Рішення № 92113344, 08.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6063/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0284 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини А0284 (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 88, код ЄДРПОУ 08474967) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.08.2017 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця в розмірі 58 912,33 грн.;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.08.2017 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця в розмірі 58 912,33 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, посилається на те, що станом на день прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу, відповідач не провів з ним розрахунків по індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2015 по 09.08.2017, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця в розмірі 58 912,33 грн. На підставі цього, звернувся до відповідача із заявою про виплату такої. Проте, отримав у відповідь відмову, в якій відповідач вказав, що індексація грошового забезпечення виплачується у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, можливості виплатити індексації грошового забезпечення починаючи з січня 2015 року у Міністерстві оборони України не було, а тому вважає, що немає підстав для виплати індексації грошового забезпечення. Позивач також зазначає, що посилання відповідача на відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат. Вважаючи у зв`язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 04.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 20.08.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що під час проходження військової служби у військовій частині А0284 позивач до військової частини А0284 не звертався стосовно проведення індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 09.08.2017. Крім цього, зазначає, що в період з 01.01.2016 по 09.08.2017 ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не проводилась, відповідно до наявних вказівок органів забезпечення та відсутності кошторисних призначень військової частини А0284 на виплату індексації.

Відповідач також звертає увагу, що відповідно до довідки про щомісячне грошове забезпечення за 2014 рік вих.№677 від 14.08.2020 в квітні 2014 року відбулась зміна постійної складової грошового забезпечення військовослужбовця, а саме окладу за військовим званням, отже базовий місяць при розрахунку індексації грошового забезпечення позивача необхідно враховувати квітень 2014 року. Таким чином, відповідач вважає, що згідно з проведеним фінансово-економічною службою Військової частини А0284 розрахунком вих.№678 від 14.08.2020 індексація позивача за період з 01.12.2015 по 09.08.2017 складає у сумі 24429,62 грн. З врахуванням наведеного вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Представник позивача 02.09.2020 подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що посилання відповідача на те, що квітень 2014 року є базовим для розрахунку індексації позивачу є необґрунтованим та взагалі не може братися до уваги, оскільки в січні 2014 року не відбулося змін в посадових окладах військовослужбовців, а тому розрахунок відповідача є таким, що не відповідає порядку №1078 та є протиправним.

Представником відповідача 04.09.2020 подано до суду заперечення.

Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 до 09.08.2017 проходив службу у військовій частині А0284 на посаді командира ремонтного відділення бронетанкової техніки ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини А0284 (по строковій частині) від 09.08.2017 №167, молодшого сержанта військової служби ОСОБА_1 командира ремонтного відділення бронетанкової техніки ремонтного взводу бронетанкової техніки ремонтної роти військової частини А0284 звільненого наказом командира військової частини А0284 (по особовому складу) від 04.08.2017 №60-РС з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з урахуванням підпункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту який закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу), пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», з 09.08.2017 виключено із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського ОМВК Рівненської області, що підтверджується копією з витягу з наказу командира військової частини А0284 від 09.08.2017 №167.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію про виплату йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2015 по 09.08.2017.

24.06.2020 відповідач листом №1471 повідомив позивача про те, що відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення.

Відповідач вказав, що відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №78/0/66-17 Порядок не передбачає механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки.

З огляду на наведене, відповідач повідомив позивача, що підстав для нарахування а виплати ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2015 по 09.08.2017 немає.

Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.08.2017, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон України № 108/95-ВР).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.33 Закону України № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч.5 ст.95 Кодексу законів про працю України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон України №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч.ч.1,6 ст. 2, ч.1 ст.4 Закону України №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка ( з 01.01.2016 - 103 відсотка).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Згідно з ст.18Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

З аналізу вказаних норм слідує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.

Частиною 2 статті 5 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України №1282-ХІІ, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Судом встановлено, що позивачу за період з 01.12.2015 по 09.08.2017 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправність бездіяльності відповідача.

Ненарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» висловив правову позицію, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.

Щодо посилань представника відповідача на те, що для виплати індексації з грудня 2015 року по серпень 2017 року фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було та фінансування на виплату індексацію не здійснювалося, суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.

Крім цього, відповідачем не надано суду доказів того, що на рахунках відповідача відсутні кошти для виплати індексації грошового забезпечення.

Суд також звертає увагу на те, що посилання відповідача на роз`яснення Міністерства Соціальної політики від 08.08.2017 №78/0/66-17 є безпідставними, оскільки вказані роз`яснення не є нормативно-правовими актами та не звільняють відповідача від обов`язку дотримання норм чинного законодавства.

Безпідставними також суд вважає твердження відповідача, що ОСОБА_1 на момент звільнення не звертався до військової частини А0284 з заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення, оскільки це жодним чином не впливає на обов`язок відповідача здійснити таке нарахування та виплату.

Таким чином, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.08.2017.

Щодо позовної вимоги відповідача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.08.2017 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця в розмірі 58 912,33 грн. то така не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу позивача на те, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а тому вимога позивача в частині зобов`язання відповідача встановити базовий місяць для обчислення індексації не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 КАС України, в той час як судовий захист може надаватися лише порушеним правам.

Крім цього, суд зазначає, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.08.2017 у сумі 58 912,33 грн. також не підлягає до задоволення.

Суд вважає, що самостійний розрахунок позивачем індексації за період з 01.12.2015 по 09.08.2017 на суму 58 912,33 грн. не є належним та допустимим доказом визначення суми індексації необхідної для перерахунку.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що оскільки нарахування та виплата індексації належить до дискреційних повноважень відповідача та така індексація ОСОБА_1 не нараховувалася, суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму, яка вказана позивачем в розрахунку, а саме 58 912,33 грн.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язати Військову частину А0284 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.08.2017.

Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.15 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України, поверненню позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0284 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 09.08.2017.

Зобов`язати Військову частину А0284 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 09.08.2017.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан