Рішення № 92113287, 08.10.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2530/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,

представника відповідача - Кім В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про стягнення сум індексації грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС у Луганській області), в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача належні йому суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 11.02.2019 (день звільнення) у розмірі 31601,76 грн.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач з 01.08.1987 по 11.02.2019 проходив службу у системі МО України, МВС України, МНС України та ДСНС, а на момент звільнення саме у ГУ ДСНС України у Луганській області на посаді першого заступника начальника Головного управління.

11.02.2019 позивача було звільнено зі служби цивільного захисту у відставку за станом здоров`я згідно наказу ДСНС від 20.12.2018 № 557 "Про звільнення із служби цивільного захисту" та виключено з кадрів ДСНС України, зі списків особового складу Головного управління та знято з усіх видів забезпечення з 11.02.2019 згідно наказу Головного управління від 08.02.2019 № 50 "Про виключення з кадрів ДСНС" та наказу Головного управління від 12.03.2019 № 84 "Про внесення змін до наказу ГУ ДСНС України у Луганській області від 08.02.2019 № 50 "Про виключення з кадрів ДСНС".

Відповідач у день звільнення не розрахувався з позивачем по виплаті грошового забезпечення, а саме: належних йому сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 11.02.2019 (день звільнення).

У листопаді 2019 року при виплаті грошового забезпечення співробітникам Головного управління у жовтні- листопаді 2019 року була виплачена індексація грошового забезпечення за період з грудня місяця 2018 року по час виплати.

З 2015 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача складав 1824,00 грн, з березня 2018 року по лютий 2019 року посадовий оклад складав 9110,00 грн. Востаннє грошове забезпечення позивача було проіндексовано у грудні 2015 року на суму 41,34 грн.

З метою отримання інформації щодо належних позивачу сум індексації його грошового забезпечення 20.05.2020 позивачем подано відповідну заяву до Головного управління, в якій позивач просив надати йому довідку про належні йому суми індексації грошового забезпечення з 01.01.2015 по час звільнення (11.02.2019) та здійснити виплату таких сум.

За результатами розгляду заяви Головне управління листом від 02.06.2020 № 57 01-2741/211 повідомило, що довідку буде надано в термін, встановлений статтею 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР "Про звернення громадян".

25.06.2020 Головне управління листом від 24.06.2020 № 57 01-3109/57 повідомило про те, що для бюджетних установ проведення індексації грошових доходів населення здійснюється відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Позивачем самостійно здійснено розрахунок невиплачених сум індексації його грошового забезпечення з 01.01.2015 по час звільнення (11.02.2019), загальна сума склала 31601,76 грн.

Тому позивач просить стягнути з Головного управління на його користь належні йому суми індексації його грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 11.02.2019 (день звільнення) у розмірі 31601,76 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10.08.2020 продовжено ГУ ДСНС у Луганській області строк на подання відзиву на позовну заяву до 19.08.2020.

19.08.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 68-73), в обґрунтування якого останній послався на таке. При нарахуванні грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту застосовуються норми постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 1294/2007), посилання на яку відсутнє у постанові КМУ від 09.12.2015 № 1013.

Постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, визначено особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Відповідно до постанови КМУ № 1294/2007 та Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту затвердженої наказом МВС України від 23.04.2015 № 475 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за № 544/26989) (далі - Інструкція № 475) дані нормативно-правові акти діяли під час проходження служби позивача, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту складається з посадового окладу, окладу за (військовим) спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Індексація як складова грошового забезпечення відсутня. Окремі види грошового забезпечення постійного характеру (як, наприклад, надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби до 50% посадового окладу, з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавка за вислугу років) встановлюється наказом керівника (начальника) органу управління (підрозділу) на початок року, із зазначенням конкретного розміру кожній особі рядового і начальницького складу залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань, з урахуванням асигнувань на грошове забезпечення на поточний рік.

Тому відповідач вважає, що діяв у межах та у спосіб, визначені законами та іншими нормативними актами України під час нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу.

Пунктом 7 Розділу І Інструкції № 475 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Інструкція № 475 не містить норм, які передбачають проведення індексації грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів поселення" індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, що також підтверджується роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 16.04.2015 №10685/0-14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №13700/з, від 08.08.2017 №78/0/66-17.

