Рішення № 92112524, 14.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року Справа № 160/6506/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоренева А.О. за участі секретаря судового засіданняКандиби Ю.О. за участі: представника позивача - Акулова Є.В. представника відповідача - Тоцької Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною завою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, в якій просить:

визнати дії Офісу великих платників податків ДПС щодо запитування під час проведення перевірки документів, що не пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, та не свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, або які не належать та не пов`язані з предметом перевірки протиправними;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0001685013 від 16.03.2020 року;

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем у період з 22.01.2020 по 10.02.2020 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка за результатами, якої складено акт, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0001685013 від 16.03.2020 року. Позивач зазначив, що посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки АТ «ПІВДГЗК», запитувались документи, що не пов`язані з перевіркою формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року (вх.№9305815697 від 19.12.2019 року), тобто не належать та не пов`язані з предметом перевірки є протиправними з огляду на пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, пп.21.1.1, пп.21.1.2, пп.21.1.3, пп.21.1.4 п.21.1 ст.21, п. 85.1, п.85.4. ст. 85, п.86.7 ст.86 ПК України. Позивач вважає, що висновок про порушення АТ «ПІВДГЗК»: пп. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту та порушення АТ «ПІВДГЗК» що призвело до завищення суми від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника зроблений без надання належних доказів, є лише припущенням податкового органу, в той час як в акті перевірки повинні відображатися факти порушень, а не припущення щодо їх наявності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року прийнята справа до провадження та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання.

15 липня 2020 року відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що в ході проведення перевірки посадовими особами ДПС встановлювалась обґрунтованість права АТ «ПІВДГЗК» на податковий кредит та проводивса податковий аналіз первинних документів, які було надано до перевірки та як належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, видаткові наклади: тощо. В рамках повноважень перевірялися фізичні, технічні та технологічн можливості певного контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять змісі господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основні засобів, транспортних засобів, складських та виробничих приміщень, наявність дозвільних документів на виробництво товару/надання послуг/виконання робіт (ліцензії, дозволи, декларації відповідності, сертифікати якості, можливосте здійснення робіт/послуг з відповідною кількістю працюючих у відповідні строки тощо. Аналізом вищезазначених норм податкового законодавства доведено, що твердження підприємства щодо протиправності дій посадових (службових) осіб контролюючого органу при проведенні перевірки є такими, що суперечать норма Податкового кодексу. При проведенні документальної позапланової виїзної перевірки «ПІВДГЗК» встановлено відсутність реально вчиненої господарської операціям АТ «ПІВДГЗК» по взаємовідносинам з вказаними в акті перевірки контрагентами-постачальниками та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. Наведені в акті перевірки висновки, щодо не підтвердження реальності взаємовідносин Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» із ТОВ "БУДІВЕЛЬНО-ВК «НОВІ МЕТОДИ» та ТОВ «МОНОЛІТТЕХНО» зроблені за сукупністю обставин, встановлених в ході перевірки, а саме: на підставі аналізу наданих до перевірки паперових носіїв за формою первинних документів, договорів, інформаційних систем ДПС України (АІС «Податковий блок», АС «Картка платника», АС «Єдиний реєстр податкових накладних»; АС «Обробка ПЗ та платежів», АС «Реєстрація ПП», АС «Аналітична система», АІС «Інспектор 2006»).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року відкладено підготовче засідання на 10 серпня 2020 року.

23 липня 2020 року надійшла відповідь на відзив від Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" із доводами аналогічними у позовній заяві (том 3, а.с. 164-171)

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 14 вересня 2020 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі просив їх задовольнити з підстав викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи викладенні у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що у період з 22.01.2020 року по 10.02.2020 року на підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 17.01.2020 року №51 та правлень на проведення перевірки: від 22.01.2020 №3/28-10-50-13 та від 22.01.2020 року №4/28-1-50-13 виданих Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДПС, була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" з питання формування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року (вх.№9305815697 від 19.12.2019 року) на підставі підпункту пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складено Акт від 10.02.2020 №15/28-10-50-13/00191000, яким встановлено порушення АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого АТ «ПІВДГЗК»: завищено податковий кредит та сума від`ємного значення, шо зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за період з 01.11.2019 по 30.11.2019 на загальну суму ПДВ 1 455 858,60 грн. (том 1 а.с. 33-82).

Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» подало заперечення від 28.02.2020 №52-70/1322/1 на акт перевірки від 10.02.2020 №15/28-10-50-13/0019100 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ».

