Ухвала суду № 92108699, 09.10.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/14720/19

Провадження №2-п/523/118/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2020 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Сувертак І. В.,

при секретарі - Круглікова О.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі

заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Встановив:

Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 03 червня 2020 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 жовтня 2014 року в розмірі 51152 грн. 48 коп., яка складається з:

-заборгованість за тілом кредиту – 27799 грн. 82 коп.;

-заборгованість за відсотками за користування кредитом – 23352 грн. 66 коп.

Стягнуно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299) судові витрати - судовий збір у розмірі 855,61 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

01 жовтня 2020 року до суду звернулась ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення від 03 червня 2020 року по вищевказаній справі.

Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що про розгляд справи судом вона дізналась з Єдиного реєстру судових рішень лише 10 вересня 2020 року, про розгляд справи належним чином не повідомлялась, жодних повісток не отримувала. Окрім того зазначила, що також не згодна по суті позовних вимог банку та в позовних вимогах банку слід взагалі відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2020 року відкрито провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Сторони обізнані належним чином про розгляд заяви про перегляд заочного рішення, однак в судове засідання не прибули, будь яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

Відповідно до ч.1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч.2 ст. 286 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач (а довному випадку заявник) має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Аналіз змісту ст. 288 ЦПК України дає підстави вважати суду, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: перша - відповідач не з`явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; друга - докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

При цьому, наявність цих двох підстав для скасування заочного рішення є обов`язковою.

Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів, що мають істотне значення для справи. Сама незгода відповідача з проголошеним рішенням не є підставою для його скасування. Суд не знаходить підстав для скасування заочного рішення та залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. В такому випадку заочне рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку на загальних підставах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

керуючись ст. ст. 3,10-13,14,18,287-289 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня постановлення ухвали.

Суддя