Ухвала суду № 92112684, 09.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 жовтня 2020 року Справа №160/8361/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву Державного бюро розслідувань про відвід головуючому судді у справі № 160/8361/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного бюро розслідувань (вул. Симона Петлюри, буд. 15, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 41760289), Виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича (вул. Симона Петлюри, буд. 15, м. Київ, 01032), у якій з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просять:

визнати противоправним та скасувати наказ Відповідача-1 - Державного бюро розслідувань від 14.07.2020 року № 336 «Про попередження працівників»;

визнати протиправними дії Відповідача-2 - виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича щодо направлення «Попередження про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15468;

визнати протиправним та скасувати «Попередження Відповідача-2 -виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича про наступне вивільнення» від 16.07.2020 року № 10-13-01-15468;

визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 14 липня 2020 року № 93 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, на 2020 рік»;

визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича від 13.08.2020 року № 514-ос про звільнення з 20.08.2020 року ОСОБА_1 з посади заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби;

визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича від 20.08.2020 року № 531-ос про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби;

визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича від 26.08.2020 року № 541-ос про звільнення з 25.08.2020 року ОСОБА_1 з посади заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора - начальника слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, з 26.08.2020 року, допустивши негайне виконання судового рішення у відзначеній частині.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року провадження у справі відкрито та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 160/8361/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, Виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань задоволено.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року в адміністративній справі № 160/8361/20 в частині встановлення заходів забезпечення позову - скасовано.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено повністю.

Підготовче судове засідання у справі призначене на 22.09.2020 року о 12 год. 30 хв.

22.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Державного бюро розслідувань надійшла заява про відвід головуючому судді Голобутовському Р.З.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року у задоволенні заяви Державного бюро розслідувань про відвід головуючому судді Голобутовському Р.З. - відмовлено.

07.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Державного бюро розслідувань надійшла друга заява про відвід головуючому судді Голобутовському Р.З., у якій заявник просить: задовольнити заяву Державного бюро розслідувань про відвід головуючого судді Голобутовського Р.З. від розгляду адміністративної справи № 160/8361/20.

В обґрунтування заяви зазначено, що головуючий суддя Голобутовський Р.З. , при частковому задоволенні заяви про забезпечення позову фактично дозволив позивачеві продовжувати проходження публічної служби у Державному бюро розслідувань, тобто вирішив спір по суті без надання оцінки оскаржуваним рішенням, чим вийшов за межі інституту забезпечення позову, отже, на думку заявника є достатніми підставами, які викликають сумнів у неупередженості головуючого судді, оскільки суддя фактично для себе вирішив, що оскаржувані накази Державного бюро розслідувань є протиправними, не розглядаючи справи по суті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2020 року заяву Державного бюро розслідувань про відвід головуючому по справі №160/8361/20 судді Голобутовського Р.З. - визнано необґрунтованою.

Адміністративну справу №160/8361/20 для вирішення питання щодо заявленого відповідачем відводу, в порядку ч.2 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано до канцелярії суду для здійснення розподілу з урахуванням приписів ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020 заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовського Р.З. в адміністративній справі №160/8361/20 розподілена на розгляд судді Тулянцевій І.В.

Справа №160/8361/20 передана судді Тулянцевій І.В. 09.10.2020.

Згідно з частиною 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Частиною 11 статті 40 КАС України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про відвід судді Голобутовського Р.З. по справі №160/8361/20 у письмовому провадженні.

Дослідивши доводи заяви про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 КАС України).

За змістом частини 3 статті 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.

В обґрунтування заявленого судді Голобутовському Р.З. відводу, відповідач зазначає про незгоду з діями та рішенням судді, прийнятими з процесуальних питань, а саме, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та прийняття ухвали від 22.07.2020 року, якою заяву про забезпечення позову задоволено частково, та у подальшому було скасовано постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 року.

На думку суду, викладені у заяві про відвід судді доводи є загальними та суто суб`єктивними, а посилання на нібито упередженість ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються жодними належними доказами, з огляду на що, зазначене не може вплинути на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

В той же час, суд вимушений визнати, що за наявності будь-яких підозр у позивача, ухвалене судове рішення буде оцінюватися з урахуванням впевненості сторін щодо необ`єктивності та упередженості суді.

В силу приписів частини 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності, зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи, оскільки сторони можуть побоюватись , що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як вказано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Таким чином, з метою недопущення виникнення обставин, які можуть викликати в учасників справи будь-які сумніви щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності за результатами розгляду цієї справи, суд вважає, що подана заява про відвід судді підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Державного бюро розслідувань про відвід головуючому судді у справі №160/8361/20 - задовольнити.

Відвести від розгляду справи № 160/8361/20 суддю Голобутовського Р.З.

Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І.В. Тулянцева