Крім того, ст. 51 Бюджетного Кодексу України зазначає, що керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Головне управління є розпорядником коштів другого рівня та отримує бюджетні асигнування за підпорядкованістю від Державної служби України з надзвичайних ситуацій (розпорядник коштів першого рівня).

Фінансування Управління за період з січня 2015 року по лютий 2019 року на вказаний вид видатків не здійснювалось, що підтверджується кошторисом для виплати грошового забезпечення на 2015, 2016, 2017, 2018 роки, а тому грошове забезпечення, яке виплачувалось позивачу у вказаний період, не індексувалось (індексація не виплачувалась та не нараховувалась). Здійснити нарахування та виплату позивачу за вказані вище періоди не представляється можливим, адже вказані дії не передбачені Інструкцією (механізм здійснення нарахування за попередні періоди не визначений).

У свою чергу Управління, як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки виключно у межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. Разом з тим, у Управління відсутня можливість виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за рахунок інших коштів. При цьому Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» виплата індексації не передбачалася.

Також відповідач зазначив, що з 2015 по 2019 роки здійснювалося підвищення нарахування та виплати грошового забезпечення, що само по собі включало індексацію доходу.

Окрім того, відповідач вважає помилковим посилання позивача на застосування норм КЗпП України, оскільки дані норми не поширюється на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, які проходять службу за контрактом, а не за трудовим договором. Позивач не відноситься до категорії ані державного службовця, ані працівника. Особи рядового і начальницького складу не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу цивільного захисту на контрактних умовах.

Відповідно до Розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту «Грошові атестати», позивачу 11.02.2019 був наданий для ознайомлення грошовий атестат з повного інформацію щодо його грошового забезпечення в розрізі кожної суми, яка йому була нарахована та виплачена під час звільнення.

Отже, позивачу 11.04.2019 стало відомо про всі складові свого грошового забезпечення, які йому були нараховані та виплачені в день звільнення.

Відповідно до вимог статті 233 Кодексу законів про працю України та пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», на думку відповідача, у даному випадку повинен застосовуватись тримісячний строк для звернення до суду з так,им позовом і обчислення такого тримісячного строку має здійснюватися з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення права, а оскільки Управління ознайомило позивача зі складовими його грошового забезпечення 11.02.2019, тому перебіг тримісячного строку починається з наступного дня, тобто з 12.02.2019, і закінчується 12.05.2019. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з даним позовом 01.07.2020, тому пропустив тримісячний строк звернення до суду з даних правовідносин, і поважних причин пропуску зазначеного строку позивачем не наведено.

Окрім того, протягом спірного періоду позивачу, т.в.о. начальника - першому заступнику начальника ГУ ДСНС України у Луганській області підполковнику служби цивільного захисту Горохову Миколі Юрійовичу, на підставі наказу ДСНС України «Про надання права підпису» від 05.02.2015 № 31-НО було надано право першого підпису. Тобто, позивач неодноразово за час проходження служби власноруч засвідчував бухгалтерські документи, відтак йому було особисто відомо про порядок здійснення нарахувань за спірний період.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.08.2020 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

07.10.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 102-108), в обґрунтування якої останній послався на таке. Наказом Голови ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 20.12.2018 № 557 позивача звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом "3" "Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу" затвердженого постановою КМУ від 11 липня 2013 р. № 593 (далі-Положення № 593) (за станом здоров`я).

Наказом Головного управління ДСНС України у Луганській області від 08.02.2019 № 50 (по особовому складу) позивача виключено з кадрів ДСНС України з 11 лютого 2019 року.

Відповідно до п.12 Положення № 593 останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.

Останнім днем проходження служби позивачем в ДСНС стало 11 лютого 2019 року.

Цим наказом також встановлено виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та вказувалося, що матеріальну допомогу на оздоровлення за 2019 рік не отримував та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік не отримав. Жодної інформації щодо виплати позивачу належних сум індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки учаснику бойових дій за період з 2014-2019 року та виплати винагороди за безпосередню участь в АТО в цьому наказі не значиться. Всі виплати в підрозділах цивільного захисту, в яких проходив службу позивач у спірний період, проводяться лише на підставі наказу. Тобто ніяких вищезазначених виплат, в тому числі належних сум індексації грошового забезпечення, позивач не отримував, а твердження відповідача не відповідає дійсності та є безпідставними.

Також позивач зазначив, що в день звільнення його ознайомили лише з наказом №50 від 08 лютого 2019 року «Про виключення з кадрів ДСНС». Грошовий атестат та інший фінансовий документ позивачу не був наданий, жодного із вказаних документів він не підписував та не бачив, жодної фінансової виплати в день звільнення відповідачем позивачу не було здійснено.

Окрім того, вважає, що при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту та у випадку виникнення спорів з цього приводу пріоритетними є норми спеціального законодавства, проте у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, то застосуванню підлягають саме загальні норми законодавства про працю. Таким чином, хоч позивач і проходив службу в органі цивільного захисту, на нього поширюються загальні норми законодавства про працю в разі відсутності їх у спеціальному законодавстві, що регулювали проходження служби.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

На думку позивача, представник відповідача чомусь намагається підмінити поняття «грошове забезпечення» та «індексація грошових доходів». Це два абсолютно різних поняття, суми яких повинні були бути виплачені відповідачем (роботодавцем) виключно в день звільнення позивача.

Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковий для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Також вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, як на підставу неможливості здійснити фактичні розрахунки, які він має зробити на виконання закону.

Тому позивач просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі (арк. спр. 108).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 11-13).

Позивач має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 (арк. спр. 14).

ОСОБА_1 проходив службу у системі МНС України та ДСНС, на момент звільнення в ГУ ДСНС України у Луганській області - на посаді першого заступника начальника Головного управління, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до наказу ДСНС від 20.12.2018 № 557 "Про звільнення із служби цивільного захисту" звільнено зі служби цивільного захисту полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , першого заступника начальника ГУ ДСНС у Луганській області, - у відставку за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) (арк. спр. 16).

Згідно з наказом ГУ ДСНС у Луганській області від 08.02.2019 № 50 "Про виключення з кадрів ДСНС" та наказу ГУ ДСНС у Луганській області від 12.03.2019 № 84 "Про внесення змін до наказу ГУ ДСНС України у Луганській області від 08.02.2019 № 50 "Про виключення з кадрів ДСНС" полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , першого заступника начальника ГУ ДСНС у Луганській області, виключено з кадрів ДСНС України, зі списків особового складу Головного управління та знято з усіх видів забезпечення з 11.02.2019 (арк. спр. 17-18).

20.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати йому довідку про належні йому суми індексації грошового забезпечення з 01.01.2015 по час звільнення (11.02.2019) та здійснити виплату таких сум (арк. спр. 19-20).

Листом від 02.06.2020 № 57 01-2741/57 055 ГУ ДСНС у Луганській області повідомило позивача, що довідку буде надано в термін, встановлений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" (арк. спр. 22).

Листом від 24.06.2020 № 57 01-3109/57 105 ГУ ДСНС у Луганській області повідомило позивача про те, що для бюджетних установ проведення індексації грошових доходів населення здійснюється відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (арк. спр. 23).

Згідно з довідками про доходи ОСОБА_1 від 23.06.2020 № 269 № 270, від 05.02.2020 № 14, № 15 індексація грошового забезпечення позивача не здійснювалась з 01.01.2015 по 11.02.2019 (лише в грудні 2015 року нараховано та виплачено індексацію в сумі 41,34 грн) (арк. спр. 24-32).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлювався Інструкцією «Про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту», затвердженою наказом МНС від 10.06.2008 N 447 (далі - Інструкція № 447), яка була чинною до 16.06.2015; Інструкцією «Про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475 (далі - Інструкція № 475), яка була чинною до 14.09.2018; Інструкцією «Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 (далі - Інструкція № 623).

Статтею 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР) визначено, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно із статтею 33 Закону № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Положеннями статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" закріплено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII).

За визначенням статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.

За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі- Порядок № 1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено, що Кабінетом Міністрів України на 2015 рік затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У зв`язку з цим прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 N 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 N 77).

Відповідно до пункту 3 цієї постанови у грудні 2015 року мало бути здійснено упорядкування структури заробітної плати шляхом підвищення всіх складових заробітної плати, тобто не тільки з урахуванням підвищення тарифних ставок (окладів), а також з урахуванням доплат, надбавок та премій, з тим, щоб сума підвищення заробітної плати перевищила суму індексації, яка склалась у цьому місяці.