За результатами розгляду заперечень АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» висновків Акту перевірки від 10.02.2020 №15/28-10-50-13/0019100 листом Офісу ВПП ДПС від 12.03.2020 вих.№10521/10/28-10-50-13 залишені без змін (том 1 а.с. 122-132).

Офісом великих платників податків Державної податкової служби на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 16.03.2020 року №0001685013, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 455 859,00 грн. (том 1 а.с. 133).

Вказане податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 16.03.2020 року №0001685013 було оскаржено до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 26.05.2020 року №17134/6/99-00-08-05-02-06 скаргу АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДПС від 16.03.2020 року №0001685013 без змін (том 1 а.с. 163-167).

Позивач не погодившись із діями відповідача та висновками акту перевірки за результатами, якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 16.03.2020 року №0001685013 звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки посадових осіб фіскальних органів під час здійснення податкового контролю, врегульовано положеннями Податковий кодексом України (далі - ПК України).

У відповідності до п. п. 19-1.1 п. 19-1.1 ст. 19 ПК України контролюючі органи здійснюють, зокрема, адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

На підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків :: Зов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, гегістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з : "численням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, "латникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим _і :то пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та л-оладання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський :блік та фінансову звітність в Україні».

У відповідності до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, змірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про л_лльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що у бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Крім того, згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

За таких обставин можна дійти висновку, що господарська операція пов`язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.- -

За змістом пункту 198.1 статті ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне зиконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України – сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б)залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від`ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об`єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Від`ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії - віднімання, і в силу дії об`єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Як слідує з матеріалів справи, у спірний період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» та ТОВ «МОНОЛІТТЕХНО».

Судом встановлено, що між АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» були укладенні наступні Договори: Договір підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/732 від 20.06.2019, додаток № 2 до Договору підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/732 від 20.06.2019 «Договірна ціна по капітальному ремонту об`єкта РОФ-1: «Корпус збагачення ХІ-ХIV секції, інв. № 1000083 (ремонт будівельних конструкцій перекриття і металоконструкцій гнучкого бункера секції № 1-2), додаток № 3 до Договору підряду на капітальний ремонт № 2019/д/УКС/732 від 20.06.2019 «Графік на виконання робіт по капітальному ремонту об`єкта РОФ-1: «Корпус збагачення ХІ-ХIV секції, інв. № 1000083 (ремонт будівельних конструкцій перекриття і металоконструкцій гнучкого бункера секції № 1-2), додаток № 4 до Договору підряду на капітальний ремонт № 2019/д/УКС/732 від 20.06.2019 «Перелік видів порушень і матеріальної відповідальності Підрядника, додаткова угода № 1 від 19.09.2019 до Договору підряду на капітальний ремонт № 2019/д/УКС/732 від 20.06.2019 (том 1 а.с. 192-200);

Договір підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/248 від 05.03.2019, додаток № 2 до Договору підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/248 від 05.03.2019 від 05.03.2019 «Договірна ціна по капітальному ремонту об`єкта РОФ-1: «Корпус збагачення XI-XIV секції, інв. № 1000083, додаток № 3 до Договору підряду на капітальний ремонт № 2019/д/УКС/248 від 05.03.2019 «Графік на виконання робіт по капітальному ремонту об`єкта РОФ-1: «Корпус збагачення ХІ-ХІV секції, інв. № 1000083, додаток № 4 до Договору підряду на капітальний ремонт № 2019/д/УКС/248 від 05.03.2019 «Перелік видів порушень і матеріальної відповідальності Підрядника», додаткова угода № 1 від 19.09.2019 до Договору підряду на капітальний ремонт № 2019/д/УКС/248 від 05.03.2019 (том 1 а.с. 176-183);

Договір підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/575 від 20.05.2019, додаток № 2 до Договору підряду на капітальний ремонт № 2019/д/УКС/575 від 20.05.2019 «Договірна ціна по капітальному ремонту об`єкта РОФ-2: «Корпус збагачення 1-10 секції, інв. № 1000922, додаток № 3 до Договору підряду на капітальний ремонт № 2019/д/УКС/575 від 20.05.2019 «Графік на виконання робіт по капітальному ремонту об`єкта РОФ-2: «Корпус збагачення 1-10 секції, інв. № 1000922, додаток № 4 до Договору підряду на капітальний ремонт № 2019/д/УКС/575 від 20.05.2019 «Перелік видів порушень і матеріальної відповідальності Підрядника», Додаткова угода № 1 від 19.09.2019 до Договору підряду на капітальний ремонт № 2019/д/УКС/575 від 20.05.2019 (том 1 а.с. 184-191);

Договір підряду №2018/д/ОГМ/515 від 26.04.2018року, додаток № 1 до Договору підряду № 2018/д/ОГМ/515 від 26.04.2018 «Перелік видів порушень та матеріальної відповідальності Підрядника, Додаткова угода № 1 від 26.12.2018 до Договору підряду № 2018/д/ОГМ/515 від 26.04.2018 (том 1 а.с. 168-173).

