Рішення № 92112880, 08.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року м. Житомир

справа № 240/9824/20

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні компенсації з втратою частини грошових доходів;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування і виплату компенсації втрати грошових доходів у зв"язку з порушенням термінів їх виплати за рішенням суду з 01.01.2016 до моменту фактичної виплати боргу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.12.2017 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області прийнято рішення у справі №279/4556/17 за його позовом, яким позовні вимоги задоволено та зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії та провести виплату різниці між фактично отриманою пенсією та належної до сплати суми пенсії, починаючи з 01.01.2016, на підставі наданої ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області довідки від 11.05.2017 за №85/6513.

Зазначає, що на момент звернення до суду з даною позовною заявою вказане рішення суду відповідачем не виконано. Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо невиконання судового рішення у справі №279/4556/17 за його позовом, є протиправними.

Позивач відмітив, що виплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 має бути проведена відповідачем з урахування індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, чого не здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 07.07.2020.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№28666/20), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування зазначає, що на виконання рішення суду від 08.12.2017 у справі №279/4556/17 за позовом ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії та виплачено різницю. Основний розмір пенсії обчислений на виконання рішення суду склав 8539 грн (9594,38 грн х 89%).

У подальшому, на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) та на підставі довідки ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області позивачу з 01.01.2016 здійснено перерахунок пенсії. Виплату перерахованої пенсії проведено з 01.01.2018.

Оскільки основний розмір пенсії після перерахунку згідно з Постановою №103 є більшим, ніж основний розмір пенсії на виконання рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.12.2017 №279/4556/17, тому доплата на виконання зазначеного рішення суду відсутня.

Таким чином заборгованість за рішенням суду відсутня, а виплата пенсії здійснюється у повному обсязі та згідно з нормами чинного законодавства.

Стосовно нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати перерахованих сум пенсії, відповідач зазнчаає, що оскільки перерахунок за рішенням суду та виплата нарахованої суми проведені вчасно, підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати відсутні.

14 серпня 2020 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (за вх.№29965/20), у якому повторно зазначає про наявність підстав для проведення індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по час фактичної виплати боргу.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі №279/4556/17, яке залишено без змін згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2018, позов ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо не проведення перерахунку та виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016;

- зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та провести виплату різниці між фактично отриманою пенсією та належної до сплати суми пенсії, починаючи з 01.01.2016 року на підставі наданої ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області довідки від 11.05.2017 року за №85/6513 (а.с.28-33, 34-35).

У травні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати довідку про розмір заборгованості невиплаченої пенсії згідно з рішенням суду №279/4556/17 (а.с.8).

Листом №7913-6990/П-02/8-0600/20 від 04.06.2020 Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повідомило позивачу, що на виконання рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі №279/4556/17 проведено перерахунок та нарахування пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до довідки Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 11.05.2017 № 85/6513.

Основний розмір пенсії обчислений у розмірі 89% грошового забезпечення, тобто 8539,00 гр. (9594,38 грн. х 89%).

Зазначено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103) та на підставі довідки, виданої Ліквідаційною комісією УМВС України в Житомирській області з 01.01.2016 здійснено перерахунок пенсії. Основний розмір пенсії обчислений у розмірі 89% грошового забезпечення, тобто 8608,62 грн. (9672,61 грн. х 89%).

Виплату перерахованої пенсії з урахуванням рішення суду і Постанови №103 проведено з 01 січня 2018 року. Доплата за період з 01.01.2018 по 28.02.2018 в розмірі 6832,92 грн зарахована на рахунок позивача у березні 2018 року разом з поточною пенсією за березень.

Оскільки основний розмір пенсії після перерахунку згідно з Постановою №103 є більшим, ніж основний розмір пенсії на виконання рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.12.2017 по справі №279/4556/17, то доплата на виконання зазначеного рішення суду відсутня (а.с.9-10).

Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані цим Законом та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

З огляду на викладене, Законом №2050-ІІІ передбачене право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 та від 07.11.2012 по справі № 6-131цс12.

Судом встановлено, що позивач не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про виплату компенсації на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ внаслідок несвоєчасної виплати пенсії на виконання постанови Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.12.2017 у справі №279/4556/17.

Доказів відповідного звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_1 суду не надав.

Заява позивача від 12.05.2020 містить лише прохання щодо надання довідки про розмір заборгованості невиплаченої пенсії згідно з рішенням суду (а.с.8).

Відповідно до положень статей 6 та 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що позивач із відповідною заявою про виплату компенсації до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області не звертався, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій та бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та як наслідок зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання рішення суду з 01.01.2016 по момент фактичної виплати боргу.

Щодо твердження позивача з приводу невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області постанови Коростенського міськрайонного суду у Житомирській області від 08.12.2017 у справі №279/4556/17, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб"єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб"єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб"єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи наведене суд дійшов до висновку, що не можуть бути задоволені будь-які вимоги позивача з оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які не породжують для нього виникнення, зміну чи припинення жодних прав чи обов`язків, навіть і в тому випадку якщо суд доходить висновку щодо певних порушень при здійсненні посадовою особою функціональних обов`язків при вчиненні таких дій.

В даному випадку суд встановив, що позивач звернулася із позовом бо вважає, що неправомірними діями органу Пенсійного фонду відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати на виконання рішення суду.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем рішення суду у справі №279/4556/17.

Так відповідно до положень статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд позбавлений права в межах розгляду даної адміністративної справи із предметом, що стосується встановлення права позивача на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати на виконання рішення суду у справі №279/4556/17, досліджувати правомірність перерахунку пенсії позивача здійсненого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області на виконання постанови Коростенського міськрайонного суду у Житомирській області від 08.12.2017 у справі №279/4556/17.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести індексацію донарахованих виплат пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України "Про індексацію грошових доходів населення") індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно з ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Крім того зазначається, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено підстави, за яких проводиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації.

З огляду на системний аналіз наведених правових норм суд дійшов до висновку, що під «підвищенням пенсії» розуміється тільки таке збільшення суми нарахування, яке здійснюється відповідно до законодавства, тобто випадки, коли пенсія була неправомірно не донарахована і в подальшому на підставі рішення суду нарахована в належному обсязі, не належать до «підвищення пенсії» в розумінні пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Отже, здійснення органом Пенсійного фонду України перерахунку пенсії за рішенням суду, не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв`язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось.

Перерахунок пенсії, з урахуванням спірних правовідносин, є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця для проведення індексації пенсії.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги про проведення індексації донарахованих виплат пенсії не підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо нарахування компенсації частини доходу у зв"язку з порушенням строків виплати пенсії.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн.номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 08 жовтня 2020 року.

Суддя А.В. Горовенко