Рішення № 92110842, 09.10.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 09.10.2020

Справа № 937/2029/20 2-а/937/47/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«09» жовтня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Сметаніної А.В.,

за участі секретаря - Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко Олени Олександрівни, Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2020 року № 000271/01/05,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2020 року № 000271/01/05, винесену державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко О.О. відносно нього за ч.1 ст. 78 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 136 гривень, а провадження у справі закрити.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що 06.03.2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко О.О. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення. На підставі протоколу 10.03.2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко О.О. винесена постанова №000271/01/05 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 78 КУпАП та накладено штраф у розмірі 136 грн. Вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Підставою для винесення оскаржуваної постанови стала та обставина, що позивач, перебуваючи на посаді голови правління АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 78 КУпАП, а саме на промисловому майданчику АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175), в період з 16.02.2016 р. по 25.04.2016 р. здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від технологічного обладнання устаткування та об`єктів, пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» без дозволу спеціально-уповноваженого органу виконавчої влади. По-перше, вказана постанова ухвалена з порушенням вимог ст. 247 КУпАП, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. По-друге, інспектор неправомірно склала протокол, а в подальшому винесла постанову, оскільки в період з 16.02.2016 р. по 25.04.2016 р. головою правління ПАТ «Мелітопольський м`ясокомбінат», правонаступником якого є АТ «Мелітополь, м`ясокомбінат» була ОСОБА_2 , а позивач приступив до виконання обов`язків голови правління АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» лише 25.09.2017 р. По - третє, і протокол, і постанова складені однією особою, а саме державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко О.О., що є грубим порушенням. По-четверте, стаття 78 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних і біологічних факторів. Тобто, для встановлення вини за ст. 78 КУпАП необхідно встановити, чи є речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря забруднюючою, що можливо лише тільки відповідними фахівцями в цій галузі. Ні протокол, ні постанова не містить будь-якої інформації про тип забруднюючих речовин, викид яких начебто здійснював АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат», доказів на підтвердження цього немає. Тому, вказана постанова підлягає скасуванню.

Крім того, 05.06.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про стягнення з Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 800 грн. Так, 10.03.2020 р. між адвокатом ОСОБА_3 та позивачем укладено договір про надання правових послуг адвоката, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво інтересів клієнта в Державній екологічній інспекції у Запорізькій області, Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області з питань притягнення ОСОБА_1 до адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 78 КУпАП. Відповідно до п. 3.3 договору, вартість послуг, наданих адвокатом за умовами договору складає: 600, 00 грн. за одну годину роботи, 500, 00 грн. за усну консультацію з вивчення документів та за участь у кожному судовому засіданні 2 000, 00 грн., 1 000, 00 грн. за складання позовної заяви, але не повинна перевищувати 10 000, 00 грн. Станом на 05.06.2020 року розмір витрат на професійну правничу допомогу складав 2 800 грн., що підтверджується наданим оригіналом акту виконаних робіт про надання правової допомоги від 05.06.2020 року до договору та квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 05.06.2020 року.

05.06.2020 року від представника Державної екологічної інспекції в Запорізькій області Галагуза М. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Інспекція заперечує проти задоволення позову, вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Так, Державна екологічна інспекція в Запорізькій області, відповідно до чинного законодавства України, Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.04.2020 року №121 є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у її складі та їй підпорядковується, а отже є тим органом, який вправі здійснювати державний нагляд (контроль) відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та реалізовувати пов`язані з цим повноваження (владні управлінські функції). Інспекцією з 25.02.2020 року по 10.03.2020 року проведено планову перевірку дотримання АТ «Мелітопольським м`ясокомбінатом» вимог природоохоронного законодавства. За результатами проведеної перевірки 10.03.2020 Інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №054/91/03. В акті перевірки зазначено, що АТ «ММК» в період з 16.02.2016 по 25.04.2016 здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади. Отже, факт порушення природоохоронного законодавства встановлено Інспекцією в ході проведення перевірки із дотриманням вимог законодавства, що відповідає повноваженням Інспекції. Крім того, у постанові від 12.02.2018 р. № 917/545/17 (пункти 21-21.8.) Верховний Суд також із близьких за змістом в правовому регулюванні обставин справи (виявлення порушення природоохоронного законодавства) встановив вірним спосіб встановлення Державною екологічною інспекцією факту порушення вимог природоохоронного законодавства за результатами перевірки. Відповідно до статті 242-1 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями, в тому числі ст. 78 КУпАП (крім порушень санітарних норм). Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій. Статтею 14 КУпАП встановлено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Таким чином, на підставі ст. 255 КУпАП державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко О.О. 06.03.2020 складено протокол про адміністративне правопорушення №010938 за статтею ч. 1 ст. 78 КУпАП, а постановою про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2020 №000241/01/05 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 78 КУпАП. Аргументи позивача щодо незаконності оскаржуваної постанови з підстав відсутності встановлення факту вчинення здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлено перевіряючими особами Інспекції, а саме: у період з 16.02.2016 по 25.04.2016 здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від технологічного обладнання та об`єктів пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин підприємства без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади. Копія дозволу № 2310700000-232 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 12.03.2012 термін дії Дозволу - 4 роки, з 12.03.2012 по 15.02.2016, копія дозволу № 2310700000-232 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 26.04.2016р. термін дії дозволу - 10 років, з 26.04.2016 по 25.04.2026, про що складено акт перевірки за результатами якого ОСОБА_4 06.03.2020 складено протокол № 010938 про адміністративне правопорушення відносно голови правління АТ «ММК» ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 78 КУпАП. Згідно Дозволу № 2310700000-232 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 26.04.2016 р. пункту 5 АТ «ММК» повинен проводити заходи щодо здійснення контролю за дотриманням встановлених граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин 1 раз нарік, починаючи з 2016 року. Крім того, Інспекція вважає необґрунтованими твердження позивача, що протокол складено на не уповноважену особу. Так, пунктом 2.2. Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, визначено, що при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, які вчинені посадовими особами підприємств, установ та організацій, їх структурних або відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, протокол про адміністративне правопорушення складається відносно особи, яка вчинила порушення природоохоронного законодавства, а якщо таку особу встановити неможливо, - то відносно посадової особи, яка відповідає за стан охорони навколишнього середовища на даному підприємстві, а у разі, якщо така особа не встановлена - стосовно керівника підприємства, установи чи організації. На момент виявлення правопорушення, у державного інспектора, були наявні правові підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, і на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовою особою всі важливі та істотні обставини справи були в повній мірі досліджені із дотриманням всіх нормативних положень, про що також не спростовувалось позивачем на етапі розгляду справи про адміністративне правопорушення. Інспекція також не погоджується з аргументами позивача щодо закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, оскільки зазначеною нормою визначено, серед іншого, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяця з дня виявлення триваючого правопорушення. Отже, виявлене та зафіксоване актом перевірки та протоколом від 06.03.2020 № 010938 правопорушення (викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу з 16.02.2016 по 25.04.2016) є триваючим, строки, передбачені статтею 38 КУпАП не сплинули на момент розгляду справи та винесення постанови від 10.03.2020 №000271/01/05. Таким чином, Інспекція вважає постанову про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2020 №000271/01/05 законною та обґрунтованою.

Крім того, згідно поданого представником відповідача Галагузом М. письмового клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, Інспекція просить зменшити розмір стягнених витрат на правничу допомогу, оскільки предмет спору у цій справі є не значний, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг та складність процесуальних документів не є значним, а отже з урахуванням вимог ст. 139 КАС України, такі витрати повинні бути зменшені.

В судове засідання представник позивача - адвокат Кальченко А.В. не з`явився, від нього в матеріалах справи мається заява про розгляд справи за його відсутності, на підставі матеріалів, які знаходяться у справі.

В судове засідання державний інспектор Зайченко О.О. не з`явилась, від неї в матеріалах справи мається заява, в якій вона зазначила, що вважає постанову про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2020 року законною та обґрунтованою, а адміністративний позов про її скасування безпідставним, у зв`язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання представник Державної екологічної інспекції в Запорізькій області Галагуз М. не з`явився, від нього в матеріалах справи маються клопотання про розгляд справи за його відсутності, просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З вимог ст. 9 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 06.03.2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко О.О. відносно ОСОБА_1 , як голови правління АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат», складено протокол про адміністративне правопорушення №010938, відповідно до якого 06.03.2020 року о 10.00 годині на промисловому майданчику АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175), в період з 16.02.2016 р. по 25.04.2016 р. здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від технологічного обладнання устаткування та об`єктів, пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин підприємства без дозволу спеціально-уповноваженого органу виконавчої влади /а.с.4/.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 000271/01/05 від 10.03.2020 року, винесену державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко О.О., ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 78 КУпАП та накладено штраф у розмірі 136 грн. /а.с.5/.

Відповідно до змісту вказаної постанови на промисловому майданчику АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175), в період з 16.02.2016 р. по 25.04.2016 р. здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від технологічного обладнання устаткування та об`єктів, пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин підприємства без дозволу спеціально-уповноваженого органу виконавчої влади, чим порушено вимоги ст. ст. 10,11,33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» /а.с.5/.

Вирішуючи питання про законність прийнятої інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко О.О. постанови про накладення адміністративного стягнення №000271/01/05 від 10.03.2020 року, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, в тому числі здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. До першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп. Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, - сім років, об`єкт якого належить до другої групи, - десять років, об`єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Відповідно до ст. 33 вказаного Закону особи, винні у порушенні прав громадян на безпечне для життя і здоров`я навколишнє природне середовище; перевищенні нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; перевищенні нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищенні обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотриманні вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тощо - несуть відповідальність згідно з законом.

Частина 1 ст. 78 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об`єктів.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони атмосферного повітря. Предмет посягання - атмосферне повітря.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» атмосферне повітря - це життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: 1) викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об`єктів (формальний склад); 2) перевищення гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря або вплив фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у випадках, коли необхідність одержання такого дозволу передбачена законодавством (формальний склад).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забруднення атмосферного повітря - це змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Викид - це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

При цьому забруднююча речовина - це речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

Для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Як встановлено під час розгляду справи з 25.02.2020 року по 10.03.2020 року Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області проведено планову перевірку дотримання АТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» вимог природоохоронного законодавства.

За результатами проведеної перевірки 10.03.2020 Інспекцією складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №054/91/03, відповідно до якого АТ «ММК» в період з 16.02.2016 по 25.04.2016 здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади /а.с.38-59/.

Тобто, перевіркою встановлено, що АТ «ММК» в період з 16.02.2016 по 25.04.2016 здійснював викиди, тобто надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин, без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

На підтвердження законності та обґрунтованості постанови про накладення адміністративного стягнення представником відповідача Галагузом М. надані:

- копія дозволу № 2310700000-232 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 12.03.2012, термін дії дозволу - 4 роки, з 12.03.2012 по 15.02.2016,

- копія дозволу № 2310700000-232 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 26.04.2016р., термін дії дозволу - 10 років, з 26.04.2016 по 25.04.2026.

Аналізуючи надані дозволи, суд встановив, що в період з 16.02.2016 року по 25.04.2016 року у АТ «ММК» був відсутній дозвіл спеціально уповноваженого органу виконавчої влади на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в зв`язку з чим державний інспектор Зайченко О.О. прийшла до висновків про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 78 КУпАП.

Проте, з такими висновками, суд погодитесь не може.

Так, диспозиція частині 1 статті 78 КУпАП встановлює відповідальність не за відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме за викиди, тобто надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин, без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

Жодного доказу ні до протоколу про адміністративне правопорушення, ні до постанови про накладення адміністративного стягнення, ні під час розгляду справи в суді, про те, що в період з 16.02.2016 року по 25.04.2016 року АТ «ММК» здійснював викиди в атмосферне повітря, забруднюючих речовин, тобто речовин хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища, відповідачами не надано.

Посилання представника відповідача на п.21.8 Постанови КГС ВС в справі №917/545/17 від 12.02.2018 року, відповідно до якої факт встановлення самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки та її забруднення відходами встановлено в ході проведення перевірки із дотримання вимог природоохоронного законодавства, що відповідає повноваженням позивача, які визначені вказаними вище правовими нормами, суд до уваги не приймає.

Як вбачається з аналізу змісту вказаної Постанови, під час обстеження земельної ділянки, під облаштування звалища твердих побутових відходів, Державною екологічною інспекцією у Полтавської області було виявлено розміщення відходів, що спричинило засмічення земельних ресурсів відходами. Вказані обставини були зафіксовані в акті перевірки. В Постанові зазначено, що Державна екологічна інспекція у Полтавської області виявила розміщення на відкритому ґрунті комунальних відходів під час натурного обстеження, про що зазначила в акті перевірки.

В даному випадку Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області під час перевірки АТ «ММК» в період з 25.02.2020 року по 10.03.2020 року не могло бути і не було зафіксовано здійснення викидів, тобто фактичного надходження забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 16.02.2016 року по 25.04.2016 року.

Державною екологічною інспекцією в Запорізькій області під час перевірки підприємства була лише встановлена відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 16.02.2016 року по 25.04.2016 року, а отже посилання представника відповідача на вказану постанову ВС є безпідставним.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 78 КУпАП.

Крім того, суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 78 КУпАП - спеціальний (посадові особи підприємств, установ, організацій, що здійснюють діяльність, пов`язану з викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря або з впливом на неї фізичних та біологічних факторів на його стан).

Дійсно, відповідно до п.2.2 Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 05.07.2004 N 264, при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, які вчинені посадовими особами підприємств, установ та організацій, їх структурних або відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, протокол про адміністративне правопорушення складається відносно особи, яка вчинила порушення природоохоронного законодавства, а якщо таку особу встановити неможливо, - то відносно посадової особи, яка відповідає за стан охорони навколишнього середовища на даному підприємстві., а у разі, якщо така особа не встановлена стосовно керівника підприємства, установи чи організації.

Згідно копії наказу ПАТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» від 12.02.2015 року ОСОБА_2 приступила до виконання обов`язків голови правління ПАТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» на умовах контракту з 12.02.2015 року по 11.02.2020 року.

Згідно копії наказу ПАТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» від 25.09.2017 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків голови правління ПАТ «Мелітопольський м`ясокомбінат» на умовах контракту з 25.09.2017 року.

Таким чином, з 16.02.2016 року по 25.04.2016 року головою правління АТ «ММК» була зовсім інша особа - ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 виконував обов`язки голови правління лише з 25.09.2017 року, а тому не може нести відповідальність за діяльність підприємства у вищевказаний період.

Притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 суперечить вимогам ст. 14 КУпАП, з аналізу змісту якої вбачається, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

В даному випадку забезпечення отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин в період з 16.02.2016 року по 25.04.2016 року не входило до службових обов`язків ОСОБА_1 , оскільки в цей період він не був головою правління АТ «ММК.»

Крім того, суд приймає до уваги доводи представника позивача про пропущення на час складення як протоколу про адміністративне правопорушення, так і постанови про накладення адміністративного стягнення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Хоча, КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

Аналізуючи суть та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 78 КУпАП, суд приходить до висновку, що в даному випадку правопорушення не є триваючим, оскільки, не вчинювалось безперервно шляхом невиконання обов`язку.

Крім того, АТ «ММК» було отримано дозвіл № 2310700000-232 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 26.04.2016 р., термін дії дозволу - 10 років, з 26.04.2016 по 25.04.2026.

Таким чином, на час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення строки, передбачені ст. 38 КУпАП сплили, а тому, з урахуванням вимог ст. 247 КУпАП провадження по адміністративні справі не могло бути розпочато.

Щодо інших доводів адміністративного позову та відзиву на нього, суд вважає за необхідне зазначити, що як неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. (рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

За наведеного вище, суд не надає вичерпні відповіді на усі доводи адміністративного позову та відзиву на нього, адже в рішення викладені мотиви, достатні для відповіді на істотні аспекти доводів сторони.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

У статті 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями статей 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Таким чином, судом встановлено, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко О.О. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 78 КУпАП відносно ОСОБА_1 були порушені вимоги ст. ст. 245, 251 КУпАП, оскільки інспектор дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушень вимог ст. 10, 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», в зв`язку з чим неправомірно притягнув останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.78 КУпАП до штрафу в сумі 136 грн. Крім того, прийнята нею постанова про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2020 року № 000271/01/05 не відповідає вимогам ст. ст. 280, 283, 284 КУпАП.

Також, згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, в силу приписів статті 77 КАС України, обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову покладається на суб`єкта владних повноважень. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Оскільки суб`єктом владних повноважень порушено вимоги КУпАП при винесенні оскаржуваної постанови, суд не може дійти висновку про належне підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 78 КУпАП, а отже, під час розгляду вказаного адміністративного позову, суд прийшов до висновку, що відповідачами не було доведено правомірності прийнятого рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 136 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 78 КУпАП.

З огляду на вищевикладені норми та фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2020 року № 000271/01/05 прийнята державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко О.О. відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 78 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 136 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасування, суд вважає, що згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 78 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Вирішуючи клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

05.06.2020 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кальченка А.В. надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області витрати на професійну правничу допомогу в розмір 2800,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2020 між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Кальченком А.В. укладено договір про надання правових послуг адвоката /а.с.10/.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, адвокатом Кальченком А.В. надано акт виконаних робіт про надання правової допомоги до договору про надання правових послуг адвоката від 10.03.2020 року (детальний опис послуг, наданих адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 05.06.2020 року, відповідно до якого, адвокат надав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги, пов`язані з розглядом позовної заяви: складання письмових пояснень від 10.03.2020 року - 600,00 гривень, участь при розгляді справи про адміністративне правопорушення - 600,00 гривень, складання позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2020 року № 000271/01/05 - 1000,00 гривень, підготовка клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу від 05.06.2020 року - 600,00 гривень (а.с.82).

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

10 червня 2020 року представником Державної екологічної інспекції у Запорізькій області М. Галагузом заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с.91), в обґрунтування якого зазначено, що предмет спору у вказаній справ є не складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг та складність процесуальних документів не є значним.

Відповідно до ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні адміністративного позову, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання адміністративного судочинства, забезпечення пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовано рішення, особливості предмета спору, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Дослідивши документи, які надані на підтвердження вартості наданих послуг у справі, а саме акт виконаних робіт, суд встановив, що доказів на підтвердження прийняття участі адвокатом Кальченко А.В. у розгляді справи про адміністративне правопорушення саме 10.03.2020 року представником не надано, клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до норм чинного КАС України, не потребує окремого викладення у формі процесуального документа, така вимога могла бути заявлена безпосередньо в адміністративному позову, з наданням доказів на підтвердження понесення відповідних витрат.

Крім того, суд вважає, що дійсно предмет спору у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи, а тому, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень.

В задоволенні іншої частини клопотання суд вважає необхідним відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 12, 16, 19, 20, 72-77, 90, 94, 132, 134, 139, 192, 210, 211, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 9, 10, 38, 247, 251, 252, 283, 284, 293 КУпАП, ст. ст. 1, 10, 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», Інструкції з оформлення Державною екологічною інспекцією України та її територіальними органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом міністерства охорони навколишнього природного середовища від 05.07.2004 N 264,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко Олени Олександрівни, Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2020 року № 000271/01/05- задовольнити повністю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення від 10.03.2020 року № 000271/01/05, винесену державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко Оленою Олександрівною відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 78 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 136 гривень - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 78 КУпАП - закрити.

Клопотання представника позивача - адвоката Кальченко А.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 /одна тисяча/ гривень.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області Зайченко Олена Олександрівна, місце знаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-а.

Відповідач: Державна екологічна інспекція в Запорізькій області, місце знаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72-а, ЄДРПОУ 38025388.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2020 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: А.В. Сметаніна