Відповідно до умов п. 1 укладених Договорів визначено:

по Договору підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/732 від 20.06.2019 ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» приймає на себе обов`язок виконати відповідно до кошторисної документації, яка є додатком до цього договору, роботи по капітальному ремонту об`єктів РОФ-1: «Корпус збагачення ХІ-ХIV секції, інв.№1000083» (ремонт будівельних конструкцій перекриття та металоконструкцій гнучкого бункеру секцій №1-2) а АТ «ПІВДГЗК» у свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу;

по Договору підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/248 від 05.03.2019 ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» приймає на себе обов`язок виконати відповідно до кошторисної документації, яка є додатком до цього договору, роботи по капітальному ремонту об`єктів РОФ-1: «Корпус збагачення ХІ-ХIV секції, інв.№1000083» а АТ «ПІВДГЗК» у свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу;

по Договору підряду на капітальний ремонт №2019/д/УКС/575 від 20.05.2019 «БВК «НОВІ МЕТОДИ» приймає на себе обов`язок виконати відповідно до кошторисної документації, яка є додатком до цього договору, роботи по капітальному ремонту об`єктів РОФ-2: «Корпус збагачення 1-10 секції(заміна плит покриття та стінового загородження ремстенду), інв.№1000922» а АТ «ПІВДГЗК» у свою чергу зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу;

по Договору підряду №2018/д/ОГМ/515 від 26.04.2018 «БВК «НОВІ МЕТОДИ» за дорученням АТ «ПІВДГЗК» виконати поточний ремонт обладнання (в т.ч. агрегатів) які належать Замовнику, а АТ «ПІВДГЗК» у свою чергу зобов`язується надати об`єм робіт прийняти та оплатити вартість виконаних робіт.

На виконання умов вищевказаних договорів АТ «ПІВДГЗК» надало до суду наступні первинні документи: рахунок фактура № СФ-0000171 від 25.10.2019, акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2019 року, акт приймання-передачі давальницьких матеріалів за жовтень 2019, акт № 1 про використані давальницькі матеріали за жовтень 2019 року, рахунок фактура № СФ-0000178 від 30.10.2019, Акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2019 року, акт № 2 від 23.10.2019 приймання-передачі давальницьких матеріалів, акт № 2 від 23.10.2019 про використані давальницькі матеріали, рахунок фактура № СФ-0000179 від 30.10.2019, акт № 6 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2019 року, акт № 6 від 24.10.2019про приймання-передачі давальницьких матеріалів, акт № 6 від 24.10.2019 про використані давальницькі матеріали за жовтень 2019 року, акт № 1-10 за жовтень 2019 року про приймання-передачу давальницьких матеріалів, акт № 6 від 25.10.2019 про використання давальницьких матеріалів протягом жовтня 2019 року. рахунок фактура № СФ-0000180 від 30.10.2019, акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2019 року, акт № 1-10 за жовтень 2019 на приймання-передачу давальницьких матеріалів, акт № 1-10 за жовтень 2019 про використання давальницьких матеріалів, рахунок фактура № СФ-0000181 від 30.10.2019, акт № 02-16 УДТК приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2019 року, акт № 1-10 за жовтень 2019 на приймання передачу давальницьких матеріалів, акт № 02-10 за жовтень 2019 про використання давальницьких матеріалів, рахунок фактура № СФ-0000182 від 30.102019, акт № 02/01-10 УДТК приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2019 року, акт № 1-10 за жовтень 2019 на приймання-передачу давальницьких матеріалів, акт № 02/01-10 за жовтень 2019 р. про використання давальницьких матеріалів, рахунок фактура № СФ-0000183 від 30.10.2019, акт № 03-10 УДТК приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2019 року, акт № 1-10 за жовтень 2019 року на приймання-передачу давальницьких матеріалів, акт № 03-10 за жовтень 2019 про використання давальницьких матеріалів, рахунок фактура № СФ-0000184 від 30.10.2019, акт № 03/01-10 УДТК приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2019 року (том 1 а.с. 201-251 том 2 а.с. 1-5).

