатки, які вимагаються для такого роду клопотань.

Твердження відповідача щодо необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування для ОСОБА_2 , як для малолітньої особи, та обґрунтування прийнятої ним відмови відсутністю такого дозволу, суд визнає безпідставним з огляду на наступне.

Суд погоджується, що для вчинення ряду правочинів, зокрема щодо набуття у власність земельної ділянки малолітньою особою необхідно отримати дозвіл відповідного органу опіки та піклування.

В той же час, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 зверталася від імені та в інтересах свого малолітнього сина - ОСОБА_2 із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. При цьому надання відповідачем вказаного дозволу жодним чином не гарантує розроблення такої документації, погодження відповідачем такої документації та набуття у майбутньому у власність відповідної земельної ділянки на підставі клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Тобто, правочин у формі клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою і правочин згідно з яким набувається у власність земельна ділянка є різними правочинами за своєю суттю та змістом і регулюються різними положеннями чинного законодавства. В даному випадку мова йде не про розпорядження земельною ділянкою, як нерухомим майном (ст. 181 Цивільного кодексу України), а про ініціювання процедури виділення, формування та передання у власність такої земельної ділянки, первісним етапом якої є отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відтак, у суду є підстави вважати, що відповідачем фактично не розглянув клопотання позивача та не надав йому оцінку виходячи з вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, які визначають підстави для відмови у надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відповідності саме бажаного місця розташування (земельної ділянки) умовам визначених в такій нормі.

Враховуючи викладене та відсутність у спірному наказі чіткого посилання на норми законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, яким не відповідає місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки, що в свою чергу позбавляє законних представників ОСОБА_2 можливості усунути недоліки та повторно звернутися із відповідною заявою, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11.06.2020 №14537-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

При цьому вимога позивача про зобов`язання відповідача надати саме дозвіл на розробку проекту землеустрою задоволеною бути не може, оскільки суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2020 про надання дозволу на розробку проекту документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням зроблених судом висновків.

Вимога ОСОБА_1 визначити Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області місячний строк для виконання рішення суду в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищеозначеної земельної ділянки задоволенню не підлягає з огляду на відсутність будь-якої мотивації з цього приводу.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи наявна квитанція №62 від 03.07.2020 про сплату ОСОБА_2 судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с. 28).

Зважаючи на обставини часткового задоволення адміністративного позову суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_2 частину витрат зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11.06.2020 №14537-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), яка діє від імені малолітнього сина ОСОБА_2 , від 07.05.2020 про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,50 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області за межами населених пунктів із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації, з урахуванням висновків, сформульованих судом у даному рішенні.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) частину витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, у сумі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун