Рішення № 92113090, 30.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року 11 год. 00 хв.Справа № 280/2063/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півоварової В.П.

представника позивача - Тіунова С.М.,

представника відповідача - Лисенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ»

до Дніпровської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ» (далі – позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000029/2 від 21.02.2020;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00057 від 21.02.2020.

Ухвалою суду від 30.03.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 14.04.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 20.05.2020.

Ухвалою суду від 20.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 10.06.2020.

Ухвалою суду від 10.06.2020 підготовче засідання відкладено на 21.07.2020.

21.07.2020 в підготовчому засідання оголошено перерву до 08.09.2020.

08.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.09.2020.

30.09.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказали на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 20.02.2020 декларантом ПМП «Фірма «Демаркет Б-ХХ» до митного оформлення подано електронну митну декларацію №UА110230/2020/004031 стосовно ввезення на митну територію України товару: «Складні ефіри оцтової кислоти Н-Бутилацетат-бутиловий ефір оцтової кислоти, частка основної речовини 99,7%, технічний бутилацетат, ГОСТ 8981-78, змін.1-4, щільність при 20 град. С 0,881г/куб.см, №САБ:12 3-86-4. Наливом 40800 кг. Використовується як розчинник в акрилатових акрилстирольних лакофарбних матеріалах, компонент сумішевих розчинників; для промивки лакофарбного обладнання в автомобільній промисловості.».

Декларантом заявлено рівень митної вартості товарів за основним методом визначення на рівні - 0,87 доларів США/кг.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надано:

договір поставки від 06.05.2019 №319-0431127;

додаткова угода від 24.01.2020 №319-0934664;

рахунок - проформа від 27.01.2020 №397583РБ;

рахунок - фактура від 08.02.2020 №1046883;

платіжне доручення від 28.01.2020 №10;

платіжний документ(меморіальний ордер) від 28.01.2020 №10;

копія митної декларації країни відправлення від 05.02.2020 №10805010/050220/0007393;

залізнична накладна від 08.02.2020 №28541488, №28541541;

сертифікат якості від 24.01.2020 № 1056621.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: В графі «Призначення платежу» платіжного доручення в іноземній валюті №10 від 28.01.2020 міститься посилання на інвойс №397583РВ від 27.01.2020, але фактично документу з цими реквізитами відповідає проформа-інвойс. Крім того, інвойс-проформа від 27.01.2020 №397583РР, платіжне доручення в іноземній валюті №10 від 28.01.2020, копія експортної декларації країни відправлення від 05.02.2020 №10805010/050220/0007393 не ідентифікується з даною поставкою товару.

20 лютого 2020 року та 21 лютого 2020 року до митниці були надані наступні додаткові документи:

висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 30.01.2020 №204;

комерційна пропозиція (листування);

пояснення від 21.02.2020 б/н.

За результатом розгляду додатково наданих документів, митницею було встановлено наступне: підприємством надано висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 30.01.2020 №204. Під час проведення аналізу цінових умов контракту експертом обрано принципи порівняльного підходу з використанням проформи- інвойсу №397583РБ від 27.01.2020, інвойсу №1037255 від 18.01.2020, додатками №319-0934664 від 24.01.2020, №319-0897467 від 26.12.2019 до контракту №319-0431127 від 06.05.2019, та інформації інтернет-ресурсу. Імпортером проведено аналіз інтернет-ресурсу, зокрема tiu.ru, flagma.ru, optilist.ru. Однак, відповідно до пункту 5 статті 54 МКУ митний орган не може впевнитися в достовірності поданого документа так як відсутні доступи та посилання на шляхи інтернет - ресурсу, щодо використовуються при аналізі ціни заявленого товару.

За результатами розгляду поданих документів митним органом здійснено коригування заявленої митної вартості товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110230/2020/000029/2 від 21.02.2020, а саме митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно наявної у органу доходів і зборів України інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ст.59 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо подібних (аналогічних) товарів за методом 2А (з розрахунку 0,9 USD/кг за МД №UA110110/2019/322040).

Також, митним органом складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00057.

Позивач, не погодився з прийнятими рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Судом встановлено, що єдиним недоліком, який послугував підставою для запиту додаткових документів від декларанта стало те, що «В графі «Призначення платежу» платіжного доручення в іноземній валюті №10 від 28.01.2020 міститься посилання на інвойс №397583РВ від 27.01.2020, але фактично документу з цими реквізитами відповідає проформа-інвойс. Крім того, інвойс-проформа від 27.01.2020 №397583РР, платіжне доручення в іноземній валюті №10 від 28.01.2020, копія експортної декларації країни відправлення від 05.02.2020 №10805010/050220/0007393 не ідентифікується з даною поставкою товару.».

Суд вважає, що подані позивачем документи хоча і містили недоліки, проте, з урахуванням додатково наданих пояснень, такі недоліки не перешкоджали можливості відповідачу упевнитись у достовірності заявленої митної вартості імпортованого товару.

Так, дійсно у платіжному дорученні в іноземній валюті №10 від 28.01.2020, за яким на користь постачальника сплачено грошові кошти в розмірі 36540 доларів США, міститься посилання на рахунок №397583РВ від 27.01.2020 (а.с.12).

В свою чергу, рахунок №397583РВ від 27.01.2020 є проформою-інвойсом, за яким сторони попередньо узгодили постачання товару – Бутилацетат, у кількості 42 тони, за ціною 870 доларів США за тону.

Проте, за митною декларацією №UA110230/2020/004031 позивачем задекларовано товар вагою 40,8 тон, за ціною 35496,00 доларів США.

В свою чергу, під час прийняття рішення про коригування митної вартості товару, на переконання суду, митним органом необґрунтовано не було взято до уваги таке.

Так, відповідно до пункту 5.6 Договору поставки в Україну на умовах DAP кордон Росії-України прикордонна станція №319-0431127, Покупець проводить оплату у вигляді: авансового платежу в розмірі 100% вартості Товару на протязі 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання рахунку Продавця на конкретну узгоджену в окремому додатку партію товару.

Згідно Додатку №319-0934664 від 24.01.2020 до Договору поставки в Україну на умовах DAP кордон №319-0431127 від 06.05.2019, сторонами обумовлено постачання товару – Бутилацетат (ГОСТ 8981-78, змін.1-4), кількість 42,00 тони +/- 10%, ціна товару – 870,00 доларів США за 1 тону.

27.01.2020 Продавцем виставлено позивачу попередній рахунок №397583PD (Проформа-інвойс) на суму 36540,00 доларів США, за товар у кількості 42,00 тони.

Платіжним дорученням в іноземній валюті №10 від 28.01.2020, позивач провів 100% передоплату за товар, відповідно до виставленого рахунку №397583PD.

Проте, 08.02.2020 продавцем складено остаточний рахунок (інвойс) №1046883, відповідно до якого, на адресу покупця поставлено товар у кількості 40,8 тон, за ціною 870,00 доларів США, на загальну суму 35496,00 доларів США.

Тобто, фактично після виставлення попереднього рахунку та проведення передоплати за товар відбулась зміна кількості товару, що постачався, а не його вартості.

При цьому, жодних розбіжностей щодо ціни товару документи, що подавались до митного оформлення не містили, а також надавали можливість ідентифікувати поставку товару.

Суд зазначає, що зважаючи на умови укладеного контракту, позивач об`єктивно не мав можливості внести зміни до платіжного доручення, яким проведено повну оплату товару, проте, інші документи подані до митного оформлення вказували саме на незмінність ціни імпортованого товару.

Також, судом встановлено, що позивачем до митного оформлення подавались як рахунок проформа (попередній рахунок на перед оплату) так і рахунок фактура (інвойс), що зазначено у картці відмови в прийнятті митної декларації.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що після первинно виявлених недоліків у поданих до митного оформлення документах, позивач надав митному органу усі необхідні документи та пояснення, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару, проте, митним органом необґрунтовано вказано про наявність інших недоліків, які перешкоджають митному оформленню товару.

Більш того, суд зазначає, що митний орган не уповноважений за результатами отримання додаткових документів від декларанта встановлювати нові недоліки щодо заявленої митної вартості товару.

Так, оскільки первинно митним органом висловлено зауваження виключно щодо платіжного доручення, то відповідно за результатами оцінки наданих декларантом документів митний орган повинен був встановити чи усувають додатково подані документи виявлений недолік.

У разі якщо недолік усунуто митний орган був зобов`язаний оформити товар за першим методом визначення митної вартості (обраний декларантом), у разі якщо недолік не усунуто, то відповідно прийняти рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови.

Разом з тим, в даному випадку, хоча позивачем і було усунуто виявлені недоліки, проте, митним органом вказано на інші недоліки, що не відповідає положенням Митного кодексу України.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог Приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ».

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ» (69081, м.Запоріжжя, вул. 8 Березня, буд.190, код ЄДРПОУ 13634054) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд.22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000029/2 від 21.02.2020.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110230/2020/00057.

Стягнути на користь Приватного малого підприємства «Фірма «Демаркет Б-ХХ» судовий збір в розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 09.10.2020.

Суддя І.В. Новікова