Рішення № 92113688, 07.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/4832/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсії №11 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФ України в Полтавській області від 11.08.2020 №92;

зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 нарахування пенсії по втраті годувальника з 16.01.2020 відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019, справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19).

Позовні вимоги обґрунтувала посиланням на те, що ОСОБА_1 була дружиною померлого ОСОБА_2 , який брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС та визнаний особою з інвалідністю І-ї групи з огляду на захворювання, отримане під час виконання обов`язків з ліквідації аварії на ЧАЕС. Наголошувала на тому, що на момент смерті її чоловіка вона перебувала на його утриманні, а 2005 року отримує пенсію за віком, тобто є непрацездатною особою. За викладених умов, позивач вважала, що має право на призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 55-56/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що ОСОБА_2 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії не встановлювався, посвідчення не видавалося, а тому ОСОБА_1 , як його дружина, не має права на призначення пенсію по втраті годувальника.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 7.09.2020 відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Обставини справи

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 17.04.1981 по 10.03.1991 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 18.04.1981 № НОМЕР_2 /а.с. 10/.

Копією архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 4.12.2019 №1897/02.12-10 підтверджено, що ОСОБА_2 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 1.06.1986 (наказ від 1.06.1986 №1) по 11.09.1986 (наказ від 11.09.1986 №104) /а.с. 12/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 /а.с. 11/.

Копією довідки Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління від 14.12.2019 вих.№11611 підтверджено, що ОСОБА_1 спільно проживала з чоловіком за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала на повному утриманні годувальника ОСОБА_2 до дня його смерті та дохід чоловіка був основним джерелом її існування згідно з актом /а.с. 53/.

Позивач з 11.10.2005 отримує пенсію за віком, що підтверджено копією протоколу від 3.11.2005 №1258 /а.с. 33/.

16.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, у якій просила перерахувати пенсію згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, вид перерахунку - перерахунок на пенсію у разі втрати годувальника /а.с. 17/.

Рішенням Лубенського відділу з питань перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФ України в Полтавській області від 17.01.2020 №10 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у разі втрати годувальника за померлого чоловіка гр. ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року як військовослужбовцю або військовозобов`язаному, призваному на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та внаслідок стали особами з інвалідністю, враховуючи зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543, оскільки статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії не встановлювався, посвідчення не видавалось /а.с. 20/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі №440/1684/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУПФ України в Полтавській області про визнання дій та рішення протиправними, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Визнано протиправним та скасовано рішення Лубенського відділу з питань перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФ України в Полтавській області від 17.01.2020 №10. Зобов`язано ГУПФ України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.01.2020, з урахуванням висновків суду.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 7.08.2020 /а.с. 63-67/.

11.08.2020 відділом з питань перерахунків пенсій №11 управління застосування пенсійного законодавства ГУПФ України в Полтавській області прийняте рішення №92, яким повторно відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /а.с. 49-50/. Мотивуючи це рішення, пенсійний орган повторно зазначив, що статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії ОСОБА_2 не встановлювався, посвідчення не видавалось, а тому ОСОБА_1 не має права на обчислення пенсії по втраті годувальника з розміру, визначеного частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначено у статті 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною другою статті 32 Закону №1058-IV, якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

У свою чергу, як визначено частиною другою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-XII) військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-XII (у редакції до 01.10.2017) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

З 01.10.2017 редакція вказаної норми змінена Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, та застосовується із вказаного часу у такій редакції: "особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Проте, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25.04.2019 №1-р (ІІ)/2019 справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Також, вказаним рішенням встановлено, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім того, як визначено частиною другою статті 73 названого Кодексу, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Виходячи з предмета цього спору, суд, надаючи правову оцінку спірному рішенню пенсійного органу, перевіряє відповідність такого рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Спір у цій справі стосується наявності у позивача права на отримання пенсії по втраті годувальника та проведення розрахунку пенсійної виплати на підставі частини третьої статті 59 Закону №796-XII.