На підтвердження здійснення господарських операцій та змін майнового стану позивачем надано платіжні доручення: № 9660666 від 26.12.2019, № 9660310 від 23.12.2019, № 9660543 від 24.12.2019, № 9659527 від 16.12.2019, №9660544 від 24.12.2019, що підтверджують оплату позивачем за виконані роботи з контрагенту ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ». На виконання робіт за Договорами підряду АТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» були складені податкові накладні, які були внесені до ЄРПН: №3 від25.10.2019, №10 від 30.10.2019, №13 від 30.10.2019, №14 від 30.10.2019, №15 від 30.10.2019, №16 від 30.10.2019, №9 від 30.10.2019, №12 від 30.10.2019. (том 2 а.с. 90-102).

Суд не приймає доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості ресурсів для виконання об`єму робіт згідно договорів підряду перед позивачем, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів або відсутності у контрагентів основних фондів чи кваліфікованого персоналу.

Положеннями статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

За приписами пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим.

Отже, відповідальність є персональною; обов`язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Даний правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 17.09.2020 у справі № 818/138/17.

Таким чином, позивачем підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ».

Крім того, позивач на підтвердження здійснення господарської операції за вказаними договорами підряду надав до суду відомість ресурсів по акту виконаних робіт № 03-10 УДТК «Поточний ремонт дробарки КСД, КМД 2200Т цеху № 1 УДТК (вузол рухомого корпусу) - 15 шт. у 4 кварталі 2019 за жовтень 2019 року, відомість ресурсів по акту виконаних робіт № 03/01-10 УДТК «Поточний ремонт дробарки КСД, КМД 2200Т цеху № 1 УДТК (вузол рухомого корпусу) - 15 шт. у 4 кварталі 2019 за жовтень 2019 року, відомість ресурсів по акту виконаних робіт № 01-10 «Поточний ремонт дробарки КСД, КМД 2200Т УДТК - 19 шт. в 4 кварталі 2019 р. за жовтень 2019 року, відомість ресурсів по акту виконаних робіт № 02/01-10 УДТК поточний ремонт дробарки КСД, КМД 2200Т цеху № 1 УДТК (вузол рухомого корпусу) - 41 штука в 4 кварталі 2019 р. за жовтень 2019 року, відомість ресурсів по акту виконаних робіт № 02-10 УДТК поточний ремонт дробарки КСД 2200Т, КМД 2200Т цеху № 1 УДТК (вузол рухомого корпусу) - 41 штука в 4 кварталі 2019 року за жовтень 2019 року.

Висновки відповідача, щодо невідповідності первинних документів, що свідчить про формальний підхід при їх складанні не підтверджується жодним документом і є лише припущення контролюючого органу, які ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Із акту перевірки вбачається, що станом на час проведення перевірки та складання акту перевірки зустрічної звірки ТОВ «БВК «НОВІ МЕТОДИ» проведено не було (том 1 а.с. 70).

Посилання відповідача на відсутность документів, що підтверджують транспортування обладнання (ТМЦ) що використовується ТОВ "БВК «НОВІ МЕТОДИ» не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки товарно-транспортна накладна (ТТН) не є первинним документом і правилами податкового обліку не передбачена обов`язковість ТТН для підтвердження здійснення господарської операції. Крім того, умовами договору передбачено, що перевезення обладнання здійснюється силами підрядника, то наявність у замовника ТТН не є обов`язковим.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог до суду надано витяги з журналів інструктажів з техніки безпеки для виконання робіт, службові записки щодо оформлення перепусток в`їзду та виїзду транспортних засобів, входу і виходу на територію об`єктів позивача.

Досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ «МОНОЛІТТЕХНО» судом встановлено наступне.

02 квітня 2020 року між АТ «ПІВДГЗК» та ТОВ «МОНОЛІТТЕХНО» укладено Договір поставки №2019/п/ОО/371. Відповідно до умов п. 1 укладеного Договору визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар відповідно до Додатку-специфікації по цінам визначеними звичайними, справедливими, ринковими, а АТ «ПІВДГЗК» у свою чергу зобов`язується оплатити вартість поставленого товару, на умовах визначених Договором.

На виконання вищевказаного договору були складені наступні документи: Специфікації №1 від 02.04.2019 до Договору №2019/п/ОО/371 від 02.04.2019, Специфікації №2 від 03.05.2019 до Договору №2019/п/ОО/371 від 02.04.2019, Специфікації №3 від 20.06.2019 до Договору №2019/п/ОО/371 від 02.04.2019, Специфікації №4 від 09.10.2019 до Договору №2019/п/ОО/371 від 02.04.2019, Додаткової угоди №1 від 05.09.2019 до Договору №2019/п/ОО/371 від 02.04.2019, Додаткової угоди №2 від 18.12.2019 до Договору №2019/п/ОО/371 від 02.04.2019 (том 2 а.с. 35-44).

На виконання вищевикладеного договору позивачем відображено в обліку придбання товарів у ТОВ «МОНОЛІТТЕХНО» на підставі наступних первинних документів: рахунок фактура №1103 від 04.11.2019, прибутковий ордер №АБЛ00002867 від 04.11.2019, видаткова накладна №1103 від 04.11.2019, рахунок фактура №1104 від 04.11.2019, прибутковий ордер №АБЛ00002866 від 04.11.2019, видаткова накладна №1104 від 04.11.2019, рахунок фактура №1109 від 07.11.2019, прибутковий ордер №АБЛ00002892 від 07.11.2019, видаткова накладна №1109 від 07.11.2019, рахунок фактура №1110 від 13.11.2019, прибутковий ордер №АБЛ00002893 від 13.11.2019, видаткова накладна №1110 від 13.11.2019, рахунок фактура №1117 від 14.11.2019, прибутковий ордер №АБЛ00002679 від 14.11.2019, видаткова накладна №1117 від 14.11.2019, рахунок фактура №1113 від 15.11.2019, прибутковий ордер №АБЛ00002712 від 18.11.2019, видаткова накладна №1113 від 18.11.2019 року. Подальше використання придбаного у ТОВ «МОНОЛІТТЕХНО» товару у власній господарській діяльності АТ «ПІВДГЗК», підтверджується: Актом приймання виконаних робіт №723 за листопад 2019 року, актом використаних матеріалів №723 від 22.11.2019 року, Актом приймання виконаних робіт №733 за листопад 2019 року, актом використаних матеріалів №733 від 25.11.2019 року, Актом приймання виконаних робіт №734 за листопад 2019 року, актом використаних матеріалів №734 від 25.11.2019 року, актом приймання виконаних робіт №735 за листопад 2019 року, актом використаних матеріалів №735 від 25.11.2019 року, актом приймання виконаних робіт №737 за листопад 2019 року, актом використаних матеріалів №737 від 25.11.2019 року, актом приймання виконаних робіт №739 за листопад 2019 року, актом використаних матеріалів №739 від 25.11.2019 року, актом приймання виконаних робіт №7495 за листопад 2019 року, актом використаних матеріалів №749 від 25.11.2019 року, актом приймання виконаних робіт №750 за листопад 2019 року, актом використаних матеріалів №750 від 25.11.2019 року, актом приймання виконаних робіт №751 за листопад 2019 року, актом використаних матеріалів №751 від 25.11.2019 року, актом приймання виконаних робіт №752 за листопад 2019 року, актом використаних матеріалів №752 від 26.11.2019 року, актом приймання виконаних робіт №753 за листопад 2019/року, актом використаних матеріалів №753 від 26.11.2019 року, актом приймання виконаних робіт №754 за листопад 2019 року, актом використаних матеріалів №754 від 26.11.2019 року, Актом про використання давальних матеріалів №316/1 від 17.12.2019 року, актом приймання виконаних робіт №786 за грудень 2019 року, актом використаних матеріалів №786 від 19.12.2019 року, актом приймання виконаних робіт №790 за грудень 2019 року, актом використаних матеріалів №790 від 19.12.2019 року.

Якість придбаного у ТОВ «МОНОЛ1ТТЕХНО» товару підтверджується: Сертифікатом якості від 10.11.2019 року, сертифікатом якості від 01.11.2019 року, що спростовує висновки відповідача щодо відсутності відповідних сертифікатів.

За Договором поставки позивачем та ТОВ «МОНОЛІТТЕХНО» були складені податкові накладні, які були внесені до ЄРПН: №4 від 04.11.2019 року, №5 від 04.11.2019 року, №10 від 07.11.2019 року, №11 від 13.11.2019 року, №12 від 14.11.2019 року, №13 від 18.12.2019 року, а суми ПДВ сплачені АТ «ПІВДГЗК» на користь ТОВ «МОНОЛІТТЕХНО» включені до складу податкового кредиту. Оплата по контрагенту ТОВ «МОНОЛІТТЕХНО» у перевіряємий період здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника відповідно до платіжних доручень: №9660104 від 19.12.2019, №9660309 від 23.12.2019, №9660553 від 24.12.2019 року (том 2 а.с. 44-68).

Таким чином, під час судового розгляду позивачем доведено фактичне здійснення господарської операції за укладеними договорами, за результатами виконання яких відбулися зміни майнового стану позивача.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно – аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивач, за умови надання всіх підтверджуючих документів щодо здійснення господарських операцій, не повинен нести відповідальності за дотриманням його контрагентами вимог податкового законодавства.

Згідно з ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про відсутність відповідних господарських операцій.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висловлював правову позицію зі спірного питання.

Так постановами Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справи N 813/7081/14, N 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа N 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа N 814/2412/17), від 04 червня 2020 року (справа N 340/422/19) визнано, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Доводи відповідача про те, що договори укладені позивачем з ТОВ «МОНОЛІТТЕХНО» спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування з ПДВ та не мають під собою розумної, економічно обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової мети, не підтвердженні належними доказами та спростовані позивачем в ході розгляду справи.

Посилання відповідача на недостовірність даних, відображених в паперових носіях за формою первинних документів та документів бухгалтерського обліку, які були подані позивачем до перевірки при відсутності факту здійснення господарської операції по ланцюгу постачання АТ «ПІВДГЗК» - ТОВ «МОНОЛІТТЕХНО» - ТОВ «УКРТРАНСОПТ», ТОВ «ФЕРРУМ ГРУП КР» є безпідставні, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного суду викладеної в постанові від 17.09.2020 у справі № 810/2202/16.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд приходить до висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з будь-якими можливими протиправними діями контрагентів.

У Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява N 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява N 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік, заява N 6689/03) Європейський суд чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Отже, позивач як добросовісний платник податків не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій прояв у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про порушення позивачем вимог закону, і не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001685013 від 16.03.2020 року, а тому останнє підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про протиправності дій відповідача щодо запитування під час проведення перевірки документів, що не пов`язані на думку позивача з предметом перевірки, суд зазначає наступне.

У силу положень підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов`язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Наведене кореспондується з приписами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, у силу яких платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Правові наслідки невиконання платником податків обов`язку надати на законний запит контролюючого органу документи, на підставі яких сформовані податкові зобов`язання, визначено статтею 44 Податкового кодексу України.

Пунктом 44.6 вказаної статті встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, ненадання до перевірки документів, на підставі яких сформовані показники податкової звітності, є підставою вважати, що вони були відсутні у платника податків.

При цьому, згідно з пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, відмова платника податків виконати обов`язок в частині надання на запит документів, які підтверджують показники податкової звітності, має бути задокументована відповідним актом. Самого лише твердження працівника контролюючого органу в акті перевірки, що платник податків відмовився або не надав документів, що стали підставою для формування податкових зобов`язань, недостатньо для застосування правових насідків, передбачених пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку N 395, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 2.3.2.2 Порядку N 395 визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Таким чином, належним доказом ненадання платником податків до перевірки витребуваних документів є акт довільної форми, складений посадовою (службовою) особою контролюючого органу.

Позивач не заперечував, що таких актів відповідач не складав, а відтак доводи позивача про протиправність дій Офісу під час проведення перевірки, а саме запитування документів, що не пов`язані з предметом перевірки є безпідставні.

Суд зауважує, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Таким чином позивач фактично оскаржує дії відповідача щодо складання та змістового наповнення акта від 10 лютого 2020 року №15/28-10-50-13/0019100.

Враховуючи те, що викладені в акті перевірки факти та висновки не можна розглядати як рішення суб`єкта владних повноважень, що породжують для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення платниками податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства, обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, підстави для визнання протиправними дій контролюючого органу відсутні.

Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного суду викладеної в постанові від 10 вересня 2019 року (справа N 826/6984/15) яка на виконання приписів частини 5 статті 242 КАС України, враховується судом при застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене позовні вимоги Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 23122,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 9379701 від 11.06.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 21020, 00 грн. підлягає стягненню з Офісу великих платників податків Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби форми «В4» №0001685013 від 16.03.2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної податкової служби (ЄДРПОУ - 43141471) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (ЄДРПОУ - 00191000) судовий збір у розмірі 21020,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев