Рішення № 92113219, 28.09.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року № 320/3749/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Савенкова Є.О.

представники позивача Самелюк Т.А.

представника відповідача Менькової М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська Теплоелектроцентраль»

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 000917511 від 17.04.2020 р. за платежем податок на прибуток, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 735 781 078, 00 гривень.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю винесення Головним управлінням ДПС у Київській області податкового повідомлення-рішення № 000917511 від 17.04.2020 р. за платежем податок на прибуток, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 735 781 078, 00 гривень. Зазначено, що позивачем правомірно включено до складу фінансових витрат нараховані відсотки за користування позиковими коштами в розмірі 733 608 712, 00 грн., оскільки пунктом 3 кредитних договорів №1048м-0106 від 27.06.2006, №25-04/04 від 29.04.2004 передбачено, що сплата відсотків за користування такими коштами здійснюється позичальником по день його фактичного погашення. Також, вказано, що доводи відповідача про завищення витрат на загальну суму 2 172 366, 00 грн., є також необґрунтованими, оскільки такі витрати безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю товариства.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач просив відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що оскаржуване рішення ним прийнято в межах та у спосіб передбачений законодавством. Стверджує, що з моменту відкликання банківської ліцензії в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (грудень 2015 р.) нарахування процентів за такими кредитними договорами на користь банківської установи є неправомірним. Відповідач вказує, що зазначені витрати товариством на оплату послуг з організації чартерних перевезень є необґрунтованими з огляду на відсутність доказів зв`язку надання таких послуг безпосередньо з господарською діяльністю останнього.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому заперечно проти доводів відповідача.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06.05.2020 відкрите провадження у справі та вирішено справу до судового розгляду на 01.06.2020.

01.06.2020 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача.

В адміністративній справі оголошено перерву у зв`язку із витребуванням додаткових доказів, до 02.07.2020.

02.07.2020 до суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження підготовчого провадження у справі.

02.07.2020 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача.

В адміністративній справі продовжено підготовче провадження на 30 днів та призначено судове засідання на 20.07.2020.

20.07.2020 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача.

В адміністративній справі оголошено перерву у зв`язку із витребуванням додаткових доказів, до 31.08.2020.

31.08.2020 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача.

В адміністративній справі оголошено перерву у зв`язку клопотаннями сторін, до 07.09.2020.

07.09.2020 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача.

В адміністративній справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.09.2020.

28.09.2020 у судове засідання прибули представник позивача та відповідача.

В адміністративній справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» (далі також – ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль») ідентифікаційний код: 30664834, зареєстровано як юридична особа 06.12.1999 про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис №13531200000000085 (т.1 а.с.141-142).

09.10.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області видано наказ «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» (т.4 а.с.10).

10.10.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області направлено на адресу ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» повідомлення №74/10-36-05-11 від 09.10.2019 про проведення планової перевірки товариства з 24.10.2019 (т.4, а.с.11, 12).

В період з 24.10.2019 по 04.12.2019 державними ревізорами-інспекторами ГУ ДПС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль», за наслідками якої складено акт « 292/10-36-05-11/30664834 від 11.12.2019 (далі також - Акт перевірки) (т.1 а.с.10-61).

Актом перевірки встановлено наступні порушення:

п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями), гі.6, гі.7. и.27 1І(С)Б016 «Витрати», п.З П(С)Б031 "Фінансові витрати", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 390 481 289 грн.. в т.ч.: за 4 квартал 2016 року - на суму 22416153 грн., за 1 квартал 2017 року - на суму 26123619 грн., за 2 квартал 2017 року - на суму 36409455 грн., за 4 квартал 2017 року - на суму 36076352 грн., за 1 квартал 2017 року - на суму 91 1830181 грн.. за 1 квартал 2018 року - на суму 29324237 грн., за 2 квартал 2017 року - на суму 25981155 грн., за З квартал 2018 року - на суму 13001258 грн.. за 4 квартал 2018 року - на суму 55905004 грн., за 1 квартал 2019 року - на суму 49760648 грн., за 2 квартал 2019 року - на суму 44215056 грн.

та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток за півріччя 2019 року на суму 961 935 329 грн.

п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 431 496 790 грн.. в т.ч.: липень 2016 року - заниження на суму 2045775грн.. серпень 2016 року - заниження на суму 1648614грн.. вересень

2016 року -заниження на суму 15574119грн., жовтень 2016 року - заниження на суму 1319720грн., листопад 2016 року - заниження на суму 12015103грн.. грудень ОІброку-заниження на суму 15088530грн.. січень 2017року - заниження на суму 7201997грн., лютий 2017 року - заниження на суму 16619261грн.. березень 2017 року - заниження на суму 1440546грн.. квітень 2017року - заниження на суму 14527172грн., травень 2017 року - заниження на суму 9509251грн.. червень 2017 року - заниження на суму 8983746грн., липень 2017року - заниження на суму 23389327 грн., серпень 2017 року - заниження на суму 13654264грн., вересень 2017 року - заниження на суму 13716208грн.. жовтень 2017року - заниження на суму 12538332грн.. листопад 2017року - заниження на суму 8544371грн.. грудень 2017 року - заниження на суму 15008342 грн.. січень 2018року - заниження на суму 13163081грн.. лютий 2018 року - заниження на суму 12067969грн.. березень 2018 року - заниження на суму 15439013грн.. квітень 2018року - заниження на суму 13314112грн.. травень 2018 року - заниження на суму 14313046грн.. червень 2018року-заниження на суму 6602859грн.. липень 2018 року - заниження на суму 37102520грн.. серпень 2018 року-заниження на суму 9771749грн., вересень 2018 року - завищення на суму 618719грн.. жовтень 2018року - завищення на суму 855137грн., листопад 2018 року - завищення на суму 1359939грн., грудень 2018 року - заниження на суму 16710210 грн.. січень 2019 року - заниження на суму 22304561грн., лютий 2019 року - заниження на суму 19933157грн., березень 2019року - заниження на суму 24535889 грн.. квітень 2019 року - заниження на суму 16875319 грн., травень 2019 року - заниження на суму 13642054 грн.. червень 2019 року - заниження на суму 5730368 грн.

та завищення значення рядка 21 Декларації станом на 30.06.2019 року «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на суму 47781 8 грн.

п.271.1 ст.271. п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України №2755-У1 від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження плати за землю на загальну суму 1440182,07 грн.. в тому числі за 2017 рік у сумі - 494 232.23 грн, за період з 01.01.2018 по 16.07.2018 року в сумі - 268 373,41 грн. та за період з 17.07.2018 по 31 .12.2018 року в сумі - 677 576.43 грн. (т.1 а.с.60-61).

28.12.2019 позивачем подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення на Акт перевірки (т.1 а.с.62-68).

Рішенням про розгляд заперечення №1282/10/10-36-05-10 від 14.01.2020 р. заперечення ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» від 28.12.2019 залишено без задоволення (т.1 а.с.89-97).

17.04.2020 ГУ ДПС У Київській області винесено податкове повідомлення-рішення №000917511, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 735 781 078, 00 грн. (т.1 а.с.8).

30.01.2020 позивачем подано до ГУ ДПС у Київській області заперечення, зокрема, на податкове повідомлення-рішення №000917511 від 17.04.2020 (т.1 а.с.98-108).

09.04.2020 рішення про результати розгляду скарги № 12837/6/99-00-08-05-01-06, скаргу ПРАТ «БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕЦ» задоволено частково, податкові повідомлення - рішення від 17 січня 2020 року № 0001710511, № 0001720511 скасовано в частині збільшення грошових зобов`язань та зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток унаслідок зменшення перевіркою витрат по списанню палива на виробництво теплової та електричної енергії, а в іншій частині скаргу ПРАТ «БІЛОЦЕРКІВСЬКА ТЕЦ» не задоволено, висновки ГУ ДПС у київській області що викладені в Акті № 292 залишено без змін (т.1 а.с.109-118).

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі також - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Статтею 20 ПК України визначено права контролюючих органів, відповідно до яких, контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення документальної перевірки регламентує глава 8 ПК України, відповідно до пункту 75.1 статті 75 якої контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Під витратами, відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

В силу підпункту134.1.1пункту134.1статті134 ПК Україниоб`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до пункту135.1статті135 ПК Українибазою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно ізстаттею 134 цього Кодексуз урахуванням положень цьогоКодексу.

Пунктом 137.1 статті 137 ПК України визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

За приписами пунктів 44.1. та 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до статті 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також - Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Статтею 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до абз. 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Положеннями абзаців 1, 3 підпункту 159.2.1 пункту 159.2 статті 159 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв). Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до повноважень та включається до складу витрат.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (п.п. 134.1.1 ПКУ).

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно зі ст.ст. 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

В статті 1 зазначеного Закону передбачено, що банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 «Витрати», витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Відповідно до п.27 П(С)БО 16 «Витрати», до фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

VI. Оцінка суду

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 24.10.2019 по 04.12.2019 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль», за наслідками якої складено акт « 292/10-36-05-11/30664834 від 11.12.2019 та яким встановлено порушення вимог чинного податкового законодавства.

Щодо встановлено в ході перевірки ГУ ДПС у Київській області, завищення ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» витрат на оплату послуг з організації чартерних перевезень судом встановлено наступне.

Між ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» (Довіритель) та Спільним українсько-американським підприємством в формі ТОВ «Фінанси та Кредит лізинг» (Агент) укладено договір №01/06 від 03.04.2006. Згідно п. 1.1. зазначеного договору Довіритель та Агент домовилися про організацію виконання комерційних пасажирських та вантажних чартерних авіаційних перевезень на гелікоптері типу «Agusta A109E Power» (т.4 а.с.35-39).

З наданих суду позивачем заявок на політ вертольоту «Agusta A109E Power» вбачається, що ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» здійснювалися чартерні польоти за маршрутами «Почтова, Київ – Київ «Жуляни», «а/п Київ (Жуляни) – Гідропарк Хлібодарське – Бурлача Балка – Гідропарк – а/п Київ», «а/п Київ (Жуляни) – а/п Рівне – Гідропарк – а/п Київ (Жуляни)», «а/п Київ (Жуляни) – Хотів (МХП) – геоточка Миколаїв –а/п Херсон – Херсон – геоточка Миколаїв – Хотів (МХП) – а/п Київ (Жуляни)»… (т.4 а.с.41-56).

Платіжними дорученнями №614 від 03.08.2016 на суму 66824, 00 грн., №1027 від 02.12.2016 на суму 30094,00 грн., №1022 від 02.12.2016 на суму 7000, 00 грн., №452 від 05.10.2016 на суму 40000, 00 грн., №139 від 05.09.2016 на суму 47000, 00 грн., платником яких є ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль», підтверджується оплата послуг організації чартерних перевезень згідно договору №01/06 від 03.04.2006 та заявок на політ вертольоту «Agusta A109E Power» (т.3 а.с.66-76).

У судовому засіданні представник позивача стверджував, що витрати щодо оплати послуг організації чартерних перевезень були фактично понесені позивачем, відтак ПРАТ Білоцерківська Теплоелектроцентраль» відображено такі витрати у складі інших операційних витрат.

Заперечуючи проти таких тверджень, представником відповідача зазначено, що такі витрати не правомірно віднесено до складу «Витрат», оскільки витрати щодо оплати послуг організації чартерних перевезень не пов`язані з веденням господарської діяльності товариства. Також, представником відповідача пояснено, що позивач фактично сам визнав, що такі послуги не пов`язані з веденням господарської діяльності, оскільки згідно даних податкової звітності, ПРАТ Білоцерківська Теплоелектроцентраль» було самостійно нараховано зобов`язання з ПДВ у рядку 4.1 Декларації з ПДВ відповідно до п.198.5 ст.198 та п.199.1 ст.199 ПК України.

За висновком суду доводи відповідача є обґрунтованими з огляду на наступне.

Аналіз приписів Податкового кодексу України, дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у т. ч. договори, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують здійснення операцій з організації чартерних перевезень з господарською діяльністю ПРАТ "Білоцерківська Теплоелектроцентраль".

Представник позивача у судовому засіданні не надав суду обґрунтованих пояснень щодо господарської мети та необхідність здійснення таких чартерних перевезень ПРАТ "Білоцерківська Теплоелектроцентраль".

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Виходячи, із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект це приріст (збереження) активів платника податку та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Втім, операції з оплати послуг організації чартерних перевезень, не зумовлені розумними економічними причинами (позбавлені ділової мети), тобто така операція не є вчинено в межах господарської діяльності, а отже її наслідки, не зумовлені діловою метою та не підпадають відображенню в податковому обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Верховний Суд України застосовуючи доктрину «Ділова мета» при розгляді справ за участі національних суб`єктів господарювання до органів ДФС зазначає, що при здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову.

