Рішення № 92111673, 08.10.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5100/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Галайко Н. М.,

за участю секретаря Любінець В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Командира взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Герилів Михайла Петровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 , 26.08.2020 року звернувся до суд із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Командира взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Герилів Михайла Петровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить визнати протиправною та скасувати постову серії ДПО 18 № 982642 від 09.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржуваною постановою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу у розмірі 51 грн. Позивач вважає його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що копія постанови отримана його адвокатом, поштою 19.08.2020 року рекомендованим листом № 7905310721288. Інших рекомендованих листів не отримував, відповідно вважає, що 10-и денний строк оскарження згідно ч. 2 ст. 286 КАС України слід обчислювати з 19.08.2020 року. Вказує, що Командир взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції у Постанові зазначив: «09.07.2020 року о 03 год. 35 хв. у м. Львів по вул. Володимира Великого, 26 пішохід рухався по проїжджій частині, а не тротуаром (п. 4.1 ПДР). Також зазначає, що він не рухався і не переходив по проїжджій частині у невстановленому місці, не вчиняв правопорушень, жодного доказу в розумінні вищевказаної статті у відповідача немає, вказує на те, що він був затриманий і доставлений до Франківського ВП ГУ НП у Львівській області, відповідачем не складено протоколу про адміністративне затримання, не роз`яснено позивачу його права, справу розглянуто без надання можливості скористатися правовою допомогою. З огляду на вказане, просить скасувати постанову та закрити справу.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.09.2020 року прийнято до розгляду адміністративний позов та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у приміщенні Залізничного районного суду м. Львова, про що повідомлено сторони.

Позивач у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак 08.10.2020 року від представника позивача - адвоката Шнир Я. Б. надійшла Заява у якій останній просив розглядати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, однак 07.10.2020 року від представника відповідача - Кульченко М. В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання заперечила проти задоволення позову та просила суд відмовити повністю у задоволенні позову. Окрім цього надіслала копії протоколу та рапорту.

Суд зазначає, що надані копії є неналежної якості, нечетабельні. Неможливо встановити прізвище, ім`я, по-батькові, а також обставини, які зазначаються у протоколі.

Окрім цього, згідно ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 75 КАС України передбачає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, на підставі вищезазначеного, а також враховуючи, що надані суду докази не є достатніми в розуміння ст. 76 КАС України, тобто такими які у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд не приймає їх до уваги.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, суд розглянув справу у відсутності сторін, на підставі долучених до справи доказів та у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що постановою серії ДПО 18 № 982642 від 09.07.2020 року інспектором Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Герилів М. П. - позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 09.07.2020 року о 03 год. 35 коп. у м. Львові по вул. Володимира Великого, 26 пішохід рухався по проїзній частині, а не тротуаром, чим порушив п. 4.1. Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 КУпАП непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10. 2001 року № 1306.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналіз положень вказаних статей КУпАП, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП.

У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, всупереч даним вимогам, відповідачі у судове засідання не з`явилися та не довели правомірність винесеної постанови відносно позивача за ч. 1 ст. 127 КУпАП та наявність події адміністративного правопорушення, не надали жодного доказу.

Однак, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Окрім цього, норми КАС України покладають на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов`язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Таким чином, суд вважає такими, що не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у постанові про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сама по собі постанова, за відсутності інших доказів вини, не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», оскільки відомості, зазначені в постанові, не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

З урахуванням наявних по справі доказів вбачається, що інспектором поліції порушено норми ст. 245 КУпАП, а саме не було вжито належних заходів, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, а вина позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення ґрунтується виключно на даних з постанови у справі про адміністративне правопорушення, факт вчинення якого останнім заперечується.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 77 КАС України «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Відтак, даним порядком не передбачено визнання постанови протиправною чи незаконною, а тому позовна вимога у цій частині не підлягає до задоволення.

Разом з тим, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача у частині скасування постанови знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, є обґрунтованою та доведеною, відповідачі у судове засідання не з`явилися, належних, допустимих та достатніх доказів на спростування доводів позивача суду не надали, а тому позовні вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО 18 № 982642 від 09.07.2020 року та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, оскільки у його діях немає складу адміністративного правопорушення, а відсутність складу адміністративного правопорушення у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є обставиною, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо порядку розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Порядок розподілу судових витрат встановлений ст. 139 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 420 грн. 40 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 121, 241-246, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Командира взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Герилів Михайла Петровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення серії ДПО 18 № 982642 від 09.07.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 420 грн. 40 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та строки передбачені ст. 286, 293, п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач-1: Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3);

Відповідач-2: Командир взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Герилів Михайло Петрович (адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19).

Суддя/підпис/ Н.М. Галайко

З оригіналом згідно.

Суддя: