Рішення № 92113201, 08.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року м. Київ № 320/4149/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправною та скасування вимоги

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 №Ф-4108-17/9671.

Позов мотивовано протиправністю винесення відповідачем спірної вимоги про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску, з огляду на наявність у позивача законодавчо встановленої пільги по сплаті єдиного внеску, так як позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, відповідно, звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за себе.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 №Ф-4108-17/9671, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що згідно переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України, станом на 31.12.2013 по ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість по єдиному соціальному внеску в сумі 6142,26 грн. Враховуючи часткову сплату позивачем заборгованості, сума заборгованості по єдиному соціальному внеску склала 3740,12 грн. У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача заборгованості зі сплати ЄСВ, відповідачем правомірно сформовано спірну вимогу на суму 3740,12 грн. Крім того, відзиві відповідачем наголошено, що позивач не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464, оскільки не відповідає критеріям, визначеним спеціальним законодавством, є платником ЄСВ та законом не звільнена від його сплати.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером, яка отримує пенсію за віком, про що 14.04.2009 Пенсійним фондом України позивачу видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 .

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець в періоди з 10.06.1996 по 07.12.2018 та з 13.07.2018 по 07.12.2018.

Головним управлінням ДПС у Київській області сформовано вимогу від 07.11.2019 №Ф-4108-17/9671 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску, згідно якої станом на 31.10.2019 заборгованість позивача по єдиному внеску становить 3740,12 грн.

Позивачем подано до Державної податкової служби України скаргу від 19.11.2019 на вимогу від 07.11.2019 №Ф-4108-17/9671.

Рішенням Державної податкової служби України від 21.12.2019 №14077/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 07.11.2019 №Ф-4108-17/9671 про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Листом Державної податкової служби України від 28.01.2020 №3536/06/99-00-08-05-02-06 позивачу повідомлено про прийняття за результатами розгляду її скарги рішення від 21.12.2019 №14077/6/99-00-08-06-01 та про направлення вказаного рішення за місцем проживання позивача поштовим відправленням, яке повернулось на адресу ДПС неврученим з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Вважаючи протиправною спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась з позовом до суду про її скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець в періоди з 10.06.1996 по 07.12.2018 та з 13.07.2018 по 07.12.2018.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, (у редакції, що діяла до 01.01.2018) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.01.2018 частину четвертої статті 4 Закону №2464-VI викладено у новій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування».

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що від сплати єдиного внеску звільняються фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, за умови отримання такими особами пенсії за віком або наявності у таких осіб інвалідності, або досягнення ними віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

Зазначений висновок підтверджується сталою практикою Верховного Суду України у аналогічних правовідносинах (наприклад, справи №21-90а15, №21-59а14, №21-56а15, №822/4655/14), а також правовими висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у справах №1640/2837/18, №805/2195/17-а,

Як встановлено судом, з 14.04.2009 позивач є пенсіонером, якій призначено довічно пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Відтак, за висновком суду, з 14.04.2009 позивач, як фізична особа-підприємець, яка отримує пенсію за віком, має пільги щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI.

Відповідно, доводи позивача про те, що позивач не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464, оскільки не відповідає критеріям, визначеним спеціальним законодавством, є платником ЄСВ та законом не звільнена від його сплати, є безпідставними та такими, що суперечать наведеним вище положенням Закону №2464-VI та фактичним обставинам справи.

Заперечуючи проти позову, у відзиві на позов відповідачем зазначено, що заборгованість по єдиному соціальному внеску в сумі 6142,26 грн. обліковується за позивачем згідно переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України станом на 31.12.2013, в зв`язку з чим відповідачем сформовано спірну вимогу.

При цьому до відзиву відповідачем додано індивідуальну картку платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному внеску, з якої вбачається, що станом на 31.12.2012 за позивачем обліковується перехідне сальдо по недоїмці в сумі 6142,26 грн., позивачем частково погашено заборгованість по єдиному внеску в зв`язку з чим станом на 31.10.2019 недоїмка по єдиному внеску складала 3740,12 грн.

Втім, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виникнення зазначеної заборгованості по єдиному внеску до моменту призначення позивачу пенсії за віком, тобто до 14.04.2009.

За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга).

Оскільки, всупереч наведеним положенням Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано суду належних та переконливих доказів на підтвердження виникнення у позивача недоїмки по єдиному внеску, щодо якої винесено спірну вимогу, до призначення їй пенсії за віком, суд дійшов висновку, що зазначену недоїмку по єдиному внеску нараховано контролюючим органом за період, коли позивач була вже звільнена від сплати за себе єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI.

Відтак, з огляду на вказану обставину, вимога Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 07.11.2019 №Ф-4108-17/9671 в сумі 3740,12 грн. є протиправною та підлягає скасуванню, відповідно, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 28.05.2020 №1041670094), відтак на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 №Ф-4108-17/9671.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, 5-А, м. Київ, 03151).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 08 жовтня 2020 року.