Рішення № 92113184, 07.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2020 року м. Київ № П/320/1241/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування вимог

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5101-52У від 17.11.2018 на суму 18819,54 грн., №Ф-5101-52 від 07.02.2019 на суму 18276,72 грн. та №Ф-5101-52 від 05.11.2019 на суму 15819,54 грн.

Позов мотивовано відсутністю підстав для сплати позивачем, як фізичною особою-підприємцем, єдиного внеску, оскільки позивач не отримувала доходу від підприємницької діяльності протягом 2017-2019 років, та постійно перебувала у вказаний період у трудових відносинах і її роботодавцями нараховувався та сплачувався єдиний внесок за позивача у повному обсязі. Відповідачем вказану обставину враховано не було, в зв`язку з чим протиправно винесено вимоги про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску. Також, позивачем зазначено про безпідставність винесення спірних вимог на основі облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів без проведення документальної перевірки та з порушенням принципів «виправданості втручання» і «пропорційності», що покладає на позивача додатковий необґрунтований тягар зі сплати ЄСВ за періоди, в яких за позивача вказані суми вже сплачено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимог ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5101-52У від 17.11.2018 на суму 18819,54 грн., №Ф-5101-52 від 07.02.2019 на суму 18276,72 грн. та №Ф-5101-52 від 05.11.2019 на суму 15819,54 грн., відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) залишено без розгляду в зв`язку з пропуском позивачем встановленого строку звернення до адміністративного суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2020 скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 про залишення позову без розгляду та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2020 продовжено розгляд зазначеної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що в зв`язку зі змінами у 2017 році законодавства щодо адміністрування єдиного соціального внеску, позивач, як фізична особа-підприємець, був зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отримання ним доходу (прибутку) від здійснення підприємницької діяльності та незалежно від сплати роботодавцем за позивача єдиного соціального внеску. Оскільки позивачем не виконано обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску з 01.01.2017 в розмірі, не меншому, ніж 704,00 грн., а з 01.01.2018 - не менше, ніж 819,06 грн. на місяць, відповідачем правомірно відповідно до вимог чинного законодавства сформовано оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якої відзив відповідача не заперечує жодного з аргументів позовної заяви та не наводить належних, достовірних та достатніх доказів на їх спростування.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець в період з 18.03.2009 по 25.03.2019.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 змінено прізвище після реєстрації 05.03.2010 шлюбу на ОСОБА_3 .

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 : позивача звільнено 06.05.2009 з роботи з згодою сторін приватним підприємцем ОСОБА_4 (запис №8); з 02.06.2017 позивача прийнято на роботу в ТОВ «Мобіжук» (запис №9); 26.12.2017 звільнено з роботи в ТОВ «Мобіжук» (запис №10); 10.01.2018 прийнято на роботу, 30.11.2018 звільнено з роботи в ФОП ОСОБА_5 (записи №11, №12); 05.12.2018 прийнято на роботу, 31.01.2019 звільнено з роботи в ФОП ОСОБА_6 (записи №13, №14); 02.07.2019 прийнято на роботу, 30.04.2019 звільнено з роботи в ФОП ОСОБА_7 (записи №15, №16).

ТОВ «Мобіжук» видано довідку про доходи №МОБ00000043 від 10.02.2020, відповідно до якої ОСОБА_1 у період з червня по грудень 2017 року отримувала заробітну плату, з якої здійснювались відрахування.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_5 від 20.01.2020 №1 про заробітну плату, ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата у період з лютого по листопад 2018 року, з якої сплачувались суми єдиного внеску.

Відповідно до довідок від 20.01.2020 ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 про заробітну плату, ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата в січні, травні-жовтні, грудні 2019 року, з якої сплачувались суми єдиного внеску.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_9 від 20.01.2020 №2, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , працює в ФОП ОСОБА_9 на посаді керуючої магазину з 07.11.2019.

Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника по єдиному внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , позивачу нараховано за 2017 рік 8448,00 грн. єдиного внеску, за 2019 рік 9828,72 грн. єдиного внеску, сплачено за рахунок стягнення в межах виконавчого провадження 2457,18 грн., станом на 31.10.2019 заборгованість по єдиному внеску становить - 15819,54 грн. недоїмки.

Головним управлінням ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату ОСОБА_2 боргу (недоїмки) від 17.11.2018 №Ф-5101-52 на суму 15819,54 грн. недоїмки.

Також, Головним управлінням ДФС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату ОСОБА_2 боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-5101-52 на суму 18276,72 грн. недоїмки.

Крім того, Головним управлінням ДПС у Черкаській області сформовано вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-5101-52 на суму 15819,54 грн. недоїмки.

Вважаючи вказані вимоги протиправними, позивач звернулась до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон №2464-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3).

Як убачається з аналізу вказаних положень Закону №2464-VI, основною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту права застрахованої особи на отримання страхових виплат у випадках, передбачених законодавством. При цьому, фізична особа може сплачувати єдиний внесок самостійно або за неї може сплачуватись єдиний внесок у випадках, встановлених законом.

Згідно частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (абзац третій пункту 1); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4).

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною четвертою статті 8 Закону №2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З 01.01.2017 набув чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до Закону №2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції Закону №1774-VIII), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший).У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий).

Отже, Законом №2464-VI встановлено обов`язок фізичної особи-підприємця, що перебуває на загальній системі оподаткування, сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску. Тобто, мінімальний розмір обов`язкового платежу прямо визначено Законом №2464-VI і не залежить від подання чи неподання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Як встановлено судом та підтверджується даними інтегрованої картки платника по єдиному внеску, ОСОБА_1 нараховано за 2017 рік 8448,00 грн. єдиного внеску, за 2018 рік 9828,72 грн. єдиного внеску, сплачено за рахунок стягнення в межах виконавчого провадження 2457,18 грн., станом на 31.10.2019 заборгованість по єдиному внеску становить - 15819,54 грн. недоїмки.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац перший) Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий). У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449).

Розділом ІV Інструкції №449 встановлено, зокрема, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах , визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму, що перевищує 10 гривень (абзац десятий пункту 3). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (абзац перший пункту 4).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску, що спростовує доводи позивача про можливість формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску лише за результатами документальної перевірки.

У зв`язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2018 №Ф-5101-52 щодо сплати ОСОБА_1 недоїмки по єдиному внеску в розмірі 15819,54 грн.

В подальшому, в зв`язку зі збільшенням недоїмки, відповідачем сформовано вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-5101-52 на суму 18276,72 грн.

Враховуючи часткову сплату за рахунок стягнення в межах виконавчого провадження недоїмки по єдиному внеску в розмірі 2457,18 грн., відповідачем сформовано вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 05.11.2019 №Ф-5101-52 на суму 15819,54 грн. недоїмки.

Втім, судом встановлено та підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 , що позивач у період з 02.06.2017 до 31.01.2019 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Мобіжук» та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , де отримувала дохід, з якого роботодавцями здійснювались передбачені законодавством обов`язкові відрахування, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про заробітну плату ОСОБА_1 .

Судом ураховуються факти відсутності у позивача за вказаний період доходу від підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця, та отримання заробітної плати, як найманим працівником. База нарахування єдиного внеску у період з червня 2017 року по січень 2019 року була не нижчою, ніж мінімальна заробітна плата. Таким чином, єдиний внесок за вказаний період щодо позивача було сплачено його роботодавцями у відповідності до вимог Закону №2464-VI.

При цьому Законом №2464-VI не визначено підстав та порядку нарахування єдиного внеску при одночасному перебуванні особи на обліку в якості фізичної особи-підприємця та виконанні ним трудових обов`язків, як найманого працівника.

Суд наголошує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, в розумінні Закону №2464-VI, позивач у період з 02.06.2017 по 31.01.2019 була застрахованою особою, і єдиний внесок за неї нараховувався та сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем, як фізичною особою-підприємцем, за відсутності доказів отримання нею доходу внаслідок здійснення підприємницької діяльності.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження отримання позивачем у період з 02.06.2017 року по 31.01.2019 доходу внаслідок здійснення підприємницької діяльності, відтак, позивачу, як фізичній особі-підприємцю, неправомірно нараховано єдиний внесок за вказаний період.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, зокрема, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8 частини другої). Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права (пункт 1 частини третьої).

Вирішуючи питання щодо протиправності оскаржуваних вимог в розрізі застосування судом до спірних відносин принципу верховенства права, суд звертає увагу на таке.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

З огляду на практику ЄСПЛ, сформовані відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) в частині нарахування позивачу недоїмки за період з 02.06.2017 року по 31.01.2019, не відповідають критерію «пропорційності», з огляду на недотримання контролюючим органом справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даному випадку, досягнута сплатою єдиного внеску його роботодавцем. В свою чергу, трактування відповідачем законодавства, викладене у відзиві на позов, призведе до необхідності виплати позивачем додаткових коштів (зайвих витрат), за умови відсутності у позивача доходу від відповідної діяльності.

Водночас, як убачається з трудової книжки ОСОБА_1 , у період з 01.01.2017 до 02.06.2017 позивач не перебувала у трудових відносинах. Також, у матеріалах справи відсутні інші докази на підтвердження перебування позивача у вказаний період у трудових відносинах та отримання нею доходу у вигляді заробітної плати зі здійсненням роботодавцем передбачених законодавством відрахувань.

Відтак, в силу приписів Закону №2464-VI у період з 01.01.2017 року по 02.06.2017 позивач як фізична особа-підприємець була зобов`язана сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розмірі не меншому мінімального страхового внеску не залежно від подання чи неподання відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.

Згідно частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Враховуючи визначений Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати у 2017 році, мінімальна сума єдиного внеску з 01.01.2017 становила 704,00 грн. (3200 х 22 відсотки).

Таким чином, позивачем, як фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на загальній системі оподаткування, мало бути сплачено за період з 01.01.2017 року по 02.06.2017 єдиний внесок в сумі 3520,00 грн. (5 місяців х 704,00 грн.). При цьому з наявних у матеріалах справи інтегрованих карток по єдиному внеску вбачається стягнення з позивача 24.10.2019 в порядку виконавчого провадження 2457,18 грн. в рахунок погашення заборгованості по єдиному внеску. Відповідно, сума недоїмки по єдиному внеску за період з 01.01.2017 року по 02.06.2017, яку слід сплатити позивачу, становить 1062,82 грн. (3520,00 грн. - 2457,18 грн.).

Приписами пункту 3 розділу VI Інструкції №449 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), визначалось, що у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 4 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Згідно пункту 6 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки); вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили; борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу, - у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону; є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі, - у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Пунктом 7 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

З аналізу наведених положень Закону №2464-VI та Інструкції №449 випливає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платнику у випадку виникнення, збільшення або часткового зменшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску чи фінансових санкцій. При цьому у випадку збільшення/зменшення недоїмки нова вимога надсилається за тим же номером, відповідно, на більшу чи меншу суму заборгованості, а попередня вимога про сплату боргу (недоїмки) не вважається відкликаною.

Зважаючи на наявність у позивача як фізичної особи-підприємця обов`язку зі сплати єдиного внеску в сумі 3520,00 грн. за період з 01.01.2017 року по 02.06.2017, перша вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску мала бути сформована контролюючим органом на суму 3520,00 грн., друга вимога на суму 1062,82 грн., з урахуванням факту сплати 24.10.2019 позивачем 2457,18 грн. єдиного внеску за рахунок стягнення в межах виконавчого провадження, що убачається з наявних у матеріалах справи індивідуальних карток платника єдиного внеску ОСОБА_1 за 2018-2019 роки.

Водночас, як встановлено судом, відповідачем сформовано відносно позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2018 №Ф-5101-52 на суму 15819,54 грн., від 07.02.2019 №Ф-5101-52 на суму 18276,72 грн. та від 05.11.2019 №Ф-5101-52 на суму 15819,54 грн.

Таким чином, вимога від 17.11.2018 №Ф-5101-52 в частині нарахування позивачу недоїмки в сумі 12299,54 грн. (15819,54 грн. - 3520,00 грн.) є протиправною та підлягає в цій частині скасуванню.

Також, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню повністю вимога від 07.02.2019 №Ф-5101-52 на суму 18276,72 грн. з огляду на відсутність правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску за період з 02.06.2017 по 31.12.2018 і, як наслідок, відсутності факту збільшення недоїмки по єдиному внеску, що є підставою для надіслання платнику нової вимоги за тим самим номером на більшу суму.

Крім того, є протиправною та підлягає скасуванню вимога від 05.11.2019 №Ф-5101-52 в частині 14756,72 грн. (15819,54 грн. - 1062,82 грн.), оскільки, з урахуванням факту сплати 24.10.2019 позивачем 2457,18 грн. єдиного внеску за рахунок стягнення в межах виконавчого провадження, заборгованість позивача по єдиному внеску фактично становить 1062,82 грн. (3520,00 грн. - 2457,18 грн.).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи та положення проаналізованого законодавства, наявні у матеріалах справи докази та аргументи, наведені учасниками справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо строку звернення з даним позовом до суду, то скасовуючи ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) в зв`язку з пропуском позивачем встановленого строку звернення до адміністративного суду, Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 14.07.2020 дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження спірних вимог, у зв`язку з чим строк звернення до суду підлягає поновленню.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 10.02.2020 №0.0.1610559344.1). Враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 280,27 грн. (1/3 позовних вимог) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області.

Відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак судові витрати присудженню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною в частині та скасувати вимогу ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5101-52 від 17.11.2018 в частині недоїмки в сумі 12299,54 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5101-52 від 07.02.2019 на суму 18276,72 грн.

Визнати протиправною в частині та скасувати вимогу ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5101-52 від 05.11.2019 в частині недоїмки в сумі 14756,72 грн.

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 280,27 грн. (двісті вісімдесят грн. 27 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області (ідентифікаційний код 43142920, місцезнаходження: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 07 жовтня 2020 року.