Заперечуючи таке право пенсійний орган посилається на те, що ОСОБА_1 разом із заявою від 16.01.2020 не надано доказів встановлення її померлому чоловіку ОСОБА_2 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І-ї категорії та видачі відповідного посвідчення, а тому підстави для переведення позивача на пенсію по втраті годувальника з обчисленням її розміру відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-XII відсутні.

Суд враховує, що означене питання вже було предметом судового розгляду у справі №440/1684/20. Так, у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у цій справі викладено висновок про те, що ОСОБА_2 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому в силу припису статті 10 Закону №796-XII належить до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Судом відхилені аргументи відповідача про те, що ОСОБА_2 не мав статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, оскільки такий статус виникає в силу припису закону у разі наявності відповідних юридичних фактів та не ставиться у залежність від факту отримання посвідчення, яке лише засвідчує та підтверджує наявність такого статусу.

Окрім цього, суд врахував, що Закон №796-XII, яким передбачено правові положення щодо видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС введений у дію з 01.04.1991, тобто після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тому посилання відповідача щодо необхідності подання позивачем посвідчення учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС є безпідставними, позаяк таке посвідчення не могло бути видано ОСОБА_2 за його життя з об`єктивних причин.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, рішення суду у справі №440/1684/20, яким надано правову оцінку доводам пенсійного органу щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , є обов`язковим для виконання та врахування пенсійним органом у своїй діяльності.

До того ж, встановлені зазначеним судовим рішенням обставини не можуть оспорюватись відповідачем з тих самих підстав, правова оцінка яким надана судом у цьому рішенні.

Однак, відповідач висновки суду не врахував, внаслідок чого повторно прийняв безпідставне рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника з тих самих підстав.

При цьому пенсійним органом у рішенні від 11.08.2020 №92 не встановлено нових обставин та підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 16.01.2020. Натомість зазначене рішення обґрунтоване тими самими доводами, правова оцінка яким надана судом у справі №440/1684/20, з додатковим посиланням на те, що рішення суду від 24.04.2020 у згаданій справі не містить зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсійної виплати ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що права позивача у спірних відносинах порушені рішенням ГУПФ України в Полтавській області від 11.08.2020 №92 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника, а тому, суд, керуючись приписами частини другої статті 9, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати зазначене рішення.

Підстави для визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника відсутні, оскільки права позивача порушені саме рішенням відповідача від 11.08.2020 №92, а оспорювані дії само по собі не створюють юридично значимих наслідків для реалізації позивачем своїх прав.

Водночас обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує такі обставини.

ОСОБА_2 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов`язаний громадянин та отримав у зв`язку з цим захворювання, внаслідок якого йому встановлено першу групу інвалідності.

Отже, на ОСОБА_2 поширюють свою дію положення частини третьої статті 59 Закону №796-XII про обчислення розміру пенсії по інвалідності виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

На момент смерті ОСОБА_2 його дружина - ОСОБА_1 перебувала на повному утриманні свого чоловіка, що підтверджено довідкою Лубенського КЖЕУ від 04.12.2019 вих.№11611 /а.с. 53/.

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 новий шлюб не укладала, а з 2005 року отримує пенсію за віком.

З урахуванням наведеного, позивач має право на переведення з 16.01.2020 на пенсію по втраті годувальника, обчислену відповідно до частини третьої статті 59 Закону №796-XII.

Суд зауважує, що умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 8.11.2019 у справі №227/3208/16-а.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.

За таких обставин, суд з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов`язати ГУПФ України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 16.01.2020 на пенсію по втраті годувальника та провести нарахування і виплату пенсії по втраті годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019, справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 31.08.2020 №1010837366 /а.с. 6/. Указану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 68/.

Відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої наведеної статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Зважаючи на те, що передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення відповідача про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,80 грн належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Полтавській області повністю.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-78, 90, 241-246, 257-263, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсії №11 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 11.08.2020 №92.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 16.01.2020 на пенсію по втраті годувальника та провести нарахування і виплату пенсії по втраті годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р(ІІ)2019, справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19).

У задоволенні іншої частин позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач (боржник): Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба