Рішення № 92113152, 08.10.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року № 320/2922/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 призначеної у 1998 році, виходячи із розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 №18/134;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок розміру призначеної у 1998 році пенсії ОСОБА_1 на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції яка діяла на момент призначення пенсії, виходячи із розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 №18/134 без обмеження її граничного розміру.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 1998 року є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) у розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати. У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017, а також з урахуванням того, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення перерахунку її пенсії за вислугу років на підставі довідки Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 №18/134 та в порядку, визначеному законом, чинним на час призначення пенсії, в розмірі 90% місячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру. Проте, відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 №1155 затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. Пунктом 7 вказаної Постанови КМУ встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». У зв`язку з відсутністю законних підстав, позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Крім того, відповідачем було подано до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У даному випадку предмет позову стосується рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Таким чином, дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що має бути розглянута без проведення судового засідання.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, відповідач у своїй заяві не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Ураховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є малозначною і будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні відповідач не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 провадження в адміністративній справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20.

Рішенням Верховного Суду від 14.09.2020 по справі №560/2120/20 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №12 від 12.03.2020 про відмову ОСОБА_2 у перерахунку пенсії за вислугу років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Хмельницької області від 05.03.2020 №18-174вих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 поновлено провадження в адміністративній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 01.12.1998 є пенсіонером органів прокуратури та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Прокуратурою м. Києва на ім`я позивача 04.03.2020 видана довідка №18/134 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховуються для перерахунку пенсій, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-(ІІ)/2019 та постанови КМУ від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури".

У подальшому позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи із розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 №18/134.

Пенсійний орган, рішенням №498 від 05.03.2020, відмовив позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії. В обґрунтування відмови зазначивши, що підстав для проведення перерахунку пенсій по вислузі років працівникам прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру" немає.

Вважаючи відмову відповідача щодо здійснення перерахунку його пенсії протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 встановлювались Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (надалі - Закон-1789).

Статтею 50-1 Закону-1789 (у редакції, на час призначення пенсії позивачу) передбачалось, що працівники прокуратури, яким присвоєно класні чини, із стажем роботи в органах прокуратури 20 років і більше мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Питання щодо перерахунку пенсій у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, врегульовано не було.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, до статті 50-1 внесені зміни, якими, зокрема, встановлювалось наступне:

Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.

15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (надалі Закон-1697), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до підпункту першого пункту 3 розділу ХІІ Закону № 1697-VII з набранням чинності цим Законом визнано таким, що втратив чинність, Закон № 1789-ХІІ, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону-1798, містились у частинах 13, 18 статті 50-1 цього Закону, отже з набранням чинності Законом-1697 ці положення статті 50-1 втратили чинність.

Щодо правового регулювання перерахунку пенсії за Законом-1697, слід зазначити, що згідно з частиною 13 статті 86 цього Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Згідно з частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 24 грудня 2014 року № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

У своєму рішенні від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Виходячи з того, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, у позивача з 13.12.2019 настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру його пенсії, а отже і право на перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, відповідно до положень частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (у первинній редакції).

Доводи відповідача, зазначені в оскаржуваному рішенні, щодо того, що у зв`язку із прийняттям 11.12.2019 Кабінетом Міністрів України постанови №1155 "Про умови оплати праці прокурорів", яка набрала чинності 16.01.2020, пунктом 7 якої встановлено, що зміна посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України "Про прокуратуру", тому відсутні підстави для перерахунку пенсії на підставі довідок виданих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", є помилковими, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №1155 не застосовується до спірних правовідносин виходячи з наступного.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів" встановлено, що для прокурорів, умови оплати праці яких затверджені цією постановою, не застосовуються умови оплати праці працівників органів прокуратури, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Виходячи з того, що довідку позивачу видано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", тому постанова Кабінету Міністрів України № 1155 не підлягає застосуванню у даному випадку.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що оскаржуване рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивачу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо дати, з якої пенсійний орган зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії позивача суд звертає увагу, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 до 13.12.2019 не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 було змінено на речення «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015).

З огляду на це частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню, починаючи з цієї дати.

Таким чином пенсія позивача підлягає перерахунку саме з 13 грудня 2019 року.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про здійснення перерахунку його пенсії без обмеження її граничного розміру, суд зазначає, що ця вимога заявлена на майбутнє, отже не підлягає задоволенню, оскільки обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність порушеного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа №30210/96).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany №71916/01, №71917/01 та №10260/02).

Статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень жодних доказів, пояснень, заперечень, які б спростували доводи позивача, не надав.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії, викладена у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування в цій частині.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими й та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

З огляду на викладене, порушені права позивача підлягають відновленню, шляхом визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №498 від 05.03.2020 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивачу, та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок розміру призначеної у 1998 році пенсії ОСОБА_1 на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції яка діяла на момент призначення пенсії, виходячи із розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 №18/134.

При розгляді даної справи суд враховує також висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20), про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 498 від 05.03.2020, яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок розміру призначеної у 1998 році пенсії ОСОБА_1 на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції яка діяла на момент призначення пенсії, виходячи із розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці Прокуратури м. Києва від 04.03.2020 №18/134, починаючи з 13 грудня 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.