Рішення № 92112672, 09.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року Справа № 160/4632/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлену листом від 02.10.2019р. №П-12556/0-6118/0/95-19 «Про розгляд заяви», у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

В обґрунтування пред`явленого позову зазначалося, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням від 05 вересня 2019 року, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0080. За результатами розгляду вищезазначеного клопотання відповідач листом від 02.10.2019р. № П-12556/0-6118/0/95-19 відмовив позивачеві у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею. Позивач вважає таку відмову відповідача незаконною, безпідставною та такою, що порушує права позивача, оскільки вона не містить жодної з підстав для відмови у наданні дозволу, вичерпний перелік яких передбачено ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Крім того, позивач наголошує, що зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є перебиранням функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій та вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4632/20, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 04.06.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

15 червня 2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав, заперечував проти його задоволення та просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся ОСОБА_1 із клопотанням від 05.09.2019р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за результатами розгляду якого відповідач листом від 02.10.2019р. №С-12556/0-6118/0/95-19 обґрунтовано відмовив у наданні такого дозволу, оскільки земельна ділянка, що зазначена на доданому до клопотання ОСОБА_1 графічному матеріалі, перебуває у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею. Так, з листа відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру Харківській області від 03.06.2020р. №665/413-20, наданого у відповідь на запит Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 01.06.2020р. №6057/34-20-0.14,2, слідує, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 та місце розташування якої зазначено у наданому ним графічному матеріалі, використовується громадянами - мешканцями с. Медведівка відповідно до державних актів на право постійного користування землею, а саме: ХР-15-00-001620, згідно з яким користувачем земельної ділянки є гр. ОСОБА_2 , та ХР-15-00-001621, згідно з яким користувачем земельної ділянки є гр. ОСОБА_3 . При цьому, у відділі відсутні відомості щодо припинення права користування або визнання нечинними зазначених державних актів на право постійного користування землею. Таким чином, у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області були всі правові підстави, передбачені ч.5 ст.116 та ч.7 ст.118 ЗК України для відмови у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому відповідач правомірно відмовив позивачеві у наданні такого дозволу листом від 02.10.2019р. №С-12556/0-6118/0/95-19. Крім того, відповідач наголошує, що позовні вимоги щодо зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність суперечать приписам ст.118 Земельного кодексу України та ст.19 Конституції України, оскільки відповідач має дискреційне право щодо прийняття рішень відносно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняття вмотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/4632/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження, а також призначено підготовче судове засідання на 28 липня 2020 року о 15:00 год.

Позивач в підготовче судове засідання 28 липня 2020 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проте 24.07.2020 року до канцелярії суду від його представника надійшло клопотання, в якому останній просив провести підготовче судове засідання в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 28 липня 2020 року також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/4632/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії до 09 вересня 2020 року.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 09 вересня 2020 року об 11:00год.

Представник позивача в підготовче судове засідання 09 вересня 2020 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, проте 09.09.2020 року на електронну адресу суду від нього надійшло клопотання, в якому останній повідомив, що представник позивача не має змоги забезпечити явку в судове засідання у зв`язку із участю в іншій судовій справі, призначеній на 09.09.2020р. у Господарському суді Кіровоградської області. Також ним зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, можливості для примирення сторін не вбачає, на підтвердження позовних вимог до позовної заяви долучено всі наявні докази та заяви по суті, правом на подання заперечення на відзив скористатися не бажає, додаткові клопотання відсутні, також не заперечує проти закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті, та просить провести підготовче судове засідання без участі позивача та його представника.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 09 вересня 2020 року також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, причин неявки до суду не повідомив.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу №160/4632/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 06 жовтня 2020 року о 15:00год.

Представник позивача в судове засідання 06 жовтня 2020 року не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте 07.10 2020 року на електронну адресу суду від нього надійшло клопотання, в якому останній повідомив, що представник позивача не має змоги забезпечити явку в судове засідання у зв`язку із участю в іншій судовій справі. Також ним зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, можливості для примирення сторін не вбачає, на підтвердження позовних вимог до позовної заяви долучено всі наявні докази та заяви по суті, тому він просить провести розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 06 жовтня 2020 року також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.193 КАС України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням учасника бойових дій Серії НОМЕР_2 , виданим 11 квітня 2017 року Управлінням персоналу штабу військової частини А1314, а також довідкою про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 21.11.2018р. №1316.

05 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з КВЦПЗ-01.03), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0080.

До вищезазначеного клопотання позивачем додано: графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки; копія документа, що посвідчує особу ОСОБА_1 ; копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів (реєстраційного номеру облікової картки платника податків) ОСОБА_1 ; копії посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на ім`я Довгополика О.О.; нотаріально засвідчену копію довіреності від 18.03.2019р.; копію документа, що посвідчує особу представника за довіреністю Суровцевої З.А.; копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів (реєстраційного номеру облікової картки платника податків) представника за довіреністю ОСОБА_4 .

Листом від 02.10.2019р. №П-12556/0-6118/0/95-19 «Про розгляд заяви» Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивача про те, що за інформацією Відділу Кегичівського району Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельна ділянка, яка зазначена на доданих до клопотання графічних матеріалах, перебуває у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею, водночас, згідно з ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, тому Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відмовляє у наданні дозволу на розборку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються Земельним кодексом України.

Згідно з положеннями ч.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).