Таким чином, зазначені операції здійснені позивачем, спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування податку на прибуток, та не мають під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що формування фінансових витрат пов`язаних з оплатою послуг з організації чартерних перевезень не відповідають нормам П(С)БО 16 «Витрати», оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що підтверджують пов`язаність чартерних польотів безпосередньо з господарською діяльністю товариства.

Щодо встановлено в ході перевірки ГУ ДПС у Київській області, завищення витрат ПРАТ Білоцерківська Теплоелектроцентраль» по відсотках за кредитним договором з АТ «Банк «Фінанси і Кредит» судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.10.5 п. 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до вказаних норм ПК України, при визначенні оподаткованого прибутку, в тому числі для застосування пп. 141.2 ст. 141 ПК України, до складу витрат включаються також витрати, передбачені п.п. 138.10.5 п. 138.10 статті 138 ПК України, зокрема нарахуванні проценти за кредитними договорами.

При цьому, положеннями ст. 141 ПК України врегульовано особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов`язаннями. Так, зокрема, п.141.1 ст.141 ПК України передбачено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається та перевіркою ПРАТ Білоцерківська Теплоелектроцентраль» встановлено, що за даними бухгалтерського обліку на рахунку 611 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями у національній валюті» на підприємстві рахується кредитне сальдо по кредитних договорах №25-04/04 від 29.04.2004, №1048-01-06 від 27.02.2006 укладених з ТОВ Банк «Фінанси та Кредит».

У ході судового розгляду справи, представник позивача пояснив, що ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» правомірно відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», П (С)БО 31 «Фінансові витрати» включено до складу фінансових витрат нараховані відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 733 608 712, 00 грн., оскільки підприємством були сплачені відсотках по кредитних договорах укладених з ТОВ Банк «Фінанси та Кредит».

Виписками по поточних рахунках ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» та оборотно-сальдовою документацією по рахунку №684, підтверджується внесення платежів щодо погашення відсотків по кредитних договорах.

Суд критично ставиться до таких посилань позивача, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

В статті 1 зазначеного Закону передбачено, що банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Відповідно до п. 6 ст. 2 та п. 1 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 зазначеного Закону з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Згідно з ч. 9 ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

З аналізу вище наведених приписів законодавства слідує, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації банк фактично втрачає статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припиняється, у зв`язку з чим банк втрачає і право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних/юридичних осіб та нарахування відсотків по кредитам.

Постановою Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 відповідно до ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» визнано неплатоспроможним.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було запроваджено тимчасову адміністрацію.

Постановою Правління Національного банку України від 17.12.2015 року № 898 відповідно до ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківську ліцензію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку.

Відповідно до Постанови виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 18.12.2015 року № 230 розпочато процедуру ліквідації банку строком з 18.12.2015 року по 17.12.2017 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2017 року № 5175 було продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на два роки по 17.12.2019 року включно.

Згідно п.1 Постанови Національного банку України №898 від 17.12.2015 банківську ліцензію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано (т.4 а.с.5).

Вказані відомості є загальновідомими та містяться на офіційному веб-сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua).

З встановлених обставин слідує, що з грудня 2015 Національним банком України відкликано банківську ліценцію та ліквідовано ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» як банківську установу.

Таким чином, за висновком суду з грудня 2015 року - з моменту відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" нарахування банком і пред`явлення до стягнення заборгованості по відсоткам з користування кредитом є неправомірним, відтак, з моменту відкликання ліцензії у банку, в позичальника відсутні підстави для сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Враховуючи те, що ПРАТ «Білоцерківська Теплоелектроцентраль» було сплачено відсотки за користування кредитом відповідно до кредитних договорів укладених з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ту обставину, що з грудня 2015 року відсутні правові підстави для сплати таких відсотків позичальниками, у зв`язку із втратою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» статусу банківської установи, твердження позивача щодо правомірності включення до складу фінансових витрат нараховані відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 733 608 712, 00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а отже позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 000917511 від 17.04.2020 р. за платежем податок на прибуток, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 735 781 078, 00 грн. є необґрунтованими.

VIII. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню не підлягає.

VІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 09 жовтня 2020 р.