Рішення № 92113560, 08.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5303/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку ст 262 КАС України) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке оформлено листом від 15.06.2020 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку у зв`язку з втратою годувальника на підставі Довідки прокуратури Одеської області від 05.03.2020 № 32;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Прокуратури Одеської області від 05.03.2020 №32, що складає 25227,99 грн. без обмеження її максимального розміру, та з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке оформлено листом від 15.06.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки перерахунок зазначеного виду пенсії не передбачений Законом України «Про прокуратуру».

На думку позивачки, зазначене рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Звертаючись за перерахунком пенсії, позивачкою надано довідку № 32 від 05.03.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 та Постанови КМУ від 30.08.2017 №657, що видано ОСОБА_2 .

Оскільки, ОСОБА_1 , на момент смерті ОСОБА_2 перебувала на утриманні останнього, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 набула права на перерахунок пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з підвищенням заробітної працівникам органів прокуратури.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання (в порядку ст. 262 КАС України).

Ухвалою суду від 23.06.2020 року у відповідача витребувано додаткові письмові докази.

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвали про відкриття провадження по справі та про витребування доказів, копію позову з додатками направлено на електронну пошту відповідача 25.06.2020: upr@od.pfu.gov.ua

Ухвали доставлено на електронну адресу відповідача 25.06.2020 року, що підтверджується повідомленням отриманим на електронну пошту: n.pototska@adm.od.court.gov.ua

Ухвалою суду від 08.07.2020 року провадження у справі зупинено.

30.07.2020 року за вх. №29656/20 від Головного управління ПФУ в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтовано наступним.

15.06.2020 року Головним управлінням ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії згідно з Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, оскільки Законом не передбачено проведення перерахунків пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Окрім того, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після 13.12.2019 року.

Зміни посадових окладів після 13.12.2019 року не відбувалось.

Відповідно до ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Відтак, дії Головного управління ПФУ в Одеській області вчинені в межах чинного пенсійного законодавства.

10.08.2020 року за вх. №ЕС/447/20 від представника позивача адвоката Самборського О.П. надійшла відповідь на відзив з підтриманням правової позиції викладеної в адміністративному позові.

Ухвалою суду від 31.08.2020 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 24.09.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 (ОСОБА_1. - далі), РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 23.06.2009 року.

Відповідно до розпорядження УПФУ в Приморському районі м. Одеси №689 від 23.06.2011 року ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника, основний розмір пенсії 60%.

Відповідно до розпорядження №828817 від 10.10.2012 ОСОБА_1 перераховано пенсію по втраті годувальника з 01.07.2012 року.

На звернення позивача до Прокуратури Одеської області щодо видачі довідки для перерахунку пенсії, супровідним листом прокуратури Одеської області від 05.03.2020 року надано Довідку №32 від 05.03.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_2 , відповідно до якої розмір заробітної плати визначено на 06.09.2017 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, за відповідною посадою начальника відділу становить:

Посадовий оклад 7750,00 грн.,

Надбавка за класний час (старший радник юстиції) 2400,00 грн.,

Надбавка за вислугу років (40) - 3100, 00 грн.,

Інші щомісячні надбавки, доплати (ОВЗ) (70%) - 9275,00 грн.,

Премія 60% - 13515,00 грн.,

Матеріальні допомоги (на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) 3003,33 грн.

Усього 42046,66 грн.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати.

Листом від 15.06.2020 року №4873-5077/Б-02/В-1500/20 Головним управлінням ПФУ в Одеській області надано відповідь на звернення позивачки, якою повідомлено, що перерахунок пенсії разі втрати годувальника Законом України «Про прокуратуру» не передбачений, пенсію ОСОБА_1 обчисленого з урахуванням заробітної плати 11449,43 грн. та з 01.10.2017 року її розмір складає 6869,66 грн. (11449,43 грн.*60%).

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

У "Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією", опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що "критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття".

Конституція України містить статтю 124 "Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.", яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір в даній справі виник у зв`язку з відмовою у проведенні перерахунку пенсії по втраті годувальника на підставі Довідки прокуратури Одеської області від 05.03.2020 № 32.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Станом на час призначення позивачці пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон №1789-XII).

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону №1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Згідно з ч.12 ст.50-1 Закону №1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до ч.17 ст.50-1 Закону №1789-XII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому до статті 50-1 Закону №1789-XII вносились зміни, зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, разом з тим, положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Проте, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-XII викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України". При цьому на виконання законодавчих змін жодного нормативно-правового акта прийнято не було.

15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та втратив чинність Закон №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15.12.2015.

Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VII в редакції Закону №76-VIII від 28.12.2014, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні встановив, що: частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: " 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України також дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно зі статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 24.12.1997 №8-зп у справі №3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У Рішенні від 30.09.2010 №20-рп/2010 у справі №1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20 (Пз/9901/9/20), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто з 13.12.2019.

Відтак, з 13.12.2019 Закон №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні №7-р(ІІ)/2019, питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Як встановлено судом для перерахунку пенсії ОСОБА_1 надана Довідка прокуратури Одеської області від 05.03.2020 № 32.

Проте, відповідачем не здійснено перерахунку пенсії позивачку з 13.12.2019 (з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №7-р(ІІ)/2019), з урахуванням того, що положенням Закону України «Про прокуратуру» не передбачено проведення перерахунку пенсій по втраті годувальника.

Звертаючись до положень Закону №1697-VII, останній дійсно не містить положень щодо призначення і перерахунку пенсій у разі втрати годувальника - прокурора.

Відтак, спірні правовідносини повинні вирішуватись виходячи із загальних правил призначення пенсій у разі втрати годувальника, передбачених розділом 5, ст.43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.ст.37-50 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює розміри пенсії у зв`язку з втратою годувальника, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

За приписами частини 1 статті 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону - довічно.

Стаття 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника (стаття 64), але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

Отже, виходячи із наведеного, пенсії у зв`язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті ( заробітну плату чи пенсію).

Відповідно до ч. 19 ст. 86 Закону №1697-VII, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що позивачці призначено пенсію по втраті годувальника (померлого прокурора ОСОБА_2 ), що підтверджується документами наявними в матеріалах пенсійної справи, суд дійшов висновку про протиправність поведінки суб`єкта владних повноважень ГУ ПФУ в Одеській області, що виразилось у відмові здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 05.03.2020 №32.

При цьому, посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов на постанову Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11.12.2019 №1155, яка набула чинності 16.01.2020 та згідно з якою були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України, суд до уваги не бере, оскільки позивач свої вимоги не обґрунтовує цією постановою. Більше того, пунктом 7 такої постанови установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". Тобто постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 не може бути застосована для перерахунку пенсії працівникам прокуратури.

Щодо позовних вимог про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Питання щодо перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів відсутності положень, якими врегульовано перерахунок пенсії по втраті годувальника Законом України «Про прокуратуру». Тобто, спору щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Корецький та інші проти України", щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується ("Маестрі проти Італії").

У рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" (заява№ 25921/02), в якому Європейський Суд з прав людини, з урахуванням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України закріплено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1,4 ст.90 КАС України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п. 30).

З урахуванням як національного законодавства, так і практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Головного управління ПФУ в Одеській області за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплата судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке оформлено листом від 15.06.2020 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії по втраті годувальника на підставі Довідки прокуратури Одеської області від 05.03.2020 № 32.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 13 грудня 2019 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії по втраті годувальника, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати згідно довідки Прокуратури Одеської області від 05.03.2020 №32, з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

квитанцією про сплату №33079 від 19.06.2020 року у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , телефон: НОМЕР_3

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса:65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, факс: 728-36-53, upr@od.pfu.gov.ua,upr@ods.pfu

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.