При цьому, пунктом «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із положеннями п. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність чи користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17, яка враховується судом відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17, яка також враховується судом згідно з приписами ч.5 ст.242 КАС України.

Суд зазначає, що дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта.

Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Разом з тим, правовий статус Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333 (далі - Положення №333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за №1391/29521.

У пункті 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до пункту 10 Положення №333 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005р. №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013р. №883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005р. за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом, а саме: наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника, бо таке клопотання не є зверненням в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Таким чином, має місце протиправна бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у частині шостій статті 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Харківській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У разі неприйняття такого рішення у належній формі упродовж встановленого законом строку, тобто у разі протиправної бездіяльності відповідача, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої статті 118 ЗК України).

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною десятою статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31.01.2018р. у справі №814/741/16 та у постанові від 14.03.2018 у справі №804/3703/16, який також враховується судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність.

Суд, також відзначає, що ЗК України не передбачає можливості оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відтак, оскільки протиправна бездіяльність у вигляді ненадання дозволу не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то, на думку суду, і протиправне рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу, теж не повинно бути перешкодою.

Таким чином, у разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З метою ефективного захисту прав людини у сфері земельних правовідносин та усунення необґрунтованих перешкод, суд вважає, що зазначений підхід повинен застосовуватися і у випадку ухвалення протиправного рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічний висновок правозастосування наведених норм матеріального права сформульовано й у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року, прийнятій за наслідками касаційного розгляду справи №806/2208/17.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не прийняло жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 , а лише надіслало позивачу лист, у якому повідомило, що бажана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею, а тому підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відсутні, суд не досліджує вказані у цьому листі відповідача підстави, оскільки такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак не може бути предметом судового розгляду.

В контексті вказаного, суд зазначає, що відповідач у даному випадку не вчиняв дій щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 118 ЗК України рішень.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 29.08.2019 року у справі №420/5288/18.

Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В межах цього адміністративного спору встановлено, що позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Тому, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Так само застосовані норми матеріального права і в постановах Верховного Суду від 05.11.2019р. у справі №812/1646/17, а також від 28.02.2019р. у справі №808/3081/17

У цьому контексті слід звернути увагу й на постанову Верховного Суду від 03.04.2018р. у справі №804/3960/17, де суд, констатувавши відсутність прийнятого відповідним Головним управлінням Держгеокадастру рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні, погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно допущення цим органом протиправної бездіяльності та необхідності, як належного та ефективного способу порушеного права, зобов`язати відповідача розглянути зазначене клопотання, прийнявши рішення по суті, відповідно до вимог чинного законодавства України.

До того ж, суд враховує, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У такому випадку суд дійсно не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У спірних у цій справі правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні.

Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

До такого правового висновку дійшла й колегія суддів Верховного Суду, здійснюючи касаційний розгляд справи №813/2273/18 (постанова від 20.08.2019р.).

Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями.

У світлі такого правового регулювання, надані процесуальним законом повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У спірних правовідносинах, як встановлено зі змісту наявної у матеріалах справи і дослідженої судом відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформленої листом від 02.10.2019р. №П-12556/0-6118/0/95-19 «Про розгляд заяви», заявника лише повідомлено про те, що за інформацією Відділу Кегичівського району Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельна ділянка, які зазначена на доданих до клопотання графічних матеріалів, перебуває у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею, а також про відсутність, на переконання цього органу, підстав для задоволення поданого позивачем клопотання. Водночас, зі змісту цієї ж відповіді слідує, що відповідач жодним чином не аналізував подані заявником документи на предмет їх комплектності і відповідності вимогам законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини. Тобто, такий лист носив суто інформативний характер, тоді як відповідачем не було надано жодної оцінки саме поданим ОСОБА_1 документам за процедурою, передбаченою відповідними правовими нормами ЗК України.

Враховуючи викладене, у даному випадку, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області взагалі не вирішило порушене заявником питання і не ухвалило з цього приводу жодного рішення у формі та за процедурою, визначеною законом.

Таким чином лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.10.2019р. №П-12556/0-6118/0/95-19 «Про розгляд заяви» не є належною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.08.2019 року у справі №480/4298/18, від 17.12.2018 року у справі №509/4156/15-а та від 06.02.2019 року у справі №638/20447/14-а.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо не прийняття рішення про надання або відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0080.

Однак, зважаючи на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не було прийнято рішення про відмову позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у формі наказу, суд, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0080, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні згідно зі ст.118 Земельного кодексу України, оскільки саме це є належним способом захисту порушеного права позивача, необхідним для його ефективного захисту та поновлення.

Аналогічна правова позиція з приводу обрання саме такого способу захисту порушеного права викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №2040/6320/18.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач є звільненим від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст.15 Закону України «Про судовий збір», тому судові витрати зі сплати судового збору останнім понесені не були, отже, підстави для розподілу судових витрат у даному випадку відсутні.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, місцезнаходження: вул. Космічна, буд.21, м. Харків, 61145) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, місцезнаходження: вул. Космічна, буд. 21, м. Харків, 61145) щодо не прийняття рішення про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0080.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, місцезнаходження: вул. Космічна, буд. 21, м. Харків, 61145) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ - 01.03), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0080 та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні згідно зі ст.118 Земельного кодексу України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 09.10.2020р.

Суддя О.М. Турова