Для працівників бюджетної сфери, розміри посадових окладів яких у штатному розмірі не змінились, при підвищенні посадового окладу працівника 1 тарифного розряду ЄТС (1 - 3 тарифні розряди ЄТС), керуючись пунктом 3 вищезазначеної постанови, мали бути переглянуті розміри надбавок, доплат та здійснення преміювання у підвищеному розмірі.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати згідно з абзацом другим пункту 3 вищезазначеної постанови обчислення індексу споживчих цін проводиться із січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1078 (далі - Порядок).

При цьому, право на індексацію у 2016 році відбудеться, коли індекс споживчих цін перевищить поріг індексації, який відповідно до статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", з січня 2016 року становить 103 %.

Значення індексу споживчих цін у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення заробітної плати перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу працівника.

Якщо розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення заробітної плати.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх виплата, компенсація відповідно до діючого законодавства.

Як вже зазначалося судом раніше, 24.06.2020 за № 57 01-3109/57 105 відповідачем на заяву позивача від 20.05.2020 надано відповідь, в якій повідомлено, що відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Також повідомлено, що для бюджетних установ проведення індексації грошових доходів населення здійснюється відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (арк. спр. 23).

При цьому зі змісту вказаної відповіді неможливо встановити, яким саме чином відповідач дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення позивача за період 01.01.2015 по 11.02.2019 не проводилась у зв`язку з тим, що величина індексу споживчих цін не перевищила порогу індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Тобто відповідачем у вказаній відповіді зовсім не наведено належного обґрунтування щодо відсутності підстав для задоволенні заяви позивача від 20.05.2020 про надання довідки про відповідні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 11.02.2019 (час звільнення) та здійснення виплати належних сум індексації.

Крім того, відповідачем в підтвердження відсутності підстав відмови у задоволенні заяви позивача від 20.05.2020 до матеріалів справи не надано жодних доказів щодо не перевищення порогу індексації величини індексу споживчих цін, який установлюється в розмірі 103 відсотка, або відсутності затвердження особливого порядку проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджету ГУ ДСНС у Луганській області.

Таким чином, в ході розгляду справи відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу відповідних сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 11.02.2019 (час звільнення).

Оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем без наведення належного обґрунтування підстав для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті відповідних сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 11.02.2019 (час звільнення), відмовлено у нарахуванні та здійсненні виплати відповідних сум індексації грошового забезпечення позивача, та в ході розгляду справи відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу відповідних сум індексації грошового забезпечення за вказаний період, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позичу у задоволенні відповідної заяви від 20.05.2020, діяв не у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Посилання відповідача на те, що кошторисами відповідача не передбачено кошти на виплату індексації заробітної плати, не може бути підставою для її не нарахування, оскільки індексація грошового забезпечення є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань шляхом невиділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до положень статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20 березня 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Отже, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України "Про оплату праці", Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З огляду на наведене, звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати (стягнення) сум індексації оплати праці (грошового забезпечення) не обмежуються строками звернення до суду, визначеними статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Також судом критично оцінюються посилання відповідача на те, що Інструкція № 475 не містить норм, які передбачають проведення індексації грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Більш того, в силу положень частини другої статті 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь позивача належних сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 11.02.2019 (день звільнення) у розмірі 31601,76 грн, суд виходить з такого.

Як установлено судом, відповідачем заперечується саме право позивача на індексацію грошового забезпечення, а не розмір таких виплат. Відповідачем не нараховувалася позивачеві індексація його грошового забезпечення у спірний період. Відтак, питання про стягнення конкретної суми індексації суд вважає передчасним.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених порушень, допущених відповідачем при прийнятті рішення щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 11.02.2019 (день звільнення), з метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 11 лютого 2019 року, та зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 11 лютого 2019 року.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Питання про судові витрати не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 5, 77, 90, 139, 241-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (код ЄДРПОУ 38617137, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 1 б) про стягнення сум індексації грошового забезпечення задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 11 лютого 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по 11 лютого 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2020 року.

Суддя І.О. Свергун