Рішення № 92113442, 09.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 р. справа № 400/1122/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаБерезанської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400

провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (надалі - відповідач або Березанська РДА), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати належних позивачу коштів, а саме вихідної допомоги в зв`язку з припиненням трудового договору та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні;

- зобов`язати відповідача виплатити вихідну допомогу у зв`язку з припиненням трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП), у розмірі 130 380,66 грн.;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 23.07.2019 року до 29.02.2020 року у розмірі 167 322,54 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що звільнений з посади голови Березанської РДА у зв`язку із закінченням строку повноважень Президента України. Позивач вважає, що відповідно до ст. 44 КЗпП має право на виплату вихідної допомоги при звільненні, однак відповідач не провів таку виплату. Крім того, невиплата з вини власника належних при звільненні сум є підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Від відповідача надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Як зазначає відповідач, до спірних правовідносин не мають застосовуватися норми КЗпП, зокрема п. 5 ч. 1ст. 41 КЗпП, оскільки в даному випадку на спірні відносини поширюються положення спеціального законодавства, а саме норми Закону України "Про місцеві державні адміністрації" № 586-XIV (надалі - Закон № 586-XIV). Отже, підстав для виплати позивачу вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП, у зв`язку з припиненням дії трудового договору за ст. 9 Закону № 586-XIV й відповідно здійснення будь-яких виплат пов`язаних з затримкою розрахунку при звільненні, немає (а. с. 72-76).

Ухвалою від 17.03.2020 р. суд відмовив у відкритті провадження у справі (а. с. 6-8).

Постановою від 04.06.2020 р. П`ятий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу позивача, ухвалу суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі від 17.03.2020 р. - скасував, а справу направив для продовження розгляду (а. с. 45-48).

Ухвалою від 19.06.2020 р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а. с. 51-52).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач займав посаду голови Березанської РДА з 05.05.2016 р. до 22.07.2019 р. (а. с. 86).

Підставою звільнення позивача з посади стало закінчення строку повноважень Президента України, що оформлено відповідним розпорядженням від 11.07.2019 р. № 161/2019-рп (а. с. 89 зворотній бік).

18.02.2020 р. позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням повідомити підстави невиплати при звільненні вихідної допомоги в розмірі не менше 6-місячного середнього заробітку та просив виплатити зазначену вихідну допомогу (а. с. 87).

Листом від 19.02.2020 р. № Т-27-20 відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги (а. с. 88).

Спір між сторонами виник у зв`язку з відмовою відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу відповідно до статті 44 КЗпП та зводиться до того, чи поширюється на позивача дія п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання виконання покладених на голів районних адміністрацій та їх заступників службових обов`язків, припинення ними наданих повноважень, права і обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом № 586-XIV.

Як вбачається з преамбули Закону № 586-XIV, відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади (ч. 2 ст. 1 Закону № 586-XIV).

Частинами 1, 2 ст. 8 Закону № 586-XIV передбачено, що місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.

Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України.

Отже, посада голови районної державної адміністрації є строковою, оскільки повноваження голови нерозривно пов`язані з строком повноважень Президента України, рішенням якого ці повноваження були надані.

Аналогічну правову позицію викладено у рішенні Верховного Суду від 16.12.2019 р. у справі № 540/1668/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86459805).

Стаття 9 Закону № 586-XIV передбачає, що повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України з ініціативи Президента України.

Аналіз положень ст. 9 Закону № 586-XIV та ст. 118 Конституції України свідчить про те, що питання припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій віднесено до компетенції саме Президента України, які він може реалізувати як із власної ініціативи за наявності підстав, передбачених Законом № 586-XIV, так і за наявності подання Кабінету Міністрів України.

Отже, Президент України наділений дискреційними повноваженнями, тобто сукупністю прав та обов`язків, які дають можливість самостійно на власний розсуд і в межах закону звільняти голів місцевих державних адміністрацій.

Вжита в ч. 4 ст. 118 Конституції України та в ч. 2 ст. 8 Закону № 586-XIV форма припинення Президентом України повноважень голови місцевої державної адміністрації, за наявності такої підстави як закінчення строку повноважень Президента України за поданням Кабінету Міністрів України, передбачає прийняття відповідного рішення щодо звільнення голови місцевої державної адміністрації.

Закон № 586-XIV не містить альтернативного вибору варіанту звільнення та призначення голів адміністрацій. Таким чином, Законом № 586-XIV встановлено граничний термін перебування голови місцевої державної адміністрації на займаній посаді.

Отже, при формулюванні причин звільнення позивача не мають застосовуватися норми КЗпП, зокрема п. 5 ч. 1ст. 41 КЗпП, оскільки в даному випадку на спірні правовідносини поширюються положення спеціального законодавства, а саме норми Закону № 586-XIV.

Відтак, звільнення голови районної державної адміністрації на підставі ст. 9 Закону № 586-XIV не є звільненням з ініціативи власника, а отже не підпадає під дію п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП та ч. 1 ст. 44 КЗпП.

Ця норма містить додаткову, особливу підставу для звільнення працівника, пов`язану з його статусом, якої не містить КЗпП. Ця підстава законом пов`язується не з волевиявленням працівника чи Президента, а з самим фактом закінчення строку повноважень Президента України.

Відповідно до ст. 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП визначено, що крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що 22.07.2019 р. позивача звільнено з посади голови Березанської РДА у зв`язку з закінченням строку повноважень Президента України згідно з розпорядженням Президента України від 11.07.2019 р. № 161/2019-рп.

Як вбачається з матеріалів справи підставою звільнення позивача була ст. 8 Закону № 586-XIV, постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 298 та розпорядження Президента України від 11.07.2019 р. № 161/2019-рп.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки, підставою для звільнення позивача є Закон № 586-XIV, який не передбачає виплати вихідної допомоги при звільненні з посади голови районної державної адміністрації, а позивач помилково ототожнює своє звільнення з розірванням трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Центральна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400, ЄДРПОУ 04056693) - відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз