Ухвала суду № 92113342, 07.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

справа № 1.380.2019.005536

07 жовтня 2020 року

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Ходань Н.С.,

за участю:

представника позивача Колянковського Т.М.

представника відповідача – виконавчого комітету Львівської міської ради Шагай О.О.

представника третьої особи – Львівської міської ради Шагай О.О.

представника ТзОВ «Будімпекс-2000» Анохіна Ю.І.,

розглянув у підготовчому засідання питання про юрисдикцію адміністративного суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЗФВ» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімпекс-2000» про визнання протиправним та скасування рішення.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЗФВ» (місцезнаходження: 79035, м.Львів, вул.Зелена, 149) звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №753 від 09.08.2019 «Про скасування наказу начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування від 04.02.2019 №08-2019-АПВ».

У підготовчому засіданні 07.10.2020 представник третьої особи, ТзОВ «Будімпекс», щодо позовних вимог заперечив, вважаючи, що спір по суті стосується земельної ділянки, на якій знаходиться ніби-то майно позивача, а також, що звертаючись до суду із цим позовом, позивач, фактично, хоче, щоб в адміністративному судочинстві було встановлено факт існування невиявленої будівлі теплового-контрольного пункту. Відтак, зазначив, що спір є приватно-правовим.

У підготовчому засіданні 07.10.2020 представник позивача зазначив, що спір між позивачем та виконкомом Львівської міської ради щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача №753 від 09.08.2019 «Про скасування наказу начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування від 04.02.2019 №08-2019-АПВ» є публічно-правовим, оскільки стосується суто повноважень начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради та акта виконавчого комітету.

Представник третьої особи у підготовчому засіданні 07.10.2020 зазначила, що вважає, що спір є приватно-правовим.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а також, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно - в порядку господарського судочинства

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 815/1568/16, а також Верховним Судом у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 826/5970/16, від 28 лютого 2019 року у справі № 815/931/17 та від 22 серпня 2019 року у справі № 824/2393/15-а.

З матеріалів справи видно, що позивач оскаржує рішення відповідача №753 від 09.08.2019 «Про скасування наказу начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування від 04.02.2019 №08-2019-АПВ» з тих підстав, що позивач (ТОВ «ЛЗФВ») був та є власником об`єкта нерухомого майна - теплового контрольного пункту літ. « 1Д-1» у м. Львові по вул. Зеленій, 149, що підтверджується Витягом з ДРРП № 128389296 від 21.06.18р. та технічним паспортом ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 8.11.17р.

Окрім цього, позивач наголошує, що факт наявності такої будівлі підтверджується і технічним паспортом на даний об`єкт 2007 року.

Водночас, відповідач та третя особа, ТзОВ «Будімпекс-2000», зазначають, що підставою прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, яким було скасовано наказ начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування від 04.02.2019 №08-2019-АПВ, стало встановлення робочою групою факту відсутності теплового контрольного пункту «1-Д1» на земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 0,3832га (т.2 а.с.6-8). Відтак, наказ начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування 308-2019-АПВ «Про затвердження ТзОВ «ЛЗФВ» вимог архітектурно-планувальної частини проекту відновлення будівлі теплового-контрольного пункту під літ. « 1Д-1» на вул. Зеленій, 149 (без змін ТЕП та геометричних дозволів) є таким, що прийнятий з перевищенням повноважень, оскільки повинні були видаватися містобудівні умови та обмеження, а не архітектурно-планувальне завдання. Тому цей наказ був скасований відповідно до оскаржуваного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради

Крім того, як видно з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради №5969 від 21.11.2019 надано ТзОВ «Будімпекс-2000» дозвіл на виготовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці Зеленій 149(корпус,4).

Також, як видно з додаткових пояснень відповідача (т.2 а.с.1-5), Львівська міська рада ухвалами від 31.01.2002 №1449 «Про користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Будімпекс-2000» земельними ділянками на вул. Зеленій, 149», від 26.02.2004 №1118 «Про користування ПНВП «Резон» земельною ділянкою на вул. Зеленій, 149-д у м. Львові», від 01.07.2004 №1598 «Про користування ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Металавтопром» земельною ділянкою на вул. Зеленій, 149-г у м. Львові», від 28.04.2005 №2263 «Про користування ТзОВ «БУДІВЕЛЬНИК» земельною ділянкою на вул. Зеленій, 149 у м. Львові», від 16.03.2006 №3542 «Про затвердження ТзОВ «Варіант-Глобус» проекту відведення земельної ділянки на вул. Зеленій, 149 у Львові» вилучила за згодою з користування відкритого акціонерного товариства «Львівський завод фрезерних верстатів» земельні ділянки на вул. Зеленій, 149 площами 0,4260га, 0,2638га, 0,2918га, 0,6367га і 0,747га відповідно, зарахувала до земель міста і передала в користування вказаним в ухвалах юридичним особам.

Відповідно до Акта обстеження земельної ділянки на вул. Зелена, 149 (корпус 4) у м. Львові спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові не виявлено теплового контрольного пункту « 1-Д1» на земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 0,3832га. Зазначене заперечує позивач. Вважає, що така споруда є у вигляді фундаменту.

Таким чином, позивач, оскаржуючи рішення відповідача №753 від 09.08.2019 «Про скасування наказу начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування від 04.02.2019 №08-2019-АПВ» фактично має намір визнати факт наявності споруди теплового контрольного пункту на земельній ділянці на вулиці Зеленій, 149 (корпус 4), водночас на яку, ухвалою Львівської міської ради №5969 від 21.11.2019 надано дозвіл ТзОВ «Будімпекс-2000» на виготовлення проект землеустрою.

Суд також зауважує, що позивач оскаржує ухвалу Львівської міської ради №5969 від 21.11.2019, якою надано дозвіл ТзОВ «Будімпекс-2000» на виготовлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вулиці Зеленій, 149 (корпус 4), у Господарському суді Львівської області. При цьому однією із підстав позову зазначає наявність у власності теплового-контрольного пункту, що розміщений на означеній земельній ділянці.

Таким чином, підставою виникнення спірних правових відносин між учасниками справи є не незгода позивача з актом відповідача з підстав недотримання останнім процедури, порядку, повноважень тощо щодо позивача, а визнання факту наявності споруди теплового контрольного пункту на земельній ділянці на вулиці Зеленій, 149 (корпус 4), наслідком чого є заперечення права третьої особи на отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, відтак вони мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту майнових прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення майнових прав юридичної особи. У такому випадку - це спір про право на майно, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного (господарського) та адміністративного права.

Таку ж правову позицію щодо подібних правових відносин викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2020 у справі №1.380.2019.004627.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України). Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі - крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

За подання цього позову позивач сплатив судовий збір в сумі 1921,00 грн. Отже, сплачений за подання цього позову судовий збір необхідно повернути платнику.

Керуючись ст.183, п. 1 ч. 1 ст. 238, ст.243 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Закрити провадження у справі №1.380.2019.005536 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЗФВ» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Львівської міської ради, Управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будімпекс-2000» про визнання протиправним та скасування рішення.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЗФВ» (місцезнаходження: 79035, м.Львів, вул.Зелена, 149, код ЄДОПОУ 42180724) сплачений судовий збір на суму 1921(одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Роз`яснити позивачу, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.10.2020.

Суддя Лунь З.І.